Ухвала суду № 53106312, 03.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 листопада 2015 року Справа № 804/15369/15 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златін С.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головне Управління Міністерства Внутрішніх справ України у Луганській області про стягнення заробітної плати, одноразової грошової допомоги при звільненні на пенсію та матеріальної допомоги на оздороалення, -

в с т а н о в и в:

Позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна ОСОБА_2 окружному адміністративному суду та підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі не має.

У позовній заяві позивач просить суд поновити строк звернення з адміністраттивним позовом до суду. Клопотання мотивовано тим, що строк встановлений статтею 99 КАС України був пропущений через зворобу сини, який є інвалідом 1 групи та потребує постійного догляду, що підтверджується довідкою МСЕК.

Суд розглянуши вказане клопотання зазначає наступне.

Конституційний Суд України у рішеннях від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього Кодексу (далі Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 ), від 15 жовтня2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» (далі Рішення від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013),від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі Рішення від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013) висловив низку правових позицій, які повинні враховуватися адміністративними судами: строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин (п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012); невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку (п. 2.2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012); для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним (Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012); поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків (п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013); під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013); у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (Рішення від 15 жовтня 2013 року№ 8-рп/2013); кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер(п. 2.2 мотивувальної частини Рішення від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013); спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, повязаним з недотриманням законодавства про оплату праці (п. 2.3 мотивувальної частини Рішення від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (Рішення від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013);

Як вбачається з позицій, викладених у згаданих рішеннях, Конституційний Суд України при тлумаченні статті 233 КЗпП України виходить з того, що право особи на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку звернення до суду.

Таким чином, застосування частини третьої статті 99 КАС України у публічних спорах про стягнення заробітної плати(суддівської винагороди, грошового забезпечення тощо) у разі порушення законодавства про оплату праці і, відповідно, обмеження права на звернення до суду місячним строком призведе до дискримінації державних службовців за ознакою місця роботи, оскільки працівники інших установ та організацій, на яких не поширюється частина третя статті 99 КАС України, можуть захистити своє право безстроково.

Водночас відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частина перша статті 8 КАС України визначає, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, під час визначення строку звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (суддівської винагороди, грошового забезпечення тощо) у разі порушення законодавства про оплату праці варто застосовувати частину другу статті 233 КЗпП України.

Аналогічну позицію займає і Науково консультаційна рада при Вищому адміністративному суді України в Узагальнюючому висновку «Визначення строку звернення осіб, які перебувають на публічній службі, до адмінсуду у справах про стягнення належної їм зарплати у разі порушення законодавства про оплату праці», який розміщений на сайті Вищого адміністративного суду України.

За вказаних обставин позивачем не пропущено строк звернення з адміністративним позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 104-107, 110 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в:

Відкрити провадження в адміністративній справі № 804/15369/15.

Призначити справу до розгляду у судовому засіданні на 13 листопада 2015 року о 14:00 год. у приміщенні ОСОБА_2 окружного адміністративного суду за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Академіка Янгеля, 4, зала № 10.

Зобов'язати відповідача у разі заперечення проти позову надати суду всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги під час допущення оспорюваної бездіяльності щодо не виплати грошових коштів; письмові пояснення стосовно того, що заробітну плату позивачу виплачує саме відповідач; копію наказу про звільнення позивача від 24.11.2014 року№ 396 о/с; інформацію та її документальне підтвердження стосовно прийняття позивачем присяги працівника органів внутрішніх справи; інформацію та її документальне підтвердження стосовно нарахування позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 34 265,63 грн. в т.ч. письмові пояснення стосовно її відображення у грошовому атестаті № 87 Стахановського МВ ГУМВС України у Луганській області, який видано позивачу; інформацію та її документальне підтвердження стосовно звернення позивача із заявою про надання відпустки у відповідності до п.56 постанови КМУ УРСР від 29.07.1991 року № 114 та виплати допомоги для оздоровлення, видання наказу про надання відпустки та нарахування і виплати допомоги на оздоровлення.

Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Златіним С.В.

Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі надіслати особам, які беруть участь у справі, разом з інформацією про їхні процесуальні права та обов'язки; відповідачу - копію позовної заяви та доданих до неї документів.

Витребувати від позивача: оригінал квитанції банківської установи від 02.11.2015 року про сплату судового збору, копію наказу про звільнення позивача від 24.11.2014 року№ 396 о/с; інформацію та її документальне підтвердження стосовно прийняття позивачем присяги працівника органів внутрішніх справи;

Визнати обов'язкову особисту участь осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні.

Особи, які беруть участь у справі, або їх представники допускаються до участі у судовому засіданні при наявності документа, що посвідчує особу кожного, та документа, що засвідчує повноваження їх представників.

Відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства, особи, які беруть участь у справі мають право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя (підпис) ОСОБА_6З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_7