Постанова № 53106202, 24.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 р. Справа № 804/11562/15 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СДМ» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2015 р. Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області (надалі позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СДМ» (надалі відповідач) в якому просить стягнути кошти у сумі 26071,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на наявність підстав для стягнення заборгованості на користь бюджету.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області відповідно до «Положення про державну фінансову інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», є органом виконавчої влади.

Статус Державної фінансової інспекції України, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (надалі - ОСОБА_1 України № 2939) та Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 р. № 499/2011.

Відповідно до положень Постанови Кабінету міністрів України про затвердження «Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами» від 20.04.2006 р. № 550 (надалі Постанова №550) інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно до п.16 Постанови №550 ревізії проводяться шляхом проведення документальних та фактичних перевірок. Документальна перевірка передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною, фінансовою та бюджетною звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об'єкта контролю, пов'язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (далі - документи об'єкта контролю). У разі ведення бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів зберігання і обробки інформації на вимогу посадової особи контролюючого органу керівник об'єкта контролю повинен забезпечити оформлення відповідних документів на паперовому носії. Надання документів об'єкта контролю посадовим особам контролюючого органу забезпечується керівником об'єкта чи його заступником.

Результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку контролюючого органу, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища) (п.35 зазначеного порядку).

У пункті 46 Постанови №550 зазначено, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.12 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на І квартал 2015 р. та п. 1.1.5.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на І квартал 2015 р., на підставі направлення на проведення ревізії від 23.03.2014 р. №338, виданого виконуючим обовязки начальника Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області ОСОБА_2, головним державним фінансовим інспектором відділу контролю в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів ДФІ в Дніпропетровській області ОСОБА_1 (бригадир) проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство» за період з 01.04.2013 р. по 01.04.2015 р., про що складено Акт від 29.05.2015 р. №07-24/4.

Ревізією дотримання законодавства при наданні в оренду державного майна, проведеною вибірково за лютий 2013 р. - травень 2015 р. шляхом аналізу змісту господарських договорів, журналу - ордеру № 6 «Розрахунки з постачальниками та покупцями», субрахунку бухгалтерського обліку за Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», платіжних доручень, банківських виписок, касових ордерів встановлено, що Державним підприємством «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство» укладено договір оренди приміщення від 01.07.2012 р. та договір оренди обладнання від 06.04.2012 р. з ТОВ «СДМ», які підписані колишнім в.о.директора ОСОБА_3

Перевіркою відповідності укладання договорів оренди державного майна вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (надалі - ОСОБА_1 № 2269-ХІІ) встановлено порушення вимог п.2 ст.10 щодо істотних умов договору оренди в частині того, що укладені сторонами договори повинні відповідати типовому договору оренди відповідного майна.

Крім того, в порушення вимог ст. 11 та ст. 19 Закону №2269-ХІІ, експертна оцінка майна, що надано в оренду ТОВ «СДМ» не проведена та орендна плата не визначена за Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (із змінами).

В ході ревізії комісією, створеною відповідно до наказу в.о. директора Облплемпідприємства від 06.04.2015 р. № 4/1, проведено контрольний обмір приміщення, яке використовується орендарем ТОВ «СДМ» для використання під склад та упаковку будівельних матеріалів. Орендована площа згідно договору оренди від 01.07.2012 р. складає 196,0 кв.м., фактично орендована площа на якій розміщено обладнання орендаря та будівельні матеріали складає 426,0 кв.м.

Таким чином, орендарем протягом ревізійного періоду використовувалась площа приміщення на 230,0 кв.м. більша ніж обумовлена в договорі оренди, що є порушенням вимог ч.1 ст.2 Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна».

Окрім зазначеного, з грудня 2013 р. по травень 2015 р. Державним підприємством «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство» не виставлялися рахунки та акти наданих послуг по оренді приміщення ТОВ «СДМ» відповідно до договору від 01.07.2012 р. У звязку з чим недоотримання доходу за використання площі приміщення 426,0 кв.м. складає 86904,00 грн (IV квартал 2013 року - 5112,00 грн.; І квартал 2014 року - 15336,00 грн.; II квартал 2014 року - 15336,00 грн.; III квартал 2014 року - 15336,00 грн.; IV квартал 2014 року - 15336,00 грн.; І квартал 2015 - 15336,00 грн.; II квартал 2015 року - 5112,00 грн.), чим порушено вимоги пп. 1, 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV, п.5, п.21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, пп. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

На підставі зазначеного вище недоотримано доходів на загальну суму 86904,00 грн., з яких підприємством - 60832,80 грн. та державним бюджетом 26071,20 грн., внаслідок використання орендарем (ТОВ «СДМ») орендної площі більше, ніж передбачено договором оренди приміщення.

Таким чином, за результатами проведеної ревізії позивач просить стягнути з ТОВ «СДМ» заборгованість у розмірі 26071,20 грн.

Матеріали справи містять лист-вимогу про вжиття заходів щодо усунення та недопущення виявлених ревізією фінансових порушень від 15.06.2015 р. №04-07-05-15/5121 адресовану Державному підприємству «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство», відповідно до якого останньому запропоновано стягнути з орендаря ТОВ «СДМ» кошти в сумі 86904,00 грн. із перерахуванням відповідної суми до каси підприємства, з подальшим перерахуванням коштів у сумі 26071,20 грн. до державного бюджету (п.3.1).

З огляду на викладене суд виходить з наступного.

Відповідно ст.2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 позивач є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через міністра фінансів, уходить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп.4 п.4 вказаного Положення).

Відповідно до п.6 зазначеного Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, предявляти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обовязкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи обєкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів.

Також Положенням установлено, що якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями ст.10 закону «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», якою встановлено вичерпний перелік підстав для звернення органів державного фінансового контролю до суду.

При виявленні збитків, заподіяних державі чи обєкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і в цій частині вона є обовязковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи обєкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та, у разі виявлення порушень законодавства, предявляти обовязкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень виключно щодо підконтрольних субєктів.

Суд звертає увагу, що повноваження щодо звернення до суду з позовом до осіб, які не є підконтрольними об'єктами у позивача відсутні, крім того між інспекцією та непідконтрольними об'єктами не виникає публічно-правовий спір.

Суд звертає увагу той факт, що контролюючий орган просить стягнути кошти з непідконтрольної йому організації, оскільки ревізія була проведена фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство», а відтак виходить за межі повноважень наданих йому Законом.

Згідно із ст. ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

В силу п. 4 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів, офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правовий акт, так і правовий акт індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт - рішення, дію якого поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і який призначений для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правовий акт індивідуальної дії - рішення, яке є актом одноразового застосування норм права і дію якого поширено на конкретних осіб або яке стосується конкретної ситуації, за своєю природою ненормативний правовий акт, на відміну від нормативного, встановлює не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовується одноразово й після реалізації вичерпує свою дію.

Ненормативні (індивідуальні) акти породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.

В свою чергу, Акт ревізії, яким зафіксовано обставини, встановлені під час проведення ревізії, факти виявлених порушень законодавства, складено відносно Державного підприємства «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство».

Отже, Акт ревізії (та/або рішення, прийняте на підставі складеного за результатами ревізії акту) не породжує певних правових наслідків та його висновки не мають обов'язкового характеру для відповідача, як для непідконтрольної організації.

Згідно із приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, при встановленні органом державного фінансового контролю факту збитків, єдиним належним засобом реагування з боку органу державного фінансового контролю, є звернення до суду із позовом про стягнення з підконтрольної установи таких збитків.

На підставі викладеного, суд зазначає, що вимога Державної фінансової інспекції не є належним засобом реагування з боку позивача на факти виявлених збитків, на підставі чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно до ст. 86 вищевказаного Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СДМ» про стягнення заборгованості, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 24.09.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_5