Рішення № 53105947, 01.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]

01 жовтня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.

суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.

при секретарі - Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 березня 2015 року,

встановила:

у вересні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики, укладеним між ними 26.12.2012 р., з урахуванням уточнень, яка складається з суми боргу - 164 000 дол. США та 5 000 євро, відсотків в сумі 132 772, 6 дол., США та 4 047,95 євро, плати за користування позикою (коефіцієнт) за сім місяців - 392 342 грн. 41 коп.

Відповідач ОСОБА_2 в березні 2015 р. звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним договір позики та зарахувати сплачені ним ОСОБА_1 кошти, визначивши суму заборгованості - 811 112 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 березня 2015 року позов було задоволено частково - стягнуто на користь позивача суму заборгованості та відмовлено у стягненні витрат на правову допомогу, в задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник відповідача - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні основного позову та задовольнити зустрічний, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що він 26.12.2012 р. уклав з ОСОБА_2 договір позики, за умовами якого дав йому на термін до 26.02.2014 р. кошти в сумі 164 000 дол. США та 5 000 Євро зі сплатою 30% річних плюс коефіцієнт в розмірі 4 551 дол. США на місяць в гривні по курсу на день сплати кожного місяця. В уточненій позовній заяві від 06.11.2014 р. (а/с16 т.1) позивач вказував, що ОСОБА_2 сплачував йому коефіцієнт до лютого 2014 р., після закінчення строку дії договору сплатив ще двічі, а тому просив стягнути з нього основну суму боргу, щомісячний коефіцієнт за 7 місяців: з квітня 2014 р. по жовтень 2014 р. в сумі 392 342 грн. 41 коп., та відсотки за користування коштами за період з 26.02.2012 р. по 06.11.2014 р. в сумі 132 772,6 доларів США та 4 047,95 Євро.

Відповідач ОСОБА_2, заперечуючи проти заявленого позову, подав зустрічний позов, в якому просив визнати укладений договір позики недійсним, оскільки ОСОБА_1 не є фінансовою установою, а тому не мав права видавати позику в іноземній валюті, фактично кошти були передані в сумі 131 085 200 грн., що було на той час еквівалентно 164 000 дол. США та 5 000 євро. Оскільки він сплатив за цей час ОСОБА_1 кошти в сумі 552 540 грн., він просив їх зарахувати на погашення тіла позики та визначити загальний розмір заборгованості в сумі 811 112 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 березня 2015 р. основний позов було задоволено частково - стягнуто заборгованість, яка складається з суми позики, процентів та коефіцієнту і відмовлено в стягненні витрат на правову допомогу, а також відмовлено у визнанні договору позики недійсним.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання Договору позики, укладеного між сторонами 26.12.2012 р. недійсним.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 192, 524, 1046-1049 ЦК України.

Задовольняючи основний позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено договір позики 26.12.2012 р., однак ОСОБА_2 не виконував належним чином взятих на себе зобов'язань, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка утворилась заборгованість, яка складається із суми позики, процентів за користування коштами та коефіцієнту.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо, оскільки він не відповідає встановленим по справі обставинам.

Ст. 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Доводи, викладені представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в апеляційній скарзі щодо відсутності повноважень у ОСОБА_1 на здійснення діяльності із надання фінансових послуг - надання позики в іноземній валюті, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки укладення такого договору між сторонами не суперечило положенням ст. 533, 1046, 1048 ЦК України. Вказані доводи були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

Разом з тим, суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо нарахування процентів за період з 26.02.2012 р., оскільки договір позики був укладений лише 26.12.2012 р.

Також не відповідає обставинам справи висновок суду першої інстанції щодо включення щомісячного коефіцієнту до складу процентів. Розмір процентів за користування коштами був узгоджений між сторонами в розмірі 30% річних, що становить 2,5% на місяць. Також між сторонами було узгоджено сплату коефіцієнту, як частки від прибутку в твердій грошовій сумі.

Колегія суддів вважає, що положення п. 1.2 Договору позики щодо обов'язку позичальника сплачувати кожного місяця 30 відсотків річних та коефіцієнту в сумі 4 551 дол. США, слід трактувати як сплату спільної суми процентів та коефіцієнту, оскільки відповідно до пунктуації в даному пункті договору ця сума зазначена після коми у дужках, тоді як сума 30% річних становила 4 265 дол. США на місяць. Тому колегія суддів виходить з того, що між сторонами було погоджено, що за користування позикою ОСОБА_2 повинен сплачувати 30 процентів річних та коефіцієнт, що разом становить 4 551 дол. США на місяць в гривнях по курсу НБУ на день сплати кожного місяця 26 числа.

До закінчення терміну дії договору - 26.02.2014 р. ОСОБА_2 мав сплатити проценти разом з коефіцієнтом в загальній сумі 515 791 грн. 64 коп. відповідно до курсу дол. США станом на 26 число кожного місяця.

Оскільки за умовами договору проценти за користування коштами та коефіцієнт становили 30%, суму позики слід обчислювати у доларах за курсом валютної пари на день укладення договору, що становило 1, 32 (5 000 Євро х 1,32= 6 600 дол. США).

Після закінчення строку дії договору та в межах заявлених ОСОБА_1 вимог, ОСОБА_2 мав сплачувати по 2,5 % від суми позики щомісячно, що становило 4 265 дол. США у гривні за курсом НБУ на 26 число кожного місяця протягом 8 місяців (з лютого по жовтень 2014 р.). Загальна сума процентів за цей період становить 410 549 грн. 59 коп.

Таким чином, ОСОБА_2 за умовами договору мав сплатити по 26.10.2014 р. коефіцієнт та проценти в загальній сумі 926 386 грн. 23 коп.

В матеріалах справи містяться квитанції про перерахування відповідачем коштів: спочатку на в ПАТ «ВіЕйБі» Банк», а з квітня 2014 р. - на картковий рахунок ОСОБА_1 - НОМЕР_1 в ПАТ «ПриватБанк».

Дата СумаСума у валюті за курсом НБУ 2013 рік 28.0120 000 29.0117 000 26.0218 000 01.0316 890 07.032 000 27.03 36 850 29.0427 000 30.049 950 05.0620 000 13.0617 100 03.0719 000 09.0710 000 11.078 100 05.0815 000 07.0815 000 09.087 000 28.0817 000 30.0810 000 02.0910 000 01.1013 000 04.1010 000 09.1014 300 28.10.10 000 29.1010 000 01.1110 000 05.117 350 04.1210 000 16.1210 000 24.127 700 2014 рік 18.0210 000 10.0420 000 26.047 000 05.0615 000 30.0510 000 11.06 9 000 01.072 000 02.072 000 03.072 000 04.072 000 07.074 000 08.072 000 01.081 000 07.082 000 11.082 000 12.081 000 13.081 000 15.081 000 16.08 1 000 18.081 000 22.082 000 26.083 000 01.0913 000 09.093 000 10.092 000 03.102 000 05.102 000 2015 рік 02.02500 04.02500 06.02500 08.02500 10.02500 12.02498 14.02498 16.02500 18.02500 20.02500 22.02498 24.02500 26.02500 28.02500 02.03500 05.03500

Квитанції, датовані 27 та 28 листопада 2012 р. про перерахування ОСОБА_2 коштів в сумі 13 000 грн. та 12 000 грн. колегія суддів до уваги не бере, оскільки вони були сплачені ще до укладення вказаного договору позики (а/с 169 т. 1).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 стверджувала, що кошти, сплачені ОСОБА_2 після березня 2014 р. не підлягають зарахування в погашення заборгованості за даним договором, оскільки сплачувались на погашення інших договорів між тими ж сторонами. Однак допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що всі зазначені кошти були сплачені за вказаним договором позики.

Загальна сума сплачених ОСОБА_2 за період з січня 2013 р. по березень 2015 р. процентів та коефіцієнту становить 528 234 грн. Відповідно різниця між належними до сплати та сплаченими сумами становить 398 152 грн. 23 коп.

Оскільки ОСОБА_2 до цього часу основну суму позики не повернув, сплачені ним кошти не підлягають до зарахування на погашення суми позики, рішення суду першої інстанції в частині вирішення основного позову щодо стягнення суми позики є вірним і скасуванню не підлягає.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині вирішення вимог про стягнення процентів та коефіцієнту та ухвалити в цій частині нове рішення - про часткове задоволення вимог про стягнення процентів та відмови в частині стягнення коефіцієнту.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 березня 2015 року скасувати в частині вирішення вимог про стягнення процентів та коефіцієнту та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 проценти в сумі 398 152 грн. 23 коп. В задоволенні вимог про стягнення коефіцієнту відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 2756/12594/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7512/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Шумейко О.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.