Ухвала суду № 53105879, 02.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/12394/2015 Головуючий у 1-й інстанції Ул'яновська О.В.

Доповідач Кравець В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Кравець В.А.,

суддів Чобіток А.О., Шиманського В.Й.

за участю секретаря Попандопало Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав щодо дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, призначити її опікуном рідної сестри - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та передати її позивачці на виховання.

В мотивування вимог посилалася на те, що батько ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків, зокрема, обов'язку виховувати та утримувати дитину до досягнення нею повноліття, не виконує та не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виконання. Після смерті матері відповідач переїхав до м. Києва, від того часу він лише один раз приїздив до своєї доньки у 2014 p., згодом виявилось що даний візит був обумовлений тим, що слухалася справа про стягнення аліментів у Ржищівському міському суді, в гостях у свого батька за 4 роки, що минули, дочка була лише декілька разів.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року в задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Вказує на те, що відповідач своїх батьківських обов'язків не виконує та не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виконання.

Крім того, ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків підтверджується Актом обстеження приміщення на предмет проживання в ньому громадян від 05.01.2015, Довідкою № 164 від 25.12.2014, виданою Ржищівською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Київської області, Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання, Актом обстеження умов проживання від 06.01.2015, характеристики зі школи, якими підтверджується факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Відповідач ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечував просив рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з відсутності доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання ним своїх батьківських обов'язків по відношенню до дочки ОСОБА_3

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження за НОМЕР_1 від 1.02.2005 p. батьками ОСОБА_3 є батько: ОСОБА_2 та мати: ОСОБА_4 (а.с. 5).

Згідно свідоцтва про смерть, мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (a.c. 9).

Як вбачається з довідки Форми №3 за № 115 від 24.12.2014 р. неповнолітня ОСОБА_3 постійно проживає разом з сестрою, бабусею та дідусем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Згідно довідки №164 від 25.12.2014 р. дитина навчається в 4 класі Ржищівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Київської області (а.с. 10).

Позивач працює з 28.11.2013 р. в ПАТ «Альфа-Банк» на посаді старшого спеціаліста відділу продажів продуктів споживчого кредитування управління роздрібних продажів (а.с. 16)

Відповідач працює водієм маршрутного таксі у ПП А.Т.Н з квітня 2015 p. (а.с.56).

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У відповідності до ч. 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачені обов'язки батьків, що полягають у вихованні дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуванні про здоров»я дитини, фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпеченні здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовки її до самостійного життя, повазі до дитини.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування. Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них.

Згідно зі ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та встановлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Органом опіки та піклування подається суду письмовий висновок щодо розв'язання спору, складений на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Наразі , позивач як на підставу задоволення своїх вимог не надала суду письмовий висновок Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області.

З матеріалів справи видно, що існують неприязні стосунки бувших членів сім»ї відповідача щодо виховання дитини, однак,апеляційна інстанція враховує і ту обставину, що батько розуміє свій обов'язок щодо участі у вихованні та утриманні дитини, бажає приймати таку участь, та зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, приходить до висновку, що рішення суду про відмову у задоволенні вимог про позбавлення відповідача батьківських прав, у даному випадку, є вірним.

Апеляційна скарга базується, поряд з іншим, на доводах щодо несплати аліментів.

Проте, зазначені обставини не є переконливим доказом ухилення батька від виконання своїх обов'язків, оскільки порушення аліментних зобов'язань створює інші правовідносини та інші санкції, аніж позбавлення батьківства.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.218, 303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Судді