Ухвала суду № 53105730, 26.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер 760/ 8076/15-ц Головуючий у 1-ін.- Бобровник О.В.

Апеляційне провадження 22-ц/796/11971/2015 Доповідач - Слободянюк С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк С.В.,

суддів - Крижанівській Г.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі - Абдуллаєвій Е.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, якій діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Солом*янського районного суду м.Києва від 20 липня 2015 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів.

Повивач зазначав, що з дня народження їх спільної дитини - доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 не проявляла до дитини материнських почуттів; материнські обов*язки виконувала за його наполяганням та лікарів. Через не дбайливе ставлення відповідачки до дитини позивач змушений був викликати своїх родичів, наняти няню за доглядом за дитиною. 29 грудня 2013 року відповідачка пішла з сім*ї, заливши дитину позивачу. За рік відповідачка з*явилась два рази, метою появи було не спілкування з дитиною, а вчинення скандалу. Позивач зазначає, що дитина перебуває на його утриманні, відповідач отримує матеріальну допомогу за народження дитини, якою не піклується.

Позивач просив суд позбавити відповідачку батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_5, стягнути на його користь аліменти на утримання дитини у розмірі1/ 4 частини заробітку та усіх доходів або у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн.

Рішенням Солом*янського районного суду м.Києва від 20 липня 2015 року позов задоволено частково.

Позбавлено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини у розмірі ј заробітку та усіх доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 квітня 2015 року до досягнення дитиною повноліття. В дохід держави з відповідачки стягнуто судовий збір в сумі 243,60 грн. (а.с.165-168).

На рішення суду першої інстанції ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_3 (довіреність 03 березня 2015 року а.с.181), подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції з відмовою у позові.

Апелянт зазначає, що позивачем створюються умови щодо відсторонення відповідачки у спілкуванні з дитиною; подарунки, які направляє остання для дитини позивачем повертаються; висновок психолога міського центру матері складено без участі матері; відповідачка не була присутня на засіданні комісії з питань захист прав дитини при районній державній адміністрації.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2, уточнивши вимоги апеляційної скарги, підтримав її і просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у позові, ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу і уточнення до неї; представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 апеляційну скаргу не визнала.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Відповідно до ч.1-2 ст. 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов*язки у шлюбі та сім*ї. Батьки зобов*язані утримувати дітей до їх повноліття.

Як зазначено у статті 9 Конвенції «Про права дитини», пройнятої резолюцією № 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, (Конвенцію ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-ХП від 27 лютого 1991 року) Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в як найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб (а.с.9), який 20 березня 2015 року був розірваний за рішенням Солом`янського районного суду м.Києва (а.с.5-8).

Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що, підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м.Києві 27 грудня 2013р. (а.с.10).

На підставі рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 20 березня 2015 року, яке не оскаржувалось відповідачем, встановлено, що постійне місце проживання доньки сторін ОСОБА_5 визначено з батьком - позивачем ОСОБА_4

Судом встановлено, що з народження доньки станом здоров`я дитини піклується батько, позивач у справі.

Судом достовірно встановлено, що відповідач залишила батькові дитину, до виповнення дитиною однорічного віку.

Ці обставини підтверджуються допитаними в суді першої інстанції свідками, які зазначали, що відповідач з дня народження дитини не виконувала материнських обов`язків.

За наданими суду медичними документами вбачається, що за період з січня 2014 року по липень 2015 року дитину до медичного центру супроводжує виключно позивач. Відповідач протягом останніх півтора року дитину до лікарів не супроводжувала та не зверталась за інформацією щодо стану здоров`я доньки (а..с.87-92).

Вказані обставини встановлено також рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 20 березня 2015 року (а.с.5-8).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем суду не було надано переконливих доказів про те, що вона у будь-який спосіб намагалась встановити батьківський зв'язок з дитиною.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_3 не заперечувала, що вона протягом 2014-2015 років участі у житті доньки не приймала.

Доводи апеляційної скарги стосовного прояву з боку матері зацікавленості у спілкуванні з дитиною спростовуються матеріалами справи.

Відповідачкою не було надано суду належних і допустимих доказів стосовно звернення до компетентних органів з приводу перешкод з боку позивача у спілкуванні з дитиною.

З висновку спеціаліста (психолога) № 014 від 13 серпня 2014 року Міського центу дитини Київської міської державної адміністрації вбачається, що: «Дитина ОСОБА_5 не ідентифікує ОСОБА_3 як мати. В дівчинки не сформований образ матері, а також він не має конкретного втілення. Це можна пояснити тим, що дівчинка останнім часом довго її не бачила, а коли та була поруч, ймовірно приділяла дитині мало уваги - і внаслідок її відсутності в житті дитини ОСОБА_5 не може вважати її близькою людиною. Також, це можна пояснити, віковими особливостями пам`яті дитини, витіснення нею незначущих та негативних спогадів пов`язаних з поведінкою матері. З боку матері ОСОБА_5 ймовірно не отримувала потрібної уваги, догляду та емоційно насиченого позитивного ставлення, і вона не зайняла в системі її цінностей жодного місця. Тобто, на даний момент, дівчинка ніяк не ставиться до матері, ймовірно при зустрічі вона її навіть не впізнає і не знає хто це. Адже її присутність в житті дитини була нетривалою та мало емоційно насиченою» (а.с.15-21).

З висновку спеціаліста (психолога) №3\01-36\1 від 15 травня 2015р. Медичного центру «КЛАСИК-Р» (а.с.56-64) вбачається, що у порівнянні з результатами психологічного дослідження, яке мало місце в серпні 2014 року, ставлення ОСОБА_5 до матері не змінилось. З боку матері дитина не отримувала потрібної уваги, догляду та емоційно насиченого позитивного ставлення, і вона не зайняла в системі її цінностей жодного місця. І саме вплив батька ОСОБА_4, його позиція та рольова поведінка дозволили зберегти ОСОБА_5 адекватне уявлення про людські стосунки, соціальні норми та моральні цінності (а.с.56-64).

Протягом часового періоду між висновками психологів відповідач самостійно не зверталась до компетентних органів з метою встановлення контакту з дитиною.

З висновку органу опіки та піклування Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації від 04 червня 2015 року №108-8005\1 вбачається, що з квітня 2013 року до 26 грудня 2013 року батьки малолітньої ОСОБА_5 мешкали разом. В сім`ї виникали конфлікти з приводу ігнорування ОСОБА_3 її материнських обов`язків, вона не піклувалась дитиною, відсторонилась від неї, проводила час поза домівкою. За періоди з січня 2014 року ОСОБА_3 кілька разів за наполяганням ОСОБА_4 зустрілась з донькою, але під час зустрічі поводила себе агресивно, накричала на дитину, яка відмовилась йти до незнайомої людини та намагалась вирішити свої меркантильні питання. З січня 2015 року ОСОБА_3 жодного разу з донькою не зустрілась (а.с.52-54).

Відповідно до ст.164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитини з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров*я без поважних причин і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухилення від виконання своїх обов*язків по вихованню дитини, жорстко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про охорону дитинства», ч.2 ст.150 СК України передбачається, що батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для її розвитку і здібностей, а за ухилення від виконання своїх обов`язків, відповідно до ст..164 СК України можуть бути позбавлені батьківських прав.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач безпідставно, без належних на те причин та свідомо тривалий час ухиляється від виконання материнських обов`язків по відношенню до своєї доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідач не заперечувала проти стягнення з неї аліментів на користь позивача на утримання дитини.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст..ст.303,307,308,313 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, якій діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Солом*янського районного суду м.Києва від 20 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: