Рішення № 53105649, 15.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Ратнікової В.М., Махлай Л.Д.

при секретарі П'ятничук В.Г.

розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 березня 2015 року у справі за позовом прокурора міста Ірпінь Київської області в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення відновної вартості зелених насаджень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року прокурор міста Ірпеня звернувся до суду в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті коштів за відновну вартість зелених насаджень у сумі 219 582,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що прокуратурою міста Ірпеня в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів, проведено перевірку додержання вимог чинного законодавства при погашенні заборгованості по сплаті відновної вартості по земельним насадженням до місцевого бюджету. В ході перевірки було встановлено, що на земельній ділянці, яка передана у власність відповідачу знаходилися зелені насадження: 66 дерев. 62 сосни, що залишаються на місці на час будівництва, передаються на збереження відповідачу, а 4 сосни підлягали знесенню. Згідно розрахунку відновної вартості зелених насаджень за адресою: АДРЕСА_1, вона складає 219582,00 грн., але відповідачем сплачена не була. Також позивачем зазначеалося, що про наявну заборгованість по сплаті за зелені насадження прокуратурі міста Ірпеня стало відомо в червні 2013 року в ході проведення вказаної перевірки, у зв'язку з чим строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом не пропущений.

Справа № 760/12657/14-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8761/2015Головуючий у суді першої інстанції: Козленко Г.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 березня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Ірпінської міської ради Київської області заборгованість по сплаті коштів за відновну вартість зелених насаджень у розмірі 219 582,00 грн. та судовий збір в дохід держави у розмірі 2195,82 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність, не повне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт послався на те, що суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності, проте суд помилково прийшов до висновку, що строк позовної давності не пропущено. Судом першої інстанції не було враховано, що прокурор не є позивачем, а звернувся з позовом в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради і позовна давність повинна, в даному випадку, обчислюватися з дня, коли про порушення свого права довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

На думку апелянта, позивач довідався або мав довідатися про порушення свого права з 26.09.2010 року, з часу видачі державного акту на землю, тобто строк позовної давності сплинув 26.09.2013 року, а позивач звернувся з позовом лише в середині 2014 року.

У судовому засіданні представник прокуратури апеляційну скаргу не визнала, просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за відсутністю осіб, які не з'явилися.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника прокуратури, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Ірпінської міської ради від 09.04.2010 №4385-87-V «Про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» було надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1000 га (за рахунок земель запасу) для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 (а.с.6).

25 червня 2010 року рішенням Ірпінської міської ради №4770-90-V, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 (а.с.32).

На земельній ділянці, яка передана у власність ОСОБА_1 знаходилися зелені насадження в кількості 66 дерев, що підтверджується актом обстеження зелених насаджень, що підлягають знесенню від 31.05.2010, який складений комісією у складі начальника Ірпінського виробничого управління комунального господарства Здіорука С.І., спеціаліста відділу ЖКГ Ірпінського міськвиконкому Коваль Г.П., начальника дільниці зеленого господарства ІВУК Дишка К.П. Згідно даного акту 62 сосни, що залишаються на місці на час будівництва, передаються на збереження відповідачу, а 4 сосни підлягали знесенню, (а.с.28-29).

Згідно розрахунку відновної вартості зелених насаджень, що залишаються на збереження за адресою: АДРЕСА_1, виконаних начальником дільниці зеленого господарства ІВУКГ Дишко К.П. та затверджених начальником даного підприємства Здіоруком С.І., відновна вартість зелених насаджень складає 210 582,00 грн. (а.с.30).

Згідно розрахунку відновної вартості зелених насаджень, що підлягають знесенню за адресою: АДРЕСА_1, виконаних начальником дільниці зеленого господарства ІВУКГ ДишкоК.П. та затверджених начальником даного підприємства Здіоруком С.І., відновна вартість зелених насаджень складає 13 308,00 грн. (а.с.31).

26 вересня 2010 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 (а.с. 35-36)

Згідно постанови прокуратури м. Ірпеня Київської області від 06.06.2013 проведена перевірка в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів в Бучанській та Ірпінській міській раді, Коцюбинській, Гостомельській, Ворзельській селищних радах Київської області з питань стану погашення заборгованості зі сплати відновної вартості за зелені насадження та повноти вжитих заходів цивільно-правового характеру (а.с.33-34).

Оскільки в ході вказаної перевірки прокуратурою м. Ірпеня Київської області встановлено, що при отриманні вказаного державного акту 26.09.2010 року ОСОБА_1 не було сплачено відновної вартості зелених насаджень, відповідно до чинного на той час законодавства, прокурор звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1, як власник земельної ділянки площею 0,1000 га в АДРЕСА_1, отримав державний акт про право власності на вказану земельну ділянку без сплати відновної вартості зелених насаджень та зобов'язання по відшкодуванню витрат державі в рахунок місцевого бюджету не виконав.

Щодо строку позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що про наявну заборгованість по сплаті за зелені насадження прокуратурі м. Ірпеня стало відомо в червні 2013 року в ході проведення перевірки щодо повноти вжитих заходів представницького характеру для стягнення коштів по заборгованості по сплаті відновної вартості за зелені насадження, про що свідчить постанова прокуратури м. Ірпеня Київської області від 06.06.2013 про проведення перевірки, тому строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом не пропущений.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає, з наступних підстав.

Так, стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у своїх постановах від 23 грудня 2014 року (у справі № 3-194 цс 14), 25 березня 2015 року (у справі №3-23 гс 15) та 01 липня 2015 року (у справі № 6-178 цс 15), які відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України, мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У справі, що переглядається, прокуратурою пред'явлено позов в інтересах Ірпінської міської ради Київської області, якій було відомо чи повинно було бути відомо про її порушене право з часу державної реєстрації ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку - 26 вересня 2010 року.

Тобто строк позовної давності, в даному випадку, сплинув у вересні 2013 року, а позивач звернувся до суду у червні 2014 року, тобто після спливу строку позовної давності і не ставив перед судом питання про поновлення пропущеного строку з поважних причин, відповідач же, в свою чергу, заявив про її застосування.

Незважаючи на викладене, суд першої інстанції фактично наділив прокурора статусом самостійного позивача та дійшов помилкового висновку про початок перебігу позовної давності з дня виявлення прокуратурою під час проведення перевірки факту порушення ОСОБА_1 земельного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 березня 2015 року скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, понесені судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, ч.1, п. 2 ст. 307, ст.ст. 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 березня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

У задоволенні позову прокурора міста Ірпінь Київської області в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення відновної вартості зелених насаджень - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді