Постанова № 53105364, 02.11.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2015 р.Справа № 923/1468/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Жекова В.І.,

суддів Аленіна О.Ю., Пироговського В.Т.

(Склад колегії суду визначено згідно з протоколом про автоматичну зміну складу колегії суддів від 30.10.2015р.)

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

За участю представників сторін:

Від Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні ОСОБА_1

Від ОСОБА_2 містобудування та землекористування

Херсонської міської ради ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_2 містобудування та землекористування Херсонської міської ради

на рішення Господарського суду Херсонської області

від 08.09.2015 р.

у справі № 923/1468/15

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні

до ОСОБА_2 містобудування та землекористування Херсонської міської ради

про стягнення 8163, 59 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 12.10.2015р., яка надіслана учасникам процесу 15.10.2015 р., розгляд апеляційної скарги призначено на 02.11.2015 р.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 02.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

25.08.2015р. Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_2 містобудування та землекористування Херсонської міської ради, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 містобудування та землекористування Херсонської міської ради на його користь суму надмірно виплачених коштів у розмірі 8 163, 59 грн.

Обґрунтовуючи позов УПФУ в м. Херсоні зазначає, що в ході проведення зустрічної перевірки було встановлено те, що Управлінням містобудування та архітектури Херсонської міської ради, правонаступником якого є ОСОБА_2 містобудування та землекористування Херсонської міської ради було надані недостовірні довідки про заробітну плату гр. ОСОБА_4, про що і свідчить акт перевірки достовірності довідки про заробітну плату, наданої управлінням містобудування та архітектури Херсонської міської ради для перерахунку пенсій УПФУ в Дніпровському районі м. Херсоні від 14.05.2009р.

На думку Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні ці обставини і стали підставою для звернення до Господарського суду Херсонської області з відповідним позовом щодо стягнення з ОСОБА_2 містобудування та землекористування Херсонської міської ради на їхню користь суму надмірно виплачених коштів у розмірі 8 163, 59 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.09.2015р.по справі №923/1468/15 (суддя Нікітенко С.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Рішення мотивоване тим, що заявлені позовні вимоги позивачем УПФУ в м. Херсоні є цілком обґрунтованими та доведеними, а отже підлягають задоволенню.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 містобудування та землекористування Херсонської міської ради звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 08.09.2015р. по справі №923/1468/15 за позовом УПФУ в м. Херсоні до ОСОБА_2 містобудування та землекористування Херсонської міської ради про стягнення 8163, 59 грн. та припинити провадження у справі з огляду на те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції під час прийняття судового рішення не було досліджено той факт, що відповідно до приписів статті 12 ГПК України даний спір за позовом УПФУ в м. Херсоні не підсудний господарським судам.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт також зазначає, що суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення припустився порушень ч.1 ст.77 ГПК України, розглянувши спір без участі представника відповідача ОСОБА_2 містобудування та землекористування Херсонської міської ради.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у місті Херсоні перебуває громадянин ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та отримує з 29.03.2002р. пенсію за віком, відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу".

При проведенні управлінням Пенсійного фонду України у місті Херсоні в 2006 році перерахунку пенсії громадянину ОСОБА_4 було застосовано довідки про заробітну плату №01-13-725 від 26.04.2006р. та №01-13-1467 від 31.08.2006р., які видані Управлінням містобудування та архітектури Херсонської міської ради, правонаступником якого є ОСОБА_2 містобудування та землекористування Херсонської міської ради (а.с. 10, 11),

На виконання протокольних доручень головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо здійснення зустрічних перевірок достовірності видачі довідок про заробітну плату, 14.05.2009р. головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області була здійснена перевірка та складено відповідний акт перевірки достовірності довідок про заробітну плату №01-13-725 від 26.04.2006р. та №01-13-1467 від 31.08.2006р., наданих Управлінням містобудування та архітектури Херсонської міської ради (правонаступником якого є ОСОБА_2 містобудування та землекористування Херсонської міської ради) для перерахунку пенсії управлінням Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона (а.с. 14, 15, 16).

З матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки було встановлено розбіжності між довідками №01-13-725, №01-13-1467 та особовим рахунком, результатом яких стало завищення розміру заробітної плати громадянину ОСОБА_4.

Зі змісту вищезазначеного акту достовірності довідок про заробітну плату №01-13-725 від 26.04.2006р. та №01-13-1467 від 31.08.2006р. вбачається, що розбіжність між відомостями нарахування заробітної плати та наданими довідками виникла у зв'язку з порушенням п.4.2. Постанови КМУ від 31.05.2000р. за №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії". В довідці не вірно вказано розмір премії, бо згідно п.4.2. вищезгаданої Постанови при визначенні заробітку для обчислення пенсії необхідно виходити з того, що премії та інші надбавки враховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами).

В подальшому, Управлінням містобудування та архітектури Херсонської міської ради (правонаступником якого є ОСОБА_2 містобудування та землекористування Херсонської міської ради) надано УПФУ у м. Херсоні нові довідки №01-15-301 від 24.06.2009р. та №01-15-300 від 24.06.2009р. про заробітну плату (а.с.12-13).

З наявного в матеріалах справи листа №04-5-4833 від 10.12.2009р. вбачається, що з доданим протоколом індивідуального перерахунку призначеної пенсії громадянину ОСОБА_4, Управління з нарахування та виплати пенсій повідомляло начальника управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона про виникнення у пенсіонера ОСОБА_4 переплати за період 01.01.2006р. - 30.04.2007р. в сумі 8163,59 грн. (а.с.17-18).

Приписами статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти; 5). цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; 6) у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування; 7) у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду; 8) у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до приписів статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 3 статті 44 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до приписів ч.1 ст.50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Частиною 2 ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до 1 та 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Така шкода відшкодовується за умови, що вона завдана рішеннями, діями чи бездіяльністю, що мають ознаку неправомірності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що до зобовязань відшкодування шкоди застосовуються положення ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України.

Відповідно ж до приписів ст. ст. 623, 22 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, причиною яких є порушення зобовязання, якого припустився боржник.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог УПФУ у м. Херсоні у повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до змісту пункту 1, підпункту 1 пункту 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положення ст. 22 ЦК України прямо пропонує відшкодувати тільки ті витрати, які особа зробила (або мусила зробити) для відновлення свого порушеного права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Приписами статей 1, 14, 50 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування унормовано, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що підприємства, установи і організації є страхувальниками для фізичних осіб, що працюють у них на умовах трудового договору (контракту), або інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, а згідно із статтею 15 - платниками страхових внесків.

Отже, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо того, що відповідач ОСОБА_2 містобудування та землекористування Херсонської міської ради повинен відшкодувати УПФУ у м. Херсоні спричинені збитки у розмірі 8163, 59 грн., оскільки з матеріалів справи вбачається, що Управління містобудування та архітектури Херсонської міської ради (правонаступником якого є ОСОБА_2 містобудування та землекористування Херсонської міської ради) було видано недостовірні документи, а саме: довідки №01-13-725 від 26.04.2006р., №01-13-1467 від 31.08.2006р. про заробітну плату гр. ОСОБА_4

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, шо підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Аналогічної думки дотримується у своїй постанові Верховний Суд України по справі № 21-204а13 від 18 червня 2013 року.

Стосовно тверджень апелянта щодо того, що судом першої інстанції під час прийняття судового рішення не було досліджено той факт, що відповідно до приписів статті 12 ГПК України даний спір за позовом УПФУ в м. Херсоні не підсудний господарським судам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Приписами частини 1 статті 2 ГПК України встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Частиною 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015р. у справі №К/800/42696/14, в постановах Верховного Суду України від 14.03.2013р. у справі №21-15а13, від 18.06.2013р. у справі №21-204а13.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що враховуючи субєктний склад сторін та предмет спору, дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Що стосується тверджень апелянта щодо того, що суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення припустився порушень ч.1 ст.77 ГПК України, розглянувши спір без участі представника відповідача ОСОБА_2 містобудування та землекористування Херсонської міської ради, колегією суддів апеляційної інстанції також до уваги не приймаються та зазначається наступне.

Дані твердження апелянта не узгоджуються з правовою позицією, викладеною у підпункті 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» відповідно до якої, неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що копію ухвали Господарського суду Херсонської області від 26.08.2015р. про порушення провадження у справі, ОСОБА_2 містобудування та землекористування Херсонської міської ради отримав 31.08.2015р., про що і свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення. (а.с. 20).

Отже, ОСОБА_2 містобудування та землекористування Херсонської міської ради належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в Господарському суді Херсонської області.

Отже, з огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення прийняте при повному зясуванні всіх обставин справи з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 85,99,101-105 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 08.09.2015р. у справі № 923/1468/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 03.11.2015р.

Головуючий суддя: Жеков В. І.

Судді: Аленін О.Ю.

ОСОБА_5