Постанова № 53105207, 03.11.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.11.2015р. справа №905/1323/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 (довіреність №24-93 від 18.04.2014р.);від відповідача:не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від29.09.2015р. (повний текст підписано 05.10.2015р.)по справі№905/1323/15 (суддя Кротінова О.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Комунального підприємства «Красноармійськтепломережа», м.Красноармійськ Донецької області простягнення 19 386 934,97грн. В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ (Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Красноармійськтепломережа», м. Красноармійськ Донецької області (Відповідач) про стягнення 19 386 934,97грн., з яких 11 175 224,98грн. сума основного боргу, 2 033 661,96грн. - сума пені, 5 928 505,69грн. інфляційні витрати та 249 542,34грн. сума 3% річних.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.09.2015р. позовні вимоги були задоволені частково стягнуто 14 347 317,54грн., з яких 8 056 283,60грн. сума основного боргу за поставлений природний газ, 1 016 515,80грн. сума пені, 5 025 381,37грн. сума інфляційних витрат та 3% річних у сумі 249 136,77грн.

Рішення суду було вмотивовано доведеністю матеріалами справи факту порушення зобовязань Відповідачем за договором №611/14-БО-6 від 02.12.2013р. в частині несплати останнім 8 056 283,60грн. суми основного боргу. Позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних були перераховані судом з урахуванням часткових оплат суми основного боргу і виправленням недоліків в розрахунках та задоволені частково. Що стосується пені, то суд врахувавши звернення Відповідача про зменшення розміру пені та скориставшись своїм правом, передбаченим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, на 50% зменшив розмір суми пені.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 29.09.2015р. у справі №905/1323/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1 016 830,98грн.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає: неврахування доводів Позивача відносно безпідставності зменшення пені; відсутність виняткових обставин у Відповідача для зменшення пені судом; неврахування місцевим судом практики Вищого господарського суду України з даного питання; неврахування майнового стану Позивача та особливих обставин щодо його діяльності.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Чернота Л.Ф., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2015р. порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 03.11.2015р. о 12.00год.

Розпорядженням від 02.11.2015р. у звязку з перебуванням судді Черноти Л.Ф.у відрядженні, а судді Татенка В.М. у відпустці, їх у складі колегії було замінено на суддів Бойченко К.І. та Радіонову О.О. відповідно.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у судовому засідання 03.11.2015р. підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги у повному обсягу.

Представник Відповідача у судове засідання 03.11.2015р. не зявився, проте надав клопотання про здійснення розгляду справи без його участі (а.с.194) та відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого проти її доводів і вимог заперечив, наголошуючи на законності і обґрунтованості переглядуваного рішення (а.с.а.с.196-198).

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 02.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Комунальним підприємством «Красноармійськтепломережа» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №611/14-БО-6 (Договір а.с.а.с.17-22), згідно з п.1.1 якого Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Відповідно до п.1.2 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 28.01.2014р.(а.с.а.с.23,24), газ використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Згідно з п.2.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 28.01.2014р. Продавець передає Покупцю в період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 3947,0 тис.куб.м., в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): січень 873,0, лютий 767,0, березень 669,0, квітень 75,0, травень 11,5, червень 11,5, липень 6,0, серпень 11,5, вересень 11,5, жовтень 214,0, листопад 622,0, грудень 675,0.

Як вбачається з п.п.2.1.1, 2.1.2, сторони дійшли згоди, що обсяги газу, можуть змінюватись за домовленістю протягом місяця продажу, при цьому допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі ±5%, від визначеного планового обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу.

Відповідно до п.3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

У п.3.4 Договору було визначено, що акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.5.2 Договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 3823,78грн., крім того ПДВ 17% - 650,04грн., всього з ПДВ 4473,82грн.

Додатковими угодами №1-7 (а.с.а.с. 23-30) змінювалась ціна за 1000 куб. м. газу, яка остаточно, відповідно до Додаткової угоди №7, становила 6384,70грн., крім того ПДВ 20% - 1276,94грн., всього з ПДВ 7661,64грн.

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у п.6.3 Договору сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях Покупцем номеру договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

У п.11.1 Договору було визначено, що договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

В матеріалах справи містяться акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 30.04.2014р., 31.05.2014р., 30.06.2014р., 31.07.2014р., 31.08.2014р., 31.10.2014р., 30.11.2014р., 31.12.2014р. (а.с.а.с.31-41), які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до яких обсяги спожитого газу становлять: у січні 2014р. - 744,753 тис. м. куб. на суму 2488035,07грн., у лютому - 2014р. 613,275 тис. м. куб. на суму 2048799,69 грн., у березні 2014р. - 474,272 тис. м. куб. на суму 1584425,12 грн., у квітні 2014р. - 110,181 тис. м. куб. на суму 580089,74 грн., у травні 2014р. - 11,785 тис. м. куб. на суму 73163,37 грн., у червні 2014р. - 11,171 тис. м. куб. на суму 69508,38 грн., у липні 2014р. - 4,182 тис. м. куб. на суму 26021,31 грн., у серпні 2014р. - 2,081 тис. м. куб. на суму 12948,43 грн., у жовтні 2014р. - 96,115 тис. м. куб. на суму 615 695,00 грн., у листопаді 2014р. - 532,383 тис. м. куб. на суму 3557617,46 грн., у грудні 2014р. - 659,669 тис. м. куб. на суму 5054146,39 грн.

Таким чином, сукупний обсяг поставленого газу за період січень-грудень 2014р. становить 3259,867 тис. куб. м. на загальну суму 16110449,96грн.

Як вбачається із сальдо (а.с.42) та витягу по операціям (а.с.а.с. 43-46), за договором №611/14-БО-6 від 02.12.2013р. Відповідач частково розрахувався за природний газ спожитий у січні-грудні 2014р. у загальній сумі 8 054166,36грн., що також підтверджується відомостями Позивача (з урахуванням платежів станом на 31.07.2015р. а.с.а.с.159-162) та позицією представника Позивача, оголошеною у судовому засіданні 29.09.2015р. (а.с.164).

В матеріалах справи містяться надані Відповідачем розрахунки нормативів перерахування коштів гарантованому постачальникові за природний газ за період з грудня 2014р. по серпень 2015р. (а.с.а.с.135-143).

Також Відповідачем місцевому суду були надані акти звірки взаємних розрахунків (а.с.а.с.146-150) зі споживачами послуг, які є бюджетними організаціями. Так, відповідно цих актів заборгованість споживачів перед Відповідачем становить:

·відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Красноармійської міської ради на 01.04.2014р. 62483,61грн.;

·квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ на 01.04.2014р. 84093грн.;

·Красноармійської центральної районної лікарні на 01.04.2014р. 213590,34грн.;

·ДЗ «Вузлова лікарня ст..Красноармійськ ДП «ДЗ» на 01.04.2014р. 394188,94грн;

·ДЗ «Вузлова лікарня ст..Красноармійськ ДП «ДЗ» на 01.03.2015р. 901569,61грн.;

·відділу освіти Красноармійської міської ради на 01.03.2015р. 7264297,86грн.;

·прокуратури Донецької області на 01.03.2015р. 63582,87грн.;

·Красноармійської центральної районної лікарні на 01.03.2015р. 1671862,10грн.;

·Красноармійського професійного ліцею на 01.04.2015р. 323408грн.;

·квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ на 01.04.2015р. 134002,34грн.;

·Гришинської ЗОШ I-III ступенів Красноармійської районної ради на 01.04.2015р. 296107,81грн.

Як вбачається з балансу Комунального підприємства «Красноармійськтепломережа» (а.с.а.с.218,219) станом на 31.12.2014р. дебіторська заборгованість складає - 24 923 тис.грн., кредиторська 35161 тис.грн., а збитки за 2014р. складають 16352тис.грн., а відповідно до фінансового звіту за шість місяців 2015р.(а.с.145) дебіторська заборгованість складає 17050грн., кредиторська 30745грн., збитки 19527грн.

Посилаючись на вказані обставини скрутного фінансового становища, Відповідач звертався до місцевого суду з клопотанням №10-936 від 26.08.2015р. (а.с.151) про зменшення стягуваної пені в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України на 99,9%.

За таких обставин, як вже зазначалось, місцевий суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, задовольнивши частково, зокрема, клопотання Відповідача про зменшення розміру пені і застосувавши таке зменшення відносно належної до стягнення суми пені на рівні 50%.

Позивачем разом з апеляційною скаргою надано до апеляційного суду відомості щодо його фінансового становища станом на 30.09.2014р (а.с.а.с.183-186), які вказують на наявність збитків за звітній період у розмірі понад 62млрд.грн., без обґрунтування в порядку ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України необхідності долучення цих документів на стадії апеляційного провадження.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір на купівлю-продаж природного газу №611/14-БО-6 від 02.12.2012р. є належною підставою для виникнення у сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу. Як встановлено ст.655, ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір купівлі-продажу є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами, з оплати поставленого природного газу. Наразі, на отримання цих коштів в межах таких зобовязань і є приналежним і захищуваним у розглядуваній справі у розумінні ст.1 Господарського процесуального кодексу України та ст.15 Цивільного кодексу України правом Позивача, примушення Відповідача до виконання обовязку щодо якого є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення повного розрахунку за поставлений газ відповідно до умов договору купівлі-продажу шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, але не пізніше 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу згідно умов п. 6.1. договору, як вірно вказано місцевим судом, встановивши згідно наявних доказів факт поставки Позивачем і отримання Відповідачем у період січень-грудень 2014р. природного газу в загальному обсягу 3259,867 тис.куб.м. на загальну суму 16110449,96грн.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Наразі, з представлених у справі документів вбачається визнання сторонами в порядку ч.1 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факту часткового проведення розрахунків за поставлений природний газ у розглядуваний період на загальну суму 8054166,36грн., з урахуванням чого несплачений залишок відповідно становить 8056283,6грн. (16110449,96 8054166,36), вимоги щодо стягнення якого Відповідачем визнані і таке визнання цілком правомірно прийнято судом з урахуванням вимог ч.5 ст.22 та ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України.

Дійсно, таке невиконання грошових зобов'язань щодо стягнутої суми правомірно кваліфіковано судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив їх виконання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу України.

В свою чергу, за змістом ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації та штрафних санкцій, передбачених п.7.2. договору на купівлю-продаж природного газу №611/14-БО-6 від 02.12.2012р.

За таких обставин, перевіривши правильність розрахунків розміру позовних вимог, апеляційний суд вважає правомірним і обґрунтованим висновок місцевого суду щодо часткового задоволення всіх заявлених позовних вимог, адже останнім було належним чином враховані вимоги ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, п.п.1.9., 3.1. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р.

Разом із тим, враховуючи сутність доводів Скаржника, відносно заперечень наявність підстав для часткового зменшення стягуваної суми пені, апеляційний суд наголошує на такому.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України суд як орган державної влади управнений діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, право суду при прийнятті рішення на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Втім, означена процесуальна норма реалізується судом в контексті дотримання ним норм ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, які вимагають дослідження та встановлення наступних обставин: ступінь виконання зобов'язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; наявність збитків внаслідок невиконання зобов'язань та співвідношення розміру збитків із розміром стягуваних штрафних санкцій.

У світлі наведених приписів, апеляційний суд відхиляє доводи Скаржника відносно невстановленості судом винятковості обставин та невірного застосування ст.233 Цивільного кодексу України, оскільки як вбачається з матеріалів справи та вірно враховано місцевим судом, Відповідач на підтвердження свого клопотання про зменшення суми пені зазначив, що він є комунальним підприємством, яке забезпечує надання послуг з теплопостачання для бюджетних установ міста. Також Відповідачем було надано акти звірки взаємних розрахунків зі споживачами послуг, які є бюджетними організаціями, а також баланс підприємства та звіт про фінансові результати за 2014р. та за 1 півріччя 2015р.(а.с.а.с.220,221), що підтверджують його вкрай незадовільний фінансовий стан, а також відомості щодо алгоритму розподілу його коштів на користь Позивача, запровадженого НКРЕКП.

Доводи Скаржника відносно свого статусу жодною мірою не впливають на оцінку обґрунтованості зменшення пені, адже п.3. ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ст.233 та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України не містять жодних обмежень у можливості їх застосування по відношенню до Позивача. Більш того, твердження Позивача про завдання йому зменшенням пені додаткових збитків взагалі є безпідставним, факт нездійснення розрахунків боржниками Відповідача, що фінансуються з державного бюджету та відносно яких він виступає гарантованим постачальником теплової енергії вказує на належну оцінку місцевим судом вини Покупця природного газу у несвоєчасному проведенні розрахунків.

Більш того, частковість задоволення місцевим судом клопотання щодо зменшення розміру пені як разі вказує на врахування і майнових інтересів Позивача, відомості щодо фінансового становища якого навіть не були представлені місцевому суду, а подані лише разом із аапеляційною скаргою. (а.с.а.с.183-186).

Відтак, враховуючи приведені вище висновки апеляційного суду відносно майнового стану Позивача і Відповідача та збитків через неналежне виконання останнім грошових зобов'язань, а також: визначену самим Позивачем частковість виконання Покупцем своїх зобов'язань з оплати поставленого газу в перебігу правовідносин за договором (ступінь виконання зобов'язань); відсутність доказів вчинення Позивачем перешкод у проведенні своєчасних розрахунків Відповідачем; стягнення разом із заборгованістю також і 3% річних, інфляційної індексації, які у сукупності достатньою мірою забезпечують як вжиття заходів відповідальності за порушення, так і компенсацію за прострочення виконання грошового зобов'язання, заявлена сума пені цілком правомірно може бути зменшена. В свою чергу, визначення розміру такого зменшення є дискреційним повноваженням місцевого суду, а отже, оцінка саме розміру зменшення, а не наявності відповідних підстав для застосування зменшення в принципі, з боку апеляційного суду не може здійснюватися в контексті відповідності чи невідповідності нормам матеріального чи процесуального права у розумінні ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Приведення Апелянтом певних цитат з постанов Вищого господарського суду України з приводу питання зменшення неустойки не може ототожнюватися із наявністю визначених ст.104 Господарського процесуального кодексу України підстав для зміни чи скасування переглядуваного рішення, адже за змістом ст.ст.4, 82 цього Кодексу місцевий суд жодною мірою не пов'язаний/ не обмежений при прийнятті рішення, у тому числі - щодо зменшення пені, такими формулювання касаційного суду.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ підлягає залишенню без задоволення, а переглядуване рішення - без змін, що згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 83, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення Господарського суду Донецької області від 29.09.2015р. (повний текст підписано 05.10.2015р.) у справі №905/1323/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 29.09.2015р. (повний текст підписано 05.10.2015р.) у справі №905/1323/15 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Д.О. Попков

Судді:О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу; 4. ДАГС;5. ГСДО