Постанова № 53105184, 29.10.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2015 року Справа № 904/4104/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Герасименко І.М., Кузнецової І.Л.,

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №52 юр від 02.06.2015р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №105/10/04-36-10-06-10 від 13.01.2015р.; ОСОБА_3 представник, довіреність №8183/10/04-36-10-06-10 від 22.09.2015р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2015р. у справі №904/4104/15

за позовом публічного акціонерного товариства ДНІПРОГАЗ, м.Дніпропетровськ

до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ

про стягнення 671 285, 21 грн.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 року публічне акціонерне товариство ДНІПРОГАЗ (далі ПАТ ДНІПРОГАЗ) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про стягнення 577 700, 14 грн. основного боргу, 49 849, 04 грн. пені, 41 243, 58 грн. інфляційних втрат, 2 492, 45 грн. 3% річних та 13 425, 70 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2015р. по справі №904/4104/15 (суддя Петренко Н.Е.) провадження у справі в частині стягнення заборгованості за поставлений у лютому та березні 2015 року газ у розмірі 577 700, 14 грн. припинено; стягнуто з Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на користь ПАТ ДНІПРОГАЗ 49 849, 04 грн. пені, 41 243, 58 грн. інфляційних втрат, 2 492, 45 грн. 3% річних та 13 425, 70 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №2014/ТП-Б-15770/173366 від 05.08.2014р. на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2015р. по справі №904/4104/15 в частині стягнення на користь ПАТ ДНІПРОГАЗ 49 849, 04 грн. пені, 41 243, 58 грн. інфляційних втрат, 2 492, 45 грн. 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ ДНІПРОГАЗ відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014р. №311 Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби; наказом Державної фіскальної служби України від 18.07.2014р. №2 розпочато виконання Державною фіскальною службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014р. №236 Про Державну фіскальну службу України функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів України, що припиняється; у звязку з проведенням заходів щодо реорганізації Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, відповідно до затвердженого кошторису видатків на 2015 рік, фінансування витрат на оплату комунальних платежів передбачено лише для Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області; ПАТ ДНІПРОГАЗ не визнав Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області правонаступником Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, відмовився від перереєстрації споживача, чим позбавив Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області можливості належного виконання своїх зобовязань; відповідно п. 6.3 договору, споживач не несе відповідальності перед постачальником за порушення умов договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини постачальника або внаслідок дії обставин непереборної сили; затримка сплати грошових коштів виникла з вини позивача; 03.06.2015р. між ПАТ ДНІПРОГАЗ та Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-Б-16376/196134, відповідно п. 10.1 якого договір набуває чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2015р., також сторонами досягнуто згоди, що в силу положень ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин, які склалися між сторонами до дати його укладення, а саме з 01.01.2015р.

В відзиві на апеляційну скаргу ПАТ ДНІПРОГАЗ просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2015р. у справі №904/4104/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - без задоволення.

20.08.2015р. від Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області надійшло клопотання про зупинення виконання судового рішення по справі №904/4104/15.

Клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідно ст. 121-1 Господарського процесуального кодексу України повноваження щодо зупинення виконання судового рішення має виключно суд касаційної інстанції, тому апеляційний господарський суд за будь-яких обставин не має права на таке зупинення (п. 14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

05.08.2014р. між ПАТ ДНІПРОГАЗ (постачальник) та Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області (споживач) укладений договір №2014/ТП-Б-15770/173366 на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб підприємств, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів), за умовами якого постачальник постачає газ природний, скраплений або в газоподібному стані - ДК 016:2010-06.20.1 споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору).

В п. 4.6 договору сторони визначили, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору; авансові платежі сплачуються постачальнику на розрахунковий рахунок із спеціальним режимом використання у розмірі 100% від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки газу; споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період; у разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці; у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За п. 4.7 договору, оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Відповідно п. 5.3.3 договору, відповідач зобовязується оплачувати позивачу вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31 грудня 2014р. (п. 10.1. договору).

05.08.2014р., 15.09.2014р., 31.10.2014р., 15.11.2014р., 15.12.2014р., 29.12.2014р., 31.12.2014р. та 30.01.2015р. сторонами укладено додаткові угоди до договору №2014/ТП-Б-15770/173366 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 05.08.2014р., де погоджено нові обсяги, вартість та строк дії договору.

В лютому та березні 2015р. позивачем здійснено постачання на адресу відповідача природного газу в обсягах відповідно 51 260 м? на суму 381 884, 96 грн. та 17 227 м? на суму 195 815, 18 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу №ДНГ71006420 від 28.02.2015р. та №ДНГ71247994 від 31.03.2015р.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 09.04.2015р. направлено на адресу відповідача претензію за вих. №243/17-20 з вимогою сплатити заборгованість за договором №2014/ТП-Б-15770/173366 від 05.08.2014р. в загальній сумі 577 700, 14 грн. у 7-денний термін з моменту отримання претензії

08.07.2015р. позивачем подано господарському суду заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 577 700, 14 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору щодо стягнення основної суми боргу за договором №2014/ТП-Б-15770/173366 від 05.08.14р.

Після порушення провадження у справі відповідачем сплачено вартість спожитого в лютому та березні 2015р. природного газу, що підтверджується платіжними дорученнями від 10.06.2015р. №738 та №739 на загальну суму 577 000, 14 грн.

В ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 6.2.2 договору сторони погодили, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, з відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд першої інстанції на підставі аналізу матеріалів справи, умов договору №2014/ТП-Б-15770/173366 від 05.08.2014р. між ПАТ ДНІПРОГАЗ та Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області на постачання природного газу, з урахуванням положень статей 526, 530, 549, 599, 610, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 232 Господарського кодексу України, дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 41 243, 58 грн. інфляційних втрат та 2 492, 45 грн. 3% річних за загальний період з 06.03.2015р. по 07.05.2015р., припинивши провадження у справі в частині стягнення заборгованості за поставлений у лютому та березні 2015 року природний газ в розмірі 577 700,14 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України), оскільки сума основного боргу сплачена відповідачем.

Господарський суд також дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача передбаченої умовами договору пені. Однак, задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені господарський суд не скористався правом, передбаченим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Відповідач 10.06.2015р. в повному обсязі розрахувався за поставлений протягом лютого березня 2015р. природний газ на загальну суму 577 700, 14 грн.

Позивачем не надано суду доказів заподіяння йому збитків неналежним виконанням відповідачем умов договору.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи, що розмір заявлених санкцій не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення, а також зважаючи на майновий стан позивача та відповідача, інтереси сторін, що заслуговують на увагу, доводи позивача та відповідача, ступінь виконання зобовязання відповідачем (повна оплата основного боргу), нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних, відсутність доказів понесення позивачем витрат та збитків, вважає за можливе скористатися правом, передбаченим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір пені до 10% від належної до стягнення, що становить 4 984, 90 грн.

У разі коли господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Стосовно доводів скаржника слід зазначити, що:

по-перше, листом від 29.01.2015р. №704/10/04-36-03-03-12 відповідач у відповідності до ст. 40 Закону України Про здійснення державних закупівель звертався до позивача щодо продовження терміну дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, в зв'язку з чим до договору №2014/ТП-Б-15770/173366 від 05.08.2014р. були укладені додаткові угоди від 31.12.2014р. та від 30.01.2015р., в п. 2 яких визначено, що цей договір набирає чинності з дати підписання та укладається на строк до 31.03.2015р. Припинення дії договору не звільняє споживача від зобов'язання повної оплати вартості отриманого газу, а також від відповідальності, передбаченої умовами договору. 05.06.2015р. відповідач звернувся з письмовим проханням до позивача про сторнування об'ємів газу за лютий - березень 2015 року з договору №2014/ТП-Б-15770/173366 від 05.08.2014р. на договір №2015/ТП-Б-16376/196134 від 03.06.2015р., чим визнав наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем за договором №2014/ТП-Б-15770/173366 від 05.08.2014р. та зобов'язання щодо оплати боргу за використані об'єми газу в лютому - березні 2015 року;

по-друге, згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. При цьому, наведена норма встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин;

по-третє, реорганізація Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не звільняє споживача від зобовязання повної оплати вартості отриманого газу, а також від відповідальності, передбаченої умовами договору. В п. 30.1 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні встановлено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Відповідно п. 4.6 договору останній строк оплати за поставлений в лютому 2015р. природний газ - 05.03.2015р., за поставлений в березні 2015р. природний газ - 05.04.2015р. Відповідачем оплата здійснена 10.06.2015р., чим прострочено виконання грошового зобовязання.

Згідно ч. 1 ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне замінити в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України відповідача по справі Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області його правонаступником - Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014. №311 Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби України та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2, в тому числі реорганізовано Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Кабінетом Міністрів України у додатку 2 до постанови №311 визначено конкретних правонаступників територіальних органів Міндоходів - територіальні органи Державної фіскальної служби, до яких вони приєднуються. Відповідно ч. 4 ст. 21 Закону України від 17.03.2011р. №3166-VI Про центральні органи виконавчої влади територіальні органи центрального органу виконавчої влади набувають статусу юридичної особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію як юридичної особи. Частиною 1 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. 30.09.2015р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 38677971).

Керуючись ст. ст. 25, 80, 83, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача по справі №904/4104/15 Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 38677971) його правонаступником - Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 39394856).

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2015р. у справі №904/4104/15 змінити в частині розміру пені, яка підлягає стягненню, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ на користь публічного акціонерного товариства ДНІПРОГАЗ, м. Дніпропетровськ 4 984, 90 грн. пені, 41 243, 58 грн. інфляційних втрат, 2 492, 45 грн. 3% річних та 13 425, 70 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ на користь публічного акціонерного товариства ДНІПРОГАЗ, м. Дніпропетровськ 577 700, 14 грн. заборгованості за поставлений в лютому та березні 2015 року природний газ.

Припинити стягнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2015р. по справі №904/4104/15, виданим на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2015р., в частині стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ на користь публічного акціонерного товариства ДНІПРОГАЗ, м. Дніпропетровськ 44 864, 14 грн. пені.

Стягнути з публічного акціонерного товариства ДНІПРОГАЗ, м.Дніпропетровськ на користь Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ 448, 64 грн. витрат по сплаті судового збору за апеляційною скаргою.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя І.М. Герасименко

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складений 02.11.2015р.)