Рішення № 53104604, 26.10.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р. Справа № 911/3469/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський гранкарєр»

про стягнення 781837,21 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довір. № 16 від 22.01.2015 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довір. б/н, 16.09.2015 р.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський гранкарєр» (далі - відповідач) про стягнення 781837,21 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 06.01.2011 р. з ТОВ «Рокитнянський гранкарєр» договору про постачання електричної енергії № 18, згідно якого ПАТ «Київобленерго» зобовязувалося постачати електричну енергію, а відповідач своєчасно оплачувати її.

Згідно умов договору позивач постачав електричну енергію відповідачеві, яка споживачем не була оплачена належним чином, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 333594,48 грн. боргу за використану активну електроенергію, 90136,18 грн. боргу за реактивну електроенергію, 142881,54 грн. пені, 203849,58 грн. інфляційних втрат, 11375,43 грн. 3% річних, а також 15637,94 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

21.09.2015 р. у судовому засіданні представник відповідача надав суду клопотання б/н від 21.09.2015 р. про продовження розгляду справи на 15 днів понад строк, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2015 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

22.10.2015 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Рокитнянський гранкарєр» було подано відзив б/н, б/д (вх. № 24911/15 від 22.10.2015 р.), відповідно до якого відповідач не заперечує наявності заборгованості в частині боргу за активну та реактивну електроенергію та просить суд відмовити у стягненні на користь позивача інфляційних втрат, 3% річних, а також зменшити суму пені, виходячи з наступного.

Позивач зазначає, що борг за спожиту активну електроенергію виник у відповідача в період з 22.09.2014 р. до 22.12.2014 р. та становить 333594,48 грн., борг за реактивну електроенергію виник в період з 20.06.2014 р. до 22.12.2014 р. та становить 90136,18 грн.

Згідно з пп. 4.2.1 п. 4.2 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених підпунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається в розрахунковому документів окремим рядком.

Проте, згідно з виставлених відповідачу позивачем рахунків-фактур за спожиту активну електроенергію в спірному періоді сума пені, яка повинна бути зазначена в розрахунковому документі окремим рядком, відсутня. Поряд з цим, згідно з додатком до позовної заяви, в якому зазначена детальна інформація нарахування пені у вигляді таблиці, позивач починає нараховувати пеню з 28.01.2014 р., але в позовній заяві зазначає, що борг за спожиту активну електроенергію виник 22.09.2014 р., а борг за реактивну електроенергію - 20.06.2014 р. Отже, відповідач вважає, що розрахунок пені, який надав позивач до позовної заяви, є необгрунтованим.

Окрім того, у позовній заяві позивач зазначив, що заборгованість за спожиту активну електроенергію виникла 22.09.2014 р., а борг за реактивну електроенергію виник 20.06.2014 р. В той же час позивач починає розрахунок інфляційного збільшення з 22.10.2013 р., у звязку з чим відповідач вважає, що нарахування інфляційного збільшення та трьох відсотків річних є безпідставним та необгрунтованим.

Крім того, відповідач, посилаючись на ст. 233 ГК України, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій з огляду на те, що 26.06.2015 р. у ТОВ «Рокитнянський гранкарєр» було змінено учасників та керівника товариства. Новими учасниками товариства була проведена фінансова перевірка ТОВ «Рокитнянський гранкарєр», в ході якої було виявлено незаконні дії колишнього директора ОСОБА_3, який увійшов у змову з третіми особами та мав намір довести товариство до стану банкрутства. На даний час новим керівництвом провадиться ряд заходів для відновлення платоспроможності та діяльності ТОВ «Рокитнянський гранкарєр». 12.07.2015 р. відповідачем на адресу позивача було направлено лист № 1/12-8, яким було повідомлено, що 20.06.2015 р. у ТОВ «Рокитнянський гранкарєр» змінились учасники товариства, а також що новим керівництвом проводяться заходи, які спрямовані на відновлення роботи, збереження робочих місць, у звязку з чим відповідач просив позивача реструктуризувати наявну заборгованість ТОВ «Рокитнянський гранкарєр». 30.09.2015 р. відповідач повторно звернувся до позивача з проханням реструктуризувати наявну заборгованість, посилаючись на п. 6.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 р., у редакції від 07.05.2010 р., яким передбачено, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості.

У судовому засіданні 26.10.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі; представник відповідача заперечував проти позову в частині стягнення інфляційних втрат і 3% річних та просив зменшити суму пені.

У судовому засіданні 26.10.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

06.01.2011 р. між Закритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго» (правонаступник Публічне акціонерне товариство «Київобленерго») (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський гранкарєр» (споживач) було укладено договір № 18 про постачання електричної енергії, відповідно до п. 1.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 2880 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Згідно з пп. 2.3.3 п. 2.3 договору споживач зобовязується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 до договору «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та додатку № 6 до договору «Порядок зняття показників розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку».

У відповідності з пп. 2.3.4 п. 2.3 договору споживач зобовязується здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з умовами додатку № 5 до договору «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 договору за внесення платежів, передбачених пп. 2.3.3 та пп. 2.3.4 договору, з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 до договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2011 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 договору).

Пунктом 1.1 додатку № 4 до договору розрахунковий період встановлено споживачу з 20 числа календарного місяця до 20 числа наступного місяця.

У відповідності з п. 2.1 додатку № 4 до договору оплата за активну електроенергію здійснюється у формі авансової оплати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду: 100% - 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору отримання рахунків здійснюється особисто споживачем.

Згідно з п. 7 додатку № 6 до договору № 18 від 06.01.2011 р. споживач зобовязаний щомісячно знімати показання на дату закінчення розрахункового періоду та довести їх значення електропостачальникові за встановленою формою за адресою: Київська область, смт. Рокитне, вул. Енергетиків, 1.

Позивачем було здійснено постачання електричної енергії відповідачу та виставлено рахунки-фактури за активну електроенергію, у тому числі № НОМЕР_1 від 20.06.2014 р. на суму 213977,85 грн., № НОМЕР_2 від 21.07.2014 р. на суму 277174,43 грн., № НОМЕР_3 від 20.08.2014 р. на суму 338901,25 грн., № НОМЕР_4 від 22.09.2014 р. на суму 417806,91 грн., № НОМЕР_5 від 21.10.2014 р. на суму 471427,43 грн., № НОМЕР_6 від 20.11.2014 р. на суму 226243,51 грн., № НОМЕР_7 від 22.12.2014 р. на суму 333594,48 грн., № НОМЕР_8 від 30.01.2015 р. на суму 333594,48 грн., а також рахунки-фактури за реактивні перетоки та штрафні санкції, у тому числі № НОМЕР_1 від 20.06.2014 р. на суму 20813,48 грн., № НОМЕР_2 від 21.07.2014 р. на суму 44099,09 грн., № НОМЕР_3 від 20.08.2014 р. на суму 68180,14 грн., № НОМЕР_4 від 22.09.2014 р. на суму 77712,48 грн., № НОМЕР_5 від 21.10.2014 р. на суму 96947,62 грн., № НОМЕР_6 від 20.11.2014 р. на суму 133712,71 грн., № НОМЕР_7 від 22.12.2014 р. на суму 158601,75 грн., № НОМЕР_8 від 30.01.2015 р. на суму 172904,44 грн.

23.06.2015 р. ПАТ «Київобленерго» було направлено на адресу ТОВ «Рокитнянський гранкарєр» претензію № 167 від 23.06.2015 р., відповідно до якої позивач повідомив відповідача про те, що станом на 23.06.2015 р. за ТОВ «Рокитнянський гранкарєр» рахується заборгованість в сумі 750614,17 грн., у звязку з чим ПАТ «Київобленерго» пропонувало погасити заборгованість протягом 10 днів із дня отримання даного листа, або скласти графік погашення заборгованості.

Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість не сплачено.

Оскільки відповідач не розрахувався належним чином за отриману електроенергію, у звязку з чим за товариством рахується заборгованість в сумі 333594,48 грн. за використану активну електроенергію та в сумі 90136,18 грн. за реактивну електроенергію, ПАТ «Київобленерго» і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки електричної енергії.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно з п. 6.11 ПКЕЕ остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

У відповідності з п. 6.25 ПКЕЕ у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі розподілу балансової належності електромереж значення обсягу електричної енергії, визначеного за показами такого засобу обліку, приводиться до відповідної межі балансової належності електромереж, а саме, втрати електричної енергії на ділянці мережі від точки обліку до точки вимірювання відносяться на рахунок організації, на балансі якої перебуває зазначена ділянка мережі. Порядок визначення (розрахунковим шляхом) технологічних втрат електричної енергії в мережах на ділянці від місця встановлення розрахункових засобів обліку до межі балансової належності зазначається в договорі.

Як передбачено підпунктом 2 пункту 10.2 ПКЕЕ, споживач зобовязаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач доказів оплати за договором № 18 про постачання електричної енергії від 06.01.2011 р. в сумі 333594,48 грн. за використану активну електроенергію та в сумі 90136,18 грн. за реактивну електроенергію суду не надав; проти наявності зазначеної заборгованості не заперечував.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 18 про постачання електричної енергії від 06.01.2011 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 333594,48 грн. за використану активну електроенергію та в сумі 90136,18 грн. за реактивну електроенергію, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив суд стягнути з відповідача 142881,54 грн. пені, керуючись пп. 4.2.1 п. 4.2 договору.

Як зазначалося вище, згідно вказаного пп. 4.2.1 п. 4.2 договору, за внесення платежів, передбачених пп. 2.3.3 та пп. 2.3.4 договору, з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 до договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що розмір пені було визначено позивачем в сумі 142881,54 грн., у тому числі - за період з 01.06.2014 р. до 30.06.2015 р.

Слід зазначити, що приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як слідує з матеріалів справи, доказів, які б підтверджували обґрунтованість вказаного вище розрахунку пені, починаючи саме з 01.06.2014 р., позивачем не надано, оскільки ПАТ «Київобленерго» було долучено до матеріалів справи рахунки-фактури, починаючи з 20.06.2014 р., з датою оплати до 27.06.2014 р.

Викладене унеможливлює здійснити перевірку обґрунтованості розрахунку пені у повному обсязі, у звязку з чим суд дійшов висновку про залишення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 0,90 грн. за період з 01.06.2014 р. до 05.06.2014 р. без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 142880,64 грн. за період з 28.06.2014 р. до 30.06.2015 р.

При цьому судом відхиляється посилання відповідача на те, що в рахунках, які виставлялися позивачем, не було зазначено сум пені окремим рядком, з огляду на таке.

Як зазначалось вище, приписами ч. 3 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Поряд з цим, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій (ст. 216 Господарського кодексу України ).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, пеня є різновидом відповідальності субєкта господарювання за порушення грошового зобовязання, застосування якої випливає безпосередньо з приписів чинного законодавства та з самого факту порушення зобовязання.

При цьому чинне законодавство не ставить застосування такого виду відповідальності в залежність від виставлення постачальником рахунків на сплату пені, предявлення вимоги тощо.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 11375,43 грн. 3% річних та 203849,58 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, становить 11375,43 грн. за період з 22.10.2013 р. до 30.06.2015 р.

Проте, доказів, які б підтверджували вказаний вище розрахунок, починаючи саме з 22.10.2013 р. позивачем не надано, оскільки ПАТ «Київобленерго» було долучено до матеріалів справи рахунки-фактури, починаючи з 20.06.2014 р., з датою оплати до 27.06.2014 р.

У звязку з викладеним, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 808,54 грн. за період з 22.10.2013 р. до 05.06.2014 р. без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача, становить 10566,59 грн. за період з 28.06.2014 р. до 30.06.2015 р.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 203849,58 грн. за період з 22.10.2013 р. до 31.05.2015 р.

Проте, доказів, які б підтверджували зазначений вище розрахунок, починаючи саме з 22.10.2013 р. позивачем не надано, оскільки ПАТ «Київобленерго» було долучено до матеріалів справи рахунки-фактури, починаючи з 20.06.2014 р., з датою оплати до 27.06.2014 р.

У звязку з чим суд дійшов висновку про залишення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 3092,40 грн. за період з 22.10.2013 р. до 31.05.2014 р. без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом, і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Таким чином, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно за період, що складається з повних календарних місяців прострочення платежів, а не за кожний день окремо, оскільки Держкомстат не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.09.2010 р. у справі № 11/14-10, від 01.12.2010 р. у справі № 3/111-10, від 19.01.2011 р. у справі № 4/54-10-1818, від 15.03.2011 р. у справі № 32/301.

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», відповідно до якого розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

З урахуванням наведеного, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 185442,62 грн., у тому числі за період з 01.07.2014 р. до 31.07.2014 р. в сумі 83,09 грн., з 01.08.2014 р. до 31.08.2014 р. в сумі 320,00 грн., з 01.09.2014 р. до 30.09.2014 р. в сумі 11216,40 грн., з 01.10.2014 р. до 31.10.2014 р. в сумі 11533,30 грн., з 01.11.2014 р. до 31.11.2014 р. в сумі 2949,60 грн., з 01.12.2014 р. до 31.12.2014 р. в сумі 9339,61 грн., з 01.01.2015 р. до 31.01.2015 р. в сумі 13135,65 грн., з 01.02.2015 р. до 28.02.2015 р. в сумі 22457,72 грн., з 01.03.2015 р. до 31.03.2015 р. в сумі 45762,91 грн., з 01.04.2015 р. до 30.04.2015 р. в сумі 59322,29 грн., з 01.05.2015 р. до 31.05.2015 р. в сумі 9322,05 грн.

За таких обставин вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню судом в сумі 185442,62 грн.

Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені.

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно зі ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Поряд з цим, відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також частиною другою ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суд України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Як вбачається із заявленого клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені), останнім належними та допустимими доказами у розумінні приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду наявності у спірному правовідношенні виняткових обставин, які є підставою для зменшення нарахованої позивачем пені.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача в частині зменшення розміру нарахованої пені.

Таким чином суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ПАТ «Київобленерго».

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський гранкарєр» (09631, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Острів, вул. Садова, 2/1, код 37066418) на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, код 23243188) 333594 (триста тридцять три тисячі пятсот девяносто чотири) грн. 48 коп. за активну електроенергію, 90136 (девяносто тисяч сто тридцять шість) грн. 18 коп. за реактивну електроенергію, 142880 (сто сорок дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 64 коп. пені, 185442 (сто вісімдесят пять тисяч чотириста сорок дві) грн. 62 коп. інфляційних втрат, 10566 (десять тисяч пятсот шістдесят шість) грн. 59 коп. 3% річних, а також 15252 (п'ятнадцять тисяч двісті пятдесят дві) грн. 41 коп. судового збору.

3.Позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 0,90 грн., 3% річних в сумі 808,54 грн., інфляційних втрат в сумі 3092,40 грн. залишити без розгляду.

4.У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 02.11.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна