Рішення № 53104458, 28.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2015Справа №910/21101/15

за позовом: Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод», Житомирська обл., смт.Новогуйвинське, ЄДРПОУ 07620094

до відповідача: Міністерства оборони України, м.Київ, ЄДРПОУ 00034022

про стягнення 41 222,76 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Філімончук Г.М. - по дов.

від відповідача: Півторак Т.О. - по дов.

Згідно з приписами ст.77 Господарсього процесуального кодексу України у судових засіданнях 23.09.2015р., 07.10.2015р. та 28.10.2015р. оголошувались перерви.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод», Житомирська обл., смт.Новогуйвинське звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Міністерства оборони України, м.Київ про стягнення заборгованості в розмірі 41 222,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору №294/14/60 від 02.09.2014р. про закупівлю за державні кошти в частині внесення оплати за виконані роботи в обсязі та строки, визначені умовами укладеного між сторонами правочину, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві без номеру та дати, що надійшов до господарського суду міста Києва 28.10.2015р., та у судовому засіданні 28.10.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що вартість робіт за договором визначається у протоколі погодження договірної ціни та з урахуванням висновку відділу технічного контролю 637 Військового представництва Міністерства Оборони України. На думку Міністерства оборони України, оскільки вказаного висновку позивачем не представлено, то і відсутності підстави для стягнення з відповідача оплати за ремонтні роботи. До того ж, за твердженнями вказаного учасника судового процесу, безпідставність заявленого позову також підтверджується підписаним контрагентами актом звіряння взаєморозрахунків, в якому зазначено про відсутність сальдо взаєморозрахунків станом на 01.01.2015р.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.10.2015р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст.837 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2014р. між Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» (виконавець) та Міністерством оборони України (замовник) було укладено договір №294/14/60 про закупівлю послуг за державні кошти, у відповідності до п.1.1 якого виконавець зобов'язується у 2014р. надати замовнику послуги з ремонтування та технічного обслуговування іншого електричного устаткування (ремонт блоків системи управління вогнем БМП-2 (блок керування вогнем БУ-25-2С, електродвигун ЕДМ-14, електродвигун ЕДМ-20, фільтр живлення ПБ3.290.000, пульт керування ПБ3.624.028) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток №1), що є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.

У п.3.1 договору №294/14/60 від 02.09.2014р. вказано, що ціна правочину становить 532 559,28 грн., в тому числі, податок на додану вартість в розмірі 88 759,88 грн.

Додатковою угодою №2 від 20.12.2014р. сторонами було досягнуто згоди щодо зменшення ціни договору №294/14/60 від 02.09.2014р. до 433 109,70 грн., в тому числі, податок на додану вартість в сумі 72 184,95 грн.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 30.12.2014р., а з питань розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань (п.10.1 договору №294/14/60 від 02.09.2014р.)

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №294/14/60 від 02.09.2014р. про закупівлю за державні кошти як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з виконання ремонтних робіт.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст.839 Цивільного кодексу України).

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ст.853 Цивільного кодексу України).

За умовами п.5.1 договору №294/14/60 від 02.09.2014р. термін надання послуг визначено до 30.09.2014р.

Додатковою угодою №1 від 30.09.2014р. контрагентами було досягнуто згоди щодо продовження строку надання послуг до 15.12.2014р.

У п.1.2 договору №294/14/60 від 02.09.2014р. визначено, що за правочином ремонту підлягають дев'яносто одиниць виробів (56 одиниць БУ-25-2С; 16 одиниць ЕДМ-14, 10 одиниць ЕДМ-20, 6 одиниць ПБЗ.290.000 та 2 одиниці ПБЗ.624.28).

Контроль якості послуг з ремонту виробів, дефектації виробів, що надходять для ремонту від замовника, і вхідний контроль комплектуючих виробів, які використовуються в процесі надання послуг, повинен здійснюватись штатними працівниками відділу технічного контролю виконавця з пред'явленням контрольних операцій 637 Військовому представництву Міністерства оборони України (п.2.2 договору №294/14/60 від 02.09.2014р.).

Пунктом 5.2 укладеного між сторонами правочину передбачено, що послуги з ремонту надаються у відповідності до вимог діючої нормативно-технічної документації - Технічних умов на ремонт блоку керування вогнем БУ-25-2С, електродвигуна ЕДМ-14, електродвигуна ЕДМ-20, фільтру живлення ПБ3.290.000, пульту керування ПБ3.624.028, що діють на підприємствах виконавця та погоджені з ЦБТУ, відповідають стандартам, кресленням, які діють на підприємстві виконавця.

Місцем проведення ремонту виробів є виробничі потужності на території виконавця за адресою: 12441, Житомирська область, смт.Новогуйвинське, вул.Дружби народів, 1. Приймання виробів для проведення ремонту, їх видача після ремонту здійснюється замовником та виконавцем та оформлюється актом приймання-передавання виробів у відповідності до Інструкції про порядок передачі озброєння, військової техніки і майна на ремонт, затвердженої Наказом №505 від 31.07.2012р. Міністерства оборони України, Керівництва з організації експлуатації бронетанкового озброєння та техніки у Збройних силах України, введеного наказом №665 від 25.12.2009р. Міністра оборони України. Передача виконавцю на ремонт виробів здійснюється військовими частинами та установами Збройних сил України власними силами та засобами за нарядами (п.п.5.3, 5.4 договору №294/14/60 від 02.09.2014р.).

За умовами п.5.15 спірного правочину передавання виробів представнику замовника після надання послуг здійснюється виконавцем за участю представника відділу технічного контролю виконавця, з попереднім оформленням документації виробів та внесенням відповідних записів у паспорти (формуляри) виробів, з обов'язковою відміткою відділу технічного контролю виконавця та 637 Військового представництва Міністерства оброни України.

Приймання наданих послуг замовником здійснюється спільною комісією замовника, військової частини (отримувача виробів) та виконавця на території виконавця. При прийманні наданих послуг комісія керується вимогами технічних умов на ремонт зразків виробів і умовами договору. За результатами приймання наданих послуг комісія складає та підписує акт приймання-передачі наданих послуг, який надається замовнику для затвердження. Зобов'язання виконавця по наданню послуг за правочином вважаються виконаними в повному обсязі після підписання комісією акту приймання наданих послуг (п.5.16 договору №294/14/60 від 02.09.2014р.).

У п.5.17 спірного договору визначено, що після кінцевого приймання послуг 637 Військове представництво Міністерства оброни України оформляє та надає замовнику посвідчення на кожен виріб окремо, яким підтверджується відповідність наданих виконавцем послуг вимогам п.2.1 правочину.

Як свідчать матеріали справи, у межах договору №294/14/60 від 02.09.2014р. Міністерством оборони України було передано на ремонт Державному підприємству «Житомирський бронетанковий завод» у відповідності до нарядів №1904/14, №1433/14 та №1577/14 блоки керування вогнем БУ-25-2С, електродвигуни ЕДМ-14, електродвигуни ЕДМ-20, фільтри живлення ПБ3.290.000 та пульти керування ПБ3.624.028.

Факт передання вказаних виробів на ремонт на підставі умов спірного правочину було підтверджено представниками обох сторін у судовому засіданні 28.10.2015р.

На виконання умов договору, позивачем було проведено ремонт переданого Міністерством оборони України електричного устаткування, про що сторонами складено та підписано акт приймання - передачі №1 від 20.12.2014р. на суму 241 429,68 грн.

На підтвердження відповідності виконаних за вказаним актом ремонтних робіт вимогам якості заявником представлено до матеріалів справи посвідчення №32 від 29.10.2014р., що було видане представництвом замовника №637 у відповідності до умов п.5.17 договору №294/14/60 від 02.09.2014р.

Одночасно, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечені, Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод», окрім робіт, що виконані та прийняті замовником згідно акту №1 від 20.12.2014р. на суму 241 429,68 грн., було здійснено ремонт шести одиниць устаткування замовника, зокрема, блоків керування вогнем БУ-25-2С у кількості 5 одиниць та одного пульту керування ПМ3.624.028, про що заявником складено акт №2 від 15.12.2014р. на суму 41 222,52 грн.

Вказаний акт було направлено на адресу замовника разом з супровідним листом №121 від 22.01.2015р., проте, замовником так і не було підписано, заперечень щодо його змісту не висловлено.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалою від 18.08.2015р. судом було зобов'язано відповідача надати заперечення у разі наявності щодо отримання від позивача акту наданих послуг на суму 41 222,52 грн.

Відповідачем вказаних заперечень представлено не було, протягом розгляду справи у судових засіданнях представником Міністерства оборони України факт отримання від Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» акту на вказану вище суму не спростовано.

Наявною в матеріалах справи видатковою накладною №649 від 15.12.2014р. підтверджується, що позивачем було повернуто після ремонту, а представником відповідача на підставі доручення №263 від 15.12.2014р. прийнято шість одиниць устаткування замовника, зокрема, блоків керування вогнем БУ-25-2С у кількості 5 одиниць та одного пульту керування ПМ3.624.028.

Наразі, про дійсне виконання виконавцем ремонтних робіт, що наведені в акті №2 від 15.12.2014р. на суму 41 222,52 грн., у відповідності до вимог якості свідчить наявне в матеріалах справи посвідчення №7 від 23.01.2015р.

При цьому, як зазначалось, умовами п.5.17 укладеного між сторонами правочину передбачено, що посвідчення складається після кінцевого приймання послуг та останнім підтверджується відповідність наданих виконавцем послуг вимогам п.2.1 договору №294/14/60 від 02.09.2014р.

Протягом розгляду спору у судових засіданнях відповідачем факт належного виконання позивачем ремонту устаткування, наведеного в акті №2 від 15.12.2014р., не заперечувався.

За таких обставин, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, з огляду на порядок приймання послуг, що передбачений договором №294/14/60 від 02.09.2014р., суд дійшов висновку, що Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» було виконано, а Міністерством оборони України згідно посвідчення №7 від 23.01.2015р. підтверджено належне виконання послуг з ремонту блоків керування вогнем БУ-25-2С у кількості 5 одиниць та одного пульту керування ПМ3.624.028, яке оформлене актом №2 від 15.12.2014р.

Як вже зазначалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У п.3.1 договору №294/14/60 від 02.09.2014р. вказано, що ціна правочину становить 532 559,28 грн., в тому числі, податок на додану вартість в розмірі 88 759,88 грн.

Додатковою угодою №2 від 20.12.2014р. сторонами було досягнуто згоди щодо зменшення ціни договору №294/14/60 від 02.09.2014р. до 433 109,70 грн., в тому числі, податок на додану вартість в сумі 72 184,95 грн.

Пунктом 3.6 укладеного між сторонами правочину передбачено, що замовник оплачує надані ремонтні послуги, які передбачені календарним планом за договірною ціною, погодженою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни (додаток №2 до договору), яка відповідає обґрунтованим фактичним витратам, понесеним виконавцем (згідно даних бухгалтерського обліку) та прийнятим замовником з урахуванням встановленого договором рівня прибутку.

За умовами п.4.1 спірного договору замовник здійснює розрахунки з виконавцем поетапно (або в цілому) за фактично надані послуги протягом тридцяти банківських днів з дати підписання виконавцем акту приймання наданих послуг, який є невід'ємною частиною договору, відповідно до наданих виконавцем рахунків.

У судовому засіданні 07.10.2015р. представником позивача було зазначено, що рахунок №10 від 22.01.2015р. на оплату послуг за актом №2 від 15.12.2014р. на суму 41 222,52 грн. було направлено на адресу замовника разом з супровідним листом №121 від 22.01.2015р., проте, замовником так і не було підписано, заперечень щодо його змісту не висловлено.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалою від 18.08.2015р. судом було зобов'язано відповідача надати заперечення у разі наявності щодо отримання від позивача рахунку №10 від 22.01.2015р. на суму 41 222,52 грн.

Однак, відповідачем факт отримання означеного документу від Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» заперечно не було.

До того ж, судом зазначалось, що фактично замовником було прийнято роботи, які наведені у вказаному акті, що підтверджується посвідченням №7 від 23.01.2015р.

Господарський суд зауважує, що відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати. Аналогічну правову позицію наведено у п.6 Оглядового листа №01-06/374/2013 від 18.02.2013р. Вищого господарського суду України «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» та постанові від 12.11.2014р. Вищого господарського суду України по справі №910/989/13.

При цьому, суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на умови договору №294/14/60 від 02.09.2014р., приймаючи до уваги позицію Конституційного суду України та момент фактичного надання та приймання замовником робіт, з огляду на всі фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що строк оплати ремонтних робіт, переданих відповідно до акту №2 від 15.12.2014р. на суму 41 222,52 грн. та прийнятих замовником у відповідності до посвідчення №7 від 23.01.2015р., настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечені, Міністерством оборони України роботи за означеним актом оплачено не було, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 41 222,52 грн.

Наразі, заперечення відповідача щодо безпідставності зазначення в акті №2 від 15.12.2014р., рахунку №10 від 22.01.2015р. вартості виконаних ремонтних робіт в розмірі 41 222,52 грн., суд вважає необґрунтованими та такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування. При цьому, суд виходить за наступного.

Як вже зазначалось, п.3.6 договору №294/14/60 від 02.09.2014р. передбачено, що замовник оплачує надані ремонтні послуги, які передбачені календарним планом за договірною ціною, погодженою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни (додаток №2 до договору), яка відповідає обґрунтованим фактичним витратам, понесеним виконавцем (згідно даних бухгалтерського обліку) та прийнятим замовником з урахуванням встановленого договором рівня прибутку.

Договірна ціна визначається замовником з урахуванням висновку 637 Військового представництва Міністерства оборони України щодо договірної ціни шляхом аналізу собівартості послуг, трудомісткості їх надання та розгляду розрахунково-калькуляційних матеріалів, складених виконавцем на підставі прийнятих фактичних витрат, пов'язаних з виконанням зобов'язань за договором. 637 Військове представництво Міністерства оброни України перевіряє їх обґрунтованість та за результатом своєї перевірки складає висновок щодо рівня фактичних витрат, який направляється замовнику. Висновок 637 Військового представництва Міністерства оборони України повинен бути наданий замовнику не пізніше десяти робочих днів від надання виконавцем документів, підтверджуючих понесені витрати (п.3.7 договору №294/14/60 від 02.09.2014р.).

У додатку №1 до договору №294/14/60 від 02.09.2014р. в редакції, що була чинною на момент складання акту №2 від 15.12.2014р., зазначено, що вартість ремонту однієї одиниці блоку керування вогнем БУ-25-2С становить 8538,96 грн., одного пульту керування ПБ3.624.028 - 2644,20 грн.

В акті №2 від 15.12.2014р. та рахунку №10 від 22.01.2015р. виконавцем зазначено, що ціна ремонту однієї одиниці блоку керування вогнем БУ-25-2С становить 6649,50 грн. (без податку на додану вартість), а одного пульту керування ПБ3.624.028 - 1104,60 грн. (без податку на додану вартість), що загалом складає 41 222,76 грн.

Суд зазначає, що обґрунтованість визначеної заявником ціни послуг фактично підтверджено у посвідченні №7 від 23.01.2015р., яке було підписано та скріплено печаткою уповноваженого органу відповідача - 637 Військового представництва Міністерства оброни України, в якому також визначено, що ціна ремонтних робіт блоків керування вогнем БУ-25-2С та пульту керування ПБ3.624.028 є договірною і складає 41 222,76 грн.

Суд наголошує, що за умовами п.3.7 договору №294/14/60 від 02.09.2014р. саме на 637 Військове представництво Міністерства оборони України покладено обов'язок зі складання висновку відносно вартості робіт з ремонту техніки.

За таких обставин, за висновками суду, сторонами шляхом складання та підписання таких документів, як акт здачі-приймання послуг та посвідчення, погоджено договірну ціну з ремонту техніки, визначеної в акті №2 від 15.12.2014р., саме на означену вище суму.

При цьому, судом враховано, що вказана Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» в акті №2 від 15.12.2014р. та 637 Військовим представництвом Міністерства оброни України в посвідченні №7 від 23.01.2015р. договірна вартість виконаних ремонтних робіт не перевищує ціни ремонту однієї одиниці техніки, яка наведена у додатку №1 до договору №294/14/60 від 02.09.2014р.

Твердження відповідача про необґрунтованість визначеної в рахунку №10 від 22.01.2015р. вартості виконаних ремонтних робіт є безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно зі ст.34 вказаного нормативно-правового акту господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи (п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Однак, всупереч означеним вище приписам чинного законодавства України, відповідачем не наведено суду належних та допустимих у розмінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що визначена позивачем вартість ремонтних робіт за актом №2 від 15.12.2014р. є необґрунтованою.

Твердження відповідача про відсутність висновку 637 Військового представництва Міністерства оброни України суд до уваги не приймає, оскільки за своєю правовою природою вказаний документ складається саме органом відповідача, а умови договору №294/14/60 від 02.09.2014р. не передбачають наявності вказаного документу у позивача (окрім, випадку добровільного передання його відповідачем).

Крім того, суд також зазначає, що непідписання контрагентами протоколу погодження договірної ціни до акту №2 від 15.12.2014р. не спростовує обов'язку замовника оплатити вартість виконаних робіт у вказаному вище розмірі, виходячи з того, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено належних підстав для відмови у підписанні вказаного документу з боку замовника, як особи, що прийняла на себе зобов'язання з оплати виконаних позивачем ремонтних робіт.

Таким чином, виходячи з наявних в матеріалах справи документів, у суду відсутні підстави вважати, що Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» було невірно визначено вартість виконаних згідно акту №2 від 15.12.2014р. робіт.

Наразі, господарський суд також не приймає до уваги посилання заявника на акт звіряння взаєморозрахунків за договором №294/14/60 від 02.09.2014р. в якості доказу відсутності у Міністерства оборони України обов'язку оплатити послуги за актом №2 від 15.12.2014р. на суму 41 222,52 грн.

При цьому, суд зауважує, що у наведеному акті контрагентами відображено лише акт №1 від 20.12.2014р. на суму 241 429,68 грн., тоді як фактично судом було встановлено факт виконання позивачем робіт і за актом №2 від 15.12.2014р.

Одночасно, суд зауважує, що акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України» та ніяким чином не може вказувати на припинення господарських зобов'язань між сторонами за договором №294/14/60 від 02.09.2014р.

Крім того, фактична неможливість сторін врахувати у вказаному акті обсяги та вартості робіт за актом №2 від 15.12.2014р., обумовлюється тим, що вказаний акт з боку замовника підписано не було, тобто, останній не оформлено у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України», а отже, зобов'язання за ним і не могли бути прийняті до бухгалтерського обліку як Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод», так і Міністерства оборони України.

За таких обставин, з огляду на все вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості в розмірі 41 222,76 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод», Житомирська обл., смт.Новогуйвинське до Міністерства оборони України, м.Київ про стягнення заборгованості в розмірі 41 222,76 грн.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м.Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, буд.6, ЄДРПОУ 00034022) на користь Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» (12441, Житомирська обл., Житомирський район, смт.Новогуйвинське, вул.Дружби народів, буд.1, ЄДРПОУ 07620094) заборгованість в розмірі 41 222,76 грн. та судовий збір в сумі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 28.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 02.11.2015р.

Суддя Любченко М.О.