Рішення № 53104400, 27.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2015Справа №910/20813/15

за позовом: Державного підприємства «Укрінвестбуд», м.Київ, ЄДРПОУ 31405158

до відповідача: Дочірнього підприємства «Інститут «Київгео» товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий проектний інститут «Київпроект», м.Київ, ЄДРПОУ 35947845

про стягнення 435 760,39 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Писаренко О.О. - по дов.

Згідно з прписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.09.2015р. оголошувалалсь перева.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державне підприємство «Укрінвестбуд», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Дочірнього підприємства «Інститут «Київгео» товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий проектний інститут «Київпроект», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 244 692 грн., пені в розмірі 62 708,19 грн., 3% річних в розмірі 4283,79 грн., штрафу в сумі 24 469,20 грн. та інфляційних втрат в сумі 99 607,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Дочірнім підприємством «Інститут «Київгео» товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий проектний інститут «Київпроект» умов договору №11-08 від 22.10.2008р. про надання безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі в частині повернення грошових коштів в повному обсязі та у строки, передбачені договором, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

У судове засідання 27.10.2015р. позивач не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався. Проте, за висновками суду, Державне підприємство «Укрінвестбуд» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду спору з огляду на наступне.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням позивача на теперішній час є: 01024, м.Київ, Печерський район, вул.Банкова, буд.3.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 21.10.2015р. з метою повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.

У відповідності до наявного в матеріалах справи витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» наведену судову кореспонденцію було вручено адресату.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Державного підприємства «Укрінвестбуд», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на наявні в матеріалах справи докази отримання адресатом ухвали суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи.

До того ж, з метою належного повідомлення заявника про час та місце розгляду справи судом було складено, а представником Державного підприємства «Укрінвестбуд» прийнято відповідну телефонограму.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у позивача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, в тому числі, з ухвалою від 21.10.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач у відзиві б/н від 28.09.2015р. та протягом розгляду спору у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що контрагентом Дочірнього підприємства «Інститут «Київгео» товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий проектний інститут «Київпроект» не було оплачено топогеодезичні роботи, виконані відповідачем. Отже, з огляду на наведене, на думку вказаного учасника судового процесу, підстави для повернення фінансової допомоги відсутні.

З приводу неявки позивача в судове засідання та клопотання №201 від 26.10.2015р. Державного підприємства «Укрінвестбуд» про відкладення розгляду справи, господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом прийнято до уваги, що всіма учасниками судового процесу було висловлено свою правову позицію з приводу позовних вимог.

При цьому, як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наголошує, що строк вирішення спору фактично сплив, а отже у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору на іншу дату.

Розгляд справи №910/20813/15 здійснюється з 12.08.2015р., а отже подальше відкладення може призвести до порушення приписів господарського процесуального законодавства України та вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумних строків судового розгляду спору.

Господарський суд зауважує, що посилання позивача на можливість укладання між сторонами мирової угоди не нівелює обов'язків суду щодо вирішення справи саме у строки, що наведені ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, слід звернути увагу заявника, що сторони також не позбавлені права та можливості укласти мирову угоду на стадії виконання судового рішення.

За таких обставин, незважаючи на те, що позивач участі в процесі розгляду спору 27.10.2015р. не приймав, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. З наведених підстав клопотання №201 від 26.10.2015р. Державного підприємства «Укрінвестбуд» про відкладення розгляду справи було залишене без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст.1046 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2008р. між Державним підприємством «Укрінвестбуд» (позикодавець) та Дочірнім підприємством «Інститут «Київгео» товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий проектний інститут «Київпроект» (позичальник) було укладено договір №11-08 про надання безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі, відповідно до п.1.1 якого позикодавець у порядку та умовах, визначених правочином та чинним законодавством України, на підставі листа №01-19-2650 від 20.10.2008р. керівника Державного управління справами та з врахуванням звернення №28-ІГ від 14.10.2008р. Дочірнього підприємства «Інститут «Київгео» товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий проектний інститут «Київпроект» зобов'язується надати позичальнику фінансову допомогу, а останній зобов'язується прийняти таку допомогу, використати її за призначенням і повернути її позикодавцеві у строки, встановлені договором.

У п.1.2 договору №11-08 від 22.10.2008р. контрагентами досягнуто згоди, що фінансовою допомогою є сума грошових коштів у розмірі 244 692 грн.

Термін дії правочину починається з дня його підписання сторонами та закінчується після повного виконання позичальником зобов'язань перед позикодавцем щодо повернення фінансової допомоги, але у будь-якому випадку не пізніше строку, визначеного договором (п.8.1 договору №11-08 від 22.10.2008р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №11-08 від 22.10.2008р. про надання безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором позики, який підпадає під правове регулювання норм статей 1046-1053 Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Я зазначалось судом, у п.1.2 договору №11-08 від 22.10.2008р. контрагентами досягнуто згоди, що фінансовою допомогою є сума грошових коштів у розмірі 244 692 грн.

Відповідно до п.1.3 спірного правочину цільове використання фінансової допомоги: для поповнення обігових коштів позичальника з метою виконання топогеодезичних та інженерно-геологічних вишукувань на земельній ділянці по вул.Академіка Заболотного, 21 для будівництва Всеукраїнського центру охорони здоров'я матері і дитини, замовником якого виступає Клінічна лікарня «Феофанія» Державного управління справами.

Фінансова допомога надається позичальнику без нарахування відсотків за її користування. Фінансова допомога надається позикодавцем позичальнику грошовими коштами в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів за платіжним дорученням на банківський рахунок позичальника протягом трьох банківських днів з дати підписання договору (п.п.2.1, 2.2 договору №11-08 від 22.10.2008р.).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №11-08 від 22.10.2008р. Державним підприємством «Укрінвестбуд» було перераховано Дочірньому підприємству «Інститут «Київгео» товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий проектний інститут «Київпроект» фінансову допомогу в розмірі 244 692 грн., на підтвердження чого представлено платіжне доручення №137 від 23.10.2008р., що скріплене печаткою банку про проведення грошового переказу.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалою від 17.08.2015р. відповідача було зобов'язано надати заперечення у разі наявності щодо отримання від позивача грошових коштів в розмірі 244 692 грн. в межах договору №11-08 від 22.10.2008р.

Дочірнім підприємством «Інститут «Київгео» товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий проектний інститут «Київпроект» у відзиві б/н від 28.09.2015р. факт отримання від заявника грошових коштів у визначеному вище розмірі було підтверджено.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що Дочірнім підприємством «Інститут «Київгео» товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий проектний інститут «Київпроект» було належним чином виконано свої зобов'язання за договором №11-08 від 22.10.2008р. в частині надання Дочірньому підприємству «Інститут «Київгео» товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий проектний інститут «Київпроект» фінансової допомоги на поворотній основі в розмірі 244 692 грн.

Як вже зазначалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.1049 Цивільного кодексу України).

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Пунктом 4.1 договору №11-08 від 22.10.2008р. визначено, що позичальник повертає фінансову допомогу протягом трьох банківських днів після закінчення строку, визначеного у п.3.1 правочину.

Пунктом 3.1 укладеного між сторонами правочину передбачено, що строк надання фінансової допомоги встановлюється до 31.12.2008р.

Строк користування фінансовою допомогою може бути продовжений за згодою сторін, що оформлюється додатковими угодами до договору (п.3.2 договору №11-08 від 22.10.2008р.).

Керуючись умовами п.3.2 спірного правочину, шляхом укладання додаткових угод №1 від 19.12.2008р., №2 від 01.07.2009р., №3 від 31.12.2009р., №4 від 29.06.2010р., №5 від 24.12.2010р., №6 від 30.06.2011р., №7 від 30.12.2011р., №8 від 28.12.2012р. та №9 від 27.12.2013р. сторонами було досягнуто згоди щодо збільшення строку користування фінансовою допомогою, який наведено у п.3.1 договору №11-08 від 22.10.2008р., до 30.12.2014р.

У п.4.2 укладеного між позивачем та відповідачем договору визначено, що фінансова допомога повертається у безготівковому порядку на підставі платіжного доручення шляхом перерахування грошових коштів позичальником на банківський рахунок позикодавця.

Таким чином, приймаючи до уваги умови договору №11-08 від 22.10.2008р., зокрема, узгоджений сторонами порядок та строки повернення грошових коштів, судом встановлено, що строк повернення фінансової допомоги в розмірі 244 692 грн. настав.

Однак, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечувались, Дочірнім підприємством «Інститут «Київгео» товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий проектний інститут «Київпроект» грошові кошти, які були отримані на підставі договору №11-08 від 22.10.2008р., повернуто не було.

Посилання відповідача на те, що останньому не було оплачено топогеодезичні роботи, проведені на земельній ділянці по вул.Академіка Заболотного, 21 для будівництва Всеукраїнського центру охорони здоров'я матері і дитини, замовником якого виступає Клінічна лікарня «Феофанія» Державного управління справами, не нівелюють обов'язку позичальника повернути грошові кошти позикодавцю у строки, що погоджені контрагентами у договорі №11-08 від 22.10.2008р.

При цьому, як вказувалось вище, приписами чинного законодавства, зокрема, ст.1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наразі, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази щодо погодження сторонами договору №11-08 від 22.10.2008р. збільшення строків користування чи визначення іншого, ніж наведений вище порядку повернення фінансової допомоги. Одночасно, суд звертає увагу відповідача, що умовами спірного правочину також не передбачено, що неотримання позичальником оплати за певні роботи є відкладальною умовою для повернення фінансової допомоги позикодавцю.

Крім того, посилання відповідача в якості обґрунтування своїх заперечень на лист №01-19-2650 від 20.10.2008р. Державного управління справами суд також не приймає в якості належного доказу, що свідчив би про ненастання строку повернення фінансової допомоги позикодавцю за договором №11-08 від 22.10.2008р., оскільки Державне управління справами не є учасником спірних правовідносин. До того ж, вказаний лист ніяким чином не змінює строків користування позикою, які визначено п.3.1 спірного правочину, з огляду на те, що порядок зміни такого строку чітко погоджений сторонами у п.3.2 договору.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, суд зауважує, що заперечення відповідача, які наведені у відзиві б/н від 28.09.2015р., та були висловлені протягом розгляду справи, не спростовують висновків суду щодо виникнення у Дочірнього підприємства «Інститут «Київгео» товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий проектний інститут «Київпроект» обов'язку з повернення позивачу фінансової допомоги, отриманої в межах договору №01-19-2650 від 20.10.2008р., строк виконання якого настав.

Отже, виходячи з вищезазначеного, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства України, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Укрінвестбуд» до Дочірнього підприємства «Інститут «Київгео» товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий проектний інститут «Київпроект» про стягнення основного боргу в сумі 244 692 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 62 708,19 грн., 3% річних в розмірі 4283,79 грн., штрафу в сумі 24 469,20 грн. та інфляційних втрат в сумі 99 607,21 грн. При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За умовами п.5.2 договору №01-19-2650 від 20.10.2008р. у випадку прострочення позичальником повернення фінансової допомоги (її частини) позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10% від неповернутої суми фінансової допомоги.

Керуючись наведеними вище приписами чинного законодавства та умовами договору №01-19-2650 від 20.10.2008р., з огляду на неповернення відповідачем фінансової допомоги у строки, що визначені правочином, заявником було нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 07.01.2015р. по 06.07.2015р. на суму 620 708,19 грн. та штраф в сумі 24469,20 грн.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позов в частині стягнення з відповідача пені та штрафу обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №01-19-2650 від 20.10.2008р позивачем за період з 07.01.2015р. по 07.08.2015р. було нараховано 3% річних на суму 4283,79 грн. та інфляційні втрати в розмірі 99 607,21 грн.

Шляхом проведення перевірки, судом було встановлено, що представлений Державним підприємством «Укрінвестбуд» розрахунок 3% річних є арифметично вірним.

Одночасно, після проведення перевірки наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що останній є помилковим.

Зокрема, суд зазначає, що Відповідно до Листа №62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та Інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.12р. Вищого господарського суду України «Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Вказану позицію щодо порядку нарахування інфляційних втрат Верховним Судом України наведено у Листі б/н від 01.07.2014р. «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві».

Отже, приймаючи наведені вище рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, після здійснення власного розрахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 96 164,22 грн.

За таких обставин, з огляду на все вищенаведене, приймаючи до уваги помилки заявника, що були допущені при нарахуванні інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову Державного підприємства «Укрінвестбуд» до Дочірнього підприємства «Інститут «Київгео» товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий проектний інститут «Київпроект» про стягнення основного боргу в сумі 244 692 грн., пені в розмірі 62 708,19 грн., 3% річних в розмірі 4283,79 грн., штрафу в сумі 24 469,20 грн. та інфляційних втрат в сумі 99 607,21 грн. на визначені вище суми.

Всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Державного підприємства «Укрінвестбуд», м.Київ до Дочірнього підприємства «Інститут «Київгео» товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий проектний інститут «Київпроект», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 244 692 грн., пені в розмірі 62 708,19 грн., 3% річних в розмірі 4283,79 грн., штрафу в сумі 24 469,20 грн. та інфляційних втрат в сумі 99 607,21 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Інститут «Київгео» товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий проектний інститут «Київпроект» (01030, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.16-22, ЄДРПОУ 35947845) на користь Державного підприємства «Укрінвестбуд» (01024, м.Київ, Печерський район, вул.Банкова, 3, ЄДРПОУ 31405158) основний борг в сумі 244 692 грн., пеню в розмірі 62 708,19 грн., 3% річних в розмірі 4283,79 грн., штраф в сумі 24 469,20 грн., інфляційні втрати в сумі 96 164,22 грн. та судовий збір в розмірі 8646,35 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 27.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 30.10.2015р.

Суддя М.О. Любченко