Рішення № 53104396, 28.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2015Справа №910/8562/15-г

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово», м.Київ, ЄДРПОУ 33637321

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», м.Київ, ЄДРПОУ 00034186

про стягнення 50 000 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Ніколенко Є.А. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 50 000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Клименко Людмилі Григорівні страхового відшкодування на підставі договору №103205 від 09.10.2012р. добровільного комплексного страхування наземного транспорту, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідач у відзиві №06-01/401 від 21.04.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що страхове відшкодування у разі фактичної загибелі транспортного засобу може бути виплачене у відповідності до вимог ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як різниця між вартістю пошкодженого автомобіля до і після дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідач у судове засідання 28.10.2015р. не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався. Проте, за висновками суду, Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи з огляду на наступне.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 02081, м.Київ, Дарницький район, вул.Здолбунівська, буд.7-Д.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 12.10.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Вказану судову кореспонденцію було вручено адресату, що підтверджується поштовим повідомленням №0103036160806.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, в тому числі, з ухвалою від 12.10.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

До того ж, судом прийнято до уваги, що ухвалою від 12.10.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а позивачем і відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи не заявлялось.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання 28.10.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 09.10.2012р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово» (страховик) та Клименко Людмилою Григорівною (страхувальник) було укладено договір №103205 добровільного комплексного страхування наземного транспорту, відповідно до п.11.1 якого страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування (страхову виплату) в порядку та на умовах, визначених правочином, а страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж.

Згідно з п.п.5,11.2 договору №103205 від 09.10.2012р. страховик здійснює добровільне страхування наземного транспортного засобу (КАСКО) з наступними характеристиками:

марка/модель: Mitsubishі Colt,

реєстраційний номер: АА 8317 ІТ,

номер шасі: XMCXJZ34A7F035613,

рік випуску: 2006р.

За змістом п.6.2 договору №103205 від 09.10.2012р. страховим випадком є, в тому числі, пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Франшиза у разі конструктивної загибелі транспортного засобу становить 10% від страхової суми. Страхова сума дорівнює 96 000 грн. (п.п.6.4.1, 8.1 договору №103205 від 09.10.2012р.).

У п.3 договору 16.05.2013р. зазначено, що вигодонабувачем є страхувальник, Клименко Людмила Григорівна.

Територією дії договору №103205 від 09.10.2012р. у відповідності до п.9.2 є Україна.

За умовами п.9.3 зазначеного правочину договір діє з 10.10.2012р. по 09.10.2013р.

Виходячи зі змісту довідки №9213064 про дорожньо-транспортну пригоду, 03.06.2013р. об 11 годині у Печерському районі міста Києва по вул.Кіквідзе відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Mitsubishі Colt, державний номер АА 8317 ІТ, що належав Клименко Людмилі Григорівні, яка і здійснювала керування транспортним засобом, 2. Mitsubishі Лансер, державний номер АА 1379 ТС, що належав Мусійченко Наталії Юріївні, яка і керувала автомобілем.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У випадку, якщо вартість відновлювального ремонту транспортного засобу перевищує 75% його дійсної вартості на момент укладання договору, виплата страхового відшкодування проводиться на умовах «Повна загибель» (п.18.19 договору №103205 від 09.10.2012р.).

При врегулюванні збитку на умовах «Повна загибель» виплата відшкодування здійснюється у розмірі страхової суми за вирахуванням зносу, якщо інше не визначено п.7.1 договору, вартості придатних до використання (працездатних) залишків застрахованого транспортного засобу (його складових), відповідної безумовної франшизи. При цьому, вартість таких придатних залишків транспортного засобу (деталей вузлів та агрегатів) за рішенням страховика визначається шляхом проведення експертної оцінки, або з визначенням ціни реалізації. Для прийняття рішення про врегулювання страхового випадку на умовах «Повна загибель» страховик проводить попередню оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу (п.п.18.19.1, 18.19.2 договору №103205 від 09.10.2012р.).

За умовами п.7.1 договору №103205 від 09.10.2012р. страхове відшкодування сплачується страхувальнику без урахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу.

Наразі, з приводу наведеного вище порядку врегулювання страхового випадку, згоди щодо можливості застосування якого сторонами було досягнуто при укладанні договору №103205 від 09.10.2012р., суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст.6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У ст.627 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що до сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 по справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Дмитра Олександровича щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» наголошено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Тобто, визначення у договорі №103205 від 09.10.2012р. певного порядку врегулювання страхового випадку у разі, коли вартість відновлювального ремонту транспортного засобу перевищує 75% його дійсної вартості в повному обсязі відповідає принципу свободи договору, що наведений у ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, 03.06.2013р. Клименко Людмила Григорівна звернулась до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» з заявою-повідомленням про пошкодження транспортного засобу внаслідок страхового випадку.

26.07.2013р. на замовлення позивача було проведено огляд транспортного засобу Mitsubishі Colt, державний номер АА 8317 ІТ, під час якого встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 03.06.2013р. вказаному транспортному засобу було завдано наступні пошкодження: облицювання заднього бампера, кронштейн заднього бамперу, ліхтар лівий, панель задня, панель ліхтаря лівого, боковина задня ліва, арка колеса заднього, порог лівий, двері задні, накладка двері задньої лівої, ручка двері задньої лівої, ручка зовнішня двері, двері задка, диск колеса заднього, шина колеса заднього, диск колеса переднього правого, амортизатор задній лівий, підсилювач панелі ліхтаря, накладка заднього бампера, амортизатор задній правий, люк бензобака, перекос пройми дверцят, гальмівна трубка задня ліва.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалою від 13.05.2015р. по справі було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Гладченко Олександру Сергійовичу, який був атестованим експертом Міністерства юстиції України, мав свідоцтво №486, видане центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України, термін дії якого на підставі рішення №6 від 13.07.2012р. центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України було продовжено до 13.07.2015р., за спеціальністю «визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу».

Ухвалою від 22.07.2015р. у зв'язку з закінченням терміну дії свідоцтва №486 судового експерта Гладченка Олександра Сергійовича, проведення судової експертизи було доручено Тараканову Юрію Юрійовичу, який має свідоцтво №354, видане центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України, термін дії якого на підставі рішення №36 від 22.02.2013р. центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України було продовжено до 22.02.2016р.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Ухвалою від 13.05.2015р. на вирішення судового експерта поставлено такі запитання: які пошкодження були завдані транспортному засобу Mitsubishi Кольт, державний номер АА 8317 ІТ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 03.06.2013р.? який розмір матеріальної шкоди було завдано власнику транспортного засобу Mitsubishi Кольт, державний номер АА 8317 ІТ внаслідок пошкодження вказаного автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 03.06.2013р.? яка вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mitsubishi Кольт, державний номер АА 8317 ІТ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 03.06.2013р.? яка була вартість транспортного засобу Mitsubishi Кольт, державний номер АА 8317 ІТ до настання дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 03.06.2013р.? яка залишкова вартість автомобіля Mitsubishi Кольт, державний номер АА 8317 ІТ після настання дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 03.06.2013р.

За результатами проведення судової експертизи, судовим експертом Таракановим Юрієм Юрійовичем було складено висновок №792 від 25.09.2015р.

У висновку №792 від 25.09.2015р. судовим експертом встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 03.06.2013р., автомобілю Mitsubishі Colt, державний номер АА 8317 ІТ було завдано наступні пошкодження: облицювання бампера заднього, кронштейн центральний бампера заднього, ліхтар лівий, панель задня, панель ліхтаря лівого, боковина задня ліва, арка зовнішня колеса заднього лівого, двері задні ліві, накладка дверей задніх лівих, ручка зовнішня дверей задніх лівих, двері задка (кришка багажника), диск колісний задній лівий, диск колісний задній правий, диск колісний передній правий, балка підвіски задньої, амортизатори задні (лівий і правий), панель заливної горловини паливного баку, накладка бампера заднього, ступиця задня ліва, гальмівна трубка задня ліва, поріг дверей задній лівих, підсилювач панелі ліхтаря заднього лівого, лонжерон задній лівий, лючок паливного баку.

За змістом ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі і копія його надсилається сторонам.

У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, складений судовим експертом Таракановим Юрієм Юрійовичем, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

Отже, з наведеного вбачається, що висновками судової експертизи було підтверджено обґрунтованість та правильність визначених позивачем пошкоджень, які було завдано автомобілю Mitsubishі Colt, державний номер АА 8317 ІТ в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 03.06.2013р.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 26.07.2013р. на замовлення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» суб'єктом оціночної діяльності Кацара Ю.В. (сертифікат №12476/11 від 20.09.2011р. суб'єкта оціночної діяльності) було проведено оцінку транспортного засобу Mitsubishі Colt, державний номер АА 8317 ІТ, в результаті якої встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 64 857,62 грн., а його ринкова вартість до дорожньо-транспортної пригоди складала 62 237,52 грн. За наслідками проведення оцінки підготовлено звіт №8719 від 26.07.2013р. Судом прийнято до уваги, що судовим експертом у висновку №792 від 25.09.2015р. встановлено, що ринкова вартість транспортного засобу Mitsubishі Colt, державний номер АА 8317 ІТ до моменту настання страхового випадку становила 64 462,94 грн.

Одночасно, у відповідності до рахунку №01736 від 04.06.2013р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега-Автосервіс», вартість відновлювального ремонту прийнятого на страхування позивачем транспортного засобу дорівнювала 89 078,71 грн.

У відповідності до звіту №8751-зал від 01.08.2013р., складеного суб'єктом оціночної діяльності Кацара Ю.В. (сертифікат №12476/11 від 20.09.2011р. суб'єкта оціночної діяльності) залишкова вартість колісного транспортного засобу Mitsubishі Colt, державний номер АА 8317 ІТ становила 28 929,13 грн.

З огляду на наведене вище, приймаючи до уваги, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishі Colt, державний номер АА 8317 ІТ перевищувала його ринкову вартість, страховиком за договором №103205 від 09.10.2012р. було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування на умовах «Повна загибель».

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що визначення позивачем та судовим експертом у даному випадку різної ринкової вартості автомобіля Mitsubishі Colt, державний номер АА 8317 ІТ, не спростовує обґрунтованості рішення заявника про врегулювання страхового випадку на умовах «Повна загибель».

На підставі означеного вище, представниками Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» було проведено розрахунок суми страхового відшкодування (з урахуванням безумовної франшизи) та прийнято рішення про виплату Клименко Наталії Григорівні страхового відшкодування в сумі 57 820 ,87 грн., що оформлене страховим актом №373/13-93/13.

Наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №433 від 06.11.2013р., №23 від 29.09.2013р., №668 від 17.12.2013р., №754 від 26.12.2013р., №838 від 13.01.2014р., №880 від 23.01.2014р., №949 від 04.02.2014р., №1106 від 06.03.2014р., №1206 від 21.03.2014р. підтверджується факт виплати позивачем страхового відшкодування на загальну суму на рахунок 57 820 ,87 грн. Колименко Наталії Григорівни, що в повному обсязі відповідає умовам договору №103205 від 09.10.2012р.

Одночасно, судом прийнято до уваги, що страхове відшкодування було перераховане на рахунок, що був зазначений страхувальником у заяві б/н від 12.09.2013р. про виплату страхового відшкодування.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №103205 від 09.10.2012р. добровільного комплексного страхування. наземного транспорту.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.

Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 18.10.2013р. Печерського районного суду міста Києва по справі №757/21288/13-п, суд дійшов висновку, що вина Мусіченко Наталії Юріївни у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 03.06.2013р. об 11 годині у Печерському районі міста Києва по вул.Кіквідзе за участю транспортних засобів 1. Mitsubishі Colt, державний номер АА 8317 ІТ та 2. Mitsubishі Лансер, державний номер АА 1379 ТС, є доведеною. Однак, провадження по справі було закрито у зв'язку з закінченням строку притягнення особи до адміністративного стягнення.

20.11.2013р. по вказаній справі Печерським районним судом було прийнято постанову про уточнення постанови 18.10.2013р. та вказано, що зіткнення транспортних засобів сталось внаслідок порушення Мусійченко Наталією Юріївною Правил дорожнього руху.

Доказів оскарження та скасування у передбаченому чинним законодавством України порядку наведених судових актів матеріали справи не містять.

У п.4 Постанови №4 від 01.03.2013р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), не нівелює вини особи у вчинення дорожньо-транспортної пригоди. У даному випадку, суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, суд приймає до уваги постанови від 18.10.2013р. та від 20.11.2013р. Печерського районного суду міста Києва по справі №757/21288/13-п в якості належних доказів вини Мусійченко Наталії Юріївни у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 03.06.2013р.

За приписами ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

З довідки №92113064 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу Mitsubishі Лансер, державний номер АА 1379 ТС застраховано Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» за полісом №АВ8483610.

Статтею ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

Отже, з наведеного вище вбачається, що відомості бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є публічними та можуть бути використані судом з метою визначення наявності полісу обов'язкового страхування у особи, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в межах провадження по справі.

Наразі, відповідно до довідки №7/2-28/10931 від 08.04.2015р. Моторного транспортного страхового бюро України цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Mitsubishі Лансер, державний номер АА 1379 ТС застраховано Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» за полісом №АВ8483610. Наведеним полісом встановлено нульвий розмір франшизи та ліміт відповідальності по майну в розмірі 50 000 грн.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявна в матеріалах справи довідка №7/2-28/10931 від 08.04.2015р. Моторного транспортного страхового бюро України та відомості №92113064 про дорожньо-транспортну пригоду у їх сукупності є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу Mitsubishі Лансер, державний номер АА 1379 ТС на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 03.06.2013р. саме відповідачем.

Таким чином, за висновками суду, звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» є обґрунтованим.

Як вказувалось вище, відповідачем у відзиві №06-01/401 від 21.04.2015р. проти задоволення позовних вимог надано заперечення з огляду на те, що страхове відшкодування у разі фактичної загибелі транспортного засобу може бути виплачене у відповідності до вимог ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як різниця між вартістю пошкодженого автомобіля до і після дорожньо-транспортної пригоди.

Одночасно, суд не погоджується з наведеною позицією відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Судом також зазначалось, що ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Одночасно, нормами вказаних нормативно-правових актів не передбачено обов'язку страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з розрахунку різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди чи у інший спосіб, окрім того, що передбачений договором.

До того ж, суд звертає увагу відповідача на те, що норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до правовідносин, які виникли між позивачем, як страховиком, та Клименко Людмилою Григорівною, як страхувальником, не застосовуються, а отже, ніяким чином не можуть впливати на порядок визначення заявником суми страхового відшкодування, що підлягає сплаті за наслідками настання певного страхового випадку. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 14.09.2015р. Вищого господарського суду України по справі №910/7462/15-г.

Як вказувалось, позивачем було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування у відповідності до умов укладеного між ним та страхувальником договору №103205 від 09.10.2012р., а саме у розмірі страхової суми без вирахуванням зносу, (оскільки це визначено п.7.1 договору), вартості придатних до використання (працездатних) залишків застрахованого транспортного засобу (його складових), відповідної безумовної франшизи.

При цьому, слід зазначити, що визначений експертом у висновку №792 від 25.09.2015р. розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 03.06.2013р., становить 59 258,39 грн. У даному випадку суд приймає до уваги суму, яка визначена експертом без вирахування коефіцієнту фізичного зносу, як це передбачено п.7.1 договору №103205 від 09.10.2012р.

За висновками суду, зробленими на підставі сукупного аналізу приписів ст.27 Закону України «Про страхування», ст.993 Цивільного кодексу України та фактичних обставин справи, до позивача перейшло право вимоги до відповідача саме в межах фактичних витрат в сумі 57 820,87 грн. Аналогічну правову позицію стосовно визначення обсягів права вимоги, яке переходить до страховика, який виплатив страхове відшкодування, до особи, що відповідальна за спричинення збитків, наведено у постановах від 15.04.2015р. Верховного Суду України по справі №3-50гс15, від 30.06.2015р. та від 14.09.2015р. Вищого господарського суду України по справах №910/27368/14 і №910/7462/15-г.

Одночасно, слід зауважити, що наведеними вище постановами надано загальну правову оцінку меж, в яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги до винної особи, та не наведено ніяких виключень, зокрема, у разі врегулювання страхового випадку на умовах «Повна загибель».

При цьому, слід наголосити, що за приписами ст.11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, судом також прийнято до уваги, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір страхового відшкодування визначено з урахуванням ліміту відповідальності Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», який вказано у полісі №АВ8483610.

Таким чином, суд зазначає, що у даному випадку звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» з позовом про стягнення суми страхового відшкодування, виходячи з фактичного розміру сплаченої суми страхового відшкодування страхувальнику, є обґрунтованим та правомірним.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на те, що позов повністю доведений заявником та обґрунтований наявними в матеріалах справи документами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово», м.Київ до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 50 000 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заява б/н від 21.10.2015р. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» була залишена судом без розгляду з огляду на клопотання б/н від 28.10.2015р. з проханням не розглядати заяву про збільшення позовних вимог.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги під час вирішення спору по суті як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та витрати на проведення судової експертизи в сумі 2500 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово», м.Київ до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 50 000 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (02081, м.Київ, Дарницький район, вул.Здолбунівська, буд.7-Д, ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» (03680, м.Київ, Голосіївський район, вул.Казимира Малевича, буд.86-Н, ЄДРПОУ 33637321) страхове відшкодування в сумі 50 000 грн. та господарські витрати в розмірі 4327 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 28.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 02.11.2015р.

Суддя М.О.Любченко