Ухвала суду № 53104025, 02.11.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 31/18/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.11.2015 Справа № 908/532/15-г

Розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 07.04.2015 р. по справі № 908/532/15-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ;

до відповідача: Комунального підприємства Тепломережа, м. Донецьк

про стягнення штрафних санкцій

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники:

Від скаржника (стягувача) ОСОБА_1 (дов. № 14-10 від 14.01.2015 р.);

Від боржника не зявився;

Від органу ДВС не зявився,

ВСТАНОВИВ:

14.07.2015 р. до господарського суду Запорізької області від Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшла скарга (вих. № 14/2-1311 від 08.07.2015 р.) на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 07.04.2015 р. по справі № 908/532/15-г (суддя Хуторной В.М.).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.07.2015 р. скарга прийнята до розгляду суддею Хуторним В.М., судове засідання призначено на 03.09.2015 р. на 09 год. 45 хв.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2015 р., у звязку зі звільненням судді Хуторного В.М., здійснено автоматизований перерозподіл між суддями та призначено скаргу до розгляду судді Гандюковій Л.П.

Ухвалою від 03.09.2015 р. скаргу прийнято до розгляду суддею Гандюковою Л.П., судове засідання призначено на 03.09.2015 р. о 09 год. 45 хв. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд скарги відкладався на 01.10.2015 р., 02.11.2015 р.

Представник скаржника (стягувача) в судовому засіданні підтримав скаргу, просить визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.06.2015 р. ВП № 47934126 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 07.04.2015 р. у справі № 908/532/15-г; визнати незаконною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.06.2015 р. ВП № 47934126 із виконання наказу господарського суду Запорізької області від 07.04.2015 р. у справі № 908/532/15-г. Скарга мотивована такими обставинами. Постановою від 22.06.2015 р. ВП № 47934126 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області стягувачу було відмовлено у прийнятті до провадження наказу господарського суду Запорізької області від 07.04.2015 р. у справі № 908/532/15-г. Оскаржувана постанова прийнята в порядку п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», зазначено, що проведення виконавчих дій неможливе на території проведення АТО, з 27.11.2014 р. ДП «Укрпошта» зупинено приймання і доставку поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей. Однак, таке твердження органу ДВС є необґрунтованим та безпідставним, оскільки обставини, про які зазначає орган ДВС у постанові, не визначені чинним законодавством як такі, що можуть бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження. Отже, оскаржувана постанова свідчить про те, що при її прийнятті органом ДВС порушено вимоги п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Наслідками прийняття оскаржуваної постанови, винесення якої орган ДВС мотивує захистом прав боржника (неможливість направлення боржнику документів виконавчого провадження), порушують права стягувача та дають останньому всі підстави стверджувати про упередженість державного виконавця при здійсненні ним покладених державою функцій з виконання судових рішень, що також свідчить про те, що постанова від 22.06.2015 р. є безпідставною та порушує законні права та інтереси стягувача.

Представник боржника в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань, в т.ч. письмового пояснення по суті скарги, до суду від боржника не надійшло.

Представник відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Донецькій області в судове засідання не зявився. 16.10.2015 р. через канцелярію суду від відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Донецькій області надійшло письмове заперечення на скаргу (вих. № 3884 від 12.10.2015 р.), в якому викладено також клопотання про розгляд скарги без участі представника відділу. В запереченні на скаргу зазначено, що до відділу 22.06.2015 р. надійшла заява стягувача про примусове виконання рішення та наказ у справі № 908/532/15-г. 22.06.2015 р. державним виконавцем прийнято рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного наказу (ВП № 47934126) на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Вказана норма закону передбачає відмову у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, яким, на думку державного виконавця, є наступні. Боржник знаходиться за адресою в м. Донецьк, тобто на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, внаслідок проведення на цій території антитерористичних дій. Виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться. В звязку з зупиненням з 27.11.2014 р. ДП «Укрпошта» приймання і доставки поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, направлення документів виконавчого провадження боржнику неможливо, що порушує його права. Скаргу вважає безпідставною, просить відмовити в її задоволенні. Письмове заперечення (вих. № 2696 від 11.08.2015 р.) аналогічного змісту міститься в матеріалах справи (надійшло до суду 17.08.2015 р.).

Згідно зі ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Суд визнав можливим розглянути скаргу за відсутності в судовому засіданні представників боржника та органу Державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Запорізької області 25.03.2015 р. прийнято рішення у справі № 908/532/15-г, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволені, з Комунального підприємства «Тепломережа» стягнуто пеню в розмірі 1978058,22 грн., інфляційні втрати в розмірі 1109351,89 грн., 3% річних в розмірі 688081,88 грн., судовий збір у розмірі 73080 грн.

07.04.2015 р. господарським судом видано відповідний наказ у справі № 908/532/15-г, який направлений стягувачу.

До матеріалів справи долучено копію виконавчого провадження № 131/4-15П, номер за ЄДРВП: 47934126, яка надійшла до суду в якості додатку до письмового заперечення органу ДВС (вих. № 2696 від 11.08.2015 р.).

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 22.06.2015 р. до УДВС ГУЮ у Донецькій області надійшла заява Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 07.04.2015 р. у справі № 908/532/15-г.

22.06.2015 р. постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Донецькій області ОСОБА_2 (ВП № 47934126) відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу № 908/532/15-г, виданого 07.04.2015 р. Постанова прийнята на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначена постанова разом з оригіналом наказу направлена стягувачу з супровідним листом № 131/4-15П/1450 від 22.06.2015 р.

Не погоджуючись із даною постановою від 22.06.2015 р., скаржник (стягувач) просить визнати її незаконною.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи скаржника та зацікавленої особи, викладені в письмовому запереченні, суд приходить до висновку, що заявлена скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 13 Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. N 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).

За приписом ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 25 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів із дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом із виконавчим документом.

Приймаючи постанову від 22.06.2015 р. ВП № 47934126 (оскаржувана постанова), державний виконавець посилається на п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». У мотивувальній частині постанови державним виконавцем зазначено, що згідно з виконавчого документа боржник знаходиться за адресою: 83049, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, тобто на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, внаслідок проведення на цій території антитерористичних дій. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, боржник не був перереєстрований на території підконтрольній органам державної влади України. Законами України «Про боротьбу з тероризмом», «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та ін. визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. 07.11.2014 р. розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р було затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. У звязку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться. Враховуючи вищевикладене, проведення виконавчих дій неможливе на території проведення активної фази АТО. 27.11.2014 р. ДП «Укрпошта» зупиняє приймання і доставку поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, які не контролюються українською владою. З наведеного слідує, що направлення документів виконавчого провадження, які державний виконавець зобовязаний довести до сторін виконавчого провадження, боржнику неможливо, що у свою чергу порушує права боржника та суперечить діючому законодавству.

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» розяснено, що до інших обставин, що можуть бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження (ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»), можна віднести, зокрема, звернення за виконанням рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з порушенням вимог статей 35, 36 Закону України від 24 лютого 1994 р. N 4002-XII "Про міжнародний комерційний арбітраж" щодо попереднього звернення стягувача до компетентного суду з клопотанням про визнання й виконання рішення названого третейського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч. 1 ст. 6 даного Закону).

Подання скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби в порядку ст. 121-2 ГПК України має на меті відновлення порушеного права сторони виконавчого провадження.

Відповідно до приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною ОСОБА_2 України Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини).

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: …Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обовязкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 я такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобовязалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Посилання державного виконавця в оскаржуваній постанові від 22.06.2015 р. на Закони України «Про боротьбу з тероризмом», «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки дані нормативні акти не визначають можливість непроведення виконавчих дій за судовим наказом, зокрема, в м. Донецьк (місцерозташування боржника за наказом № 908/532/15-г) у період проведення антитерористичної операції, не виключають можливість відмови у відкритті виконавчого провадження. Відповідних змін (щодо неможливості/не проведення виконавчих дій державною виконавчою службою на території м. Донецька внаслідок проведення антитерористичної операції) до Закону України «Про виконавче провадження» не внесено.

Стаття 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений обовязок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження та передбачено перелік обставин, які встановлюють можливість не виконувати ці дії і цей перелік є вичерпним. Оскільки строк пред'явлення наказу у справі №908/532/15-г до виконання не закінчився, наказ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, державний виконавець протягом трьох робочих днів із дня надходження до нього виконавчого документа був зобовязаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Посилання в оскаржуваній постанові на зупинення з 27.11.2014 р. ДП «Укрпошта» приймання та доставку поштових відправлень на території Донецької області також не може бути причиною для відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа, оскільки є лише підтвердженням факту неможливості направлення поштової кореспонденції до зазначеного міста України. Разом з тим, Закон України «Про виконавче провадження» не містить положення, згідно з яким відмовляється в відкритті виконавчого провадження з причини неможливості направлення документів виконавчого провадження стороні такого провадження зокрема, боржнику, оскільки направлення документа є наслідком прийняття цього документа.

Суд зазначає, що боржник, місцезнаходженням якого є м. Донецьк, може мати у власності майно, в тому числі рухоме, яке знаходиться в іншому місці, ніж місце його (боржника) знаходження.

Державний виконавець згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що у державного виконавця відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого документа на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Суд також бере до уваги, у наказі встановлено строк предявлення наказу до 08 квітня 2016 р. Відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження порушує права стягувача і може привести до неможливості взагалі примусового виконання судового рішення. Тобто, державним виконавцем порушено ст.ст.6,11 Закону України «Про виконавче провадження», рівність усіх перед законом, фактично надано переваги боржнику.

На підставі викладеного, скарга на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області судом задовольняється, постанова про відмову у відкритті виконавчого документа від 22.06.2015 р. ВП № 47934126 визнається незаконною.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити скаргу вих. № 14/2-1311 від 08.07.2015 р. Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.06.2015 р. ВП № 47934126 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 07.04.2015 р. у справі № 908/532/15-г.

Визнати незаконною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.06.2015 р. ВП № 47934126 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 07.04.2015 р. у справі № 908/532/15-г.

Примірники даної ухвали направити стягувачу, боржнику та відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 32).

Суддя Л.П. Гандюкова