Рішення № 53103953, 26.10.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" жовтня 2015 р. Справа № 906/907/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 15.06.2015;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 26/977 від 07.09.2015;

ОСОБА_3 - довіреність №26/532 від 18.05.2015;

від третьої особи ОСОБА_4І: ОСОБА_5І -, довіреність № 699 від 18.05.2015;

від третьої особи ОСОБА_6О:, не з'явився;

від третьої особи ОСОБА_7: не з'явився;

від ГО "Рух Автомайдан Житомир": не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Творчо-виробничий центр "Олеся"

до Житомирської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_6; ОСОБА_7

про скасування п.1.4 рішення № 783 від 10.10.2014 р., п.1 та 2 рішення № 842 від 26.12.2014 р.

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування п. 1.4 рішення Житомирської міської ради №783 від 10.10.2014 "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним особам, внесення змін до рішень міської ради, а також про визнання протиправним та скасування п. 1, 2 рішення Житомирської міської ради №842 від 26.12.2014 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою".

21.07.2015 на адресу суду надійшов відзив Житомирської міської ради на позові, відповідно до якого відповідач не визнає вимог позову з наступних підстав.

На думку відповідача, ПП «Творчо-виробничий центр «Олеся» не має жодних доказів правонаступництва прав та обов'язків творчо- виробничого центру «Олеся», якому в 1993 році було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою по вул. Київській, 6 в місті Житомирі.

Крім цього відповідачем зауважено, що декларація про початок будівельних робіт, яка була видана ПП «ТВЦ «Олеся», скасована наказом ДАБК України.

Також міська рада звертає увагу не те, що постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 18.08.2014, залишеною без змін Житомирським апеляційним адміністративним судом, визнано незаконним та скасовано пункт 9.3.2 рішення Житомирської міської ради від 28.12.2007 №511, яким було відмінено пункт 14.1 додатку 1 до рішення міської ради від 24.05.01 №319 в частині надання в постійне користування ОСОБА_4 3.І. земельної ділянки площею 0,0296 га по вул. Театральній, 5-а в місті Житомирі. Зазначена земельна ділянка є частиною земельної ділянки по вул.Київській, 6, що була надана в постійне користування творчо-виробничому центру «Олеся».

Враховуючи, наявність рішення суду, що набрало законної сили станом на 10.10.2014 року, Житомирською міською радою було прийнято рішення від 10.10.2014 №783 про припинення права постійного користування земельною ділянкою по вул. Київській, 6 в місті Житомирі.

Отже міська рада стверджує, що при прийнятті спірних рішень були дотримані вимоги чинного законодавства, не порушено жодних прав та законних інтересів ПП «Творчо-виробничий центр «Олеся».

Господарським судом ухвалою від 22.07.2015 строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

В послідуючому ухвалою господарського суду Житомирської області від 16.09.2015 провадження у справі №906/907/15 зупинено до вирішення пов'язаної із нею справи №2а-175/146/15-а Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом.

01.10.2015 до суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі 906/907/15, оскільки Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом переглянуто справи №2а-175/4489/14-а та №2а-175/146/15-а за позовом ТОВ "АТБ-інвест" до Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування п. 1.4 рішення Житомирської міської ради №783 від 10.10.2014, п. 1, 2 рішення Житомирської міської ради №842 від 26.12.2014.

За результатом розгляду даних справ Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом постанову від 24.11.2014 у справі №2а-175/4489/14-а та постанову від 09.02.2015 у справі №2а-175/146/15-а скасовано, а провадження у справах закрито.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарським судом ухвалою від 12.10.2015 провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи.

В судовому засідання 26.10.2015 представниками відповідача подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №296/6031/15-ц, оскільки вирішення згаданої цивільної справи вплине на рішення у даній справі, так як визнання законними дій міської ради щодо скасування пункту 14.1 додатку 1 до рішення міської ради від 24.05.2001 №319, яким надано право постійного користування землею ОСОБА_4, прямо впливає на чинність державного акту ОСОБА_4 від 13.07.2001 №2691, який і є в свою чергу підставою прийняття оскаржуваного у даній справі рішення міської ради №783 від 10.10.14.

Також, на думку представників відповідача, пов'язаність даних справ полягає ще й у тому, що предметом позову у справі №296/3736/14-а, у якій постанова від 18.08.2014 була однією з підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою ПП «ТВЦ «Олеся» та підставою прийняття оскаржуваного рішення міської ради №783 від 10.10.14, було скасування рішення міської ради від 28.12.2007 №511 «Про приватизацію, передачу в оренду, надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам м. Житомира», тобто аналогічним предмету позову у справі № 296/6031/15-ц.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти зупинення провадження у даній справі, вважав, що справи №906/907/15 та 296/6031/15-ц не є пов'язаними одна з одною.

Представник третьої особи також підтримав клопотання представників відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі №296/6031/15-ц.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд відмовляє в задоволенні даного клопотання з тих обставин, що вищевказані справи не пов'язані між собою, оскільки предмет позову та підстави позовних вимог чітко випливають із спірних рішень міської ради, в яких немає посилань на рішення міської ради від 28.12.2007 №511 як на підставу прийняття оскаржуваних рішень.

Також в судовому засіданні 26.10.2015 представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №906/907/15 до прийняття рішення касаційною інстанцією у справі №2а-175/146/15-а (2а/175/1/15) та остаточного вирішення питання щодо підвідомчості спору, так як 23.10.2015 представником Житомирської міської ради подано касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09.02.2015 у справі №2а-175/146/15-а та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 з підстав порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд прийшов до висновку, що в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №906/907/15 до прийняття рішення касаційною інстанцією у справі №2а-175/146/15-а (2а/175/1/15) слід відмовити, оскільки ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 по справі №2а-175/146/15-а вступила в законну силу з моменту її проголошення, про що було зазначено в резолютивній частині ухвали.

При подальшому розгляді справи, представником відповідача подано клопотання про припинення провадження у справі №906/907/15, оскільки спір не підлягає вирішенню у господарських судах.

Представник позивача в судовому засіданні клопотання про припинення провадження у справі вважав безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

З приводу вказаного клопотання господарський суд також дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки, як було вказано вище, ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 (які набули законної сили) постанову від 24.11.2014 у справі №2а-175/4489/14-а та постанову від 09.02.2015 у справі №2а-175/146/15-а скасовано, а провадження у справах закрито з тих підстав, що провадження у справі не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Крім вищенаведеного слід зазначити, що п.п. 1.2.2. Постанови пленуму ВГСУ від 17.05.2011 №6 встановлено, що з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Також в ході розгляду справи представником третьої особи ОСОБА_5 подано клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості скористатися послугами юриста, а також про виклик ОСОБА_4, оскільки лише вона може повідомити обставини, які вплинуть на розгляд справи.

Додатково представник третьої особи ОСОБА_5 не зміг конкретизувати, які саме обставин може повідомити ОСОБА_4

Господарським судом відмовлено в задоволенні даного клопотання, так як ОСОБА_5 досить тривалий час представляє інтереси ОСОБА_4, мав можливість скористатися допомогою юриста в межах строку розгляду спору. Також ОСОБА_4 мала можливість зявитись на будь-яке засідання та надати відповідні усні або письмові пояснення. На даний час строк розгляду спору сплинув, пояснення сторін та третьої особи судом розглядаються в даному судовому засіданні.

Також суддею доведено до відома сторін, що 26.10.2015 подано клопотання про вступ у справу на стороні відповідача №906/907/15 ОСОБА_8 організації «Сила Закону».

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_8 організації «Сила Закону», оскільки суду не подано обґрунтованих доказів, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки заявника.

Представник третьої особи ОСОБА_5 в судовому засіданні заявив усне клопотання про залучення в якості третьої особи ОСОБА_9, так як остання є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1. Це майно знаходиться в межах ділянки, яка знаходиться в користуванні ТВЦ «Олеся».

Як вбачається з судового засідання відповідач та представник третьої особи ОСОБА_5 неодноразово подавали клопотання з різних підстав, які господарський суд відхиляв. Таки дії сторони господарський суд розцінює як намагання затягнути розгляд справи, не зважаючи на закінчення строку розгляду спору.

Враховуючи викладене та те, що представником третьої особи ОСОБА_5 не подано документальних доказів, що могли б бути підставами заявленого клопотання про залучення в якості третьої особи ОСОБА_9, господарський суд відмовляє в задоволенні даного клопотання.

Крім цього, 26.10.2015 ( під час оголошеної перерви в судовому засідання з метою оголошення судом вступної та резолютивної частини рішення) представником відповідача ОСОБА_2 подано заяву про відвід судді Кудряшовій Ю.В.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.10.2015 у задоволенні заяви представника відповідача про відвід головуючому судді Кудряшовій Ю.В. у справі №906/907/15 відмовлено. Клопотання було розглянуто судом в нарадчій кімнаті, повний текст ухвали оголошено під час судового засідання.

При подальшому розгляді справи по суті представник відповідача заявила клопотання про надання можливості подати суду докази, що підтверджують право власності на нерухоме майно по вул. Київській, 6 в м. Житомирі. Дані документи, на думку представника відповідача, є достатнім доказом законності оспорюваних рішень.

В період наданого законом строку для розгляду справи, кожна із сторін, притримуючись засад змагальності судочинства, передбачених ст. 4-3 ГПК України, мала можливість скористатися правом для надання доказів, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Оскільки строк розгляду спору сплинув, всі подані сторонами докази під час розгляду спору прийняті до матеріалів справи, за таких обставин, господарський суд відмовляє в задоволенні даного клопотання.

Під час судового засідання після розгляду вищезазначених клопотань представником відповідача було заявлено клопотання про витребування оригіналів доказів таких як Державний акт на право користування землею серії Б №022692 від 23.06.1993 та статут ПП "Творчо-виробничий центр "Олеся". Але, враховуючи вищевказані обставини, а також те, що в судовому засіданні 22.07.2015 оригінали вказаних документів оглядались господарським судом, підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представники відповідача вимоги позову не визнали, просили відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи ОСОБА_5 також вимоги позову не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Щодо строку розгляду справи. господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

В даному випадку строк розгляду справи, з урахуванням клопотання сторін про його продовження на 15 днів сплинув.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В пункті 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 р. у справі «Макаренко проти України» суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Враховуючи складність справи, загальний суспільний інтерес до даного спору, господарським судом строк розгляду спору було продовжено, внаслідок чого позовна заява розглядалася у строк більший, ніж передбачено ст. 69 ГПК України, однак з дотримання критеріїв розумності строку, визначених у практиці Європейського суду з прав людини.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 1.4 рішення Житомирської міської ради № 783 від 10.10.2014 р. було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4000 га по вул. Київська, 6 ПП «ТВЦ «Олеся» (державний акт на право постійного користування 1993 р. за 72) та доручено юридичному департаменту Житомирської міської ради звернутися до суду для претензійно-позовної роботи по звільненню та поверненню земельної ділянки по вул. Київській, 6. У якості підстави для прийняття такого рішення відповідачем зазначено клопотання ОСОБА_4, ОСОБА_6 від 05.09.2014 р., постанова Корольовського районного суду м. Житомира від 18.08.2014 р., державні акти на право постійного користування землею від 13.07.2001 р. № 2691, від 23.11.1999 р. № 2049, від 21.09.2001 р. № 2773.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази та наведені доводи, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню в повному обсязі у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Отже, стаття Земельного кодексу має чіткий перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою і не передбачає будь-яких інших підстав з можливістю їх пов'язуванням з іншими або відсиланням до інших обставин, з наступним їх трактуванням та аналізом.

Серед визначених ст. 141 Земельного кодексу України підстав припинення права користування земельною ділянкою така підстава, як рішення суду, відсутня.

Крім того слід зазначити , що постанова Корольовського районного суду м. Житомира від 18 серпня 2014 р. у справі № 296/3736/14-а скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.02.2015 р., а справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, за результатами якого ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 31.03.2015 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2015 р., провадження у справі закрито у зв'язку з непідвідомчістю справи адміністративним судам.

26.12.2014 Житомирською міською радою було прийнято рішення № 842, згідно п. 1 якого було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4000 га по вул. Київська, 6 ТВЦ «Олеся» (державний акт на право постійного користування 1993 р. за № 72), а п. 2 цього ж рішення було надано дозвіл виконавчим органам влади на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2500 га за адресою: вул. Київська, 6, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, для подальшої реєстрації права власності на вказану земельну ділянку територіальною громадою міста Житомира (підстава: клопотання ОСОБА_4, ОСОБА_6 від 05.09.2014 р., державні акти на право постійного користування землею від 13.07.2001 р. № 2691, від 23.11.1999 р. № 2049, від 21.09.2001 р. № 2773).

В оскаржуваному рішенні № 842 від 26.12.2014 р. відповідач не зазначив жодної з вищенаведених підстав для припинення ПП «ТВЦ «Олеся» права користування земельною ділянкою площею 0,4000 га по вул. Київська,6 у м. Житомирі; тобто оскаржуване рішення Житомирської міської ради № 842 від 26.12.2014 р. взагалі не містить жодного обґрунтування припинення вищезазначеного права землекористування, що свідчить про необґрунтованість та незаконність прийняття цього рішення. Виходячи з цього, випливає також факт незаконності надання дозволу виконавчим органам влади на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2500 га за адресою: Київська,6 , категорія земель - землі житлової та громадської забудови, оскільки ця земельна ділянка входить до складу земельної ділянки площею 0,4000 га по вул. Київська,6, яка знаходиться у користуванні ПП «ТВЦ «Олеся».

Відповідно до ст. 31 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (в редакції, яка діяла на момент державних актів на право постійного користування землею від 13.07.2001 р. № 2691, від 23.11.1999 р. № 2049, від 21.09.2001 р. № 2773) вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів) . У разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на вилучення (викуп) земельної ділянки або у разі відмови місцевої Ради народних депутатів у її вилученні ці питання можуть бути вирішені у судовому порядку. ПП «ТВЦ «Олеся» є користувачем земельної ділянки площею 0,4000 га по вул. Київська, 6 у м.Житомирі на підставі державного акту на право користування землею Б № 022692, виданого на підставі рішення Житомирської міської ради від 26.02.1993 р., яке на сьогоднішній день є чинним. В той же час ПП «ТВЦ «Олеся» не надавало згоди на вилучення на користь третіх осіб будь - якої частини земельної ділянки.

За відсутності законних підстав для припинення цього права користування та за відсутності згоди землекористувача (ПП «ТВЦ «Олеся») на вилучення у нього земельної ділянки, здійснення дій щодо відведення даної земельної ділянки іншим особам є неправомірним.

Оскаржувані пункти рішення № 783 від 10.10.2014 та рішення № 842 від 26.12.2014р відповідача порушують права та законні інтереси позивача як землекористувача земельної ділянки ( Державний акт на право користування землею серії Б №022692) , яка була виділена йому рішенням сесії міської ради від 26.02.1993 року, враховуючи виконання усіх соціально-економічних умов перед містом. До того ж рішенням Житомирської міської ради двадцять п'ятої сесії п'ятого скликання №676 від 03.07.08 "Про розгляд звернення ПП Творчо-виробничий центр "Олеся" підтверджено право користування вказаною земельною ділянкою.

Вказані обставини були не один раз досліджені судами, зокрема в справі 5/106-нм, за результатом розгляду якої господарським судом Житомирської області прийнято рішення від 28.10.2008 , Житомирським апеляційним господарським судом - постанову від 31.03.2009 , Вищим господарським судом України - постанову від 22.07.2009 , копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.110-120).

Факт правонаступництва (що ставить під сумнів відповідач) яке набув позивач ОСОБА_10 підприємство творчо-виробничий центр "Олеся" від МСП ТВЦ "Олеся" також досліджувався господарським судом Житомирської області в справі 5/106-нм, з приводу чого зазначено таке.

Діяльність Творчо-виробничого центру "Олеся" взагалі не припинялась, а лише ОСОБА_3 спільне підприємство "Творчо-виробничий центр "Олеся" перетворено у приватне підприємство "Творчо-виробничий центр "Олеся", яке є правонаступником МСП ТВЦ "Олеся", що підтверджується статутами вказаних підприємств (копія рішення господарського суду Житомирської області по справі 5/106-нм від 31.03.2009 а.с.113)

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати п.п. 1.4 рішення сорокової сесії шостого скликання Житомирської міської ради №783 від 10.10.2014 "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним особам, внесення змін до рішень міської ради".

3. Визнати протиправним та скасувати п. 1 та 2 рішення сорок другої сесії шостого скликання Житомирської міської ради №842 від 26.12.2014 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою".

4. Стягнути з Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, майдан Корольова, 4/2, ід. код 13576954)

- на користь Приватного підприємства "Творчо-виробничий центр "Олеся" (м. Житомир, вул. Корольова, 44, ід. код 13547409) 2436,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.11.15

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.);

3 - відповідачу (рек.);

4,5,6 - третім особам (рек. з повід.);

7 - ГО "Рух Автомайдан Житомир" (м. Житомир, вул. Кафедральна, 4-а, офіс 11) (рек. з повід.);

8 - ГО "Сила Закону" (м. Житомир, Житній базар, 8) (рек. з повід.)