Рішення № 53103708, 03.11.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.10.15р. Справа № 904/8457/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІКОЛ", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості 782 907, 63 грн. за договором поставки

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 01.09.15р.;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 01.01.15р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРІКОЛ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" (далі - відповідач) суму 782 907, 63 грн. основного боргу за порушення виконання зобовязань за договором поставки №149 від 01.07.11р.

Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач заперечує проти позову, у своєму відзиві вказує, що станом на 12.10.15р. розмір заборгованості перед позивачем становить 732 907, 63 грн. Разом з тим, відповідач зазначає, що строк оплати за поставлений товар не настав. Окрім того, відповідач вказує, що позивач безпідставно в позовній заяві посилається на акт звіряння взаємних розрахунків від 11.09.15р., оскільки вказаний акт не підписаний представником підприємства відповідача.

26.10.2015 року відповідачем надано пояснення щодо заборгованості, згідно якого сальдо заборгованості відповідача перед позивачем, станом на 23.10.15р., складає 710 348, 75 грн.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

01.07.2011 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки №149 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобовязується в обумовлений Договором строк поставити та передати у власність, а покупець зобовязується прийняти та оплати товар відповідно до умов Договору (п.1.1 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до умов п.4.1 Договору розрахунки здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку та строки, передбачені відповідною Специфікацією.

За умовами Договору відомості про товар зазначаються у Специфікації постачальника, яка погоджується з покупцем та підписується сторонами. Специфікація затверджується сторонами у встановленій формі (Додаток №1 до Договору) та є невідємною частиною Договору (п.1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що передача (здавання-приймання) товару здійснюється згідно з товарною накладною постачальника. Перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент отримання покупцем товару та підписання товарних накладних.

Згідно до п. 4.3 Договору (в редакції Протоколу погодження розбіжностей від 01.07.11р.) покупець зобов'язаний здійснювати оплату за товар наступним чином: через кожні 45 (сорок п'ять) календарних днів, починаючи з 01.07.2011 р. за весь фактично реалізований товар постачальника в мережі покупця, відповідно до звітної відомості за даний період. Покупець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту закінчення кожного 45-денного періоду надавати постачальнику звітну відомість про фактичну кількість, вартості та залишках реалізованого товарі постачальника в мережі покупця. Ненадання звітної відомості не є підставою для невиконання покупцем передбачених вище зобов'язань по оплаті товару. Усі партії товару, поставлені до дня відкриття нового магазину мережі, покупець сплачує наступним чином: через 60 календарних днів з моменту відкриття магазину за реалізований товар.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає, що впродовж дії Договору позивач поставляв відповідачу товар, що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи видаткових накладних з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін, проте відповідач взяті на себе зобовязання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару виконав частково, у звязку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем, яка, з урахуванням проведених відповідачем оплат та повернутого відповідачем товару, становить 782 907, 63 грн.

Між тим, 01.10.2015 року, 08.10.2015 року та 21.10.2015 року (після подання позову до суду) відповідачем здійснено часткові оплати поставленого товару на загальну суму 70 000,00 грн., отже ці його грошові зобовязання, в силу положень ст.202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи є припиненими, а тому між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, згідно приписів ст.80 ч.1 п.1-1 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, 13.09.15р. (до подання позову до суду) проведено залік взаємних розрахунків за договором поставки та договором про надання маркетингових послуг на суму 2 558, 88 грн., у звязку з чим, у задоволенні позовних вимог в цій частині основного боргу, суд вважає за необхідне відмовити.

За викладених обставин, розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 23.10.2015 року складає 710 348, 75 грн., що не заперечується відповідачем.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати решти спірної суми заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Заперечення відповідача, наведені ним у відзиві на позовну заяву, судом відхиляються з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами тих обставин на які він посилається та наявності в матеріалах справи пояснень відповідача щодо заборгованості станом на 23.10.15 р., згідно яких сальдо заборгованості відповідача перед позивачем становить 710 348,75 грн.

В силу положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, з урахуванням суми щодо якої припинено провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" (49055, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, буд.104А; код ЄДРПОУ 32007740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІКОЛ" (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.17, офіс.2В; код ЄДРПОУ 30611138) суму 710 348, 75 грн. (сімсот десять тисяч триста сорок вісім грн. 75 коп.) основного боргу, 11 705, 24 грн. (одинадцять тисяч сімсот пять грн. 24 коп.) судового збору.

В частині позовних вимог щодо стягнення суми 70 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Повний текст підписаний 03.11.2015р.