Рішення № 53103637, 02.11.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.10.15р. Справа № 904/5368/15

За позовом Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ", м. Кривий Ріг

до Державного підприємства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості

Головуючий колегії ОСОБА_1

Суддя Загинайко Т.В.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 3 від 08.01.2015 року, представник;

від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 2107/01 від 21.05.2015 року, представник;

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "КРИВБАСВОДОКАНАЛ", м. Кривий Ріг звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", м. Кривий Ріг про стягнення заборгованості в розмірі 17 386 122,40 грн., інфляційних в розмірі 9901354,88 грн., 544 057,04 грн. 3% річних та 879272,16 грн. пені. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №279 від 03.02.2006 року про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення в частині повного та своєчасного розрахунку.

20.07.2015 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, з урахуванням якої просить стягнути з відповідача 17 485 678,27 грн. основного боргу, 10008760,36 грн. збитків від інфляції, 582 705,40 грн. 3% річних та 975 837,87 грн. пені.

20.07.2015 року відповідачем подано відзив на позов, частково визнає позовні вимоги, а саме 15 569 113,18 грн. основного боргу, 7941343,52 грн. інфляційних, 3% річних в розмірі 432006,52 грн. та пеню в розмірі 66890,12 грн., в решті позовних вимог просить відмовити.

27.07.2015 року відповідачем надано відзив з урахуванням заяви позивача про збільшення, з урахуванням якої відповідач погоджується з сумою основного боргу в розмірі 15668669,05 грн., інфляційних в розмірі 8033794,18 грн., 3% річних в розмірі 4 66 614,43 грн. та пені в розмірі 768071,08 грн., яку просить зменшити на 90% до 76807,10 грн. В решті позовних вимог просить відмовити.

22.10.2015 року відповідачем подано заяву про зупинення провадження по справі, яка мотивована тим, що ним подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду від 09.09.2015 року по справі №904/6566/14, в результаті розгляду якої з відповідача присуджено до стягнення на користь позивача 560 170,26 грн. основного боргу, 39 943,11 грн. - 3% річних, 91541,54 грн. інфляційних.

28.10.215 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, з урахуванням якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 17 485 678,27 грн., інфляційних в розмірі 9413101,89 грн., 3% річних в розмірі 582 705,40 грн. та пеню в розмірі 975 837,87 грн.

Ухвалою господарського суду від 25.08.2015 року строк розгляду вирішення спору продовжено до 09.09.2015 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 року суд ухвалив призначити розгляд справи № 904/5368/15 у колегіальному складі суду.

На підставі п.п. 3.1.6, 3.1.7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.10р., протоколом зборів суддів господарського суду Дніпропетровської області № 34 від 10.12.10р., визначено колегію у складі: головуючий колегії ОСОБА_1, суддя - Загинайко Т.В., суддя - Юзіков С.Г.

Ухвалою господарського суду від 10.09.2015 року справу прийнято до розгляду в колегіальному складі: головуючий колегії ОСОБА_1, суддя - Загинайко Т.В., суддя - Юзіков С.Г.

В порядку ст. 77 ГПК України в судових засіданнях оголошувались перерви з 20.07.2015 року до 27.07.2015 року, з 27.07.2015 року до 04.08.2015 року, з 04.08.2015 року до 25.09.2015 року, з 07.10.2015 року до 28.10.2015року.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 28.10.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір №279 від 03.02.2006 року про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення (далі- договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов'язується забезпечити відповідача питною водою з якістю, що відповідає Держстандарту 2874-82 "Питна вода" та прийняти від нього стічні воду, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити питну воду за встановленими тарифами згідно наданої заявки.

Згідно з п. 3.1. договору, в редакції протоколу розбіжностей від 24.03.2006 року, розрахунки за надані послуги водопостачання та водовідведення здійснюються відповідачем у грошовій формі протягом 5 банківських днів після пред'явлення платіжного доручення, рахунку, або квитанції. Можливі інші форми сплати отриманих послуг, які суперечать діючому законодавству України.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно вносити плату за надані послуги на умовах даного договору.

На виконання умов договору №279 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, позивач за період з листопад - грудень 2012 року, січня-грудень 2013 року, березня -грудень2014 року, січень - червень 2015 року надав відповідачу послуги згідно з договором, що підтверджується актами, які містяться в матеріалах справи, рахунками на оплату та реєстрами документів.

Відповідач в свою чергу з позивачем не розрахувався, у зв'язку з чим має заборгованість за вищезазначений період в розмірі 17 485 678,27 грн.

Доказів погашення заборгованості на момент розгляду справи сторонами не надано.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що Відповідачем допущено порушення строків оплати наданих послуг, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 17 485 678,27грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 3.2. договору, в редакції протоколу розбіжностей від 24.03.2006 року, за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення у термін, зазначений у п. 3.1. договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,2% від суми платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням п. 3.2. договору позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 975 837,87 грн. за загальний період нарахування 18.06.2015 року по 15.07.2015 року (по кожному акту окремо, з урахуванням оплат відповідача).

Відповідач просив зменшити розмір пені та зазначив, що після отримання акту перевірки підтвердження кредиторської заборгованості кошти будуть перераховані.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені, штрафу).

Згідно з п. 3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 23.12.2011 року, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Приймаючи до уваги фінансовий стан підприємства, наявність обставин, що утруднювали виконання господарських зобов'язань (зокрема арешт рахунків відповідача) і як внаслідок впливали на причини виникнення прострочки оплати та нарахування штрафних санкцій, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 25%, тому сума пені, яка підлягає стягненню складає 731878,40 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ГПК України позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 582705,40грн. за період 08.12.2012 по 15.07.2015року та інфляційні втрати в розмірі 9413101,89 грн.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних, суд встановив, що він зроблений вірно та відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 582 705,40грн.

При перевірці розрахунку суми інфляційної складової, судом встановлено, що позивач невірно визначив період нарахування суми інфляційної складової.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За результатом зробленого судом розрахунку суми інфляційної складової, стягненню з відповідача за спірний період підлягає сума інфляційної складової в розмірі 8887032.55грн.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження по справі, яке обґрунтоване тим, що ним подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду від 09.09.2015 року по справі №904/6566/14, в результаті розгляду якої з відповідача присуджено до стягнення на користь позивача 560 170,26 грн. основного боргу, 39 943,11 грн. - 3% річних, 91541,54 грн. інфляційних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Як зазначено відповідачем в судовому засіданні 28.10.2015 року, що в позовній заяві по справі № 904/6566/14 було вказано період до стягнення січень 2012 року по жовтень 2013 року включно, а зроблено розрахунок суми позову і надані первинні документи на період січень 2012 року по жовтень 2012 року включно, тобто фактично предметом розгляду по вищевказаній справі був період з січня 2012 року по жовтень 2012 року включно.

Зважаючи на те, що спірний період по даній справі є листопад 2012 року - червень 2015 року, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження по справі, оскільки предметом розгляду даної справи є вищезазначений спірний період, що є відмінним від предмету розгляду справи №904/6566/14.

Враховуючи викладене, колегія суддів вбачає за можливе задовольнити позовні вимоги частково з присудженням до стягнення з відповідача суми 17 485 678,27 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 582 705,40 грн., пені в розмірі 731878,40 грн. та інфляційних в розмірі 8 887 032,55грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) на користь комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6-а, код ЄДРПОУ 03341316) заборгованість в розмірі 17 485 678,27 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 582 705,40 грн., пеню в розмірі 731878,40 грн., інфляційні в розмірі 8 887 032,55грн. та судовий збір в розмірі 72 653,52 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 02.10.2015

Головуючий колегії ОСОБА_1

Суддя Т.В. Загинайко

Суддя С.Г.Юзіков