Ухвала суду № 53103522, 03.11.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 листопада 2015 року Справа № 917/336/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коробенка Г.П.

суддів Прокопанич Г.К.

Шаргала В.І.,

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року

у справі № 917/336/15 господарського суду Полтавської області

за позовом комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про викладення пунктів договору в новій редакції,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року, рішення господарського суду Полтавської області від 16.04.2015 року залишити в силі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Так, заявником оскаржується постанова Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року, якою задоволено позовні вимоги про викладення пункту договору в редакції позивача (немайнова вимога).

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

З 01.09.2015 року набрав чинності Закон України № 484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, в частині розміру ставок судового збору.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній станом на 13.02.2015 року) ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" визначено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 218 гривень.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діє з 01.09.2015 року) ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, на час дії вказаного Закону з 01.09.2015 року при поданні касаційної скарги сплаті підлягав судовий збір у розмірі, передбаченому підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", тобто 1 461,61 грн. за вимогу немайнового характеру.

Разом з тим, до касаційної скарги заявником додано квитанцію № 0.0.417644555.1 від 04.08.2015 року про сплату судового збору в розмірі 852,60 грн., отже, сплачена сума є меншою, ніж визначено вказаними нормами вищезгаданого Закону.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до частини першої статті 1111 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Скаржником до касаційної скарги не додано доказів направлення копії касаційної скарги сторонам у справі, про що зазначено в акті Вищого господарського суду України від 29.10.2015 року № 08.03-14/140.

Таким чином, скаржником не додано до касаційної скарги доказів надіслання її копії іншій стороні у справі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

В силу ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Оскільки оскаржена постанова Харківського апеляційного господарського суду набрала законної сили 14.07.2015 року, то, з урахуванням наведених приписів закону строк касаційного оскарження зазначеного судового акта відповідно до частини другої статті 51 Господарського процесуального кодексу України закінчився 03.08.2015 року, а вказана касаційна скарга подана до суду 03.09.2015 року, про що свідчить штамп поштового відділення на конверті, адресованому Харківському апеляційному господарському суду. Таким чином, зазначена касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання.

У касаційній скарзі заявлено клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження.

За приписами частини першої ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у клопотанні про відновлення пропущеного строку повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за клопотанням сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Касаційна інстанція зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Обґрунтовуючи клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги, заявник касаційної скарги зазначає, що не був повідомлений належним чином про розгляд справи в апеляційній інстанції та про прийняту постанову, крім того звернувшись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, остання була повернута на підставі п. 2 ч. 1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, що зумовило подання касаційної скарги з пропуском встановленого строку.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення, оскільки, надіслання скарги інакше, ніж через місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв рішення або постанову є суто організаційною проблемою скаржника.

З урахуванням викладеного колегія суддів не знайшла підстав для задоволення клопотання про відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Касаційна інстанція зазначає, що основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

За змістом положень ст. 107 Господарського процесуального кодексу України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття касаційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 3, 4, 5 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги.

2. Повернути касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року у справі № 917/336/15 (з доданими до неї документами).

3. Справу № 917/336/15 повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.К. Прокопанич

В.І. Шаргало