Ухвала суду № 53103465, 02.11.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 листопада 2015 року Справа № 904/3556/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,перевіривши касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській областіна постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2014у справі№904/3556/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДніпродзержинського державного технічного університетудоПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна фінансова інспекція у Дніпропетровській областіпростягнення 13 473,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.01.2015 касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області з доданими до неї матеріалами на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 у справі №904/3556/14 було повернуто скаржнику на підставі п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)

Подана повторно 13.08.2015 (відповідно до штемпелю поштового відділення зв'язку проставленого на конверті) Державною фінансовою інспекцією у Дніпропетровській області (далі скаржник) вказана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 1111 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Виходячи зі змісту наведених норм, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення сторін.

Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у застосуванні п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України господарському суду необхідно враховувати, що належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів можна вважати розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (оригінал касового чека, розрахункової квитанції тощо).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно з п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Відповідно до п. 3.8.2.3. Порядку пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 12.05.2006 № 211 на прийняті згрупованих поштових відправлень за списками ф. 103, складеними однією юридичною особою, видається один розрахунковий документ, або на кожний список - окремі розрахункові документи.

При прийманні рекомендованих відправлень в касовому чеку (розрахунковій квитанції) зазначаються: номер списку, найменування відправника, вид поштових відправлень, їхня кількість, форма оплати, сума плати за пересилання. Розрахунковий документ разом із копією списку ф. 103 видається відправнику.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПУ України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з пунктом 5.27 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, яким затверджено Національний стандарт України Державної уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003" (далі - стандарт) визначено порядок засвідчення копій документів, а саме: відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Надані скаржником до касаційної скарги документи на підтвердження направлення іншим сторонам у справі примірника касаційної скарги не можуть розцінюватися як належні докази в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки, по-перше, з доданої скаржником копії фіскального чеку поштової установи №0020440 0018114 від 12.08.2015 неможливо дійти беззаперечного висновку про надіслання копії касаційної скарги сторонам у справі, адже в останньому зазначено, що направлення поштової кореспонденції було здійснено згідно з списком №2528, в той час, як скаржником надано копію списку № б/н від 12.08.2015; по - друге, додана копія списку № б/н від 12.08.2015 не може слугувати належним доказом відправлення касаційної скарги №04-25-03/17/6867 від 12.08.2015 саме сторонам у справі, оскільки останній не містить адрес одержувачів відповідних поштових листів, по - третє надані скаржником докази надіслання, а саме: копія фіскального чеку №0020440 0018114 від 12.08.2015 та копія списку №б/н від 12.08.2015 не відповідають вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України та п. 5.27 стандарту, позаяк суд касаційної інстанції приходить до висновку, що скаржником належним чином не дотримані вимоги ст. 1111 ГПК України щодо надсилання сторонам у справі копії касаційної скарги та представлення відповідних доказів до суду касаційної інстанції, що є підставою для повернення касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 1 статті 1113 ГПК України.

Згідно зі ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили. Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Частиною 3 ст. 105 ГПК України визначено, що постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок (ч. 3 ст. 50 ГПК України).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що перебіг процесуального строку розпочинається саме з наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням, що оскаржується, тобто перебіг цього строку не залежить від інших обставин (тривалості поштового обігу кореспонденції, розісланої судом сторонам, необхідності часу на усунення допущених процесуальних недоліків при оформленні касаційної скарги тощо).

Оскільки оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 набрала законної сили 17.11.2014, то, з урахуванням наведених приписів закону строк касаційного оскарження зазначеного судового акта відповідно до ч. 2 ст. 51 ГПК України закінчився 08.12.2014, а вказана касаційна скарга подана до суду 12.08.2015, про що свідчить штемпель поштового відділення зв'язку, проставлений на конверті. Таким чином, зазначена касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Згідно з ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у клопотанні про відновлення пропущеного строку повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за клопотанням сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Касаційна інстанція зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Проте, наведені скаржником причини пропуску ним процесуального строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 17.11.2014, як то, отримання примірника вказаного процесуального документу 01.12.2014, не є тією поважною причиною, з якою закон пов'язує право суду поновити процесуальний строк на касаційне оскарження, оскільки, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили (ст. 110 ГПК України ), а не з дня її отримання.

Більш того, з дня отримання оскаржуваного Державною фінансовою інспекцією у Дніпропетровській області судового акту, 01.12.2014, про що також стверджує скаржник, і до закінчення законодавчо встановленого двадцятиденного строку на його оскарження (08.12.2014), скаржник мав достатньо часу для подання касаційної скарги; водночас, цього зроблено ним не було, так само як і не наведено обґрунтованих та поважних причин, що унеможливили вчасне подання касаційної скарги в установлений законом строк.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень

Водночас, колегія суддів зазначає, наведені скаржником підстави для відновлення процесуального строку на оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 не є тими поважними причинами, з якими закон пов'язує право суду поновити процесуальний строк на касаційне оскарження, а є суто організаційними проблемами скаржника, а ніяк не непереборними та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії - подання касаційної скарги в установлені законом строки.

Отже, із змісту заявленого скаржником клопотання не вбачається існування об'єктивних перешкод, які б позбавляли скаржника можливості подати своєчасно касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 у справі №904/3556/14.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 53, 86, 110, п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній фінансовій інспекції у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 у справі №904/3556/14

2. Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 у справі №904/3556/14 повернути скаржнику без розгляду.

3. Справу 904/3556/14 повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере