Рішення № 53103256, 27.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/6436/15 Головуючий 1 інстанції: Погасій О.Ф.

Справа № 643/1247/15-ц Доповідач: Коровін С.Г.

Категорія: право власності

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :

Головуючого: - Коровіна С.Г.

Суддів : - Коваленко І.П. Довгаль А.П.

При секретарі: - Чабан А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа - Харківська товарна біржа, орган опіки та піклування - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визнання права власності на частину квартири та визнання коштів спільними, -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину квартири АДРЕСА_1 та визначення порядку користування зазначеною квартирою.

29 квітня 2015 року позивач подав уточнену позовну заяву про визнання за ним право власності в спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 із зобов'язанням державну реєстраційну службу та КП «ХМБТІ» зареєструвати право власності (а.с.53-56).

25 червня 2015 року позивач подав уточнену позовну заяву до ОСОБА_5, треті особи: Харківська товарна-біржа і орган опіки та піклування - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визнання права власності ОСОБА_6 у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 та визнання спільними кошти, отримані від продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_2 у розмірі 250 000 000 карбованців, де частина ОСОБА_6 становить 125 000 000 карбованців, що були витрачені на придбання трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.81-82).

08 липня 2015 року представник позивача ОСОБА_7, який діє на підставі довіреності (а.с. 18), подав уточнену позовну заяву, в якій просив визнати право власності позивача ОСОБА_6 на частку у 21/50 трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, згідно розміру грошового вкладу, внесеного до загальних коштів при купівлі зазначеної квартири, у розмірі 125 000 000 карбованців, що становить 21/50 частку від загальних коштів; та визнати спільними кошти, отримані від продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_2 у розмірі 250 000 000 карбованців, де частина ОСОБА_6 становить 125 000 000 карбованців, що були витрачені на придбання трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог, уточнених в ході судового розгляду в суді першої інстанції, позивач посилався на те, що 30 грудня 2014 року йому стало відомо, що він був власником половини двокімнатної квартири АДРЕСА_2. 29.01.1994 року зазначена квартира була приватизована, та в результаті приватизації він та його мати ОСОБА_5 набули право власності на цю квартиру у рівних частках. На той час він був малолітнім та проживав у цій квартирі однією сім'єю разом зі своєю матір'ю, відповідачем у справі - ОСОБА_5

ОСОБА_5 продала зазначену квартиру та в той же день 23.12.1994 р. на Харківській товарній біржі за отримані від продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_2 спільні грошові кошти придбала на своє ім'я трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, при цьому не внесла його, на той час малолітнього, ОСОБА_6 в число співвласників квартири. Тим самим відповідач позбавила його права власності на частку квартири АДРЕСА_1. Про порушення своїх прав він дізнався лише у грудні 2014 року, отримавши судову повістку з апеляційного суду Харківської області, і тоді ж дізнався про існування позову ОСОБА_5 до нього про позбавлення права користування житлом та виселення, при цьому ОСОБА_5 завжди стверджувала, що він є співвласником спірної квартири. Спірна квартира АДРЕСА_1 є його єдиним житлом, де він проживав разом із матір'ю ОСОБА_5 та відчимом ОСОБА_8 з 1995 року і проживає на теперішній час.

Представник відповідача ОСОБА_9, який діє на підставі договору про надання правової допомоги та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.69,70), позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем був пропущений строк позовної давності звернення до суду, що встановлюється тривалістю у три роки, оскільки з ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач досяг повноліття та з цього часу міг звернутися до суду, а позов подано лише 02.02.2015 року, про що виклав у письмовій заяві, при цьому пояснив, що відсутні підстави вважати, що позивач саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 дізнався про порушення своїх прав.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 липня 2015 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_6, право власності на 21/50 часток трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1.

Визнано спільними ОСОБА_5 і ОСОБА_6 кошти, отримані від продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_2, у розмірі 250 000 000 (двісті п'ятдесят мільйонів) карбованців, де частина ОСОБА_6, який був малолітнім на час продажу квартири, становить 125 000 000 (сто двадцять п'ять мільйонів) карбованців, що були витрачені на придбання трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1.

Додатковим рішенням від 31.07.2015 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору у розмірі 4019 грн. 40 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в позові в повному обсязі, залучити до участі у справі ОСОБА_8 в якості третьої особи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, не взято до уваги та не залучено докази, які надавалися представником відповідачки в суді першої інстанції. не враховано, що спірну квартиру придбано під час шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_8 Апелянт вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у застосуванні позовної давності.

Заслухавши доповідача, позивача, представників сторін, перевіривши обставини справи колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції і додаткове рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_6 є сином ОСОБА_5 (а.с.5). Згідно свідоцтва про право власності на житло від 27 січня 1994 року власниками квартири АДРЕСА_2 були ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Встановлено, що вони, як наймачі зазначеної квартири приватизували її разом (а.с.12).

07.01.1989 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_8 (а.с.127).

Згідно рішення Виконавчого комітету Московської районної ради народних депутатів №211/6 від 06 грудня 1994 року (а.с.9) дозволено ОСОБА_5 від імені неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити договір купівлі-продажу зазначеної квартири.

Згідно договору купівлі продажу №Н2-984 від 23.12.1994 року укладеного на Харківській товарній біржі ОСОБА_5, яка діяла також від імені неповнолітнього ОСОБА_6 продала двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 за 250000000 карбованців (а.с.57). У той же день на Харківській товарній біржі було укладено договір купівлі-продажу №Н-619 згідно якого ОСОБА_5 придбала трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 300000000 карбованців (а.с.47).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при таких обставинах ОСОБА_5 купуючи квартиру після продажу спільної з сином ОСОБА_6 квартири фактично витратила на її придбання частину коштів отриманих від відчуження частки квартири, яка належала її сину.

Судом встановлено, що після придбання спірної квартири ОСОБА_6 був зареєстрований у цій квартирі, проживав деякий час в квартирі.

Позивач досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2. З позовом про визнання за ним права власності на частину спірної квартири він звернувся до суду 02.02.2015 року. У судовому засіданні апеляційного суду він пояснив, що до суді з цим позовом він і не звертався би, якщо б мати не звернулася до нього із позовом про втрату права на житло.

При розгляді справи у суді першої інстанції представник ОСОБА_5 - ОСОБА_9 звернувся до суду із заявою про застосування до позовних вимог ОСОБА_6 позовної давності. Він зазначав, що квартира, яка належала позивачу та відповідачу продана, а спірна квартира придбана відповідачем 23.12.1994 року. Позивач проживав у спірній квартирі і був у ній зареєстрований 22.09.1999 року. Повноліття він набув ІНФОРМАЦІЯ_2 і протягом трьох років з дня настання повноліття мав можливість вирішити питанні щодо порушеного права.

Відмовляючи у застосуванні позовної давності суд першої інстанції зазначив, що про порушене право позивач дізнався лише у грудні 2014 року.

Суд першої інстанції належним чином не обґрунтував такий висновок.

У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

З матеріалів справи вбачається, що після придбання спірної квартири позивача було зареєстровано у цій квартирі. Проживаючи у цій квартирі він отримав паспорт громадянина України і досяг повноліття. Вирішуючи питання про отримання паспорту, реєстрацію у квартирі позивач не міг не знати хто є власником цієї квартири і після досягнення повноліття на протязі трьох років мав можливість визначитися стосовно свого права на спірну квартиру. Повноліття ОСОБА_6 досяг ІНФОРМАЦІЯ_2, а з позовом до суду, про поновлення порушеного права звернувся лише у лютому 2015 року. Понад десять років позивач не вважав, що його право порушено відповідачем і у судовому засіданні зазначив, що з позовом про право власності на частку квартири він би не звертався, якби до нього не було пред'явлено позов про позбавлення права користування житлом (а.с.91,92). Таким чином встановлено, що позивач протягом понад 10 років не ставив питання про поновлення порушеного права. Проживати у квартирі мати доступ до правовстановлюючих документів на квартиру йому ніхто не перешкоджав. Без яких складнощів він отримав усі документи на квартиру при вирішенні питання про пред'явлення позову. Тобто інформація про власника квартири і підстави її придбання з моменту повноліття позивач мав можливість отримати при, наявності бажання і своєчасно звернутися до суду із відповідним позовом. Висновок суду, що позивач пропустив позовну давність з поважних причин і про порушене право дізнався тільки після пред'явлення до нього позову про виселення, у зв'язку із неналежною поведінкою у квартирі, не є обґрунтованими. Судова колегія не погоджується з висновком суду в цій частині і вважає за можливе застосувати позовну давність.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Представник відповідача у відповідності до умов договору про надання правової допомоги 15.07.2015 року подав заяву про застосування позовної давності (а.с.101).

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судова колегія не вбачає підстав до визнання поважними причини пропущення ОСОБА_6 позовної давності.

Щодо доводів апелянта відносно того, що до участі у справі необхідно залучити ОСОБА_8, чоловіка відповідача на час придбання спірної квартири, то таке питання в апеляційній інстанції вирішено бути може, оскільки повинно було вирішуватися у суді першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції дав належну оцінку наданим доказам стосовно порушення прав позивача, але суд першої інстанції безпідставно не застосував до позовну давність і задовольнив позов.

Судова колегія застосовує позовну давність, скасовує рішення суду першої інстанції і відмовляє у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Оскільки додаткове рішення суду від 31 липня 2015 року про вирішення питання про судові витрати є похідним від основного рішення, то і воно підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 липня 2015 року та додаткове рішення від 31 липня 2015 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа - Харківська товарна біржа, орган опіки та піклування - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визнання права власності на частину квартири та визнання коштів спільними відмовити за сплином строку позовної давності.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -