Рішення № 53102312, 28.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/4778/15 Головуючий у 1 інстанції: Борейко С.В.

Провадження № 22-ц/783/5398/15 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника Децик І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ТзОВ «ВЕНБЕСТ» - Децик І.Б. на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ТзОВ «ВЕНБЕСТ» в особі Львівської філії ТзОВ «ВЕНБЕСТ», третя особа ОСОБА_5 про стягнення збитків,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 16 липня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ТзОВ «ВЕНБЕСТ» на користь ОСОБА_4 10 000 грн. завданих збитків за договором №0476Л-ТО від 10 грудня 2009 р. Вирішено питання стягнення судового збору.

Дане рішення оскаржив представник ТзОВ «ВЕНБЕСТ» - Децик І.Б. подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що відповідач не погоджується з наявністю права у позивача на відшкодування збитків, спричинених під час проникнення невідомої особи (осіб) до будинку АДРЕСА_1, Пустомитівського р-ну, Львівської області, що мало місце 22.06.2013 року, оскільки рухоме майно, зокрема цінності, не передавались під охорону виконавцю, а відтак не відносяться до предмету договору. Звертає увагу, що відповідач повністю виконав свої зобов'язання за договором, а саме за об'єктом здійснювалось спостереження за допомогою технічних засобів охорони та при спрацюванні сигналізації на об'єкт негайно виїхала група мобільного реагування виконавця.

Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 липня 2015 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

ОСОБА_4 подала суду заяву, у якій просить відхилити апеляційну скаргу, залишивши без змін рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 липня 2015 року, та розглядати справу без її присутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Децик І.Б., перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Матеріалами справи встановлено, що 10 грудня 2009 р. між позивачем ОСОБА_4 (замовник) та відповідачем ТзОВ «ВЕНБЕСТ» в особі директора Львівської філії ТзОВ «ВЕНБЕСТ» (виконавець) укладено договір №0476Л-ТО про надання послуг з охорони об'єкта, згідно з яким (п.2.1 договору) замовник передає, а виконавець приймає під охорону за допомогою пульта централізованого спостереження об'єкт особняк, що розташований за адресоюАДРЕСА_2 Районним судом встановлено, що під час дії даного договору 22 червня 2013 р. приблизно о 23.30 год. невідома особа в с.Сокільники (Пустомитівського району Львівської області) по АДРЕСА_1 шляхом взлому металопластикового вікна проникла в будинок, який перебував під охороною відповідача, звідки таємно викрала золоті вироби, чим завдала третій особі по справі ОСОБА_5 (потерпілий по даному кримінальному провадженню) матеріальну шкоду на загальну суму 115 000 грн.

Вчинення крадіжки підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно з яким правова кваліфікація вчиненого кримінального правопорушення за ч.3 ст.185 КК України, кримінальне провадження №12013150270000740, відомості про яке внесено 23 червня 2013 р. та винних осіб не встановлено та не притягнуто до кримінальної відповідальності.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'зана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як передбачено у ч.2ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістомст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неналежно виконано взяті на себе зобов'язання за договором охорони та наявні в його діях порушення умов даного договору.

Однак колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

В апеляційному суді представник ТзОВ «ВЕНБЕСТ» - Децик І.Б. вини не визнав та зазначив, що після того як спрацювала сигналізація, група мобільного реагування прибула до охоронюваного об'єкта на протязі 6-8 хвилин виявивши факт проникнення на об'єкт викликали оперативну-слідчу групу Пустомитівського РВ ГУМВС України у Львівській області.

Окрім того, як встановлено п.5.2.2 договору № 0476 (А) Л-ТО від 10 грудня 2009р. виконавець несе відповідальність за викрадення антикварних речей та ювелірних виробів, якщо «замовник» передав «виконавцю», до підписання договору, нотаріально засвідчений, складений компетентними фахівцями опис з оцінкою вартості антикварних речей та ювелірних виробів.

Колегією суддів встановлено, що позивачкою при укладенні зазначеного договору не передавались антикварні речі та ювелірні вироби на зберігання відповідачу.

Також матеріалами справи встановлено, що між позивачем та відповідачем досягнута домовленість щодо матеріальної відповідальності відповідача, а саме: «п.8.3. Оплата за цим договором здійснюється на умовах передплати і проводиться щомісячно, в термін перших п'яти банківських днів поточного місяця. Якщо «замовник» має заборгованість по оплаті послуг охорони, «виконавець» не несе перед «замовником» матеріальну відповідальність».

Однак оплата за надані послуги в червні місяці 2013 р. здійснена позивачем 27 червня 2013 р., а крадіжка вчинена 22 червня 2013 року. Дана оплатапідтверджується меморіальним ордером № k8/R/26 від 27 червня 2013 р. (а.с. 35), що доводить порушення позивачем умов п.8.3 договору.

У відповідності до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо за договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судова колегія також вважає, що ОСОБА_4 не довела суду та в матеріалах справи відсутні докази про те, що золоті вироби викрадені саме із сейфу або металевої шафи, хоча п. 3.2.6 Договору передбачено, що замовник зобов'язаний зберігати грошові кошти, цінні папери, ювелірні вироби, мобільні телефони та інші малогабаритні речі в сейфах (металевих шафах).

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні даної справи районний суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

З огляду на вищенаведене судова колегія вважає, що рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 липня 2015 року слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4.

Згідно п.1.ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст..ст.309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ТзОВ «ВЕНБЕСТ» - Децик І.Б. задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 до ТзОВ «ВЕНБЕСТ» в особі Львівської філії ТзОВ «ВЕНБЕСТ», третя особа ОСОБА_5 про стягнення збитків - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

Н.Л. Шумська