Рішення № 53102270, 09.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/7671/14 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.

Провадження № 22-ц/783/4404/15 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Бермеса І.В., Мусіної Т.Г.,

за участі секретаря: Фейір К.О.,

з участю: ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" - Струсінської Мар'яни Романівни, ОСОБА_2, подану в інтересах ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ПрАТ «СК "Галицька" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

ВСТАНОВИЛА:

29 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_4 та ПрАТ «СК "Галицька" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 11 серпня 2012 року о 23 год. 30 хв. ОСОБА_7 керуючи автомобілем «Nissan - Qashqai" р.н НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі сполученням Львів-Рава-Руська у напрямку до м. Львова в с. Великий Дорошів, Жовківського району, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_6, спричинивши останні тяжкі тілесні ушкодження.

Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 12 червня 2014 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, засуджено на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на три роки з іспитовим строком - два роки та звільнено від покарання на підставі п.1 (в) с.1 Закону «Про амністію».

В результаті отриманих травм, ОСОБА_6 вісім місяців перебувала на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах, при поступленні в лікарню перебувала у комі, перенесла ряд хірургічних операцій.

ОСОБА_7 на початку частково оплачував лікування, однак цього виявилося недостатньо, оскільки ОСОБА_6 продовжує хворіти, потребує відновного лікування.

Згідно частково збережених фіскальних чеків, ними на придбання медичних препаратів та засобів відновлення життєдіяльності організму дитини у 2013 році було затрачено 2920 гривень 26 коп., а також 4500 гривень на придбання абонементів для відвідування басейну, спортивно-оздоровчого клубу рекомендованих лікарем, як необхідних для відновлення після важких травм.

На момент вчинення ДТП цивільно - правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у страховій компанії «Галицька» з лімітом: 100 000 гривень за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю та 50 000 гривень за шкоду, заподіяну майну.

Крім того, діями відповідача - ОСОБА_6 заподіяно моральної шкоди.

З урахуванням уточнених вимог від 23 березня 2015 року позивач просила:

стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 7420 гривень матеріальної та 120 000 гривень моральної шкоди;

стягнути із ПрАТ «Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_6 7420 гривень матеріальної шкоди та 120 000 гривень моральної шкоди (а.с.1-4, 65-66).

Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 28 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 2920,26 гривень.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 5000,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 4500,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 гривень.

Рішення суду оскаржили представник ПрАТ "Страхова компанія "Галицька" - Струсінська Мар'яна Романівна, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_6.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ "Страхова компанія "Галицька" - Струсінська М.Р. посилається на те, що матеріальна шкода, завдана позивачу не підтверджена належними доказами, тому стягнення з їх товариства 2 920,26 гривень в якості відшкодування такої шкоди є безпідставним.

Крім того, стягуючи з ПрАТ «СК «Галицька» моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., судом першої інстанції не взято до уваги страховик відшкодовує не більше ніж 5% ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», де вказано, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51 000 гривень на одного потерпілого. П'ять відсотків законодавчо встановленого ліміту на момент настання страхового випадку складає 2 550 гривень. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, стягнення з ПрАТ «СК «Галицька» на користь ОСОБА_6 моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. є безпідставним.

Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 квітня 2015 року в частині стягнення з ПрАТ "СК "Галицька" матеріальної шкоди в розмірі 2 290,26 грн. та моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПрАТ "СК "Галицька" відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_6 посилається на те, що травми завдані її онуці, унаслідок наїзду автомобіля під керуванням відповідача відносяться до тяжких по ознаці для життя в момент заподіяння.

ОСОБА_6 через отримані травми була повністю прикута до ліжка, оскільки на її тілі оперативним втручанням лікарів був установлений апарат Алізарова, який скріплював численні переломи тазу та верхньо - задні відділи кульшового суглобу.

Після того як апарат «Алізарова» був знятий, послідував тривалий реабілітаційний процес. Потерпіла довгий час не могла рухати нижніми кінцівками, суглоби атрофувались та не дозволяли розгинати ногу, а також ходити.

У зв'язку з отриманими травмами ОСОБА_6 не могла відвідувати навчання протягом першого семестру з вересня по грудень 2012 року.

Апелянт вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди в 10 000 гривень є очевидно занижений.

Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія «Галицька» підлягають до часткового задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 квітня 2015 року зміні частково на підставі п.п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення - ПрАТ «Стахова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_6 5000 гривень моральної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що право на відшкодування такої шкоди має потерпіла на підставі ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі «Закону»), в межах ліміту відповідальності страховика.

З таким висновком суду повністю погодитися не можна виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірним рішенням, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частинною другою цієї статті.

Зі змісту ст.23 ЦК України випливає, що моральна шкода полягає, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст.22.3 Закону потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1,2 частини другої статті 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до статті 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 % ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно статті 9.3 цього Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51 000 гривень на одного потерпілого.

У відповідності до вищезазначеної норми Закону 5% ліміту відповідальності страховика становить 2500 гривень.

З урахуванням положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та положень ст.ст.23,1167 ЦК України підлягає до стягнення із ПрАТ «СК «Галицька» на користь ОСОБА_6 моральна шкода в межах ліміту відповідальності страховика, що становить 2500 гривень.

Відтак, рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Інші доводи апеляційної скарги ПрАТ «СК «Галицька» щодо необґрунтованості відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з лікуванням ОСОБА_6 в сумі 2920 гривень 26 коп. не знайшли свого підтвердження.

Право на відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого визначено у ст.24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст.24.1 «Закону» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідними медичними закладами (ст.24.3 «Закону»).

Згідно наявних у матеріалах справи копій фіскальних чеків та квитанції до прибуткового касового ордеру, позивач у 2013 році затратила на придбання медичних препаратів та засобів 2920 гривень 26 коп. та 4500 гривень на придбання абонементу для відвідування басейну, згідно рекомендацій лікаря (а.с.30-33).

Тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув 2920 гривень матеріальної шкоди із ПрАТ «СК «Галицька», а решту - 4500 гривень із ОСОБА_4

Що стосується відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6, колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне.

Частина 1 статті 1168 ЦК передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Як зазначено у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року (надалі Постанова) моральна шкода може полягати, зокрема: у приниження честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні прав власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви (п.9 Постанови).

Із матеріалів справи убачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11 серпня 2012 року, неповнолітню, на той час, ОСОБА_6 було доставлено у комунальну міську лікарню швидкої медичної допомоги м. Львова у критичній комі, травматичний шок І ст. (інші дані первинного діагнозу в силу ст.286 ЦК України не розголошуються (а.с.16)). У подальшому, з 28 серпня 2012 року дитина була переведена у міський державний комунальний заклад м. Львова (а.с.17).

З 28 листопада 2012 року по 21 грудня 2012 року ОСОБА_6 знаходилась на обстеженні та лікуванні в травматологічному відділенні «ЛОДКЛ «ОХМАДИТ» (а.с.23).

15 січня 2013 року спеціалістами з питань реабілітації МОЗ України була складена індивідуальна програма реабілітації ОСОБА_6, у яку включені лікувальний масаж та лікувальна фізкультура (а.с.24-26).

Процес реабілітації ОСОБА_6 після отриманих травм проходив украй важко, що свідчить консультативні заключення лікарів (а.с.26-29), остання не могла можливості самостійно доглядати себе, а також пересуватися без допомоги сторонніх, потребувала стороннього догляду. Дитина переживала сильні болі, перебувала у депресивному стані, погано спала, через муки, пов'язані з отриманими травмами фізичного і психологічного характеру. У зв'язку з отриманими травмами ОСОБА_6 отримала статус інваліда другої групи.

Через потребу у лікуванні та постійному нагляді ОСОБА_6 не могла відвідувати навчально-освітній заклад протягом першого семестру з вересня по грудень 2012 року.

Фізичні та моральні страждання продовжує переносити ОСОБА_6 по даний час. У неї погіршився зір, мова, вона помітно шкутильгає.

Відтак, спричинення дитині важких травм джерелом підвищеної небезпеки, за таких обставин, є психотравмувальньною ситуацією, глибину і тяжкість якої оцінити не можливо, як і не можливо відшкодувати моральну шкоду у повному обсязі за таких обставин. Оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди, у даному випадку, не може бути адекватною дійсним стражданням потерпілої, її розмір може мати умовний вираз. Але у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральні шкоді.

Визначаючи розмір моральної шкоди для ОСОБА_2 в сумі 10 000 гривень, суд першої інстанції в достатній мірі не врахував даних обставин та призначив відшкодування для потерпілої не адекватним нанесеній їм моральній шкоді.

При встановлених обставинах, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 40 000 гривень моральної шкоди.

Вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_4 120 000 гривень моральної шкоди з урахуванням того, що останній, у свій час, передав певну частину коштів за лікування потерпілої у добровільному прядку, має на утриманні неповнолітніх дітей, є до певної міри завищеними, і в такому розмірі моральна шкода не може бути стягнутою.

Тому рішення суду першої інстанції в тій частині також підлягає зміні.

З урахуванням наведеного, апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» та ОСОБА_6 підлягають до часткового задоволення, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 квітня 2015 року частковій зміні з ухваленням нового рішення по суті спору.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Страхової компанія "Галицька" та ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 квітня 2015 року змінити в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства ПАТ "Страхова компанія "Галицька" та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральної шкоди та в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства ПАТ "Страхова компанія "Галицька" на користь ОСОБА_6 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 40 000 (сорок тисяч) гривень моральної шкоди.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Бермес І.В.

Мусіна Т.Г.