Ухвала суду № 53100744, 03.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/1407/15-ц головуючий у 1-й інстанції Фунжий О.А.

провадження № 22-ц/778/4699/15 суддя-доповідач Панкеєв О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Кухаря С.В., Панкеєва О.В.,

при секретарі Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19 червня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначивши, що 17 січня 2008 року позивач уклав з відповідачем кредитний договір, за яким банк надав відповідачеві кредит у розмірі 46 340 доларів США на термін до 17 січня 2028 року, а той зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в строки та порядку, встановленими кредитним договором. Відповідно договору погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється щомісячними платежами згідно графіку повернення кредиту.

Відповідач свої обов'язки за договором не виконує, щомісячну сплату кредиту та відсотків в повному обсязі не здійснює, в зв'язку з чим станом на 22.12. 2014 року виникла прострочена заборгованість за кредитом на суму 165,47 доларів США, а також по сплаті відсотків на суму 3 001,60 доларів США. Крім того, за порушення строків повернення кредиту боржник повинен сплатити банку пеню в сумі 1 693,64 доларів США.

У зв'язку з зазначеним позивач просив суд достроково стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 43 591,54 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків в сумі 3 001,60 доларів США, пеню за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 1 693,64 доларів США, усього 48 286,78 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 22 грудня 2015 року становить 765 577,74 грн. та витрати на сплату судового збору в сумі 3 654 грн..

Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19 червня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

На зазначене рішення суду ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається із матерів справи, що 17 січня 2008 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/17-41/1369-38, за яким банк надав відповідачеві кредит у розмірі 46 340 $ на термін до 17 січня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,25%. Відповідно договору погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється 17 числа кожного календарного місяця щомісячними ануїтетними платежами в розмірі 518,34 $ згідно графіку повернення кредиту, який є невід'ємною частиною договору. (а.с. 5-12)

Додатковою угодою № 2 від 8 травня 2008 року процентна ставка за використання кредиту збільшена до 13,0% річних. (а.с. 61)

Додатковою угодою № 3 від 28 січня 2009 року дата остаточного погашення кредиту встановлена 17 січня 2034 року (а.с. 64)

Додатковою угодою № 4 від 28 січня 2009 року процентна ставка за використання кредиту з 28 січня 2009 р. складає 10,0% річних, з 28 січня 2010 року - 13,0% річних. За п. 3 додаткової угоди від 28 січня 2009 року графік повернення кредиту та інших платежів за кредитним договором викладено в новій редакції в додатку № 1 до цієї додаткової угоди, який є невід'ємною частиною додаткової угоди. (а.с. 69)

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив із того, що за графіком повернення кредиту та інших платежів (додаток № 1 до додаткової угоди № 4) відповідач за період з 28.01. 2009 року (дата підписання додаткової угоди № 4) до 22 грудня 2014 року (дата, на яку посилається банк в позовній заяві), погашав заборгованість за кредитним договором за графіком 17 числа кожного календарного місяця щомісячними ануїтетними платежами в розмірі 415,96 $. (а.с. 14-17,70-72) шляхом поповнення свого рахунку, а відповідач списував з рахунку суму щомісячного ануїтетного платежу в сумі 415,96 $ .

За висновком суду станом на 17 червня 2014 року прострочена заборгованість по кредитам та відсоткам у відповідача відсутня.

За розрахунком банку починаючи з 17.07. 2014 року у відповідача виникла заборгованість: у липні 2014 р. за кредитом - 31,74 $, за процентами - 482,64 $; у серпні 2014 р. за кредитом - 79,39 $, за процентами 949,61 $; у вересні 2014 р. за кредитом - 0, за процентами - 1 029,75$; у жовтні 2014 р. за кредитом - 32,98 $, за процентами - 1 511,13 $; у листопаді 2014 р. за кредитом - 81,84 $, за процентами - 1 976,90 $; у грудні 2014 р. - 115,73 $, за процентами - 2 458,20 $. (а.с. 17)

Між тим розрахунок банку (а.с.14-17), не відповідає фактичним обставинам - виписці по рахунку (а.с.90-109), умовам договору та графіку погашення боргу (а.с.70 -72).

Відповідно до умов кредитного договору щомісячний ануїтетний платіж - це грошові кошти, які мають бути сплачені позичальником щомісяця рівними частинами , в сумі , яка включає в себе погашення частини суми кредиту та процентів. Сума щомісячного платежу підлягає сплаті щомісячно відповідно до графіку. (а.с.6)

За умовами п.1 Додаткової угоди № 4 від 28 січня 2009 року процентна ставка за використання кредиту з 28 січня 2009 року складає 10,0% річних, з 28 січня 2010 року - 13,0% річних. За п. 3 додаткової угоди від 28 січня 2009 року графік повернення кредиту та інших платежів за кредитним договором викладено в новій редакції в додатку № 1 до цієї додаткової угоди, який є невід'ємною частиною додаткової угоди. (а.с. 69)

За графіком перший платіж має бути сплачений 17.04.2009 року у сумі 416,01 долар США, розмір послідуючих щомісячних ануїтетних платежів становить 415,96 доларів США. (а.с.70-72)

Як вбачається із умов п. 7.3 Кредитного договору, позичальник з метою сплати ануїтетних платежів зобов'язаний вносити грошові кошти на свій поточний рахунок. Кредитор при настанні строку сплати ануїтетного платежу в рахунок погашення кредиту здійснює договірне списання суми , належної до сплати позичальником у відповідному періоді.. (а.с.8)

За випискою по рахунку на 16.02.2009 року на поточному рахунку позичальника залишок складав 458,31 доларів США, та перше списання кредитором відбулося 17.02.2009 року у розмірі 457,35 доларів США (а.с. 14, 90), проте графіком передбачено, що перший платіж має бути сплачений 17.04.2009 року у сумі 416,01 долар США. (а.с. 70-72). В подальшому 20.03.2009 року позичальник поповнив рахунок на суму 415 доларів, яка була списана у той же день кредитором, 22.04.2009 року позичальником поповнено рахунок на суму 415.96 доларів США, і в той же день відбулося списання коштів (а.с.91)

Таким чином банк у порушення графіку почав списувати ануїтетні платежі ні з 17.04.2009 року у розмірі 416,01 долар США, а з 17.02.2009 року, і ні в розмірі передбаченому графіком, а на свій розсуд усі кошти, які знаходилися на рахунку клієнта.

За правилами ст. 11,60 ЦПК України, яка визначає диспозитивність сторін, суд розглядає справу у межах заявлених позивачем вимог, наданих ним доказів. Відповідачем не заперечувалась наявність у позивача відповідної ліцензії та факт отримання кредитних коштів у іноземній валюті.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається із виписки по рахунку в межах строку заявлений позивачем вимог починаючи з лютого 2010 року банк списував з рахунку відповідача суму, що перевищувала встановлену графіком повернення кредиту: в лютому 2010 р. - 473,29 $, у березні 2010 р. - 514,28 $, у квітні 2010 р. - 514,32 $, у травні 2010 р. - 514,28 $, тощо. (а.с. 14-17, 107-109)

Доводи апеляційної скарги проте, що графік повернення кредиту є орієнтовним примірником, та списання коштів у більшому розмірі , ніж передбачено графіком пов'язано з тим, що додатковою угодою № 4 від 28 січня 2009 року процентна ставка за використання кредиту з 28.01. 2010 року збільшена до 13,0% річних не приймаються колегією судів виходячи із наступного.

Згідно до графіку , він є орієнтовним примірником повернення кредиту в частині нарахування процентів. Суми фактичних нарахувань фактичних нарахувань процентів змінюються в залежності від кількості днів фактичного користування кредитом, дати фактичного погашення поточної заборгованості, коригувань процентної ставки, облікової політики кредитора. (а.с. 72)

Між тим розмір ануїтетного платежу, який за своїм змістом це грошові кошти, які мають бути сплачені позичальником щомісяця рівними частинами, за умовами графіку не змінюється.

Ануїтетний платіж - це грошові кошти, які мають бути сплачені позичальником щомісяця рівними частинами, в сумі , яка включає в себе погашення частини суми кредиту та процентів. Сума щомісячного платежу підлягає сплаті щомісячно відповідно до графіку. (а.с.6)

У відповідності зі ст. 1.4 кредитного договору графік повернення кредиту та інших платежів містить перелік та суми всіх боргових зобов'язань позичальника за цим договором, підписується обома сторонами або кредитором у випадках, передбачених цим договором, та є невід'ємною частиною цього договору. Згідно ст. 3.5 того ж договору графік повернення кредиту та інших платежів за цим договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту містяться в додатках № 1, 2 до цього договору, які його невід'ємною частиною. (а.с. 6)

Аналогічне положення міститься у ст. 3 додаткової угоди № 4 від 28 січня 2009 р., додатком № 1 до якої щомісячні платежі встановлені в розмірі 415,96 $. (а.с. 69, 70-72)

Відповідно до ст. 4.7 цього договору за результатами коригування (процентної ставки) на вимогу кредитора сторони повинні внести відповідні зміни до цього договору та додатків до нього; позичальник зобов'язаний не пізніше 30 днів після отримання повідомлення від кредитора про зміну процентної ставки з'явитись до кредитора з метою підписання графіку (додаток №1 до договору) в новій редакції; у випадку невиконання позичальником зазначеного обов'язку, сторони домовились, що розрахований та підписаний кредитором самостійно новий графік вважається складеним належним чином, є невід'ємною частиною цього договору та підставою для визначення розміру зобов'язань позичальника за цим договором.

Таким чином, кредитним договором, укладеним між сторонами, встановлено, що підставою для визначення розміру зобов'язань позичальника за цим договором є графік повернення кредиту та інших платежів (додаток № 1).

Отже виходячи із графіку повернення кредиту та інших платежів (додаток № 1 до додаткової угоди № 4) погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється щомісячними платежами в розмірі 415,96 $. (а.с. 70-72). Підрахунком суду встановлено, що згідно графіку повернення кредиту та інших платежів (додаток № 1 до додаткової угоди № 4) відповідач за період з 28 січня 2009 р. (дата підписання додаткової угоди № 4) до 22 грудня 2014 р. (дата, на яку посилається банк в позовній заяві), повинен був сплати позивачеві в погашення кредиту та сплати процентів 28 701,29 $ (а.с. 65-67), згідно виписки по рахунку відповідача, відкритому в банку, позичальник вніс на свій проточний рахунок кошти на суму 32 322,36 $ (а.с. ), що достатньо для щомісячної сплати ануїтетних платежів.

13.10.2015 року у судовому засіданні апеляційної інстанції було зроблено перерву, оскільки представник позивача не зміг пояснити суду причини чому у розрахунку банку списання коштів після додаткової угоди № 4 відбулося 17.02.2015 року у розмірі 457,35 доларів США (а.с. 14, 90), проте за графіком ануїтетні платежі передбачені починаючи з 17.04.2009 року у розмірі 416,01 долар США, а також не збіг обґрунтувати розмір списаних коштів відповідно до виписці по рахунку (а.с.90-109) та наведеного розрахунку банку (а.с.14-18), обмежившись тим, що за цим розрахунком є поточна заборгованість.

Наданий представником відповідача контррозрахунок (а.с.156-158), відповідає графіку (а.с.70-72) та виписці по рахунку (а.с. 90-107), за яким станом на 12.11.2014 року ( в межах заявлених позивачем вимог) у ОСОБА_3 відсутня прострочена заборгованість за щомісячними ануїтетними платежами , які передбачені умовами кредитного договору (графіку повернення кредиту ) , а тому не має підстав для дострокового повернення кредиту , як проте передбачає 1050 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги зводяться до розрахунку банку, який не відповідає не відповідає фактичним обставинам - виписці по рахунку (а.с.90-109), умовам договору та графіку погашення боргу (а.с.70 -72).

За правилами ст. 11,60 ЦПК України, яка визначає диспозитивність сторін, суд розглядає справу у межах заявлених позивачем вимог, наданих ним доказів.

За вказаних умов колегія судів не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для дострокового стягнення суми кредиту з ОСОБА_3

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для дострокового стягнення суми кредиту та відсотків є правильним та відповідає обставинам справи. Рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову , колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19 червня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді