Рішення № 53100695, 27.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 334/555/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Нікітенко Н.П.№22-ц/778/4432/15Суддя-доповідач Гончар М.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Стрелець Л.Г.

суддів Каракуші К.В., Гончар М.С.

при секретарі Остащенко О.В.

за участі прокурора Ремез О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2015 року у справі за позовом органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач на підставі ст. 164 ч. 1 п. 2 СК України звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно якої відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню, а також стягнути на користь особи чи установи, на утриманні якої буде знаходитись неповнолітня, аліменти у розмірі прожиткового мінімуму на дитину, затвердженого для дітей відповідного віку.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що неповнолітня ОСОБА_3, 1998 р.н., перебуває на обліку у відділі по Ленінському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради як така, що опинилася в складних життєвих обставинах з 11.06.2013 року.

Згідно із листом Запорізького колегіуму «Елінт» від 03.11.2014 № 653, під час рейду «Урок» було виявлено, що ОСОБА_3, 1998 р.н., з вересня 2014 року не приступила до навчання.

11.09.2014 року на час відвідування вдома педагогами колегіуму дівчина повідомила, що вона закінчила в минулому навчальному році дев'ять класів в Запорізькому навчально-виховному комплексі № 109 з довідкою, так як за період навчання мала багато пропусків і низьку успішність. Дівчині було надано консультацію щодо варіантів продовження навчання за денною або вечірньою формами.

07.10.2014 року під час телефонної розмови з матір'ю неповнолітньої - ОСОБА_2, було з'ясовано, що донька знаходиться вдома, продовження освіти її не цікавить, і мати ніяк не може вплинути на дитину. Відповідачці ОСОБА_2 було надано рекомендації щодо подальших дій означеної проблеми, але під час повторного відвідування родини з метою організації навчання неповнолітньої на екстернаті в ЗНЗ № 100 ОСОБА_2 називалися різні причини невиконання прохань.

Відповідачка ОСОБА_2 не має належного впливу на доньку, відкрито говорить про те, що нічого вдіяти з дитиною не може.

Неповнолітня має схильність до бродяжництва та аморального способу життя, вживає алкоголь, палить, виявляє інтерес до спілкування з чоловіками старшими за віком.

Спеціалісти відділу по Ленінському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради неодноразово прикладали зусилля повернення неповнолітньої до навчання, відвідували її за місцем проживання, проводили з матір'ю профілактичні бесіди, попереджали про адміністративну та кримінальну відповідальність за утримання і виховання доньки.

Неповнолітня ОСОБА_3 неодноразово обіцяла приступити до навчання та не тікати з дому, але жодні профілактичні заходи на ОСОБА_3 не діють.

Неповнолітня тижнями не живе вдома, мати не знає про місцеперебування доньки. У зв'язку з втратою контролю над дитиною з боку матері неповнолітня ОСОБА_3 скоїла крадіжку (06.12.2013 ЄО № 151130 - згідно інформації міліції). Неодноразово неповнолітня ОСОБА_3 затримувалась співробітниками міліції в складі груп при скоєнні злочинів.

Згідно із актом від 14.11.2014 органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, неповнолітню ОСОБА_3 співробітниками СКМСД Ленінського РВ ЗМУ було доставлено до КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР.

Відповідно до листа Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 18.11.2014 № 28/12 співробітники СКМСД Ленінського РВ ЗМУ одразу після визначення місця знаходження неповнолітньої зателефонували ОСОБА_2 та запросили до Ленінського РВ ЗМУ для передачі неповнолітньої, однак ОСОБА_2 відмовилася їхати до Ленінського РВ ЗМУ.

З відповідачкою ОСОБА_2 неодноразово проводилися індивідуальні бесіди спеціалістами відділу, але коли остання дізнавалась про відповідальність за невиконання батьківських обов'язків, намагалась виправдати доньку, обіцяла відстежувати відвідування донькою навчального закладу, але повністю втратила контроль над дитиною.

15.01.2015 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району було розглянуто лист прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя щодо доцільності позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2, 1976 р.н., та одноголосно вирішено за можливе позбавлення батьківських прав матері відносно неповнолітньої доньки.

23.01.2014 року Ленінський РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізький області листом № 28/12-906 повідомив службу, що ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП України за невиконання своїх батьківських обов'язків.

29.01.2014 року Ленінський РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізький області звернувся в орган опіки з проханням з метою запобігання злочинних проявів у майбутньому з боку неповнолітньої ОСОБА_3, 1998 р.н., та неодноразового підтвердження факту невиконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків відносно дитини, позбавити матір батьківських прав.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2015 року позов органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відношенні неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Запоріжжя, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь установи чи фізичної особи, на утриманні якої буде перебувати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи стягнення з 26.01.2015 року і до досягнення донькою ОСОБА_3 повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Запоріжжя, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави (№ розрахункового рахунку щодо сплати судового збору: 31211206700006, банк: УДКСУ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО: 813015, ЄДРПОУ: 38025423, отримувач: Державний бюджет Ленінського району м. Запоріжжя, 22030001, призначення платежу: судовий збір, 37408421, пункт з таблиці ставок судового збору - п. 1.1.) судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просила рішення суду першої інстанції скасувати, допитати свідків: ОСОБА_4 (мати апелянта), ОСОБА_5 (брат апелянта), ОСОБА_6 (чоловік апелянта), ОСОБА_7 (подруга апелянта), ОСОБА_8 (донька апелянта), залишити неповнолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на її вихованні та утриманні.

У задоволенні клопотання апелянта про виклик свідків, зазначених в апеляційній скарзі, було відмовлено в силу вимог ст. 303 ч. 2 ЦПК України ухвалою колегії суддів апеляційного суду, яка була постановлена без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 08 жовтня 2015 року.

Розгляд цієї справи 08 жовтня 2015 року був відкладений апеляційним судом на 27 жовтня 2015 року у зв'язку із постановленням ухвали (а.с.131) про виклик неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

У судове засідання 27 жовтня 2015 року представник органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району не з'явився, останній був належним чином повідомлений апеляційним судом про час та місце розгляду цієї справи (а.с.132), про причини неявки свого представника апеляційний суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.

Представник органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району за довіреністю (а.с.124) Маньковська Л.Г. раніше надавала вже апеляційному суду усні заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу ОСОБА_2 у судовому засіданні, яке відбулось 08 жовтня 2015 року (журнал судового засідання а.с.127), підтримавши викладене у позові позивача.

При вищевикладених обставинах, враховуючи положення ст. 305 ч. 2 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажною причину неявки представника органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району у дане судове засідання та ухвалила розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останнього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, у тому числі:

-апелянта, яка підтримала свою апеляційну скаргу та викладене у ній, просила останню задовольнити; оскільки, вона від виховання та утримання дитини ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2, ніколи не ухилялась, виховувала ОСОБА_3 сама, без батька, оскільки із батьком ОСОБА_3 вони розлучилися давно, вихованням дитини батько не займається, зараз перебуває у місцях позбавлення волі, але батьківських прав не позбавлений, з 4-х років дитину виховував разом із нею її новий чоловік, від якого у неї ще двоє дітей - ОСОБА_8, 2004 р.н., та ОСОБА_4, 2009 р.н., з якими у ОСОБА_3 склалися гарні відносини, вона, як матір, завжди забезпечувала ОСОБА_3 нормальні умови для проживання та розвитку, утримувала її належним чином, оскільки працює, не курить, алкогольними напоями не зловживає, підтвердженням того є довідка, що вона обліку у наркологічному диспансері не перебуває, просто дитина ОСОБА_3, 1998 р.н., в деякий час у 2013 році стала просто некерованою, підпала під вплив поганої «подруги», не хотіла навчатися у школі, уходила із дому, вона її шукала через міліцію, вона, як мати, зверталась до органу опіки і піклування за допомогою, просила на деякий час влаштувати дитину в інтернат для навчання, проте, не була почута останнім, замість цього, її з інформації органу опіки та піклування було притягнуто до відповідальності за неналежне виховання дитини (однак, копії постанови суду вона не отримувала, останню не оскаржувала в силу незнання законів) та подано вищезазначений позов до суду у цій справі, якій вона не визнавала у суді першої інстанції; суд першої інстанції не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин справи, не з'ясував думки дитини, рішення суду першої інстанції у цій справі є несправедливим; порушує її права та права дитини, яка не бажає, щоб її мати позбавляли батьківських прав відносно неї;

-неповнолітню дитину ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2, якій на час розгляду апеляційним судом цієї справи вже є повних 17 років 5 місяців, та в інтересах якої звернувся орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району до ОСОБА_2, як матері останньої, про позбавлення батьківських прав із вищезазначеним позовом у цій справі, та думка якої мала бути почута судом в силу вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України, ст. 171 ч.1 СК України, та яка категорично заперечувала проти позбавлення її матері батьківських прав відносно неї, наполягала на тому, що мати робила все належне для її фізичного та духовного виховання, розвитку, утримання, мати, яка не курить і не зловживає спиртними напоями, працює, завжди забезпечувала їй всі належні умови для проживання та навчання, піклувалася про її здоров'я, проте, вона (ОСОБА_3) підпала під вплив «друзів», які їй більше ніякі не друзі та не прислухалася до матері, проте, вона зараз урозуміла, що вела себе погано, з матір'ю у неї більше немає конфліктних відносин, вона (ОСОБА_3) зараз навчається у 10 класі ЗОШ № 87, де буде продовжувати навчатись та буде прислухатись у подальшому вказівок своєї матері, із дому збігати не буде, буде допомагати матері з молодшими братом та сестрою, з якими у неї гарні стосунки були завжди,

-прокурора, якій просив апеляційну скаргу відповідачки відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін,

перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його скасувати і ухвалити нове рішення по суті.

Відповідно до ст. 309 ч. 1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району в інтересах ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до матері останньої - ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів у цій справі, суд першої інстанції керувався ст.ст. 150, 164, 165 СК України, ст.ст. 3, 10, 11, 30, 60, 209, 214-215, 218, 224-225 ЦПК Українита виходив із того, що ОСОБА_2 не займається вихованням дітей, бо постійно працює і головна мета ОСОБА_2 їх нагодувати; діти надані самі собі, не отримують уваги, материнської ласки та тепла; із-за сварок в сім'ї ОСОБА_3 не бажає залишатись вдома; між матір'ю та донькою немає родинного зв'язку; дитина втрачена для матері; мати постійно намагається перекласти всю відповідальність на всякі органи та установи, але не бажає визнати, що сама винна в тому, що дитина стала некерованою; доказом того, що ОСОБА_2 не може в подальшому виховати з ОСОБА_3 повноцінну, розвинуту людину є її заява на а.с. 52 від 26.03.2015 року з якою ОСОБА_2 звернулась до служби у справах дітей по Ленінському району м. Запоріжжя про приміщення ОСОБА_3 до закінчення розгляду справи по суті в реабілітаційний центр, бо вона не має можливості впливати на доньку, ОСОБА_3 знов зв'язалась з негативною компанією і є загроза її життю та здоров'ю, дані обставини підтверджують, що ОСОБА_2 не контролює дитину, не впливає на неї, не є для неї взірцем, не користується у дитини авторитетом, не цікавиться її внутрішнім світом, не розвиває культурні та духовні цінності, а навпаки, тому суд першої інстанції вважав, що таке ігнорування інтересів дитини, є вагомою підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно ОСОБА_3; заперечення ОСОБА_2 проти позбавлення її батьківських прав, на думку суду першої інстанції, носять суто формальний характер; позов в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів обґрунтований.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Встановлено, що згідно із свідоцтвом про народження (копія а.с.5) батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_2 (мати) та ОСОБА_12 (батько).

Шлюб між батьками дитини було розірвано у серпні 2005 року (свідоцтво про розірвання шлюбу, прізвище матері після розірвання шлюбу «ОСОБА_2» (копія а.с.6).

28.02.2007 року мати дитини - ОСОБА_2. одружилась із ОСОБА_6, змінила прізвище на «ОСОБА_2» (свідоцтво про шлюб, копія а.с.8).

Від цього шлюбу ОСОБА_2 має ще двох дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_9, (а.с.9).

Після розірвання шлюбу дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишилась проживати із матір'ю в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1, зареєстрована разом із нею (а.с.9). та перебуває на утриманні останньої.

Батько дитини - ОСОБА_12 мешкає окремо від дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, (а.с.37) та, як вбачається із пояснень відповідача ОСОБА_2, останній від виховання та утримання дитини ухиляється, на час ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі перебуває у місцях позбавлення волі.

В силу вимог ст. 141 СК України обов'язки батьків по вихованню дитини є рівними.

Однак, орган опіки та піклування звернувся до суду із позовом у цій справі про позбавлення батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, лише до матері - ОСОБА_2 і лише на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

Суд першої інстанції розглядав дану справу в межах заявлених позовних вимог органом опіки та піклування у цій справі та на підставі доказів сторін.

В силу вимог ст. 303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Ст. 150 СК України передбачено перелік обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме:

1. виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;

2. піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

3. здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;

4. поважати дитину;

5. передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї;

6. забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;

7. забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

ОСОБА_2 протягом 16 років 10 місяців, тобто до ухвалення судом першої інстанції оскаржуємого рішення у цій справі, виконувала усі передбачені ст. 150 СК України обов'язки по вихованню своєї дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у тому числі щодо здобуття дитиною повної загальної середньої освіти (ЗОШ №86 а.с.18, 39-45, 49-51) та утриманню останньої (а.с.10), скарг на ОСОБА_2 за місцем проживання не поступало (а.с.64).

Належні допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Однак, між ОСОБА_2 та дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 2013 року почались конфлікти, дитина перестала ходити до школи та опинилась в тяжких життєвих умовах (а.с.62).

Оскільки, дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, підпала під вплив поганих «друзів», втратила інтерес до навчання у школі, почала прогулювати шкільні заняття, збігати з дому (а.с.13-14, 16-17, 20), курити, випивати, за що була притягнута до відповідальності за ст. ст. 178 ч. 1 КпАП України (розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді, а.с.126) та ст. 175-1 КпАП України (куріння тютюнових виробів у заборонених місцях а.с. 26, 70-83, 123), відносно неї 07.12.2013 року було відкрите кримінальне провадження за ст. 185 ч. 1 КК України (таємне викрадення чужого майна, а.с.21-23, 66-70, 77), перестала прислухатися до порад своєї матері, стала некерованою, мати втратила контроль над дитиною (а.с.15, 52).

Дитина була взята на облік Сужбою (Управлінням) у справах дітей Запорізької міської ради (наказ № 01-08/353 від 11.06.2013 року, копія а.с.63).

Батьки в силу вимог ст. 151 ч. 2 СК України мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Що й було зроблено матір'ю дитини ОСОБА_2, яка неодноразово зверталась до органу опіки та піклування, у тому числі під час розгляду цієї справи судом першої інстанції (а.с.52), та просила допомогти у вихованні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, помістити останню на деякий час до КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дитини», не позбавляючи, при цьому, її батьківських прав відносно цієї дитини.

Однак, замість допомоги від органу опіки та піклування мати ОСОБА_2 отримала звернення від органу опіки та піклування до райвідділку про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 184 КпАП України (неналежне виконання батьками своїх батьківських обов'язків а.с. 70) та вищезазначений позов до суду від органу опіки та піклування до себе про позбавлення батьківських прав у цій справі.

Копія будь-якої постанови будь-якого суду про притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності за ст. 184 КпАП у матеріалах цієї справи відсутня, як й зазначення дати постановлення останньої судом.

У матеріалах цієї справи наявні лише інформація Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області про складання протоколу № 158258 відносно ОСОБА_2 за ст. 184 КпАП України (а.с.20) та ЗНВК № 109 із зазначенням, що ОСОБА_2 начеб - то притягалась до адміністративної відповідальності за ст. 184 КпАП України за невиконання Закону України «Про загальну середню освіту» та обов'язків батьків (а.с.13).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України).

Якщо у справі відсутні підстави звільнення органу опіки та піклування, як позивача у цій справі, від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у тому числі постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, зазначені обставини підлягають доказуванню у цій справі у загальному порядку.

Проте, орган опіки та піклування, як позивач у цій справі не надав суду належних, допустимих доказів невиконання ОСОБА_2 своїх обов'язків, як матір'ю по вихованню неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

Інформація про здійснення соціального супроводу сім'ї (дитини) (а.с.62, 63).

В силу вимог ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними способами доказування (у даному випадку письмовими доказами), не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 58 ч.1 ЦПК України).

Суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 (а.с.84-86) у цій справі в силу вимог ст. 58 ч.1, 59 ч. 2 ЦПК України.

Разом із тим, докази - копії постанов суду від та від 2014 року 16.04.2015 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 175-1 КпАП України та ст. 178 ч. 2 КпАП України, додані до матеріалів цієї справи вже апеляційному суду представником органом опіки та піклування, можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги в силу вимог ст. 303 ч. 2 ЦПК України, оскільки, вони були постановленні до ухвалення судом першої інстанції оскаржуємого рішення суду першої інстанції у цій справі та про ці докази позивач заявляв у суді першої інстанції, проте, не міг надати суду раніше з поважних причин.

Однак, самі по собі при вищевикладених обставинах ці постанови не свідчать про невиховання ОСОБА_2 неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

В силу вимог ст. 152 ч. 3 СК України дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.

Дитина має право звернутись за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла 14-ти років (ст. 152 ч. 4 СК України).

Встановлено, що неповнолітня дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, не зверталась до органу опіки чи піклування чи до суду з позовом до ОСОБА_2 за захистом своїх прав та інтересів у цій справі, хоча на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуємого рішення у цій справі останній вже було повних 16 років 10 місяців.

Згідно із ст. 165 ч. 1 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має сама дитина, яка досягла 14-ти років.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, не мала претензій до ОСОБА_2 щодо її виховання чи утримання, ОСОБА_2 не порушувала будь-яких прав та інтересів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, навпаки, дитина заперечувала проти позбавлення батьківських прав відносно неї її матері ОСОБА_2 (а.с.42).

Проте, суд першої інстанції не звернув належної уваги на ці обставини, на виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України не сприяв повному і всебічному з'ясуванню обставин цієї справи, зокрема на виконання вимог Конвенції про права дитини, ст. 171 СК України не з'ясував та не врахував думки самої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, щодо питання про позбавлення батьківських прав відносно неї її матері, та дійшов помилкового висновку про те, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка не отримує виховання від батька, через один рік вже набуде повнолітньою та перестане бути дитиною, тобто яка вже має часткову цивільну дієздатність з 14 років, яка забезпечена житлом з боку матері та належним чином матеріально утримується матір'ю, здійснюється саме в інтересах цієї дитини та є правові підстави для задоволення позову органу опіки та піклування у цій справі

Згідно із ст. 171 ч. 1 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.

Дитина, яка може висловити думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору про позбавлення батьківських прав (ч. 2 ст. 171 СК України).

В порядку ст. 10 ч. 4 ЦПК України апеляційним судом у судовому засіданні 29.10.2015 року було заслухано думку самої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка категорично заперечувала проти позбавлення її матері ОСОБА_2 батьківських прав відносно неї у цій справі.

При цьому, пояснювала, що мати ОСОБА_2 належним чином завжди виховувала та утримувала її до ухвалення судом першої інстанції оскаржуємого рішення, та робить це й зараз, це вона (ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.), неналежним чином виконувала свої обов'язки дитини, не слухала мати, що треба вчитись у школі, не можна курити, випивати, прогулювати заняття, вчиняти порушення, збігати з дому тощо, оскільки підпала під вплив поганих «друзів», з якими вона більше не спілкується, навчається у ЗОШ №87 у 10 класі, все урозуміла, змінила своє ставлення до матері, поради останньої мають для неї значення, вона стала керованою.

Отримання повної загальної середньої освіти, яка є обов'язковою у нашій державі, є не тільки правом неповнолітньої дитини, а й обов'язком останньої в силу вимог чинного законодавства України.

Про те, що кожна дитина повинна вчитися також зазначено й у Конвенції про права дитини.

Крім того, в силу вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Не можна позбавляти батьківських прав матір за невиконання обов'язків перед державою та іншими особами її неповнолітньою дитиною, якій є повних 16 років, та яка досягла віку юридичної відповідальності (адміністративної, кримінальної тощо), щодо отримання останньою повної загальної середньої освіти та дотримання прав інших осіб, виконання вимог законів України.

В силу вимог ст. 171 ч. 3 СК України суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Проте, встановлено, що у цій справі інтереси дитини та думка останньої співпадають.

В силу вимог ст. 19 ч.ч. 4-5 СК України при розгляді судом справ щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який надає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору.

У даній справі орган опіки та піклування виступає позивачем в інтересах дитини, хоча спір фактично виник не між дитиною та матір'ю цієї дитини, а - між органом опіки та піклування і матір'ю дитини.

В силу вимог ст. 19 ч. 6 СК України суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновком № 05/-1-25/0087 від 23.01.2015 року районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району, як органу опіки та піклування у цій справі (а.с.27-29), за змістом якого останній вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

Оскільки, висновок органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, як матері, відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 у цій справі при вищевикладених обставинах суперечить інтересам самої дитини, наданий без врахування думки цієї дитини та інших вищезазначених фактичних обставин, що були встановлені судом і мають суттєве значення у цій справі, тобто є недостатньо обґрунтованим саме щодо обраного способу захисту прав дитини - позбавлення батьківських прав її матері.

В силу вимог ст. 6 ч. 1 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (18 років).

Позбавлення матері батьківських прав відносно дитини є крайнім заходом (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Обраний органом опіки та піклування спосіб захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у цій справі при вищевикладених обставинах не узгоджується із Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини, Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини.

Так, згідно із принцип 6 Декларації прав дитини дитину не слід розлучати зі своєю матір'ю, крім тих випадків, коли є виняткові обставини.

Таких виняткових обставин у цій справі (зловживання матір'ю дитини - відповідачем у цій справі спиртними напоями або наркотичними засобами, аморальна поведінка останньої, жорстоке поводження матері із дитиною тощо) судом першої інстанції встановлено не було.

Крім того, захищати інтереси дитини від самої дитини або від впливу поганих «друзів» слід в іншій спосіб, ніж позбавлення батьківських прав відносно цієї дитини її матері, можливо у порядку, передбаченому ст. 170 СК України тощо.

Позовні вимоги позивача про позбавлення батьківських прав матері відносно дитини у цій справі є первісними, а вимоги про стягнення з матері аліментів на утримання дитини на користь установи чи фізичної особи, на утриманні якої буде перебувати ця дитина, похідними.

Тому, у разі відмови судом у задоволенні первісних позовних вимог позивача у цій справі, похідні від них позовні вимоги також задоволенню у цій справі не підлягають.

Також позивач, якому відмовлено у задоволенні позову у цій справі у повному обсязі, в силу вимог ст. 88 ЦПК України не має права на компенсацію понесених судових витрат за рахунок відповідача ОСОБА_2 у цій справі.

Крім того, у матеріалах цієї справи відсутні докази того, що органом опіки та піклування, як позивачем були понесені будь-які судові витрати у цій справі.

Оскільки, останній був звільнений від сплати судового збору при подачі вищезазначеного позову до суду у цій справі в силу вимог закону.

При вищевикладених обставинах, доводи апелянта частково ґрунтуються на законі та доказах, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 213-214 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.

Тому, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2015 року у цій справі слід скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2015 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відмовити.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяСтрелець Л.Г.Каракуша К.В.Гончар М.С.