Ухвала суду № 53099728, 03.11.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/17203/15-к

Номер провадження 11-сс/775/270/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року місто Артемівськ

Колегія суддів судової палати з розгляд кримінальних справах та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гусєва В.В.,

суддів Калашникова В.М., Яременко А.Ф.,

при секретарі Ільяшенко С.О.,

за участю:

прокурора Столяренка Д.С.

підозрюваного ОСОБА_1,

захисників Дорофієнка В.В., Рябошапки А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Артемівську апеляційні скарги захисників підозрюваного - адвокатів Дорофієнка Віктора Васильовича та Рябошапки Анатолія Максимовича, на ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 16 жовтня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області Сєргєєва А.В. та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 20 000 000 гривень відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Донецька, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючого на посаді в.о. генерального директора ДП «Вугільна компанія Краснолиманська», раніше не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактично мешкаю чого в АДРЕСА_2, підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.

На ухвалу слідчого судді захисники підозрюваного подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення вимог кримінального процесуального законодавства.

Захисник підозрюваного Дорофієнко В.В. в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з застосуванням застави у розмірі 689000 гривень. Посилається на те, що сторона обвинувачення не довела обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень. Крім того, слідчий суддя не врахував майновий стан ОСОБА_1, а також те, що на його утриманні знаходяться вагітна дружина та двоє неповнолітніх дітей. Вважає, що застосована до підозрюваного застава фактично позбавляє його скористатися запобіжним заходом, не пов'язаним із триманням під вартою.

Захисник підозрюваного Рябошапка А.М. в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати ОСОБА_1 більш м*який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту. На думку захисника, у даному кримінальному провадженні відсутні підстави для застосування щодо ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу, оскільки стороною обвинувачення не доведена обгрунтованність підозри та відсутні ризики, які будь-яким чином можуть впливати на хід досудового розслідування. Слідчий суддя не перевірив дотримання уповноваженими органами вимог КПК України у випадках затримання особи без ухвали слідчого судді. Також захисник зазначає, що судом не було взято до уваги міцні соціальні зв'язки підозрюваного, а саме наявність вагітної дружини та двох неповнолітніх дітей, матері пенсіонерки, відсутність судимостей, постійне місце роботи, добру репутацію та позитивну характеристику. Крім того, захисник стверджує, що слідчим суддею було порушено право на захист та справедливий і публічний розгляд справи.

Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисників, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора, який просив ухвалу залишити без змін, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника Рябошапки А.М. не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу захисника Дорофієнко В.В. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься у ст.ст. 177, 178, 183 КПК України та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Згідно зазначених норм, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. При розгляді питання про необхідність взяття під варту суд повинен брати до уваги обставини конкретної справи та фактори, які можуть мати відношення до справи: характер і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле особистості та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, розглядаючи клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя встановив, що в провадженні першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області знаходиться кримінальне провадження № 12014050000000546 від 11 вересня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.147, ч.1 ст.172, ч.5 ст.186, ч.3 ст.190, ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.2 ст.240, ч.1 ст.263, ч.3 ст.289, ст.341, ст..356, ч.2 ст.357, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України.

16 жовтня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст.364, ч. 2 ст. 366 КК України.

16 жовтня 2015 року о 06 годині 50 хвилин ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст.208 КПК України.

Згідно повідомленої підозри, ОСОБА_1, фактично виконуючи обов'язки генерального директора ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», являючись службовою особою, до обов'язків якої входить загальне керівництво даним державним підприємством та організація добувної та виробничої діяльності щодо видобутку кам'яного вугілля, у період часу з 05 вересня 2014 по теперішній час, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків від своєї протиправної діяльності для юридичної особи ТОВ «Краснолиманське», діючи з корисливих мотивів, а саме з ціллю організації та безпосереднього видобутку кам'яного вугілля, метою якого є одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб, діючи як керівник ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», незаконно та безпідставно заволодів основними засобами ТОВ «Краснолиманське» на загальну суму 288 970 206 грн.

Крім того, ОСОБА_1, діючи як керівник ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», незаконно та безпідставно організував проведення силами працівників даного державного підприємства незаконні роботи по видобутку кам'яного вугілля на ділянках надр, що знаходились у віданні ТОВ «Краснолиманське» та при цьому незаконно використав засоби видобутку кам'яного вугілля (обладнання, тощо), що належить вказаному товариству. Внаслідок зазначеного використання директором ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» ОСОБА_1 свого службового становища всупереч інтересам служби, юридичній особі - ТОВ «Краснолиманське», у фактичному віданні якого знаходились вищевказані ділянки надр та обладнання, спричинено матеріальну шкоду на значну суму, яка на даний час встановлюється слідством.

Крім того, ОСОБА_1, виконуючи обов'язки генерального директора ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», у період часу з 01 жовтня 2014 по 14 липня 2015, діючи умисно, розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків від своєї протиправної діяльності для юридичної особи ТОВ «Краснолиманське», з метою легалізації та придання вигляду законності проведенню працівниками ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» незаконних робіт по видобутку кам'яного вугілля, які проводились на ділянках надр, що фактично знаходились у віданні ТОВ «Краснолиманське», підписав договір підряду № 01/10-3 від 01 жовтня 2014, згідно з яким ТОВ «Краснолиманське» (замовник) доручає, а ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» (підрядник) зобов'язується виконати роботи з видобування кам'яного вугілля; монтажно-демонтажні роботи; роботи по монтажу та подальшому видобуванню; роботи по проведенню гірничих виробок; роботи по ремонту на ділянках надр, які використовувались ТОВ «Краснолиманське». При цьому, генеральний директор ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» ОСОБА_1, підписуючи вищевказаний договір, достовірно знав, що даний документ є підроблений, оскільки підпис директора ТОВ «Краснолиманське» та відтиск печаті даної юридичної особи підроблені невстановленими на даний час особами, тим самим ОСОБА_1 підробив зазначений документ, оскільки останній не відповідав дійсності, так як фактично ТОВ «Краснолиманське» не мало жодного наміру укладати вищевказану угоду. У подальшому на підставі зазначеного підробленого документу та розпоряджень директора ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» ОСОБА_1, працівники вказаного державного підприємства на протязі періоду з 01 жовтня 2014 по теперішній час здійснювали відповідні роботи, передбачені договором, зокрема по видобутку кам'яного вугілля, внаслідок чого ТОВ «Краснолиманське» спричинено тяжкі наслідки, а саме матеріальну шкоду на суму, яка на даний час встановлюється слідством.

Пред'явлена ОСОБА_1 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується даними, що містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме: поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, актом перевірки Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області № 022/1-10-459 від 10 жовтня 2014, висновком почеркознавчої та техніко-криміналістичної експертизи.

Тобто, слідчим суддею правильно встановлено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень.

Розглядаючи клопотання про застосування виняткового запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 у вигляді триманні під вартою, слідчий суддя встановив наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме того, що перебуваючи на волі підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також слідчий суддя встановив, що для запобігання вказаним ризикам, застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім.

Доводи сторони захисту щодо недоведеності підстав та ризиків для застосування виняткового запобіжного заходу не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, це є завданням наступних етапів кримінального процесу.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_1, будь-яких порушень норм КПК України не встановив, не виявлено таких і колегією суддів.

Зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник Рябошапка А.М. просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення та спростовуються вищевикладеним.

Крім того, посилання захисника Рябошапка А.М. на те, що слідчий суддя не перевірив дотримання слідчим вимог КПК при затриманні підозрюваного, порушив право на захист та справедливий суд, а також залишив поза увагою дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_1, не знайшли свого підтвердження, оскільки слідчим суддею в повній мірі були досліджені усі матеріали провадження, було враховано доводи сторони обвинувачення та доводи сторони захисту, які в силу принципу змагальності сторін були невмотивованими, непідтвердженими та необґрунтованими.

На підставі вище викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про необхідність застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя залишив поза увагою вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, якою встановлено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.

Визначаючи розмір застави у розмірі 20 000 000 гривень, що в свою чергу перевищує 300 розмірів мінімальної заробітної плати, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не врахував положення ч.5 ст. 182 КПК України та фактично не навів наявність виключних обставин, пославшись лише на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушеннях.

Враховуючи обставини справи, майновий стан ОСОБА_1, розмір його заробітної плати, знаходження на його утриманні вагітної дружини та двох неповнолітніх дітей, колегія суддів вважає, що призначений ОСОБА_1 слідчим суддею розмір застави у 20 000 000 гривень є завідомо непомірним.

При визначені розміру застави, колегія суддів враховує обставини кримінальних правопорушень і вважає їх такими, що підривають в очах громадян авторитет держави та створюють негативне враження безладдя та безкарності, що в свою чергу є винятковим випадком.

Колегія суддів, з урахуванням даних про особу підозрюваного, його майнового стану, наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, враховуючи розмір завданої матеріальної шкоди, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки, та вважає доцільним визначити ОСОБА_1 заставу відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України в розмірі 5 000 000 гривень.

Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного, оскільки відсутні підстави вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_1.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника Дорофієнко В.В. необхідно задовольнити частково, а саме скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого слідчого, застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити йому розмір застави в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. В задоволенні апеляційної скарги захисника Рябошапка А.М. відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника Рябошапки Анатолія Максимовича - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника Дорофієнко Віктора Васильовича задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 16 жовтня 2015 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області, погоджене із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури області, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 16 жовтня 2015 року до 14 грудня 2015 року, з визначенням застави у розмірі 20 000 000 гривень, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050000000546 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області, погоджене із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури області, про застосування до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Артемівському слідчому ізоляторі управляння Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області.

Строк дії ухвали про тримання під вартою визначити до закінчення 60 днів з моменту затримання ОСОБА_1, а саме до 14 грудня 2015 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу в розмірі 5 000 000 (п'яти мільйонів) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок 37317005000992, відкритий в ГУДКСУ у Донецькій області, код банку 834016, код ЄДРПОУ 02891428, отримувач Апеляційний суд Донецької області.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду по першому виклику;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі всіма особами по даному кримінальному провадженню;

Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок апеляційного суду Донецької області, має бути наданий уповноваженій службовій особі Артемівського слідчого ізолятора управляння Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Артемівського слідчого ізолятора управляння Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді