Ухвала суду № 53099332, 02.11.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер справи 243/10186/15-ц

Номер провадження 2-о/243/304/2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Хміль О.М.,

за участю заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Словянського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа: Райгородоцька селищна рада Словянського району Донецької області, про призначення опікуна,-

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить призначити її опікуном над недієздатним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що рішенням Словянського міськрайонного суду від 25 квітня 2006 року її рідний брат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, був визнаний недієздатним, оскільки є інвалідом 1 групи внаслідок ДЦП. Рішенням суду опікуном над її братом була призначена їх мати ОСОБА_3. 01 жовтня 2015 року ОСОБА_3 померла. Оскільки їх мати померла, опікуватися братом, який потребує стороннього догляду, нікому, просить суд призначити її ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, опікуном над недієздатним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засідання заявниця ОСОБА_1 свої вимоги підтримала та пояснила, що оскільки опікун її рідного брата померла, то вона не може виконувати обовязки опікуна. Вона на даний час проживає із братом, ним опікується. З метою захисту його прав та призначення йому опікуна, вона звернулася до УПСЗН та Райгородоцької селищної ради, втім, їй повідомили, що вона повинна звернутися до суду із заявою, ніхто не став займатися справами її брата, який внаслідок психічних вад не може розуміти своїх дій, та як недієздатний не може скористатися своїми правами на отримання пенсії та нормальне існування.

До судового засідання представник заінтересованої особи органу опіки та піклування Райгородоцької селищної ради Словянського району Донецької області не зявився. 20 жовтня 2015 року на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутністю представника заінтересованої особи. Надали Висновок про призначення опікуна над фізичною особою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та подання про доцільність призначення опікуна над недієздатною особою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, за яким орган опіки та піклування просить призначити опікуном заявника ОСОБА_1..

Суд, розглянувши подані учасниками судового розгляду документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заява, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про призначення опікуна підлягає задоволенню.

Судом встановлено наступні обставини.

Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 25 квітня 2006 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано недієздатним. Опікуном над ним призначено його мати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

ОСОБА_3 померла 01 жовтня 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-НО № 923560.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування (виконкому) Райгородоцької селищної ради від 19 жовтня 2015 року протипоказань для виконання обовязків опікуна громадянкою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, немає, акт житлово побутових умов проживання ОСОБА_1 від 16 жовтня 2015 року свідчить про задовільні умови сумісного проживання з недієздатним за адресою: смт. Райгородок, вул. Донецька, буд. 29. Сестра недієздатного, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на даний час не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х річного віку, постійно здійснює нагляд за братом. З огляду на викладене клопоче перед судом про призначення опікуном гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, над гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 так як він є недієздатною особою та не може самостійно реалізовувати свої права та у звязку зі смертю його матері, опікуна ОСОБА_3, померлої 01 жовтня 2015 року.

У відповідності до подання органу опіки та піклування (виконкому) Райгородоцької селищної ради від 19 жовтня 2015 року про доцільність призначення опікуна над недієздатною фізичною особою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, можливо призначити опікуном ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, над гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 так як він є недієздатною особою та не може самостійно реалізовувати свої права та у звязку зі смертю його матері, опікуна ОСОБА_3, померлої 01 жовтня 2015 року .

До подання надані документи, відповідно до яких орган опіки та піклування прийшов до висновку про можливість здійснення обовязків опікуна ОСОБА_1

У відповідності до вказаних документів, ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_1, при цьому постійно проживає разом і з ним, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судима, має задовільний стан здоровя, на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, має належні побутові умови. На даний час заявниця фактично здійснює опіку над недієздатним ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Частиною 4 статті 63 ЦК України передбачено, що опікун або піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обовязки опікуна чи піклувальника.

У відповідності до норм ч.2 ст. 241 ЦПК України, суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу.

Суд розглядає питання про звільнення опікуна або піклувальника в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про звільнення опікуна або піклувальника.

У звязку з тим, що опікун ОСОБА_3 померла 01 жовтня 2015 року, її цивільна правоздатність припинена в силу норм ч.1, ч.2,ч.4 ст. 25 ЦК України. Як наслідок, вона позбавлена можливості виконувати функції опікуна.

За змістом ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обовязки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

У відповідності до ст.41 ЦК України, правовими наслідками визнання особи недієздатною, є зокрема відсутність у неї права вчиняти самостійно будь-якого правочину. Такі дії від імені недієздатної особи вчиняє її опікун.

Отже призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обовязком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.

Аналізуючи при цьому як норми ЦК України так і ЦПК України у даному питанні, слід дійти до висновку, що законодавець, захищаючи недієздатну особу покладає на суд обовязок відразу у рішенні про визнання особи недієздатною вирішити питання захисту прав цієї особи шляхом призначення їй опікуна за поданням органу опіки та піклування. При цьому із змісту норм ЦК та ЦПК також вбачається вагома роль органу опіки та піклування, який зобовязаний надати грунтовне подання суду щодо призначення опікуна, при цьому саме на вказаний орган покладається обовязок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоровя, родинні звязки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обовязки опікуна.

Отже призначення опікуна недієздатній особі на думку суду переслідує перш за все найважливішу ціль не залишити безправною особу, яка за своїм статусом позбавлена самостійно здійснювати свої права у суспільстві.

Виходячи із аналізу ч.2 ст. 241 ЦПК України, із заявою про звільнення від обовязків опікуна може звернутися сам опікун, або орган опіки та піклування. Як достовірно встановлено у судовому засіданні, опікун померла, а тому позбавлена можливості здійснювати свої опікунськи обовязки.

Суд зазначає, що заявник ОСОБА_1 не відноситься до кола вказаних осіб.

При цьому суд вказує також на наступне.

Згідно з ч.1ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Ст. 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Системний аналіз норм міжнародного права та національного законодавства дозволяє дійти до висновку, що в основі сенсу права на справедливий суд лежить перш за все захист прав та інтересів особи.

Слід звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено рішеннями суду (Golder v. the United Kingdom, § 38; Станєв проти Болгарії, § 230). Теж саме застосовується у справах щодо критеріїв прийнятності заяви, що за своїм характером регулюються державою, яка користується певною свободою розсуду у цьому питанні (Луордо проти Італії, § 85).

Однак, застосовані обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права. Більш того, обмеження не входить у сферу застосування ст.6 ч.І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не переслідує «законну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (Ашинґдейн проти Сполученого Королівства,§ 57; Файєд проти Сполученого Королівства, § 65; Марковіч та інші проти Італії, § 99).

Якщо доступ до суду обмежений законом чи практикою суду, суд досліджує, чи впливає таке обмеження на сутність права, а саме, чи переслідує обмеження законну мету і чи забезпечується при цьому належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою (Ашинґдейн проти Сполученого Королівства,§ 57).

Отже саме на суд покладається обовязок прийняти рішення по суті спору, де прагнення забезпечити дотримання формальної процедури та суворість процесуальної норми не повинні привилеювати над захистом права особи, яке порушене та потребує такого захисту, і як наслідок саме на суд покладається обовязок дотримання справедливого балансу, який мав підтримуватися між законним прагненням забезпечити дотримання формальної процедури(в даному випадку поданням заяви особою, яка формально не належить до осіб, які мають право звернення із вказаною заявою, однак яка звертається до суду в інтересах недієздатної особи при бездіяльності у цьому питанні органів, на які такий обовязок покладений законом) та правом доступу до суду(захист судом прав недієздатної особи- рідного брата заявника).

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, зокрема в рішенні по справі «Водяренска Акційова Сполечность, АS проти Чеської Республіки» від 24 лютого 2004 року, визнавалося таким, що підпадає під захист Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод порушення права на справедливий суд (п.1 ст. 6 Конвенції), саме з підстав порушення справедливого балансу між досягненням мети - захисту прав людини та прагненням забезпечити дотримання формальної процедури звернення із захистом своїх законних прав.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що орган опіки та піклування у даному випадку повинен був звернутися із вказаною заявою до суду, однак він цього не зробив, хоч відомості про те, що на даний час недієздатна особа залишилася без опікуна йому надали відразу. Втім, на думку суду виходячи з положень Конвенції прав людини, практики Європейського суду з прав людини, змісту ч.3 ст. 237 ЦПК України, з врахуванням тієї обставини, що заявник є рідною сестрою недієздатної особи, звернулася із вказаною заявою з метою захисту прав її брата, яким стала опікуватися після смерті її матері, з врахуванням бездіяльності органів, на яків у даному випадку законом покладені обовязки щодо захисту прав недієздатних осіб, не в повному обсязі врегулювання чинними законодавчими актами питання про призначення нового опікуна у разі смерті опікуна за рішенням суду про визнання особи недієздатної, з врахуванням поданням органу опіки та піклування, та встановлених по справі обставин, суд, з метою захисту прав недієздатної особи, вважає, що в даному випадку заява про призначення опікуна підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, з урахування особистих стосунків між заявницею та ОСОБА_1, суд вважає за можливе призначити опікуном ОСОБА_2 над недієздатним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 234,236,237,238,239,240,241 ЦПК України, ст. 39, 60, 63 ЦК України, Конвенцією з прав людини, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 про призначення опікуна - задовольнити.

Призначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_6, опікуном над недієздатним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_6.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд Донецької області протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвалу складено та підписано у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_4