Рішення № 53095281, 26.10.2015, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/963/2015 Справа № 641/1443/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Боговського Д.Є.

за участю секретаря Бєлової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, визнання свідоцтва недійсним, скасування рішення нотаріуса, встановлення факту проживання однією сім'єю, зміну черговості одержання права на спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить усунути ОСОБА_2 від права на спадкування спадщини за законом після смерті його сина - ОСОБА_4, померлого 06.12.2010; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ПН ХМНО ОСОБА_3 22.02.2015 на ім'я ОСОБА_2; скасувати рішення ПН ХМНО ОСОБА_3 від 22.01.2015 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1; встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з травня 2005 року по день його смерті - 06.12.2010 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; змінити черговість одержання права на спадкування позивача за законом.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що з травня 2005 року вона мешкала разом із ОСОБА_4 разом як чоловік та дружина за адресою: АДРЕСА_2, вони були повязані спільним побутом та мали спільні права та обовязки, однак до державного органу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу не звертались. ОСОБА_4 з 2002 року постійно хворів, скаржився на стан свого здоровя, час від часу перебував на лікарняному та на стаціонарному лікуванні, а з початку 2010 року дізнався, що є невиліковно хворим на онкологічне захворювання, внаслідок прогресуючої хвороби був ослабленим та потребував постійного стороннього нагляду. Саме позивач несла витрати по утриманню свого цивільного чоловіка, доглядала за ним, матеріально забезпечувала , готувала їжу, прибирала, водила на прогулянки, була вимушена запозичувати грошові кошти на ліки та достатнє харчування, заощаджувала для себе на харчуванні та одязі, була вимушена працювати неповний робочий день. 06.12.2010 ОСОБА_4 помер, після його смерті викрилась спадщина на належне йому нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1. Позивач ОСОБА_1 17.12.2010 звернулась із заявою до ПН ХМНО ОСОБА_3 про прийняття спадщини як спадкоємця четвертої черги. Враховуючи наявність рішення суду від 28.03.2014 про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ПН ХМНО ОСОБА_3 на імя ОСОБА_1 23.05.2014 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, її право власності на спадкове майно зареєстровано у відповідному державному реєстрі прав на нерухоме майно. Проте в лютому 2015 року сестра позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5, яка здійснює догляд за спірною квартирою на час відсутності позивача на території України дізналась від сусідів, що до квартири намагались потрапити сторонні особи, які представлялись представниками власника житлового приміщення. Звернувшись до суду із відповідною заявою, ОСОБА_5 отримала ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15.10.2014 щодо скасування рішення суду від 28.03.2014 про встановлення факту спільного проживання та залишення заяви без розгляду. Також ОСОБА_5 дізналась про існування батька ОСОБА_4 ОСОБА_2 та про те, що рішенням суду від 12.12.2014 визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 23.05.2014 на імя ОСОБА_1, скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру та визначено ОСОБА_2, як спадкоємцю першої черги, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. ПН ХМНО ОСОБА_3 22.01.2015 на імя ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті його сина ОСОБА_4, його право власності на спадкове майно зареєстровано у відповідному державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 має бути усунений від права на спадкування, оскільки він як батько спадкодавця під час тяжкої хвороби свого сина, який був у безпорадному стані, мав можливість, але свідомо ухилявся від спілкування із ним та від надання будь-якої матеріальної допомоги та моральної підтримки, не переймався долею сина ані в дитинстві, ані в дорослому житті. Крім того відповідач не приймав участі у догляді за своїм хворим сином, не цікавився станом його здоровя, зволікав своїми батьківськими обовязками, жодної допомоги на поховання не надав.

Водночас позивач ОСОБА_1 впродовж тривалого часу здійснювала догляд за ОСОБА_4, несла витрати по утриманню та матеріальному його забезпеченню, за власні кошти поховала його, а тому вважає, що є підстави для зміни її черговості одержання права на спадкування.

Вимоги щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане ПН ХМНО ОСОБА_3 22.02.2015 на ім'я ОСОБА_2 та скасування рішення ПН ХМНО ОСОБА_3 від 22.01.2015 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 є похідними від вимог про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 підтримала заявлені позовні вимоги свого довірителя в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечували проти заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у письмових дебатах, долучених до матеріалів справи.

Від відповідача ПН ХМНО ОСОБА_3 до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та ухвалення рішення у відповідності до діючого законодавства.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

06 грудня 2010 року помер ОСОБА_4, після його смерті відкрилась спадщина у вигляді належного йому нерухомого майна квартири АДРЕСА_1.

17.12.2010 ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_10) О.П. звернулась до ПН ХМНО ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, з яким вона проживала однією сімєю більше пяти років, є спадкоємцем четвертої черги.

17.12.2010 ПН ХМНО ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 16/2010 до майна померлого 06.12.2010 ОСОБА_4.

04.12.2013 постановою ПН ХМНО ОСОБА_3 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4, померлого 06.12.2010.

28.03.2014 Комінтернівським районним судом м. Харкова у справі № 641/2302/14-ц постановлено заочне рішення, яким встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 однією сімєю з ОСОБА_4 з травня 2005 року по день його смерті 06.12.2010 як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.

23.05.2014 ПН ХМНО ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину, яким посвідчено, що спадкоємцем майна ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 06.12.2010, є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2; спадщина складається з квартири АДРЕСА_1.

15 жовтня 2014 року апеляційним судом Харківської області винесено ухвалу, якою скасовано заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.03.2015 у справі № 641/2302/14-ц, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.

12 грудня 2014 року Комінтернівським районним судом м. Харкова у справі 641/7735/14-ц постановлено рішення, яким визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину від 23.05.2014, видане ПН ХМНО ОСОБА_3 та скасовано рішення ПН ХМНО ОСОБА_3 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1; також визначено ОСОБА_2 як спадкоємцю першої черги за законом після ОСОБА_4, який помер 06.12.2010, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини квартири АДРЕСА_1.

19 січня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ПН ХМНО ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини після смерті його сина ОСОБА_4, померлого 06.12.2010.

22.01.2015 ПН ХМНО ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину, яким посвідчено, що спадкоємцем майна ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 06.12.2010, є його батько ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3; спадщина складається з квартири АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що вона з травня 2005 року та по день смерті ОСОБА_4 (06.12.2010) постійно проживала із останнім, була повязана із ним спільним побутом, вони мали спільні права та обовязки, а для визначення її спадкоємцем четвертої черги, їй необхідно встановити факт спільного проживання.

На підтвердження вимог щодо встановлення факту спільного проживання позивач ОСОБА_1 посилається на акти ЖЕКу про перевірку паспортного режиму, показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, допитаних у судовому засіданні, квитанції про сплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2, та договори про надання послуг (електричної енергії та телекомунікаційних послуг), частково складені та підписані позивачем.

Законодавством встановлено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сімєю, судам необхідно враховувати декілька факторів, а саме наявність пятирічного строку проживання однією сімєю на момент відкриття спадщини та правила частини другої ст. 3 Сімейного кодексу України про те, що сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.

Документи, що подані стороною позивача, не є беззаперечними доказами того, що ОСОБА_13 та ОСОБА_4 мешкали однією сімєю з травня 2005 року по 06.12.2010.

Так, актами перевірки паспортного режиму та проживання ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.11.2006 та 10.01.2008, згідно яких комісією у складі паспортистки ОСОБА_11, майстра КЖЕП № 123 Попової та інженера КЖЕП № 123 Мудреченко у 2006 році, та у складі ОСОБА_11 та майстра Котелевець дільниці № 20 КП «Жилкомсервіс» у 2008 році було підтверджено факт спільного проживання спадкодавця ОСОБА_4, та Позивача ОСОБА_10 (у подальшому ОСОБА_13) ОСОБА_14, як його цивільної дружини. Згідно вищезазначених актів факт спільного проживання також підтвердили сусіди спадкодавця: - у 2006 році - ОСОБА_15 (кв.5), ОСОБА_16 (кв.43), ОСОБА_17 (кв.7); - у 2008 році - ОСОБА_15 (кв.5) та ОСОБА_16 (кв.43).

Згідно акту перевірки від 27.11.2006 року комісія складалася з паспортистки ОСОБА_11, майстра КЖЕП № 123 Попової та інженера КЖЕП № 123 Мудреченко, однак акт завірено печаткою КЖЕП № 122, про що свідчить напис на відбитку печатки.

Однак відповідно до офіційного листа за підписом заступника директора КП «Жилкомсервіс», до складу якого входить дільниця № 20 (акт 2008 року) та ввійшло КЖЕП № 123 (акт 2006 року):

- співробітниками КП «Жилкомсервіс» перевірки паспортного режиму та проживання у будинках комунальної форми власності не проводяться;

- перевірки паспортного режиму та проживання ІНФОРМАЦІЯ_5 у 2006 та 2008 роках не проводилися;

- збір інформації про образ і спосіб життя громадян в компетенцію КП «Жилкомсервіс» не входить.

Також у вищезазначених актах підстави та причини проведення цих перевірок не зазначені, їх оригінали не були представлені до суду для ознайомлення.

Відповідно до довідки за підписом заступника директора КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_18 від 27.12.2011 року. ОСОБА_4 був зареєстрований з 22.07.1998 року по 09.02.2011 року один, протягом сорока одного місяця не сплачується квартплата за надані комунальні послуги, іншою інформацією КП «Жилкомсервіс» не володіє.

Також в матеріалах справи міститься довідка дільниці №20 КП «Жилкомсервіс» з місця проживання про склад сімї та прописку від 16.09.2013 року, в якій зазначено, що спільно із ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3, спільно проживала ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з травня 2005 року по день його смерті 06.12.2010 без реєстрації.

Суд критично оцінює даний доказ, оскільки довідка видана майже через три роки після смерті спадкодавця, у довідці не зазначено, звідки посадовій особі КП «Жилкомсервіс», що видавала цю довідку, відомо про факт спільного проживання однією сімєю спадкодавця та ОСОБА_1; про точні дати строку спільного проживання, особливо враховуючи той факт, що спадкодавець помер за три роки до того. На довідці зазначено дані паспортистки ОСОБА_19, однак при цьому довідку заповнювала та видавала паспортистка ОСОБА_11, що підтверджується як її підписом, так і її особистими показаннями в якості свідка.

На підтвердження факту спільного проживання однією сімєю ОСОБА_1 надано копії двох договорів та квитанцій, а саме договору про надання телекомунікаційних послуг, укладеного з ТОВ «Макснет», ОСОБА_10 08.06.2010 року; договору про користування електричною енергією від 22.12.2005 року, укладеного зі спадкодавцем ОСОБА_4, але підписаного ОСОБА_10; дві квитанції про сплату за комунальні послуги від 12.06.2010 р. та одна квитанція про сплату за комунальні послуги за січень 2007 року, підписаних позивачем.

Суд вважає, що вищезазначені документи також не можуть слугувати належними доказами спільного проживання позивача та спадкодавця, оскільки сам факт підписання договорів та трьох квитанцій позивачем не свідчить про факт її проживання за адресою спадкодавця, ці документи не свідчити про 5-річний строк спільного проживання позивача та спадкодавця.

На інших документах, представлених позивачем на підтвердження факту спільного проживання (зокрема, договорі про користування електричною енергією від 22.01.2009 року, квитанціях про сплату комунальних платежів за 2006, 2007, 2010) взагалі стоїть підпис спадкодавця ОСОБА_4

Допитана у судовому засіданні за клопотанням позивача в якості свідка ОСОБА_12 повідомила, що є секретарем церкви «Благая Весть», прихожанкою якої є позивач ОСОБА_1, в квартирі спадкодавця ОСОБА_4 була на запрошення позивача, всього три рази, протягом останніх 2-3 років життя спадкодавця, наявність в квартирі особистих речей, що могло б свідчити про факт спільного проживання позивача та спадкодавця, підтвердити не змогла, про обставини та період знайомства позивача та спадкодавця, а також її другого чоловіка вона нічого повідомити не змогла, все, що стосується відносин Позивача та спадкодавця, а також про стан його здоровя, їй відомо виключно зі слів позивача. Також свідок особисто підтвердила, що перебуває у дружніх стосунках як з позивачем, так її родичами матірю, сестрою, другим чоловіком, свекрухою.

Свідок ОСОБА_11 повідомила, що працювала паспортисткою з 1996 по 2014 рік, підтвердила факт проведення перевірок паспортного режиму за усним зверненням ОСОБА_1 та складання відповідних актів, але при цьому не змогла пояснити, для чого були потрібні ці акти, яким саме чином вона та члени комісії начебто пересвідчилися у спільному проживанні позивача та спадкодавця однією сімєю; звідки сусідам відомо про факт спільного проживання позивача та спадкодавця однією сімєю.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо встановлення факту спільного її проживання із спадкодавцем ОСОБА_4 однією сімєю для подальшого спадкування як спадкоємця четвертої черги, оскільки позивачем не доведено ані факт проживання однією сімю зі спадкодавцем, а саме, той факт, що вони спільно проживали, були повязані спільним побутом, мали взаємні права та обовязки, ані факт безпосередньо 5-річного строку такого проживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не набула права вважатися спадкоємцем ОСОБА_4, вона не вправі ставити питання щодо зміни черговості її спадкування.

Що стосується вимог ОСОБА_20 про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування, то в цій частині вимоги також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Так, ч. 5 ст. 1224 ЦК України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Однак медичні документи, які за клопотанням позивача були витребувані в медичних установах, свідчать, що ОСОБА_4 не проходив стаціонарне лікування у КЗОЗ ХМКБЛ № 17 в період з 01.01.2002 р. по 06.12.2010 р.; з 09.01.2002 по 25.01.2002 року ОСОБА_4 за направленням Комінтернівського РВК проходив лікування у 13-й лікарні м. Харкова, діагноз «хронічний гастродуоденіт та ерозивний бульбіт у фазі загострення з помірним больовим синдромом. Виписаний з покращенням, стан задовільний»; з 16.04.2002 по 20.04.2002 року ОСОБА_4 за направленням Комінтернівського РВК пройшов обстеження у 13-й лікарні м. Харкова, діагноз «хронічний гастродуоденіт та ерозивний бульбіт. Стан задовільний, виписаний по завершенню обстеження»; наступне і останнє звернення ОСОБА_4 за медичною допомогою, а фактично госпіталізація, сталася 06.12.2010 року в день його смерті.

Тяжкі захворювання спадкодавця ОСОБА_4, які тривали з 2002 року та в звязку з якими він був непрацездатним, його постійне перебування на лікарняному як в лікарні, так і на амбулаторному лікуванні вдома медичними документами не підтверджуються, а тому немає жодних підстав вважати, що в спадкодавця був безпорадний стан, викликаний онкологічним захворюванням.

Також не надано жодних доказів того, що відповідач ОСОБА_2 свідомо ухилявся від виконання обовязку щодо утримання спадкодавця, який через тяжкі численні хвороби перебував у безпорадному стані.

Постановою пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 року чітко визначено, що при встановленні факту ухилення особи від виконання обовязку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обовязку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обовязку.

Наявність можливості у відповідача ОСОБА_2 для надання матеріальної допомоги спадкодавцеві спростовується матеріалами справи: як медичними документами, які підтверджують дійсно тяжкий стан здоровя відповідача, який, сам потребує допомоги, так і документами, які підтверджують непрацездатність відповідача та неотримання ним пенсії, бо він навіть не перебуває на обліку у Пенсійному фонді.

Вимоги щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане ПН ХМНО ОСОБА_3 22.02.2015 на ім'я ОСОБА_2 та скасування рішення ПН ХМНО ОСОБА_3 від 22.01.2015 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 є похідними від вимог про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом, а тому також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 214 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Статті 10, 60 Цивільно-процесуального кодексу України передбачають, що сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд вважає заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не обґрунтованими та такими що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: ОСОБА_21