Вирок № 53093583, 03.11.2015, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6108/14-к

Провадження № 1-кп/346/26/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Калинюка О.П.,

суддів Васильковського В.В., Потятинника Ю.Р.

з участю: секретаря Томин О.А.

прокурорів Семківа Т.Г., Баландіної Ю.Ю.,

Свірідова Д.І., Присяжнюка В.Я.

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8

потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10,

представників потерпілої ОСОБА_9 ОСОБА_11, ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Коломиї об'єднане в одне кримінальні провадження № 1-КП/346/328/14, що зареєстроване в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань 30.04.2014 року за № 12014090230000133, та №1-КП/346/26/15, що зареєстроване у вказаному Реєстрі 04.09.2014 року за № 12014090000000229, щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Черче Рогатинського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта незакінчена вища, не працює, одруженого, на утримані одна малолітня дитина, депутатом не обирався, раніше не судимого;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не працює, неодруженого, депутатом не обирався, згідно зі ст.89 КК України не судимого,

які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб умисно протиправно заподіяли смерть потерпілому ОСОБА_13.

Злочин вчинено при таких обставинах.

27.04.2014 року близько 23.00 год. обвинувачений ОСОБА_3 зустрівся зі свідком ОСОБА_14 в с. Кулачківці Снятинського району Івано-Франківської області.

Близько 0 год. 28.04.2014 року пасажирським мікроавтобусом марки «OPEL Vivaro», номерний знак «НОМЕР_6», яким керував цей обвинувачений, вони поїхали в смт.Гвіздець Коломийського району, а саме до закладу, де відбувалася дискотека. Там вони зустрілися з обвинуваченим ОСОБА_4, який вживав в даному закладі спиртні напої, та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження.

Вранці 28.04.2014 року вони всі вказаним мікроавтобусом рухалися із смт.Гвіздець Коломийського району в напрямку смт.Заболотова Снятинського району. Близько 07 год. вони, проїжджаючи через с.Балинці Снятинського району, на автобусній зупинці побачили потерпілого ОСОБА_13, який був одягнутий у формений одяг працівника міліції, оскільки працював помічником оперативного чергового в Снятинському РВ УМВС України в Івано-Франківській області, та очікував на автобус щоб їхати на роботу в м.Снятин.

Проїхавши кілька метрів місце, де знаходився потерпілий, вказаний мікроавтобус зупинився, після чого під'їхав заднім ходом до потерпілого. Ті, хто знаходилися в мікроавтобусі, запропонували потерпілому здійснити посадку в цей транспортний засіб, і потерпілий її здійснив.

Після цього в салоні даного мікроавтобуса виникла сварка з потерпілим, в зв'язку з якою обвинувачений ОСОБА_3 як водій даного мікроавтобуса за спільною згодою з обвинуваченим ОСОБА_4 та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, незважаючи на те, що в салоні мікроавтобуса знаходився потерпілий, одягнений у міліцейську форму та якому потрібно було прямувати на роботу в м.Снятин, не продовжив рух в напрямку смт.Заболотова, а вкінці с.Балинців здійснив поворот в напрямку с.Трофанівки Снятинського району, а саме на шутровану дорогу, яка з'єднує села Кулачківці та Вишнівку цього ж району. Після цього обвинувачений ОСОБА_3 зі згоди обвинуваченого ОСОБА_4 та особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, здійснив поворот із вказаної шутрованої дороги на польову дорогу, яка проходить між полями сіл Кулачківці та Вишнівки. Свідок ОСОБА_14, не бажаючи брати учать в даному конфлікті, який набував все агресивнішого характеру, вийшов з мікроавтобуса за межами с.Трофанівки.

Продовживши рух, мікроавтобус в'їхав в урочище «Середнє», яке знаходиться за межами населених пунктів та територіально належить до с.Кулачківців. Зупинившись в даному урочищі, обвинувачені та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, вийшли з мікроавтобуса та продовжували конфлікт з потерпілим. Під час цього до останнього було застосоване фізичне насильство, внаслідок чого йому спричинено синці та садна на обличчі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 взяв з мікроавтобуса ніж, який возив із собою, і цим знаряддям спричинив потерпілому сліпу колото-різану рану нижньої третини лівого стегна на передній поверхні, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Після цього обвинувачені з метою уникнення відповідальності за скоєне, діючи за попередньою змовою, об'єднані спільним умислом на умисне заподіяння смерті потерпілому, зійшли з ним від вказаної польової дороги до місця, де рілля межує з ділянкою з трав'яним покривом, що біля невеликого струмка, де спільно завдали потерпілому вказаним ножем проникаючу колото-різану рану передньої поверхні грудної клітки зліва, що супроводжувалось масивною зовнішньою та внутрішньою кровотечами, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, від яких потерпілий ОСОБА_13 помер на місці події.

Після цього обвинувачені прикрили обличчя трупа потерпілого осокою, яка росла в місці його знаходження, викинули знаряддя злочину поблизу місця вбивства та переховувалися від органів досудового розслідування.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину та цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 не визнав і пояснив, що протягом неділі 27.04.2014 року він перебував в с.Кулачківці Снятинського району, де проживає. В його користуванні на той час перебував пасажирський мікроавтобус марки «OPEL - Vivaro», в якому є сім сидячих місць, крім сидіння водія. Близько 17 год. ОСОБА_3 відвіз цим мікроавтобусом свою дружину в смт.Гвіздець Коломийського району. Після цього він повернувся в с.Кулачківці, де займався своїми справами та надавав послуги по перевезенню пасажирів.

Приблизно о 22-23 год. він, сподіваючись замовлень вказаних послуг, які надавав протягом п'ятниці-неділі, поїхав названим мікроавтобусом на дискотеку в с.Кулачківці. Там ОСОБА_3 бачив відвідувачів, які пили пиво, серед них був свідок ОСОБА_14 Через деякий час від одного з відвідувачів ОСОБА_3 отримав замовлення на перевезення. ОСОБА_14 виявив бажання також поїхати з ними. Коли після виконання цього замовлення вони вдвох повернулися, то побачили, що заклад, де була дискотека, вже зачинений. Тоді ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_14, що їде у смт.Гвіздець на дискотеку, сподіваючись, що там будуть замовлення на перевезення. ОСОБА_14 також поїхав з ним.

Близько 0 години вони приїхали в смт.Гвіздець і побачили, що людей на дискотеці було небагато. ОСОБА_14, стоячи біля барної стійки, запропонував ОСОБА_3 вжити спиртні напої, однак, той відмовився, і в ту ніч взагалі їх не вживав, оскільки керував автомобілем. В приміщення закладів, де відбувалися дискотеки, він як таксист заходив для того, щоб побачити скільки є відвідувачів та чи сподіватися замовлень на перевезення. Після виконання замовлення в с.Чехова Коломийського району ОСОБА_3 повернувся в смт.Гвіздець до вказаного закладу, однак, всередину вже не заходив, очікуючи ОСОБА_14 біля мікроавтобуса.

Близько 03 год. вийшов ОСОБА_14, і вони мали намір їхати додому. Однак, в цей час до них підійшло троє чоловіків. Один з них - обвинувачений ОСОБА_4, з яким ОСОБА_3 до того не був близько знайомий і йому на той час не було відомо навіть прізвище останнього, а лише його ім'я - ОСОБА_3 та прізвисько - «ОСОБА_3». До того ОСОБА_3 з ним випадково зустрічався приблизно 1-3 рази на рік. Зі ОСОБА_4 підійшли також незнайомий чоловік та чоловік, якого ОСОБА_3 називає «ОСОБА_43». Ці троє осіб попросили ОСОБА_3 відвезти їх додому, на що останній погодився, оскільки це було йому по дорозі в с.Кулачківці.

Коли вони їхали по смт.Гвіздець, ОСОБА_4 попросив зупинитися біля одного з будинків. ОСОБА_3 згодом зрозумів, що в цьому будинку проживає вищевказаний незнайомий чоловік. ОСОБА_3 запросили зайти на каву, і всі, хто їхав, зайшли в цей будинок, крім ОСОБА_14, який залишився в мікроавтобусі.

Через деякий час обвинувачені та чоловік, якого ОСОБА_3 називає «ОСОБА_43», вийшли з будинку та поїхали в напрямку с.Кулачківців. В мікроавтобусі на передньому сидінні справа сидів ОСОБА_14 а на задніх - обвинувачений ОСОБА_4 та «ОСОБА_43». На перехресті в смт.Гвіздець ОСОБА_3 сказав ОСОБА_4 щоб той виходив, але останній відмовився йти додому та просив відвезти його в смт.Заболотів. ОСОБА_3 категорично відмовився це робити, оскільки був стомлений та мав намір їхати додому спати. Однак, ОСОБА_4 вмовляв відвезти його хоч в с.Балинці, оскільки там його чекали друзі, які його відвезуть в смт.Заболотів. На це ОСОБА_3 погодився.

Близько 07 год. 28.04.2014 року вони під'їхали до автобусної зупинки в с.Балинці, що біля магазину. На цій зупинці очікувало приблизно 4-5 осіб. Їх ОСОБА_3 не старався впізнати, і тому не звернув увагу, що серед них був ОСОБА_13, одягнений у міліцейську форму. Це пояснюється тим, що зазвичай ОСОБА_3 перевозив з дискотек цілі компанії, він не заперечував коли підсідали інші пасажири до тих, хто замовив таксі, а тому й не звертав уваги на нових пасажирів. ОСОБА_4 попросив зупинитися на вказаній зупинці щоб когось підібрати. ОСОБА_3 зупинив мікроавтобус аж вкінці зупинки, хоча рухався в межах дозволеної швидкості, та почув, що хтось з пасажирів, які сиділи на задніх сидіннях, відчинив задні двері та розмовляли з людьми, які підійшли до мікроавтобуса та мали намір здійснити посадку. Змісту цієї розмови ОСОБА_3 не чув, оскільки в мікроавтобусі грав магнітофон.

Хтось з осіб, які були на зупинці, зайшов в мікроавтобус через вказані задні двері. ОСОБА_3 тоді не дивився хто це був, він нікому не забороняв сідати та не запитував у нового пасажира куди йому потрібно їхати, оскільки ОСОБА_3 їхав додому і не мав наміру везти когось далі, ніж с.Кулачківці. Зі сторони цього села вказана зупинка в с.Балинці є початковою. Оскільки попереду були ще інші зупинки, то ОСОБА_3 продовжив рух, так як зрозумів, що ОСОБА_4, мабуть, потрібно їхати далі по с.Балинці, яке є великим за площею.

Коли вони від'їхали від вказаної зупинки близько 200 м, ОСОБА_3 почув, що між пасажирами, які сиділи на задніх сидіннях, виникла розмова на підвищених тонах. Змістом цієї розмови він не цікавився. Згодом по дорозі ОСОБА_3 кілька разів повертався до пасажирів та побачив, що на вказаній зупинці в мікроавтобус зайшов ОСОБА_13, одягнений у міліцейську форму.

Його ОСОБА_3 не побачив під час посадки в мікроавтобус, можливо, ще й тому, що на одному із задніх сидінь пасажири сидять спиною до водія. З ОСОБА_13 ОСОБА_3 був знайомий та напередодні, тобто в неділю 27.04.2014 року, у світлу пору доби бачив його разом зі співробітником останнього ОСОБА_15 у тій вулиці, де ОСОБА_13 проживав. Раніше ОСОБА_3 не мав жодних стосунків з останнім, хто йому запропонував сісти в мікроавтобус, і чому він сів лише один ОСОБА_3 невідомо, адже здійснити посадку в цей автобус хотіли і інші пасажири, оскільки вони підійшли до мікроавтобуса.

Через 5-10 хв. після вказаної зупинки ОСОБА_3 під'їхав до повороту на шутровану дорогу в напрямку с.Трофанівки, яке хоча і межує із с.Балинцями, однак, перед цим поворотом на дорозі ями. Тому для приїзду до нього був потрібний саме такий час. Хтось з пасажирів, які сиділи на задніх сидіннях (скоріш за все, ОСОБА_4), сказав ОСОБА_3 повернути на вказану дорогу. На цьому повороті ОСОБА_3 людей не бачив та не пам'ятає чи вже побачив на той час в автобусі ОСОБА_13 ОСОБА_3 здійснив поворот на цю дорогу на прохання ОСОБА_4, незважаючи на те, що перед тим ОСОБА_3 категорично відмовився везти його в смт.Заболотів та прямував додому.

ОСОБА_14 спитав ОСОБА_3 куди вони їдуть, на що останній відповів, що в с.Трофанівку. Однак, ОСОБА_14 попросив зупинити мікроавтобус. Коли ОСОБА_3 його послухав, то ОСОБА_14 вийшов з автобуса, що здивувало ОСОБА_3, адже ОСОБА_14 проживає в с.Кулачківці. ОСОБА_3 спитав інших пасажирів чи очікувати повернення ОСОБА_14, на що ті відповіли, що ні. Тому ОСОБА_3 продовжив рух.

Щоб швидше доїхати до свого будинку ОСОБА_3 із вказаної шутрованої дороги повернув на польову дорогу, якою він інколи користувався, хоча не пам'ятає коли останній раз до того дня їхав по цій дорозі, незважаючи на те, що керує транспортним засобом недовго. Він повернув на цю польову дорогу ще й тому щоб не їхати в смт.Заболотів. Вздовж цієї дороги росте мало дерев.

ОСОБА_4 попередив, що по даній польовій дорозі мікроавтобус не проїде, однак, ОСОБА_3 вирішив їхати, оскільки вона вела в напрямку його будинку.

Під час руху в мікроавтобусі ОСОБА_3 не бачив щоб хтось когось штовхав, а також не чув від ОСОБА_13 чи інших пасажирів жодних заперечень проти повороту в напрямку с.Трофанівки. Зокрема, ОСОБА_13 не просив ОСОБА_3 дати йому можливість вийти чи повернути його на вищевказану зупинку в с.Балинці, не вів з ОСОБА_3 жодної розмови та не залишив автобус, коли з нього виходив ОСОБА_14 Отже, ОСОБА_13 погоджувався їхати у вказаному напрямку, а ОСОБА_3 не мав причин його прогнати з автобуса.

Виїхавши на пагорб, ОСОБА_3 зрозумів, що далі мікроавтобус не проїде, і в цей час останній забуксував. ОСОБА_3 вийшов подивитися та почав рвати з дерева гілки, підкладаючи їх під передні колеса. ОСОБА_4 сів за кермо і, натискаючи педаль газу, намагався виїхати. Однак, від вказаних дій автобус ще більше застряг, «сівши» на передню вісь. Після цього всі вийшли з мікроавтобуса. Чоловік, якого ОСОБА_3 називає «ОСОБА_43», допомагав ОСОБА_3 витягувати автобус, а ОСОБА_4 з'ясовував на підвищених тонах стосунки з ОСОБА_13 Змісту цієї розмови ОСОБА_3 не пам'ятає, оскільки був зайнятий автобусом. Вийшовши з останнього, ОСОБА_13 також не просив відвезти його на роботу чи повернути на зупинку в с.Балинці, а вів розмову виключно зі ОСОБА_4, під час якої вони сварилися з приводу дівчини та попереднього конфлікту. ОСОБА_3 намагався припинити їх сварку, але ОСОБА_4 сказав йому не втручатися, а ОСОБА_13 мовчав. Після цього ОСОБА_4 взяв ОСОБА_13 за плече і повів його вниз по схилу вправо в напрямку руху мікроавтобуса. Оскільки ОСОБА_3 знаходився з лівого боку від останнього, то він не бачив, що далі відбувалося з ними і вже більше не бачив разом ОСОБА_4 та ОСОБА_13

ОСОБА_3 з чоловіком, якого називає «ОСОБА_43», продовжували спроби витягнути мікроавтобус, однак, вони були марними. Тоді ОСОБА_3 запропонував цьому чоловіку піти і покликати на допомогу ОСОБА_4 і ОСОБА_13, а сам зателефонував до ОСОБА_16 щоб той під'їхав і допоміг витягнути мікроавтобус. В цей час до них підійшов ОСОБА_4 З того моменту як останній відійшов з ОСОБА_13, минуло близько 30 хв. ОСОБА_3 та чоловік під назвою «ОСОБА_43» запитали його де ОСОБА_13 і що сталося, на що ОСОБА_4 відповів, що ОСОБА_13 вже більше не буде, а також уникав відповіді. Тоді ОСОБА_3 зрозумів, що ОСОБА_4 скоїв щось страшне, і ОСОБА_3 теж буде до цього причетний. При цьому жодних слідів боротьби, бруду чи схожих на кров ні на тілі ОСОБА_4, ні на його одязі не було. ОСОБА_3 не пішов подивитися, що сталося з ОСОБА_13, оскільки був збентежений та виснажений. Йому тоді не було відомо, що ОСОБА_13 вже немає серед живих. «ОСОБА_43» сказав щоб обвинувачені самостійно розбиралися та витягували автобус, і пішки залишив вказане місце.

Коли приїхали ОСОБА_16 та ОСОБА_17, ОСОБА_3 нічого їм не розповідав про випадок з ОСОБА_13 Після невдалої спроби витягнути мікроавтобус за допомогою його буксирування автомобілем свідка ОСОБА_16, обвинувачені та вказані свідки вирішили поїхати вказаним автомобілем в найближче с.Вишнівку щоб взяти лопату. Повертаючись, вони зустріли свідка ОСОБА_18, який рухався автомобілем «Нива». На їх прохання ОСОБА_18 поїхав за ними. За допомогою буксирування «Нивою», лопати і домкрата вони спільними зусиллями витягли мікроавтобус. Після цього ОСОБА_18 та ОСОБА_16 поїхали. ОСОБА_4 та ОСОБА_17 сіли в мікроавтобус ОСОБА_3 та близько 13-14 год. на прохання ОСОБА_17 поїхали в смт.Заболотів. Мікроавтобусом керував ОСОБА_17, на передньому сидінні справа сидів ОСОБА_4, а ОСОБА_3 дрімав на задньому сидінні.

Близько 17 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_17 вийшли з мікроавтобуса в смт.Гвіздець. За надані послуги з перевезення ОСОБА_4 не оплатив жодних коштів, а ОСОБА_17 лише оплатив витрати на пальне в розмірі близько 100 грн.

Приїхавши додому близько 19-20 год., ОСОБА_3 сказав своєму рідному брату ОСОБА_11, щоб той попросив їх односельчанина - свідка ОСОБА_20 поїхати наступного дня по цемент, оскільки ОСОБА_3 мав їхати до м.Львова. Документи на мікроавтобус він залишив вказаному брату, а мікроавтобус близько 21 год. відігнав до ОСОБА_20. Після цього близько 22-23 год. ОСОБА_3 повернувся додому.

Причинами для поїздки в м.Львів були необхідність закінчити розпочаті роботи з підведення водопостачання, а також занепокоєння вищеописаним випадком і незнання як правильно вчинити. Своїми побоюваннями ОСОБА_3 не поділився навіть з рідними, хоча спілкувався з ними того дня. Перебуваючи у м.Львові, ОСОБА_3 проживав там, де працював, однак, адреси цього місця не пам'ятає. Він не підтримував жодних зв'язків ні зі ОСОБА_4, ні з чоловіком, якого називає «ОСОБА_43». Про те, що сталося з ОСОБА_13, ОСОБА_3 дізнався з мережі Інтернет, а також від працівників міліції під час його затримання. Останні, застосовуючи фізичну силу, примушували ОСОБА_3 писати пояснення за їх вказівкою. Тому він зізнавався у вказаному вбивстві.

ОСОБА_3 також пояснив, що в нього ніколи не було виробів з Коломийської ВК (№41), в тому числі ножа, хоча на досудовому слідстві пояснював протилежне. Про ніж, яким вбито ОСОБА_13, ОСОБА_3 нічого невідомо, він не надавав знаряддя для вчинення цього злочину, не наносив ОСОБА_13 тілесних ушкоджень і не приховував його тіло, хоча визнає, що не повідомив правоохоронні органи про вчинення ОСОБА_4 вказаного вбивства. Тому ОСОБА_3 та його захисники просять виправдати його в зв'язку з недоведеністю вини останнього у вчиненні інкримінованого злочину.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину та цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 визнав частково та пояснив, що він повністю погоджується з показами обвинуваченого ОСОБА_3 щодо обставин, які мали місце до їх приїзду вранці на автобусну зупинку в с.Балинці. Оскільки ОСОБА_4 перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння, то пам'ятає лише наступне.

Сидячи на задньому сидінні вказаного мікроавтобуса обличчям до водія, а, отже, маючи можливість спостерігати за дорогою, ОСОБА_4 побачив на вказаній зупинці 5 осіб, серед яких був ОСОБА_13. З останнім ОСОБА_4 був знайомий, оскільки вони обидва займалися боротьбою, ОСОБА_4 раніше відвідував дискотеку в с.Балинці, а також в зв'язку з конфліктом через дівчину, який мав місце всередині лютого 2014 року. Згадавши даний конфлікт, ОСОБА_4, звернувшись до ОСОБА_3 по прізвиську «ОСОБА_44», попросив його зупинити мікроавтобус щоб взяти «друга», маючи на увазі ОСОБА_13 Останній сів в цей мікроавтобус на одне із задніх сидінь добровільно, ніхто йому не погрожував і не примушував. Також на одному із задніх сидінь сидів чоловік, якого ОСОБА_4 називає «ОСОБА_43». З ними двома ОСОБА_13 привітався, потиснувши їм руки. На вказаній зупинці в мікроавтобус зайшов також старший чоловік, однак, ОСОБА_4 сказав йому вийти, оскільки старшим не місце з молодими.

По дорозі між ОСОБА_13 та обвинуваченим ОСОБА_4 виникла сварка через ту ж саму дівчину. Під час цієї сварки ОСОБА_4 сказав ОСОБА_3 повернути на дорогу, що веде в напрямку с.Трофанівки щоб з'ясувати з ОСОБА_13 даний конфлікт. ОСОБА_3 без жодних запитань здійснив поворот на цю дорогу, однак, згодом сказав, що їде додому і не далі. На прохання свідка ОСОБА_14, який теж їхав в мікроавтобусі, ОСОБА_3 зупинив останній приблизно за 600-700 метрів після вказаного повороту, і ОСОБА_14 вийшов з автобуса. По дорозі ОСОБА_13 ніхто не утримував в мікроавтобусі, і він теж мав можливість вільно вийти в будь-який час.

Обвинувачений ОСОБА_4 також пояснив, що мікроавтобус застряг в болоті на польовій дорозі, по якій цей обвинувачений ніколи раніше не їздив. Після цього обвинувачені та ОСОБА_13 вийшли з мікроавтобуса. ОСОБА_4 пам'ятає, що він під час спроби витягти автобус сідав за кермо та тиснув на педаль газу. Що в цей час робив ОСОБА_13 ОСОБА_4 не пам'ятає, однак, пригадує, що потім вони удвох відійшли від автобуса, спустившись нижче по дорозі, на відстань, з якої їх не було видно. ОСОБА_13 йшов туди добровільно.

Там між ними виникла бійка, незважаючи на те, що ОСОБА_4 був в стані сильного алкогольного сп'яніння, а ОСОБА_13 - тверезим. Під час цієї бійки вони нанесли один одному по декілька ударів руками. Після цього ОСОБА_4 вибрав з кишені розкладний ніж «метелик» сріблястого кольору, довжина леза - 16 см, який часто брав із собою для потреб під час відпочинку на природі. Цей ніж він також носив при собі, перебуваючи на дискотеці в ніч на 28.04.2014 року.

Тримаючи ніж в правій руці, ОСОБА_4 вдарив ним ОСОБА_13 в ліву ногу, здійснивши поріз зліва направо. Від цього удару ОСОБА_13 відскочив, та між ними продовжувалася сварка. ОСОБА_4 ствердив, що він також наносив цим ножем удари ОСОБА_21 в область грудної клітки, однак, як це робив - не пам'ятає. Проте, на запитання потерпілої ОСОБА_10 ОСОБА_4 пояснив, що він наніс ОСОБА_13 в грудну клітку ножем саме два удари. Даний конфлікт відбувався в одному і тому ж місці та тривав близько 2 хв.

ОСОБА_4 пригадує, що після того він тримав у своїх руках вказаний ніж, а ОСОБА_13 лежав на боці. ОСОБА_4 послухав чи він дихає, а коли переконався, що той мертвий, то перекинув його тіло на спину та викинув ніж в струмок на відстані близько 200 м від місця вбивства. На ножі була кров. Чому він викинув ніж не може пояснити. Він тіла ОСОБА_13 нічим не прикривав, хто це зробив йому невідомо. Також ОСОБА_4 заперечив відрізання чи відривання ним погон з форменого одягу ОСОБА_13, і не пам'ятає в якій сорочці був одягнений потерпілий та чи мав на голові міліцейський кашкет.

Коли ОСОБА_4 зрозумів, що накоїв, то не мав навіть наміру викликати «швидку допомогу», а почав швидко підніматися (майже бігти) вгору по дорозі, тобто повертатися до мікроавтобуса. Коли його спитав ОСОБА_3 де ОСОБА_13, то ОСОБА_4 відповів, що ОСОБА_13 не буде ні сьогодні, ні в подальшому. Про те, як здійснив вказане вбивство, ОСОБА_4 нікому не розповідав. Коли мікроавтобус витягли, вони з ОСОБА_3 поїхали в с.Кулачківці, де ОСОБА_4 пив пиво.

Останній ствердив, що він, незважаючи на стан сильного алкогольного сп'яніння, фізично міг сам вбити ОСОБА_13, який був тверезим, в хорошій фізичній формі, так як займався боротьбою, оскільки ОСОБА_4 є дворазовим чемпіоном з боротьби по Івано-Франківській області. Дане зізнання у вбивстві не є самообмовою. Ні обвинувачений ОСОБА_3, ні чоловік під назвою «ОСОБА_43» в цьому вбивстві не винні.

Свої показання, викладені в його письмовій заяві про зізнання, про те, що вказане вбивство він вчинив разом з обвинуваченим ОСОБА_3, і що під час вчинення цього злочину ОСОБА_4 тримав ОСОБА_13, а ОСОБА_3 завдавав удари ножем в груди потерпілому, ОСОБА_4 просить не брати до уваги, оскільки ці та інші покази про участь ОСОБА_3 у вбивстві ОСОБА_4 давав під тиском працівників міліції, які тривалий час тримали його в наручниках та наказували йому давати саме такі покази. При цьому, на той час ОСОБА_4 вже було відомо про затримання ОСОБА_3, який не винен в цьому вбивстві. Під час проведення досудового розслідування ОСОБА_4 мав намір зізнатися, що лише він винен у даному вбивстві, однак, не знав як це зробити. Він також пояснив, що не мав наміру вбивати ОСОБА_13 чи спричиняти йому тілесних ушкоджень, а лише довести свою правоту у вищевказаному конфлікті, однак, сварка переросла у бійку, яка спричинила тяжкі наслідки. Під час судових дебатів ОСОБА_4 попросив пробачення у потерпілих та просить його суворо не карати.

Однак, незважаючи на цілковите невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 та часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4, їх вина у вчиненні інкримінованого злочину повністю доводиться як їх власними показами, так і наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

-показами потерпілої ОСОБА_10, яка пояснила, що вбитий ОСОБА_13 - її рідний брат.

Після розлучення ОСОБА_13 повернувся проживати додому. Їх будинки знаходяться на одному подвір'ї в с.Балинці. ОСОБА_13 працював у Снятинському РВ УМВС, був дуже пунктуальним, старався не запізнюватися на роботу, в один і той же час, а саме о 07 год. виходив на автобус, яким їхав близько 40 хв. в м.Снятин. В одному автобусі з ОСОБА_13 зазвичай їздив свідок ОСОБА_24, а інколи - їх односельчанин ОСОБА_15, який також працює в Снятинському РВ УМВС.

В понеділок 28.04.2014 року ОСОБА_13 вийшов з дому на 5 хв. швидше, ніж завжди, оскільки він забув на роботі мобільний телефон, і ОСОБА_10 нагадала йому щоб він обов'язково забрав телефон. Того ранку ОСОБА_15 на роботу не їхав.

Приблизно о 12-13 год. ОСОБА_10 повернулася з роботи і почула стукіт у вікно. Коли вона вийшла на подвір'я, її запитали де ОСОБА_13. Хто то був, вона тоді не запитувала, а згодом дізналася, що то були працівники міліції, оскільки ОСОБА_13 не приїхав на роботу. Їй також зателефонував напарник ОСОБА_13 і повідомив, що останнього немає на роботі. ОСОБА_10 почала часто телефонувати до ОСОБА_13, однак, він не відповідав. Це її стривожило, так як раніше він завжди повідомляв де знаходиться.

Наступного дня - у вівторок до будинку потерпілої приїхали працівники міліції. Вони і потерпілі почали власними силами шукати ОСОБА_13, розпитували про нього водіїв рейсових автобусів. Деякі люди помилково повідомляли, що ОСОБА_13 вийшов з автобуса в смт.Заболотові, і потерпілі здійснювали пошук там, переглядаючи записи з камер відео-спостереження.

Близько 18 год. того дня потерпілі з'ясовували хто ще з пасажирів їхав вранці 28.04.2014 року тим рейсовим автобусом, яким мав їхати ОСОБА_13. Дізнавшись, потерпіла ОСОБА_10 того вечора зателефонувала до свідка ОСОБА_24, який розповів, що в понеділок вранці ОСОБА_13 очікував разом з ним на зупинці, і що ОСОБА_13 поїхав не рейсовим автобусом, а іншим.

Свідок ОСОБА_25, який також вранці 28.04.2014 року очікував на вказаній зупинці, оскільки навчався на той час в м.Снятині, назвав марку мікроавтобуса, в який сів ОСОБА_13, і вказав, що в цьому автобусі знаходилися обидва обвинувачені, свідок ОСОБА_14 та чоловік, якого ОСОБА_25 назвав «ОСОБА_43». Свідки ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_26, яка теж була на цій зупинці того ранку, повідомили, що ОСОБА_13 відмовлявся їхати тим мікроавтобусом. Потерпіла пояснила, що її брат зазвичай не сідав в попутний транспорт, а очікував рейсового автобуса. Ввечері того вівторка потерпіла ОСОБА_10 очікувала ОСОБА_13 вдома, а також у цей вівторок до неї в зв'язку із зникненням ОСОБА_13 приїхала їх матір.

В середу 30.04.2014 року біля 09 год. до потерпілої ОСОБА_10 прийшов свідок ОСОБА_14, з яким потерпілі розмовляли близько 10 хв. Після цього приїхала оперативна група Снятинського РВ УМВС, і працівники міліції теж розмовляли з ОСОБА_14 Останній розповів, що ОСОБА_13 взяли в автобус, який рухався із смт.Гвіздця в напрямку смт.Заболотова, та повернув на с.Трофанівку. Водієм цього автобуса був обвинувачений ОСОБА_3, а пасажирами - свідок ОСОБА_14, обвинувачений ОСОБА_4 та чоловік, якого цей свідок назвав «ОСОБА_43». Останній та обвинувачені ображали ОСОБА_13 в автобусі, почалася дуже агресивна сварка, ОСОБА_13 навіть штовхали. ОСОБА_14, не бажаючи брати участь в цій сварці, вийшов з мікроавтобуса вкінці с.Трофанівки, перед останніми 2-ма будинками, після яких простягається поле. В зв'язку з цим потерпілі розпочали пошуки ОСОБА_13 саме у вказаному напрямку.

30.04.2014 року близько 12 год. працівники міліції повідомили, що затримали вищевказаний мікроавтобус.

ОСОБА_10 також пояснила, що наступна автобусна зупинка в с.Балинці за тією, де очікував ОСОБА_13, знаходиться навпроти повороту на с.Трофанівку. Люди, які стояли на цій зупинці, розповідали, що автобус сірого кольору, повертаючи на вказане село, навіть не пригальмовував та рухався з великою швидкістю, з якою не їздять по шутровій дорозі. Тому потерпіла вважає, що ОСОБА_3 як водій цього мікроавтобуса здійснив вказаний поворот заплановано.

Потерпілі проводили пошуки в полі, яке є великим за площею. Вони також здійснювали пошук в найближчих селах, і, зокрема, в найбільш наближеному с.Вишнівка, а також в смт.Заболотові. Потерпілі та працівники міліції оглядали озера, всі закинуті будинки, однак, їх пошуки були марними. Також потерпілі були вдома в обвинуваченого ОСОБА_4 Його мати їм сказала, що вона його не бачить по декілька днів, не знає де він знаходиться, що він в неї здоров'я відбирає та бажала йому найгіршого.

Мати чоловіка, якого ОСОБА_10 називає «ОСОБА_43», під час візиту потерпілих відразу сказала, що її син не вбивав, де він знаходиться не повідомила, а пообіцяла, що наступного дня (тобто в четвер) він мав приїхати і все сам розказати. Однак, ця обіцянка так і залишилася невиконана.

В четвер 01.05.2014 року вранці ОСОБА_10 зателефонувала в Балинцівську сільську раду та попросила про допомогу у пошуках ОСОБА_13. Також у цій справі потерпілим допомагали сусіди та працівники Балинцівської ЗОШ.

Потерпіла ОСОБА_10 і велика кількість працівників міліції пішли знову в поле щоб ще раз оглянути окопи, рови та інші подібні місця. Згодом працівники міліції крикнули потерпілій, що знайшли. Тоді ОСОБА_10 бачила лише формений одяг ОСОБА_13, так як близько не підходила. Його тіло вона побачила вже в морзі в м.Снятині.

Потерпіла ОСОБА_10 також пояснила, що в лютому або на початку березня 2014 року мав місце випадок, коли вона в непізній час прийшла до свого брата ОСОБА_13, однак, він зачинився в будинку. Це здивувало її, оскільки раніше ОСОБА_13 ніколи так не робив. Після його смерті їй стало відомо, що в березні 2014 року пізно ввечері біля їх подвір'я зупинявся автобус сірого кольору, з якого вийшли люди та ішли в напрямку будинку, де проживав ОСОБА_13, кажучи, що сьогодні його мають застати вдома. Отже, в ОСОБА_13 були вороги, хоча він ніколи їй особисто не розповідав про будь-які конфлікти з обвинуваченими.

Вона також зазначила, що обвинувачений ОСОБА_3 дав неправдиві покази про те, що від вищевказаної зупинки в с.Балинці до повороту на с.Трофанівку він їхав 5-10 хв., оскільки вона ходить пішки на роботу в тому напрямку і час ходьби між вказаними пунктами становить не більше 3 хв. На цій ділянці ям на дорозі немає.

Потерпіла ОСОБА_10 просить врахувати, що обвинувачені та чоловік, якого ОСОБА_10 називає «ОСОБА_43», заздалегідь спланували вбивство її брата. Про це вони не повідомили ОСОБА_14, про що свідчить те, що останнього тієї ночі залишили очікувати їх в мікроавтобусі, а також та обставина, що ОСОБА_14, нічого не знаючи про наміри обвинувачених, запрошував на зупинці в с.Балинці в мікроавтобус всіх бажаючих.

Ця потерпіла також пояснила, що брат був для неї дорогою людиною, він всім старався допомогти. Тому його смерть є великою втратою не тільки для рідних, але й для багатьох інших, які дотепер з вдячністю розповідають про ті добрі справи, які ОСОБА_13 для них зробив. Тому вона просить покарати обвинувачених якнайсуворіше, врахувавши, що вони навіть не попросили пробачення за вчинене та не відшкодували бодай частково завдану потерпілим шкоду;

-показами потерпілої ОСОБА_9, яка пояснила, що вона є матір'ю ОСОБА_13 та проживає в с.Іванівці Коломийського району. До даного провадження вона не була знайома з обвинуваченими.

У вівторок 29.04.2014 року вона була на роботі. До неї зателефонувала її дочка - потерпіла ОСОБА_10 та повідомила, що ОСОБА_13 не приїхав додому. В зв'язку з цим потерпіла ОСОБА_9 поїхала в с.Балинці, де вони з ОСОБА_10 ввечері того дня підійшли до свідка ОСОБА_24, який повідомив, що коли він напередодні вранці прийшов на автозупинку, то ОСОБА_13 вже був там. Свідок бачив, що по дорозі на великій швидкості рухався мікроавтобус сірого кольору та зупинився, практично проїхавши зупинку. Потім цей автобус заднім ходом під'їхав до зупинки, і хтось з його пасажирів запропонував ОСОБА_13 сідати в автобус. ОСОБА_13 відмовлявся, оскільки очікував на рейсовий автобус, але вказані пасажири наполягали сідати, мовляв, що везуть безоплатно. Однак, коли за ОСОБА_13 в цей мікроавтобус зайшов ОСОБА_24, то останньому наказали вийти.

У вказаний вівторок потерпілі також розпитували за ОСОБА_13 сусідів та ще вірили, що з ним нічого страшного не сталося, оскільки ще не були перевірені всі найближчі села.

Наступного дня - у середу вони поїхали шукати ОСОБА_13 в поле, шукали його в ровах. Вони приїхали додому до обвинуваченого ОСОБА_4, де його мати сказала, що бажає йому найгіршого. Потерпілі поїхали в с.Кулачківці додому до обвинуваченого ОСОБА_3, однак, його сусід повідомив, що нікого немає вдома. Тоді потерпілі поїхали до чоловіка, якого потерпіла ОСОБА_9 називає «ОСОБА_43», де вона, падаючи на коліна, просила його матір повідомити де ОСОБА_13, бо можливо, його ще вдасться врятувати. Однак, та відповіла, що її син не вбивав, не дала номер його мобільного телефону, а сама телефонувала до нього, однак, абонент був недоступним.

Здійснюючи пошуки ОСОБА_13, потерпілі оглядали всі закинуті будинки в с.Вишнівці.

Потерпілій ОСОБА_9 відомо, що обвинувачений ОСОБА_3 і раніше вчиняв протиправні дії, однак, його захищав його дядько, який проживає в м.Львові. Потерпіла просить засудити обвинувачених до довічного позбавлення волі, щоб вони не вбили ще когось, а також задовольнити її цивільний позов в повному обсязі з підстав, вказаних в ньому;

- показами свідка ОСОБА_14, який пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_3 вони приятелі, а з обвинуваченим ОСОБА_4 - знайомі. При цьому свідок ніколи не бував в спільній компанії з ними та особою, яку називає «ОСОБА_43».

Вcередині або вкінці квітня 2014 року (можливо, то була неділя) близько 22 год. свідок зустрівся в барі в с.Кулачківці з ОСОБА_3, який приїхав мікроавтобусом з наміром таксувати. Під час виконання замовлень свідок також їздив разом з ОСОБА_3 Коли вони повернулися до бару, то останній вже був зачинений. Тоді вони вирішили поїхати на дискотеку в смт.Гвіздець, куди приїхали близько 0 год. На дискотеці свідок випив 3-4 пляшки пива і вживав коньяк, а ОСОБА_3 стояв біля барної стійки, інколи виходив надвір і таксував. В цьому барі свідок також бачив обвинуваченого ОСОБА_4, який був серед іншої компанії.

Дискотека закінчилася близько 03-ї год., після чого свідок з ОСОБА_3 виїхали додому. Рухаючись по смт.Гвіздець, ОСОБА_3, не попереджуючи свідка, близько 04-05 год. повернув до одного з будинків та зайшов туди, сказавши свідку чекати в автобусі. Більше, ніж через годину, з цього будинку вийшли обвинувачені і ще один чоловік. Вони всі поїхали в напрямку смт.Заболотова. Чому вони туди їхали свідку не було відомо, і він не запитував про це, оскільки був в стані алкогольного сп'яніння, хоча раніше після дискотеки вони з ОСОБА_3 зазвичай їхали додому.

Сидячи на передньому сидінні справа від водія, свідок побачив, що на автобусній зупинці в с.Балинцях очікувало приблизно 5-7 осіб. ОСОБА_3 зупинив мікроавтобус, фактично проїхавши місце, де очікували люди, і запропонував їм сідати. Чому він зупинився, ОСОБА_3 не пояснював. Відчинилися задні двері, і до мікроавтобуса підійшли ОСОБА_13, одягнений в міліцейську форму, і ще один чоловік, якому ОСОБА_13 пропонував також сідати в автобус, однак, даного чоловіка чомусь не взяли, і він вийшов з автобуса.

По дорозі ОСОБА_3 не поїхав в напрямку смт.Заболотова, а повернув наліво в с.Трофанівку. В зв'язку з цим свідок запитав його куди вони їдуть, однак, ОСОБА_3 не відповів. Обвинувачений ОСОБА_4 і чоловік, якого свідок називає «ОСОБА_43», сиділи на задніх сидіннях. Після вказаного повороту між цими особами та ОСОБА_13 виникла сварка, яка велася на підвищених тонах. З приводу чого вона почалася і на яку тему велася свідок не може пояснити, оскільки не повертався до тих, хто сварився. ОСОБА_3 участі в цій сварці не брав і ніяк на неї не реагував. Свідок також не намагався припинити цю сварку, однак, через неї попросив ОСОБА_3 зупинити автобус. ОСОБА_3 зробив це приблизно за 100 м за с.Трофанівкою в безлюдному місці. Свідок спокійно та безперешкодно вийшов з автобуса, не пояснюючи нікому причин свого виходу. Ніхто з присутніх в мікроавтобусі не заперечував проти виходу свідка, і ніхто його не запитував чому він виходить. Зокрема, ОСОБА_3 як товариш свідка не запитував як він добереться додому і не пропонував підвезти його, хоча додому свідку треба було йти пішки близько 1 години через 2 села. Раніше, коли свідок їздив з ОСОБА_3, не було такого випадку, щоб свідок виходив з мікроавтобуса передчасно і в незнайомому місці.

Після виходу свідка автобус відразу поїхав, а свідок пішов пішки додому, повернувши в с.Балинцях до свого знайомого.

На той час свідку було відомо, що ОСОБА_13 працював в міліції в м.Снятині. Незважаючи на те, що ОСОБА_13 везли не в напрямку місця його роботи, свідок не вважав, що ті, хто був в автобусі, мали намір з'ясовувати стосунки з ОСОБА_13 Одночасно свідку не було відомо чому ОСОБА_13 везуть саме в напрямку с.Трофанівки. Тому свідок нікому не повідомив в той день куди повезли ОСОБА_13 Після того свідок не бачив обвинувачених. Зокрема, ОСОБА_3 не було в с.Кулачківцях, його розшукувала міліція. Через кілька днів, а саме в день знайдення тіла ОСОБА_13, свідку стало відомо про смерть останнього. На думку свідка, саме з цією смертю пов'язане зникнення обвинувачених. Свідок заперечив те, що вдома у потерпілої ОСОБА_9 він розповідав, що в мікроавтобусі ОСОБА_13 обзивали «мєнтом» і шарпали за погони;

-показами свідка ОСОБА_27, до якого застосовано заходи забезпечення безпеки, та який пояснив, що всередині травня 2014 року він перебував як затриманий за вчинення крадіжки в Городенківському ІТТ Івано-Франківської області. В цей період в одну камеру з ним (камера є двомісною) було поміщено обвинуваченого ОСОБА_3 Вони між собою спілкувалися протягом двох діб, і ОСОБА_3 розповідав свідку про те, що його (ОСОБА_3.) затримали у м.Львові, та про обставини вчиненого ним злочину.

Зокрема, ОСОБА_3 розповів, що в квітні 2014 року він, обвинувачений ОСОБА_4 та ще 2 чоловіків по прізвищах «ОСОБА_14» та «ОСОБА_43» протягом цілої ночі в багатьох барах вживали алкогольні напої. Після цього всі вони, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, їхали з бару вранці пасажирським мікроавтобусом іноземного виробництва, яким керував ОСОБА_3, із смт.Заболотова в напрямку смт.Гвіздця або із смт.Гвіздця в напрямку смт.Заболотова (свідок точно не пригадує).

В одному із сіл на автозупинці стояв одягнений у формений одяг міліціонер на ім'я ОСОБА_13. Побачивши його, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_3 зупинити мікроавтобус щоб підібрати ОСОБА_13 і згадати йому «старі гріхи», оскільки раніше цей міліціонер оштрафував ОСОБА_4 ОСОБА_3 зупинив мікроавтобус, і ОСОБА_13 було запропоновано сідати в нього. За ОСОБА_13 в цей мікроавтобус зайшов ще один старший чоловік, але йому ОСОБА_3 відразу наказав вийти, і цей чоловік залишив мікроавтобус на цій же зупинці.

В мікроавтобусі виникла дуже агресивна сварка з ОСОБА_19, під час якої його ображали. Перед поворотом на дорогу, яка вела в поле, ОСОБА_4 сказав ОСОБА_3 повернути на цю дорогу. Коли ОСОБА_3 здійснив вказаний поворот, пасажир на прізвище «ОСОБА_14» попросив ОСОБА_3 зупинити мікроавтобус. Коли останній зупинився, ОСОБА_14 вийшов з нього, оскільки не хотів брати участь у вказаному конфлікті, а мікроавтобус продовжив рух в напрямку поля. Під час руху в ньому ОСОБА_19 стали наносити удари. В полі мікроавтобус зупинився. Біля нього обвинувачені і «ОСОБА_43» продовжували бити ОСОБА_19. Після цього вони затягли його в мікроавтобус, та поїхали далі. Коли цей транспортний засіб забуксував в полі, обвинувачені і чоловік, якого свідок називає «ОСОБА_43», тягнули ОСОБА_19 до струмка, який протікав неподалік. ОСОБА_3 взяв з мікроавтобуса ніж, який йому виготовили на замовлення його друзі в Коломийській виправній колонії, та наніс цим ножем удар ОСОБА_19 в ногу, після чого ОСОБА_4 забрав у ОСОБА_3 ніж. Тоді останній сказав ОСОБА_4, щоб той довів справу до кінця, а ОСОБА_3 з чоловіком, якого свідок називає «ОСОБА_43», пішли до мікроавтобуса. Невдовзі ОСОБА_4 підійшов до них, сказавши, що справу довершив. ОСОБА_3 розповів свідку, що він не знає від чого помер ОСОБА_13 і куди подівся ніж. Після цього ОСОБА_3 кудись телефонував, і мікроавтобус згодом витягли автомобілем марки «Нива».

Розповідаючи свідку про вищевказане, ОСОБА_3 дуже переживав, однак, твердив, що візьме вину на себе та «витягне» чоловіка, якого називає «ОСОБА_43», та який перебуває в сестри в Португалії. До зустрічі з ОСОБА_3 в Городенківському ІТТ свідок не був з ним знайомий, а також свідок незнайомий з іншим обвинуваченим та вказаними чоловіками по прізвищах «ОСОБА_43» і «ОСОБА_14».

Суд визнає покази цього свідка, дані зі слів обвинуваченого ОСОБА_3, допустимим доказом, враховуючи наступне. Відповідно до правил ч.2 ст.97 КПК України суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів. При прийнятті цього рішення суд зобов'язаний враховувати: 1) значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з'ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей; 2) інші докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цієї частини, які подавалися або можуть бути подані; 3) обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності; 4) переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень; 5) складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані; 6) співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання.

Судом встановлено наявність вказаних підстав для визнання допустимими показань цього свідка, даних зі слів ОСОБА_3, в тому числі відсутність з боку останнього обґрунтованих спростувань цих показів. Також судом встановлено відсутність передбачених ч.6 вказаної статті перешкод для визнання допустимими цих показань, оскільки вони підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті;

- показами свідка ОСОБА_24, який пояснив, що навесні 2014 року (скоріш за все в квітні, оскільки відбувались посіви) в понеділок вранці він прийшов до магазину на автобусну зупинку в центрі с.Балинці. Там вже знаходився ОСОБА_13, з яким свідок проживає через дорогу, і незнайома жінка. Згодом до них підійшов ОСОБА_25 Свідок стояв спиною до дороги, а ОСОБА_13 - обличчям, і вони розмовляли. Раптом ОСОБА_13 сказав, що їдуть «дужчі гвіздецькі бізнесмени». Свідок повернувся і побачив, що зі сторони смт.Гвіздця рухався мікроавтобус, який зупинився вкінці зупинки, на відстані приблизно 3-4 м далі від того місця, де вони стояли. Відкрилися передні пасажирські двері, і хтось з цього мікроавтобуса покликав ОСОБА_13. Останній підійшов до вказаних дверей і розмовляв з тими, хто був в автобусі. Під час цієї розмови ОСОБА_13 відмовлявся сідати у даний мікроавтобус, оскільки очікував на рейсовий. Потім відкрилися задні пасажирські двері, і пасажир, який сидів на задньому сидінні, і заїкався, сказав щоб сідали всі бажаючі, оскільки везуть безкоштовно. В мікроавтобусі було не менше 3-х осіб, враховуючи водія. ОСОБА_13 зайшов в мікроавтобус, а за ним зайшов також свідок. Однак, коли останній не встиг ще навіть сісти на заднє сидіння, до нього повернувся водій і сказав вийти. Тому свідок вийшов, а ОСОБА_13, який сидів напроти нього, не намагався вийти.

Після виходу свідка мікроавтобус різко зрушив з місця, а вказана невідома жінка сказала, щоб вони ще щасливо доїхали. В зв'язку з цим свідок подумав, що водій міг перебувати в стані сп'яніння. Свідок ствердив, що з дороги на під'їзді до вказаної зупинки обвинувачені могли чітко бачити, що там стояв одягнений у міліцейську форму пасажир. Однак, свідок не пам'ятає чи саме так був одягнений потерпілий того ранку;

Наступного дня - у вівторок до свідка зателефонувала сестра ОСОБА_13 - потерпіла ОСОБА_10 і розпитувала чи відомо свідку де її брат. Особисто свідку ОСОБА_13 ніколи не розповідав про будь-які конфлікти чи погрози;

-показами неповнолітнього свідка ОСОБА_25, який пояснив, що в понеділок 28.04.2014 року близько 07 год. він прийшов на автобусну зупинку в с.Балинці щоб їхати на навчання в м.Снятин. Там вже знаходився одягнений у міліцейську форму ОСОБА_13, який працював у вказаному місті, і вони зі свідком часто разом їздили. Також на цій зупинці вже були ОСОБА_24 та незнайома жінка.

Раптом свідок побачив, що до зупинки на великій швидкості наближається мікроавтобус марки «OPEL-Vivaro» сірого кольору, який загальмував і зупинився, проїхавши цю зупинку. Після цього він під'їхав до зупинки заднім ходом. Відкрилися задні двері, і свідок побачив, що на передньому сидінні біля водія знаходилися два пасажири, а на задньому - один, який і розмовляв з ОСОБА_13, оскільки свідок бачив, що вказаний пасажир робив жести руками. Свідок також побачив, що за кермом сидів обвинувачений ОСОБА_3, якого свідок на той час знав лише по прізвиську «ОСОБА_44». ОСОБА_3 повертався до ОСОБА_13 та його співрозмовника. Свідок зрозумів, що ОСОБА_13 не хотів їхати цим мікроавтобусом, спокійно відповідав, що чекає на рейсовий автобус, дивився на годинник, однак, все-таки зайшов у даний мікроавтобус. За ОСОБА_13 туди також зайшов свідок ОСОБА_24, однак, останній відразу вийшов, пояснивши, що його прогнали. Після виходу ОСОБА_24 мікроавтобус поїхав в напрямку смт.Заболотова;

- показами свідка ОСОБА_26, яка пояснила, що в одне з останніх чисел квітня 2014 року на вищевказаній автозупинці в с.Балинці вона очікувала на автобус, який мав прибути о 07 год. 15 хв. На цій зупинці також знаходився ОСОБА_13. Згодом до останнього підійшов незнайомий їй чоловік ( як стало відомо пізніше - це свідок ОСОБА_24.), який розмовляв з ОСОБА_13. Свідок знаходилася з одного кінця зупинки, а ОСОБА_13 з ОСОБА_24 - на іншому.

Свідок часто їздила одним автобусом з ОСОБА_13, і він їхав на роботу переважно в міліцейській формі. Однак, чи він був в цій формі того дня, свідок не пам'ятає.

Згодом біля ОСОБА_13 та ОСОБА_24 зупинився мікроавтобус сіруватого (стального) кольору, який не зупиняв ніхто з очікуючих, і до зупинки він рухався явно з перевищенням дозволеної швидкості в селі в ранковий час, хоча під час зупинки він не рухався за інерцією і не було чути звуку різкого гальмування. Відкрилися передні бокові двері, і хтось з цього автобуса сказав ОСОБА_13 сідати. Відповіді ОСОБА_13 свідок не чула, оскільки він стояв до неї спиною. Після цього ОСОБА_13 підійшов до автобуса і розмовляв з тими, хто був в ньому. Змісту розмови свідок також не чула, однак, зрозуміла, що ОСОБА_13 відмовлявся сідати. Потім відкрилися задні пасажирські двері справа, і свідок побачила, що в автобусі було троє чоловіків на передніх сидіннях і один - на задньому. Серед них були обвинувачені, а саме ОСОБА_3 - за кермом. На той час свідок не була з ними знайома. Особи в автобусі, на думку свідка, були неадекватні.

Через вказані задні двері ОСОБА_13 сів в цей мікроавтобус, хоча, як зрозуміла свідок, він не хотів цього робити. За ОСОБА_13 зайшов також ОСОБА_24, однак, останній чомусь відразу вийшов. Після цього мікроавтобус швидко зрушив з місця, а свідок сказала щоб він щасливо доїхав, оскільки в неї було тривожне передчуття. До того ні ОСОБА_13, ні його родичі не розповідали свідку про будь-які проблеми, пов'язані з роботою ОСОБА_13;

-показами свідка ОСОБА_22, який пояснив, що обвинувачені - його знайомі. Також свідок ще зі школи знав ОСОБА_13.

В понеділок близько 07 год. в другій половині квітня або в травні 2014 року (точно не пригадує) свідок очікував свого товариша на дорозі при виїзді із с.Балинців зі сторони с.Трофанівки. Раптом свідок побачив, що по цій дорозі із с.Балинці в напрямку с.Вишнівки на великій швидкості проїхав пасажирський мікроавтобус марки «OPEL-Vivaro» сірого кольору, за кермом якого був обвинувачений ОСОБА_3 Справа від нього на передньому пасажирському сидінні свідок побачив двох чоловіків, одним з яких був обвинувачений ОСОБА_4, якого свідок на той час знав лише по прізвиську «ОСОБА_3». Після цього свідок тривалий час не бачив ОСОБА_3

В четвер того ж тижня свідок бачив в с.Трофанівці багато людей, які шукали ОСОБА_13;

-показами свідка ОСОБА_16, який пояснив, що обвинувачений ОСОБА_3 - його друг, а ОСОБА_4 - знайомий. Також свідок був знайомий з покійним ОСОБА_13

В теплу пору минулого року (місяць і число не пам'ятає) приблизно о 09-10 год. до свідка зателефонував ОСОБА_3 та попросив допомогти виштовхнути мікроавтобус. Він сказав свідку їхати в напрямку с.Вишнівки і по дорозі побачить його та обвинуваченого ОСОБА_4 Свідок виїхав своїм автомобілем «Жигулі» і в смт.Гвіздець попутно підібрав ОСОБА_17. Щоб свідок міг побачити обвинувачених, вони вийшли на пагорб, і ОСОБА_16, виїхавши на підйом, побачив їх. Дорога, по якій він їхав, була в той час сухою.

Вказаний мікроавтобус знаходився на польовій дорозі, яка тривалий час не використовується. Свідок не бачив мікроавтобуса з дороги, яка з'єднує села Кулачківці і Вишнівку, хоча наполягає, що цей транспортний засіб знаходився на відстані близько 200 м від вказаної дороги. Мікроавтобус стояв передньою частиною до поля в напрямку с.Кулачківців, а задньою - до вказаної дороги, яка з'єднує дане село і с.Вишнівку. Колеса мікроавтобуса забуксували в ямі з болотом. Навколо цього місця простяглося поле, жодних будинків там немає. Інших осіб, крім обвинувачених, біля мікроавтобуса не було. Свідок привітався з ними, однак, не запитував їх чому і як вони туди потрапили і що там робили. Свідок зрозумів, що обвинувачені вже намагалися витягнути цей транспортний засіб, оскільки під його колесом були гілки з дерева. Однак, незважаючи на це, одяг на обвинувачених не був забрудненим слідами крові, бруду чи будь-чим іншим, а самі обвинувачені зовні виглядали тверезими та спокійними, від них свідок не чув запаху алкоголю, хоча наближався до них під час вітання з ними.

Вони разом з обвинуваченими кілька разів намагалися виштовхнути мікроавтобус, однак, не змогли цього зробити. Свідок взяв із собою трос для буксирування, але останній розірвався під час невдалої спроби витягти мікроавтобус автомобілем свідка. Тому всі цим автомобілем поїхали в сусіднє с.Вишнівку щоб взяти лопату. Повертаючись з цього села, вони зустрілися зі свідком ОСОБА_18, який їхав автомобілем «Нива». На їх прохання ОСОБА_18 погодився допомогти виштовхати мікроавтобус. Згодом вони залишили «Жигулі» та всі пересіли у «Ниву», якою поїхали до мікроавтобуса. За допомогою буксирування «Нивою», лопати та домкрату мікроавтобус витягли з болота в напрямку вищевказаної дороги, що з'єднує села Кулачківці і Вишнівку. Виїхавши на цю дорогу, мікроавтобус поїхав в напрямку с.Кулачківців, підвізши свідка до його автомобіля. Їдучи в мікроавтобусі, свідок не бачив в ньому плям бурого кольору, безладу, холодної зброї та інших підозрілих предметів чи слідів. До того у присутності свідка двері мікроавтобуса не відчиняли;

- показами свідка ОСОБА_18, який пояснив, що він працює агрономом. Приблизно всередині квітня 2014 року (точну дату не пригадує) близько 10 год. після здачі звіту він автомобілем «Нива» їхав на роботу по шутрованій дорозі в напрямку із с.Кулачківців у с.Вишнівку щоб сіяти соняшник. По дорозі поблизу с.Вишнівки він зустрів обвинуваченого ОСОБА_4, сусіда останнього на ім'я ОСОБА_17, ОСОБА_16 і обвинуваченого ОСОБА_3 (з останнім на той час свідок не був знайомий). Свідок зрозумів, що вони їхали автомобілем «Жигулі» темного кольору, яким керував ОСОБА_16, із с.Вишнівки, тобто назустріч автомобілю свідка, та зупиняли цей автомобіль. Коли свідок зупинився, обвинувачений ОСОБА_4 попросив його допомогти витягнути мікроавтобус, який застряг в полі. Свідок погодився та поїхав за автомобілем ОСОБА_16. Через деякий час водій та пасажири останнього пересіли в «Ниву», оскільки почалася «погана» дорога.

Мікроавтобус знаходився на відстані близько 1-го км від вказаної шутрованої дороги та застряг в ямі з болотом на дорозі, по якій свідок ніколи раніше не їздив і йому невідомо куди вона веде. З того місця свідок бачив невеликий став, там росли малі поодинокі дерева та було поле, в якому на відстані близько 1-го км від мікроавтобуса свідок бачив трактора. Інших сіл, крім с.Кулачківців, із вказаного місця не видно.

Свідок також вказав, що обвинувачені зовні не виглядали схвильованими чи такими, що перебувають в стані сп'яніння, запаху алкоголю від них свідок не чув, їх одяг не був забруднений, незважаючи на їх спроби самотужки витягти мікроавтобус до приїзду свідка, оскільки навколо цього транспортного засобу було сухо.

Свідок кілька разів намагався витягти мікроавтобус шляхом його буксирування «Нивою» з одночасними зусиллями виштовхати його. Однак, під час цих спроб розірвався шнур для буксирування. Тоді хтось з присутніх запропонував поїхати на пилораму по трос. Всі сіли в «Ниву» та привезли трос, який також розірвався при першій спробі буксирування. Однак, при наступних спробах з одночасним використанням домкрату, лопати та виштовхування мікроавтобус вдалося витягнути. Після цього свідок поїхав із вказаного місця, залишивши інших осіб біля мікроавтобуса. Повертаючись по тій же дорозі, свідок не зустрічав жодних транспортних засобів;

-показами свідка ОСОБА_20, який пояснив, що минулого року в понеділок після обіду до нього зателефонував обвинувачений ОСОБА_3 і сказав, що треба залишити мікроавтобус у саду у свідка, оскільки ОСОБА_3 треба було кудись поїхати. Це було в теплу пору року, бо сад був зеленим. На скільки часу залишав мікроавтобус і чому саме у свідка, ОСОБА_3 не повідомив, однак, дозволив свідку користуватися цим транспортним засобом.

Свідок пояснив, що він проживає від ОСОБА_3 на відстані близько 3 км, однак, його не здивувало, що ОСОБА_3 залишає мікроавтобус саме в нього. Раніше не було подібного випадку, однак, свідок брав цей мікроавтобус в користування, а також ОСОБА_3 допомагав свідку на будівництві. Свідок також раніше бував у ОСОБА_3 вдома, і бачив, що той зберігав мікроавтобус в себе на подвір'ї.

Коли ОСОБА_3 пригнав мікроавтобус, то свідка вдома не було, а був батько останнього. До того свідок востаннє бачив ОСОБА_3 напередодні, тобто в неділю, на дискотеці. Тоді обвинувачений нічого не говорив свідку про свій намір залишити в нього мікроавтобус. ОСОБА_3 залишив лише ключі від останнього, а документи - ні, і він не просив сховати цей мікроавтобус. Свідок в останньому не прибирав, не бачив на ньому слідів бруду чи будь-яких пошкоджень. В салоні свідок також не бачив пошкоджень, холодної зброї чи інших підозрілих предметів.

Через 2 дні свідок поїхав вказаним мікроавтобусом до магазину. Однак, цей транспортний засіб був затриманий та вилучений працівниками міліції в с.Кулачківцях, а наступного дня після цього свідок дізнався про смерть ОСОБА_13;

-показами свідка ОСОБА_29, який пояснив, що 27 березня 2014 року близько 21-22 год. до нього зателефонував його товариш ОСОБА_13 і попросив, щоб свідок забрав його від магазину в с.Кулачківці, бо інакше ОСОБА_13 там вб'ють. Голос останнього був схвильованим, і раніше він ніколи не звертався до свідка з подібним проханням.

Коли свідок приїхав до вказаного магазину, то побачив, що біля останнього під навісом сиділи хлопці, а біля цього місця стояв мікроавтобус марки «OPEL-Vivaro» світло-сірого кольору. Мікроавтобусами таких марки, моделі та кольору користуються кілька жителів с.Кулачківці, в тому числі обвинувачений ОСОБА_3 Також такий мікроавтобус має власник вказаного магазину, але він не залишав свій мікроавтобус біля магазину, а завжди припарковував на своєму подвір'ї.

Коли свідок забрав ОСОБА_13, останній не бажав детально розповідати що трапилося і про причини своїх побоювань, оскільки він не любив ділитися своїми проблемами навіть з рідними, не бажаючи їх турбувати, а старався сам вирішувати ці проблеми.

Свідку також відомо, що приблизно за 2 місяці до вказаного випадку вищеописаний мікроавтобус зупинявся біля будинку ОСОБА_13, хоча обвинуваченого ОСОБА_3 свідок ніколи там не бачив;

- показами свідка ОСОБА_30, який пояснив, що з 1996 року він працює в Снятинському РВ УМВС. Перебуваючи на посаді оперативного чергового, свідок з 2006 по 2010 роки працював в одній зміні з ОСОБА_13, який обіймав посаду помічника оперативного чергового. Останній сумлінно відносився до роботи, ніколи на неї не запізнювався, його цінувало керівництво. Востаннє свідок бачив ОСОБА_13 на роботі в суботу в квітні 2014 року, тобто практично напередодні смерті останнього. ОСОБА_13 тоді не був стурбованим і не розповідав, що когось боїться.

Свідок також пояснив, що в 2009 році на зміні свідка і ОСОБА_13 був затриманий чоловік, якого свідок називає «ОСОБА_43», з приводу вчинення адміністративного правопорушення. Вказаний чоловік просив ОСОБА_13 відпустити його та погрожував йому у разі невиконання цього прохання. Отже, ці особи вже з того часу були знайомі між собою;

- показами свідка ОСОБА_31, який пояснив, що він працює старшим оперуповноваженим з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки в Івано-Франківській області ДВБ МВС України. В травні 2014 року, скоріш за все 17-го числа, на підставі ухвали Снятинського районного суду свідок разом з працівниками карного розшуку брав участь в затриманні обвинуваченого ОСОБА_3, якого було затримано в квартирі у м.Львові. При затриманні цей обвинувачений чинив опір, намагався вирватись. Тому до нього було застосовано заходи фізичного впливу у виді загину рук за спину і застосування наручників. При цьому будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 не спричинялось. Після затримання обвинуваченого було доставлено до слідчого в м.Івано-Франківськ. На руках обвинуваченого могли бути синці від застосування наручників;

-показами свідка ОСОБА_32, який пояснив, що до березня 2015 року він працював на посаді слідчого у відділі розслідування злочинів проти життя та здоров'я особи СУ УМВС України в Івано-Франківській області та вів розслідування в даному кримінальному провадженні. На час його прийняття свідком до свого провадження підозрюваного ОСОБА_3 було оголошено в розшук, і цей підозрюваний був затриманий у м.Львові. ОСОБА_3 було забезпечено право на захист, і без участі захисника жодних слідчих дій не проводилося. Будь-яких скарг від ОСОБА_3 не було, і жодний тиск на нього не здійснювався. Коли ОСОБА_3 було доставлено до свідка, то на цьому підозрюваному були незначні тілесні ушкодження. Свідок не пригадує чи було клопотання сторони захисту про призначення судово-медичної експертизи ОСОБА_3, однак, у всіх справах про вбивство обов'язково призначається судово-медична експертиза підозрюваних, що і було зроблено в даному провадженні при першій можливості;

-даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 30.04.2014 року, згідно з яким того дня потерпіла ОСОБА_9 звернулася до Снятинського РВ УМВС України в Івано-Франківській області з усною заявою про те, що 28.04.2014 року біля 06.45 год. її син ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_9, який працював у вказаному органі міліції, вийшов з дому у форменому одязі на роботу та не повернувся, місце його знаходження невідоме (т.2, а.п.139);

-даними протоколу огляду місця події від 01.05.2014 року та фототаблицями до нього, згідно з якими місцем даного огляду є невеликий струмок, який знаходиться серед полів, що між селами Кулачківці та Вишнівка Снятинського району. Напроти електроопори №55 вліво зі сторони с.Кулачківців є грунтова дорога, яка проходить біля межі поля. Ця дорога поросла травою. Зліва від дороги знаходиться вказаний струмок, який протікає в західному напрямку. Територія між ним та дорогою заросла травою та осокою. На березі струмка ростуть дерева і кущі. На відстані 360 м від вказаної електроопори в західному напрямку наявна стежка, яка веде від вказаної дороги до струмка, рослинність на цій стежці є витоптаною.

На дні даного струмка на відстані 2 м від вказаної стежки виявлено труп потерпілого ОСОБА_13, який лежить на спині, головою в східному напрямку, а ногами - в західному. Руки трупа зігнуті в ліктьових суглобах і підведені до грудної клітки, ноги витягнуті, очі напіввідкриті, рот відкритий. Навкруги правого ока наявний синець овальної форми, на правій щоці - 2 садна подовгуватої форми. В ділянці грудної клітки та живота наявна велика відкрита рана, через яку видно ребра і грудину, краї деяких ребер мають нерівну форму. В ділянці 3-го міжребер'я наявний отвір неправильної овальної форми, який проникає в грудну порожнину.

В ділянці стегна лівої ноги наявне ушкодження лінійної форми, краї якого не розволокнені.

Під час огляду трупа на ньому виявлено сорочку синього кольору, майку білого кольору, штани синього кольору зі смугою червоного кольору, ремінь чорного кольору із замінника шкіри, а в ділянці голови - куртку синього кольору.

На штанах з правого боку і ділянці стегна є нашарування речовини коричневого кольору максимальними розмірами 60х140 мм, на якому відображено слід нижньої ділянки підошви взуття. В сліді відобразилися забарвлені елементи форми, близької до квадратної, розмірами 20х20 мм, відстань між якими становить близько 5 мм.

На куртці наявні погони з позначенням звання «старший прапорщик міліції».

На сорочці зліва біля кишені наявне пошкодження тканини кутоподібної форми. В лівій передній нагрудній кишені знаходяться:

- грошові кошти на загальну суму 45 грн., а саме 2 грошові купюри номіналом «20 гривень», 1 купюра номіналом «2 гривні», 3 купюри номіналом «1 гривня»;

- службове посвідчення працівника міліції серії УІФ №020503, видане 13.01.2012 року на ім'я ОСОБА_13, яке міститься в шкіряній обкладинці коричневого кольору. В кишенях цієї обкладинки також виявлено: картки «Заступник №13» та «Заступник», видані відповідно 16.01.2012 року та 10.10.2013 року на те ж ім'я; виданий на це ім'я профспілковий квиток серії ІФ №128; сувенірну банкноту номіналом «100 доларів»; пластикові візитні картки; 4 платіжні картки, номери яких та банки, що їх видали, вказано нижче; картку мережі магазинів «Вопак».

Справа біля трупа, а також на березі вказаного струмка на відстані 1 м вправо від трупа виявлено частини внутрішніх органів.

Інша сторона берега, а також прилегла територія довжиною 21 м до початку поля порослі травою та осокою. З лівої сторони ростуть кущі. Від місця розташування трупа аж до початку поля в південному напрямку з лівої та правої сторін є дві втоптані стежки на відстані 3 м одна від одної.

На стежці, яка розташована зліва, на відстані 16 м від струмка в південному напрямку на осоці виявлено хлястик від погон з форменої сорочки. На цьому хлястику наявні нашарування бурого кольору. На відстані 1,8 м від нього в напрямку поля на стежці виявлено пару чорних шкіряних туфель 41-го розміру зі значними нашаруваннями на всіх їх поверхнях сірої речовини, схожої на бруд, а також виявлена сукняна підстилка сірого кольору.

Зі сторони с.Кулачківців вздовж поля та берега даного струмка є заїжджа грунтова дорога, яка веде від дороги, яка з'єднує села Кулачківці та Вишнівку (т.2 а.п.187 - 212);

-даними протоколу огляду трупа ОСОБА_13 від 01.05.2014 року, в якому вказані ті ж самі тілесні ушкодження та наявний на трупі одяг, що і у вищевказаному протоколі огляду місця події. Додатково зазначено, що на майці трупа наявні накладення речовини бурого кольору, схожої на кров, а на передній лівій частині цієї майки є пошкодження кутоподібної форми.

На трупі також виявлено підштаники чорного кольору, на лівій штанині виявлено нашарування вищевказаної речовини, в ділянці якого наявне лінійне пошкодження тканини.

Крім вищеописаних тілесних ушкоджень, на тильній поверхні правої китиці виявлено переривчасте садно (т.2, а.п. 213-215);

-даними протоколу огляду місця події від 01.05.2014 року та фототаблицями до нього, згідно з якими під час огляду ділянки польової дороги, яка з'єднує села Кулачківці та Вишнівку Снятинського району, а саме на відстані 45 м від електроопори №60, у канаві на лівій обочині дороги в напрямку с. Вишнівка, виявлено погон світло-синього кольору, призначений для носіння на форменій сорочці працівника міліції. Посередині погона вздовж на відстані 2 мм одна від одної розміщені дві зірки, які позначають звання «прапорщик міліції», а напроти цих зірок - емблема «МВС» (т.2, а.п.217-222);

-даними протоколу огляду місця події від 01.05.2014 року, додаткового протоколу огляду місця події від 03.05.2014 року та фототаблицями до них. Згідно з цими даними під час огляду ділянки грунтової дороги в урочищі «Середнє», що на території с.Кулачківці Снятинського району, на відстані 22 м на схід від листяного дерева, яке росте на обочині цієї дороги, в траві виявлено відрізок шнура світло-коричневого кольору (фото№1). На відстані 18 м. від вказаного дерева, на обочині в траві з південного боку від дороги виявлено відрізок тросу жовтого кольору (фото №2). На відстані 19,5 м. від дерева на схід виявлено два сліди довжиною 9 м., які ведуть в західному напрямку. Серед них виділяються ті, що утворені шляхом ковзання, і розташовані на лівому боці з південної сторони дороги (фото №3).

В західному напрямку зліва від вказаної дороги в траві на обочині виявлено уламок штикової загостреної лопати, пачку від сигарет «Marlboro» та відрізок шнуру чорного кольору (фото№5), які знаходяться на відстані 15,5 м. від зазначеного дерева.

По ходу огляду місця події зі сходу на захід на правій стороні дороги на відстані 16,5 м від зазначеного дерева виявлено сліди протектора шин (фото №4). На відстані 8 м. від даних слідів в північному напрямку за межами дороги в трав'яному покриві виявлено штикову лопату, загострена частина штика якої відламана (фото №6), і штиком ця лопата направлена в північному напрямку (т.2 а.п. 229-249);

-даними протоколу проведення слідчого експерименту та фототаблиці до нього від 01.05.2014 року. Під час проведення цього експерименту свідок ОСОБА_14 показував місце автобусної зупинки, що в с.Балинці біля магазину, де вранці 28.04.2014 року очікував потерпілий ОСОБА_13 (фото №2), та місце, де зупинився мікроавтобус марки «OPEL-Vivaro», яким керував обвинувачений ОСОБА_3, а пасажирами цього транспортного засобу були цей свідок, обвинувачений ОСОБА_4 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження (фото №4). Це місце знаходиться на відстані близько 50 м в напрямку руху в смт.Заболотів від того місця, де знаходився ОСОБА_13, і вказаний мікроавтобус заднім ходом під'їхав до ОСОБА_13 (фото №5). Також свідок ОСОБА_14 показав місце, де вказаний мікроавтобус, в який здійснив посадку ОСОБА_13, повернув ліворуч в напрямку с.Трофанівки (фото №7), а на перехресті в цьому селі - знову повернув ліворуч щоб виїхати за межі даного населеного пункту (фото №8). Після цього повороту ОСОБА_14 показав місце, де він вийшов з даного мікроавтобуса (фото №№10, 11), звідки через поле та лісопосадку пішов в с.Балинці до свого знайомого ОСОБА_33 (фото №№12, 14, 15). Також свідок вказав напрямок, в якому мікроавтобус продовжив рух по польовій дорозі, по обидва боки якої розташовані поля (фото №13 (т.3 а.п.1-13));

-даними протоколу проведення слідчого експерименту та фототаблиці до нього від 01.05.2014 року. Під час проведення цього експерименту свідок ОСОБА_16 показував місце, куди він на прохання обвинуваченого ОСОБА_3 приїхав з ОСОБА_17 своїм автомобілем марки «ВАЗ 2106» щоб витягти мікроавтобус марки «ОPEL-Vivaro», який застряг на польовій дорозі (фото №№1-3). На вказаному ОСОБА_16 місці наявні сліди протекторів шин (фото №№4,5). Вказаний свідок також показав напрямок, в якому вони намагалися витягти мікроавтобус. В цьому напрямку простягається поле та відсутні будинки (фото №6 (т.3 а.п.14-23));

-даними протоколу проведення слідчого експерименту та фототаблиці до нього від 03.05.2014 року. Під час проведення цього експерименту свідок ОСОБА_18 показав на грунтовій дорозі між селами Кулачківці та Вишнівка місце, де він зустрів обвинувачених, ОСОБА_16 і ОСОБА_17, які рухались автомобілем марки «ВАЗ 2106» (фото №1), та напрямок, в якому свідок поїхав за вказаним автомобілем своїм автомобілем марки «ВАЗ 21214». В цьому напрямку по обидва боки дороги простяглося поле (фото №2). Також цей свідок показав місце, в якому він звернув із вказаної дороги щоб доїхати до місця, де застряг мікроавтобус марки «ОPEL-Vivaro». Останній знаходився в урочищі «Середнє» с.Кулачківців на зарослій травою дорозі. Поблизу місця знаходження мікроавтобуса росте листяне дерево, а навкруги розташовані поля (фото №№3,4). На фото №№5-10 зафіксовано, що ОСОБА_18 показував напрямки, в яких він намагався витягти вказаний мікроавтобус, місце, де здійснювалося розкопування грунту та використання домкрату під час буксирування мікроавтобуса автомобілем ОСОБА_18, а також місце, на якому зупинився даний мікроавтобус після його витягнення. Останній передньою частиною спрямований в тому ж напрямку, в якому він рухався до застрягання, а саме в напрямку знаходження листяного дерева (т.3 а.п. 24-34);

-даними висновку судово-медичної експертизи №41 від 01.05.2014 року - 06.06.2014 року, згідно з якими на трупі ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючої колото-різаної рани передньої поверхні грудної клітки зліва; сліпої колото-різаної рани нижньої третини лівого стегна на передній поверхні; синця правого ока; саден правої щоки та чола. Обидві колото-різані рани утворились від дії колото-ріжучого предмету, яким міг бути ніж. Синець утворився від ударної дії тупого твердого предмету, садна - від ударної дії чи ковзання такого предмету. Вказані тілесні ушкодження утворилися прижиттєво. Для їх спричинення потерпілому було нанесено не менше шести ударів.

Смерть ОСОБА_13 настала близько трьох діб до моменту розтину від проникаючої колото-різаної рани передньої поверхні грудної клітки зліва, що супроводжувалось масивною зовнішньою та внутрішньою кровотечами, про що свідчить наявність крові в лівій плевральній порожнині, накладання крові на одязі. Смерть настала від нанесення не менше одного удару в грудну клітку. Враховуючи наявність згортків в лівій плевральній порожнині, з моменту нанесення тілесних ушкоджень до настання смерті пройшло не менше 7-10 хвилин.

Також при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_13 виявлено відсутність лівої легені, серця, підшлункової залози, шлунку, частини тонкого кишечника, діафрагми, що утворилось посмертно, про що свідчить відсутність відповідних крововиливів.

Перелом ребра, дефект м'яких тканин на вищевказаній колото-різаній рані передньої поверхні грудної клітки зліва, перелом в ділянці нижнього краю грудини могли бути заподіяні зубами тварин.

В ділянці рани грудної клітки виявлені гемогенні накладення заліза. В зв'язку з тим, що такі накладення виявлені на всій поверхні препарату, що пов'язане із вираженими гнильними змінами, результат реакції має відносне значення (т.3 а.п. 96-98);

-даними висновку медико-криміналістичної експертизи №103 від 20.05.- 23.05.2014 року та фототаблицями до нього. В цьому висновку вказані ті ж тілесні ушкодження та можливі механізми їх спричинення, що і у вищевказаному висновку судово-медичної експертизи №41 (т.3, а.п. 102-106);

-даними додаткового висновку судово-медичної експертизи №41 від 20.10.2014 року, згідно з яким виявлені на трупі ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани передньої поверхні грудної клітки зліва, що зумовило масивну внутрішню та зовнішню кровотечі, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

Колото-різана рана нижньої третини лівого стегна належить до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, а синець правого ока, садна правої щоки, чола - до легких тілесних ушкоджень (т.3 а.п. 109-111);

-даними висновку експерта №545 від 13.05.-30.05.2014 року, складеного за наслідками проведення гістологічного дослідження, згідно з якими у трупа потерпілого ОСОБА_13 виявлено різко виражене малокров'я нирок, некронефроз, набряк речовини головного мозку, дистелектаз, набряк легень, нерівномірне кровонаповнення судин головного мозку, селезінки (т.3, а.п.101);

-даними висновку медико-криміналістичної експертизи №124 від 02.07.- 15.07.2014 року та фототаблицями до нього. В цьому висновку вказано, що в передній та задній поверхнях куртки та штанів потерпілого виявлені сліди ковзання у вигляді потертості тканини, деформації та сплощення пучків волокон, виявлення частинок піску та глини, що утворилися від ковзання по травмуючій поверхні, якою могла бути поверхня землі (дороги).

На підошві туфля, який був на лівій нозі потерпілого, виявлено слід ковзання у вигляді ділянки потертості, накладень піску та глини на підошві. Механізм утворення цієї потертості є аналогічний вказаному в попередньому абзаці.

Три верхні ґудзики сорочки відсутні. В місці знаходження другого та третього ґудзиків зверху наявні сліди відриву. Відриви ґудзиків спричинені внаслідок перерозтягнення тканини тупими предметами. На передній поверхні сорочки зліва, над клапаном лівої нагрудної накладної кишені виявлено фрагмент колото-різаного пошкодження, в ділянці лівого кінця якого є розрив тканини з утворенням дефекту. За розташуванням і напрямком цей фрагмент відповідає колото-різаній рані на пристінковій плеврі в 2-му міжребер'ї зліва, і має подібні деталі будови, тобто рівні краї пошкодження і наявність (як і на пристінковій плеврі) заокругленого правого кінця пошкодження. Тому є підстави вважати, що зазначені фрагмент і рана складають канал пошкодження, що спричинений плоским колючо-ріжучим предметом форми ножа, який має обушок та лезо.

Розташування колото-різаного пошкодження на одязі і тілі потерпілого дозволяє вважати, що удар вказаним предметом, який спричинив проникаюче поранення грудної клітки, де розташовані внутрішні органи (легені, серце, аорта, легенева артерія), заподіяний стосовно потерпілого в напрямку спереду назад.

Безпосередньо вліво від описаного фрагмента пошкодження, над вказаною кишенею сорочки виявлені розриви тканини з утворенням її дефекту; характер зазначеного пошкодження (нерівні краї) свідчить, що вони утворилися внаслідок перерозтягнення тканини дією тупих предметів з обмеженою поверхнею, якими могли бути зуби тварини (тварин).

Описаний характер розрізу у формі хвилястої лінії дозволяє вважати, що він заподіяний предметом, який має ріжучий край. Таким предметом міг бути ніж. Характер, форма і обмежені розміри розривів тканини в ділянці краю лівого борта і планки сорочки свідчать, що вони утворились від дії предметів з обмеженою поверхнею, якими могли бути зуби тварини (тварин).

При цьому від перерозтягнення тканини сорочки могли утворитись і її розриви вверх та вниз від різаного пошкодження, що розташоване на межі з правим краєм лівої накладної кишені. На поверхні останньої відповідно верхньому кінцю описаного розрізу виявлені два невеликих різаних пошкодження, що розташовані по одній лінії, і не проникають через сорочку, характер яких (рівні краї, гострокутні кінці) свідчать, що вони заподіяні ріжучим предметом.

В ділянці лівої плечової лямки виявлений її відрив на місці фіксації її ґудзика, про що свідчать відокремлення волокон в пошкоджених нитках на різних рівнях, відсутність ґудзиків, та розріз на межі з верхньою частиною лівого шва пройми, рівні краї пошкодження. Вказаний відрив утворився від перерозтягнення лямки тупим предметом, а розріз заподіяний ріжучим предметом, яким міг бути ніж. Край розрізу на фрагменті плечової лямки та край розрізу на фрагменті цієї лямки, що залишився на сорочці, збігаються. Крім того, виявлений відрив правої плечової лямки в місці її фіксації до сорочки (ґудзик в цьому місці відсутній), що також утворився внаслідок перерозтягнення лямки тупим предметом.

Характер пошкоджень майки на передній поверхні з утворенням дефекту тканини свідчить, що вони також могли бути спричинені зубами тварини. При цьому від перерозтягнення тканини міг утворитись розрив шва лівого вирізу пройми.

Безпосередньо вправо і донизу від лівої накладної кишені виявлений розріз довжиною 9,5 см, поєднаний з розривами, тобто розріз переходить в розриви, які направлені вверх та вниз від розрізу, про що свідчать ділянки рівних та нерівних країв. При звичайному положенні сорочки та майки потерпілого на манекені з урахуванням описаного розрізу пошкоджень на майці не виявлено.

На передній поверхні лівої штанини штанів та підштаників потерпілого виявлені по одному колото-різаному пошкодженню, що спричинені плоским колючо-ріжучим предметом форми ножа, який має обушок та лезо, про що свідчать форма пошкоджень, їх рівні краї, наявність одного кінця заокругленого, а протилежного - гострокутного. За розташуванням описані пошкодження збігаються, відповідають колото-різаним ранам передньої поверхні лівого стегна та утворились від одного удару колючо-ріжучим предметом. Враховуючи розташування зазначених пошкоджень, слід дійти висновку, що вказаний предмет діяв стосовно потерпілого ймовірно в напрямку спереду назад, знизу вверх та зліва направо.

Враховуючи подібний характер країв вказаних пошкоджень сорочки, в тому числі лівих плечової лямки і штанини штанів, не виключається, що ці пошкодження могли бути заподіяні одним гострим предметом, яким міг бути ніж.

За характером і розташуванням колото-різане пошкодження сорочки над лівою накладною кишенею збігається з проникаючою колото - різаною раною грудної клітки зліва. Колото-різане пошкодження на передній поверхні лівої штанини збігається з колото-різаною раною лівого стегна потерпілого. Кусано - рвані пошкодження сорочки і майки за розташуванням відповідають дефекту тіла на передній поверхні тулуба, де також виявлені сліди дії зубів тварин.

Враховуючи характер плям крові на одязі, відсутність поздовжніх потьоків крові, слід вважати, що в момент заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень він в основному перебував в горизонтальному положенні. При цьому не виключено, що в момент першого удару (перших ударів) він міг перебувати у вертикальному положенні. Характер і розташування пошкоджень одягу та тілесних ушкоджень свідчать, що в момент їх заподіяння потерпілий був повернутий до нападника передньою поверхнею тіла (т.3, а.п. 115-131);

-даними висновку експерта №498 від 13.05.- 19.05.2014 року, згідно з якими в слідах на вищевказаних обкладинці посвідчення (№1), службовому посвідченні УІФ №020503 (№2), 4-х банківських платіжних картках (№3-6), картці клієнта магазину «Вопак» (№7), 6-ти грошових банкнотах (№8-13), вилучених з місця події, знайдена кров людини. При серологічному дослідженні виявлені антиген А та ізогемаглютинін анти-В ізосерологічної системи АВО, що не виключає можливості належності даної крові потерпілому ОСОБА_13 (т.3, а.п.137-139);

-даними висновку судово-імунологічної експертизи №497 від 13.05-15.05.2014 року, згідно з якими в слідах на лямці від сорочки (об.№1) знайдена кров людини, при серологічному дослідженні якої виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО. Таким чином, ця кров може належати особі (особам) групи А з ізогемаглютиніном анти-В або АВ за ізосерологічною системою АВО, що не виключає можливості належності даної крові потерпілому ОСОБА_13 (т.3, а.п. 144-145);

-даними висновку судово-імунологічної експертизи №523 від 15.05-22.05.2014 року, згідно з якими у плямах на трусах (об. №№1,2), майці (об.№№3-5), сорочці (об. №№6-10), підштаниках (об. №№11,12), куртці (об. №№16,17) та штанах (об. №№18,19), які вилучені з трупа потерпілого ОСОБА_13, знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у зазначених об'єктах виявлений антиген А, в об.№№6-12, 16-19 - ізогемаглютинін анти-В ізосерологічної системи АВО.

Таким чином, виявлена на вказаних об'єктах кров може належати особі (особам) групи А з ізогемаглютиніном анти-В, а на трусах і майці - особі (особам) групи А з ізогемаглютиніном анти-В або групи АВ ізосерологічної системи АВО, що не виключає можливості належності крові потерпілому ОСОБА_13 (т.3, а.п. 150-153);

-даними протоколу обшуку від 19.11.2014 року, згідно з якими в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_34 в приміщенні будинку АДРЕСА_2, а саме в спальній кімнаті під дерев'яною підлогою, у правому віддаленому куті у викопаній під підлогою ямі розмірами 1,5 х1,5 м, виявлено обвинуваченого ОСОБА_4 Крім того, в даному господарстві виявлено та вилучено штани джинсові чоловічі темно-синього кольору з написом «VARX AR» та чоловічу сорочку на довгий рукав у клітинку чорного, білого, голубого та сірого кольорів. При цьому ОСОБА_4 вказав, що саме в цьому одязі він був одягнутий в ніч з 27.04. на 28.04.2014 року та в день, коли мав місце конфлікт з потерпілим ОСОБА_13 (т.4, а.п. 173-175);

-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 20.11.2014 року та продемонстрованого в судовому засіданні відеозапису цієї слідчої дії в частині обставин, які мали місце в полі, де знайдено труп потерпілого. Під час проведення відтворення вказаних обставин обвинувачений ОСОБА_4 пояснив та показав на місцевості, що близько 07.30 - 08.00 год. обвинувачені, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, яку ОСОБА_4 називає «ОСОБА_43», та потерпілий ОСОБА_13 приїхали мікроавтобусом марки «OPEL-Vivaro» із с.Балинців в поле, що за с.Трофанівкою Снятинського району. Вказаним мікроавтобусом керував обвинувачений ОСОБА_3 по прізвиську «ОСОБА_44», збоку біля нього сидів ОСОБА_4, а на задніх сидіннях - «ОСОБА_43» та потерпілий.

На пагорбі поблизу дерева в місці, на яке вказав ОСОБА_4 під час даного відтворення, мікроавтобус зупинився. Біля нього продовжувалася сварка і тяганина з потерпілим ОСОБА_13, під час якої ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вдарив його один раз рукою в обличчя. Під час даного конфлікту вони з потерпілим перемістилися на відстань приблизно 100 м вниз від вказаного пагорба до ділянки ріллі. ОСОБА_3 в цей час знаходився на пагорбі. Раптом ОСОБА_4 побачив, що ОСОБА_13 шкутильгає, та запитав потерпілого, що сталося. Коли останній підняв штанину, то ОСОБА_4 побачив на нозі потерпілого рану. В цей час до них з того напрямку, де знаходився мікроавтобус, підійшов ОСОБА_3 по кличці «ОСОБА_44» та сказав: «Це все, треба його «мочити». ОСОБА_4 подумав, що ОСОБА_3 жартує, а тому не зупинив його, а відповів, що «мочити», то «мочити». Обвинувачені і потерпілий почали сходити нижче в напрямку рівчака, під час чого ОСОБА_3 сказав ОСОБА_4, що вони вдвох з ОСОБА_13 поговорять. ОСОБА_3 з потерпілим відійшли від ОСОБА_4 на відстань близько 40 метрів на ділянку, де росте трава, пройшовши вищевказану ділянку ріллі, а ОСОБА_4 залишався на цій ріллі. Під час даного слідчого експерименту ОСОБА_4 вказав на напрямок куди вони відійшли і на зазначені ділянки.

Коли ОСОБА_4 піднімався до мікроавтобуса, то ОСОБА_3 його покликав. ОСОБА_4 підійшов до нього і побачив, що потерпілий лежить на землі, а ОСОБА_3 тримав в руці закривавлений ніж з блискучим лезом. ОСОБА_4 чітко ствердив, що цей ніж ОСОБА_3 взяв з мікроавтобуса, а не випадково знайшов це знаряддя в полі. Також ОСОБА_4 відомо, що ОСОБА_3 і раніше возив в мікроавтобусі ніж. Після цього ОСОБА_3 сказав ОСОБА_4 щоб допоміг, і ОСОБА_4 прикрив обличчя вбитого осокою, яка росте в тому місці, і яку ОСОБА_4 просто навернув на обличчя потерпілого. Під час даного слідчого експерименту ОСОБА_4 вказав на місце, де лежав труп ОСОБА_13 Це місце знаходиться поблизу межі між вказаними ділянками ріллі та трав'яного покриву.

Після цього ОСОБА_4 піднімався в напрямку знаходження мікроавтобуса та бачив як ОСОБА_3 витер у свою футболку ніж та викинув його у напрямку рівчака, який знаходиться нижче місця вбивства, і вздовж цього рівчака ростуть дерева. Під час даного слідчого експерименту ОСОБА_4 вказав цей напрямок. Також йому відомо, що перед тим ОСОБА_3 відрізав вказаним ножем погони з форменого одягу вбитого працівника міліції та забрав їх собі.

Особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, яку ОСОБА_4 називає «ОСОБА_43», весь цей час знаходилася на пагорбі біля мікроавтобуса і не спускалася з обвинуваченими та потерпілим. ОСОБА_4 першим прийшов до мікроавтобуса та повідомив вказаній особі, що ОСОБА_3 вбив ОСОБА_13, на що «ОСОБА_43» відповів, що не треба було того робити. Коли до них підійшов ОСОБА_3, то вони всі домовилися, що втікають.

Під час проведення даного слідчого експерименту ОСОБА_4 чітко ствердив, що раніше в нього не було жодних стосунків з потерпілим і для чого останнього везли у вказане поле ОСОБА_4 невідомо.

Після цього обвинувачені сіли в мікроавтобус, який, проїхавши незначну відстань в напрямку вказаного пагорба, забуксував. З метою допомоги у витягуванні мікроавтобуса ОСОБА_3 зателефонував своєму товаришеві, який приїхав ще з одним чоловіком, та допомогли витягнути мікроавтобус. Того дня після вказаної події обвинувачені ще з двома чоловіками вживали спиртні напої в барі «Діброва», що в смт. Гвіздець.

ОСОБА_4 також пояснив, що вказана подія відбувалася весною та в той день була тепла погода. Він був одягнений того дня в джинсові штани та сорочку синього кольору у клітинку, а взутий у чорні кросівки. Вказаний одяг вилучений з його житла під час проведення обшуків.

ОСОБА_4 пам'ятає, що ОСОБА_3 в день вбивства потерпілого був одягнений в спортивні штани синього кольору з білими смугами, а особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, - в куртку червоного кольору та джинсові штани синього кольору (т.4, а.п. 181-188);

-даними висновку експерта №271 від 28.11.2014 року, згідно з яким сліди пальця руки максимальними розмірами 16х25 мм, виявлений та вилучений 01.05.2014 року в ході огляду вищевказаного автомобіля марки «OPEL Vivaro», залишений безіменним пальцем лівої руки підозрюваного ОСОБА_4 (т.4 а.п.202-209);

-оглянутими в судовому засіданні речовими доказами, а саме:

- одяг, вилучений з трупа потерпілого ОСОБА_13 (труси, майка, сорочка, підштаники, шкарпетки, куртка, штани), на яких наявні описані у вищевказаних висновках експертиз №124 від 02.07.-15.07.2014 року та №523 від 15.05-22.05.2014 року колото-різані та різані пошкодження, а також плями крові;

- обкладинка для посвідчення зі шкіри коричневого кольору; службове посвідчення; банківські платіжні картки «Приват Банк VISA» НОМЕР_7, «Дельта Банк Master Card» НОМЕР_8, «Приват Банк Master Card» НОМЕР_9, «BROKBUSINESSBANK VISA» НОМЕР_10; картка клієнта мережі магазинів «Вопак» №5520173559; 6 гривневих банкнот; лямка від сорочки. На цих речах наявні сліди крові;

-описані у висновку експерта №257 від 30.05.2014 року уламок та пошкоджене полотно металевої частини штикової лопати, які раніше складали одне ціле - круглокінцеву лопату.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він не брав участі в безпосередньому заподіянні смерті потерпілому ОСОБА_13 та твердження обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що лише він (ОСОБА_4.) один здійснив вбивство цього потерпілого, суд вважає надуманими і даними обвинуваченими з метою уникнення відповідальності за вчинення умисного вбивства саме за попередньою змовою групою осіб, враховуючи також наступне.

В п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» від 07.02.2003 року №2 роз'яснено, що вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п.12 ч.2 ст. 115 КК) умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання.

За цей злочин несуть відповідальність і ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу. З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють убивство за попередньою змовою, до таких дій належать: застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співучасником; усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це; ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо.

Спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі їх вчинення.

Суд звертає увагу на покази обвинуваченого ОСОБА_4, дані ним під час проведення 20.11.2014 року вищевказаного слідчого експерименту, про те, що ОСОБА_3, тримаючи в руках ніж, сказав ОСОБА_4, що треба потерпілого вбити. Твердження ОСОБА_4 про те, що він сприйняв вказаний намір ОСОБА_3 як жарт, на увагу не заслуговують, оскільки до того між обвинуваченими та потерпілим виникла агресивна суперечка, під час якої до потерпілого ОСОБА_4 застосовувалося фізичне насильство, а також виявлено останнім на нозі потерпілого кровотечне поранення, яке йому показав останній, після чого ОСОБА_4 зрозумів чому потерпілий шкутильгає. Отже, сприймати за таких обставин намір ОСОБА_3 про вбивство потерпілого як жарт у ОСОБА_4 не було жодних підстав. З цього також випливає висновок, що ОСОБА_4. не заподіював вказаного поранення ноги потерпілому та не мав при собі колото-ріжучого предмету, а під час даного слідчого експерименту чітко пояснив, що ніж мав ОСОБА_3, і цей ніж останній взяв з мікроавтобуса. Однак, ОСОБА_4 не заперечив проти вказаного наміру ОСОБА_3 і не перешкодив останньому в реалізації такого наміру.

Не заслуговують на увагу також покликання обвинуваченого ОСОБА_4 на те, що під час проведення з його участю даного слідчого експерименту він давав покази під тиском працівників міліції, оскільки вказана слідча дія відбувалася з участю захисника, що стверджується як протоколом проведення цієї дії, так і продемонстрованим в судовому засіданні її відеозаписом. На вказаних засобах фіксації відсутні будь-які ознаки застосування до ОСОБА_4 фізичного чи психологічного тиску, і на відеозаписі видно, що цей обвинувачений ініціативно і добровільно пояснював та активно вчиняв дії, спрямовані на вказане відтворення. Крім того, ні цим обвинуваченим, ні його захисниками не надано жодних доказів на підтвердження фактів застосування тиску чи будь-яких інших незаконних способів отримання показань. Зокрема, вони не зверталися з жодними скаргами на незаконні дії органів досудового розслідування.

Крім того, відтворення ОСОБА_4 20.11.2014 року обставин події щодо часу та обставин вчинення злочину, знаряддя, механізму заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, їх локалізації та кількості знайшло своє об'єктивне підтвердження на місцевості, оскільки підтверджується даними вищезазначених протоколів огляду місця події, огляду трупа потерпілого, речових доказів, описаних вище висновків судово-медичних, медико-криміналістичних, дактилоскопічних, трасологічних експертиз.

Із змісту показань обвинуваченого ОСОБА_4, даних ним під час вказаного слідчого експерименту, та показань свідка ОСОБА_27 випливає, що обвинувачені обвинувачували у вбивстві потерпілого один одного, намагаючись уникнути відповідальності за скоєне. При цьому, суд враховує, що під час досудового розслідування ніщо не перешкоджало кожному з обвинувачених, яким було забезпечено право на захист, зізнаватися у вчиненні лише ним одним вбивства потерпілого ОСОБА_13, адже в такому разі кожен з них розраховував б на відповідальність, передбачену ч.1 ст.115 КК України, санкція якої передбачає менш суворе покарання, та не передбачає довічного позбавлення волі, на відміну від санкції ч.2 цієї статті. Однак, обвинувачені намагалися уникнути навіть відповідальності, передбаченої ч.1 ст.115 КК України.

Слід також звернути увагу на дані в судовому засіданні покази обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він не пам'ятає як наносив удари ножем в грудну клітку потерпілому, однак, на запитання потерпілої ОСОБА_10 чітко пояснив, що наніс саме два таких удари, а під час вказаного слідчого експерименту, детально пояснюючи і відтворюючи обставини події, ОСОБА_4 вказав, що вбивство потерпілого здійснив лише ОСОБА_37 Отже, дані покази ОСОБА_4 є взаємосуперечливими за своїм змістом і на увагу не заслуговують.

Крім того, суд враховує різку відмінність в показах обвинувачених щодо часу конфлікту між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим. Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3, пояснив, що з того моменту як ОСОБА_4 відійшов з потерпілим і до повернення ОСОБА_4 до мікроавтобуса минуло близько 30 хв. Однак, ОСОБА_4 в судовому засіданні ствердив, що вказаний конфлікт тривав близько лише 2 хв.

Слід також взяти до уваги, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 категорично заперечив відрізання ним погон з форменого одягу потерпілого після вбивства останнього, а під час слідчого експерименту чітко пояснив, що це зробив обвинувачений ОСОБА_3 Факт відрізання погону також об'єктивно підтверджується даними вищевказаного висновку медико-криміналістичної експертизи та фактом знайдення погону на відстані 45 м від електроопори №60, а саме у канаві на лівій обочині дороги в напрямку с. Вишнівки, що стверджується даними вищевказаного протоколу огляду місця події від 01.05.2014 року та фототаблицями до нього.

Не може бути взятим до уваги також твердження обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що коли хтось з осіб, які були на зупинці, зайшов в мікроавтобус через задні двері, то ОСОБА_3 тоді не дивився хто це був, він нікому не забороняв сідати та не запитував у нового пасажира куди йому потрібно їхати, оскільки ОСОБА_3 їхав додому і не мав наміру когось везти далі, ніж с.Кулачківці, адже в такому разі він як водій мікроавтобуса мав бути твердо переконаний, що новому пасажиру потрібно їхати саме в це село. Однак, в судовому засіданні встановлено, що до 28.04.2014 року ОСОБА_3 був знайомий з ОСОБА_13, йому було відомо де той проживав і що останній працював в Снятинському РВ УМВС. Отже, у ОСОБА_3 не було жодних підстав вважати, що ОСОБА_13 в понеділок вранці було потрібно їхати саме в с.Кулачківці додому до ОСОБА_3,, а не на роботу в м.Снятин. Так, свідок ОСОБА_25 чітко ствердив, що на вищевказаній автозупинці ОСОБА_3 повертався до ОСОБА_38, який розмовляв зі свідком ОСОБА_24 Крім того, в судовому засіданні встановлено, що в мікроавтобус ОСОБА_3 здійснив посадку лише потерпілий, хоча, як пояснив сам ОСОБА_3, сісти в його мікроавтобус бажали і інші очікуючі на зупинці пасажири, але ОСОБА_3 як таксист не поцікавився чому вони не здійснили посадку, адже це позбавляло його можливості отримання більш високого доходу за надання послуг з перевезення, і така поведінка ОСОБА_3 суперечила меті надання таких послуг.

Однак, останній чітко пояснив, що станом на 03 год. 28.04.2014 року, тобто за 4 години до приїзду на вказану зупинку, він не був близько знайомий з обвинуваченим ОСОБА_4, йому не було відоме навіть прізвище останнього, а лише його ім'я - ОСОБА_4 та прізвисько - «ОСОБА_3», і до того з ним ОСОБА_3 випадково зустрічався приблизно 1-3 рази на рік. Також суд зауважує, що ОСОБА_3 категорично відмовився везти ОСОБА_4 в смт.Заболотів, оскільки мав намір їхати додому, однак, після посадки в мікроавтобус ОСОБА_13 на перше ж прохання ОСОБА_4 ОСОБА_3 негайно і беззаперечно здійснив поворот на с.Трофанівку, хоча мав везти ОСОБА_4 максимум до кінця с.Балинців. Після цього ОСОБА_3 необхідно було повертатися назад, оскільки с.Кулачківці знаходиться перед с.Балинці, якщо рухатися в напрямку смт.Заболотова. Пояснення ОСОБА_3 про те, що він за с.Трофанівкою повернув на польову дорогу, де забуксував мікроавтобус, лише тому, щоб не їхати в смт.Заболотів і ця дорога вела в напрямку його будинку, спростовується в першу чергу показами самого ОСОБА_3 Так, останній пояснив, що він керує транспортним засобом недовго, однак, не пам'ятає коли востаннє до 28.04.2014 року користувався вказаною дорогою. Суд також бере до уваги дані в судовому засіданні покази обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що до 28.04.2014 року він ніколи не їздив по зазначеній дорозі і не бував на місці події, покази свідка ОСОБА_16, який пояснив про невикористання цієї дороги, та покази свідка ОСОБА_18, який чітко ствердив, що він раніше ніколи не їздив по даній дорозі і йому невідомо куди вона веде. Крім того, невикористання цієї дороги населенням об'єктивно підтверджується фактом застрягання на ній вказаного мікроавтобуса та даними вищевказаних протоколу огляду місця події та фототаблиць до нього, що підтверджують непридатність цієї дороги для загального користування, наявність на ній трав'яного покриву, глибокої колії та болота. По обидва боки цієї дороги простягаються поля і в радіусі кількох кілометрів відсутні житлові будинки.

Зазначення ОСОБА_3 вказаних причин повороту на польову дорогу не заслуговують на увагу ще й з тих підстав, що ним жодним чином не вказано з якою метою і з яких мотивів він в понеділок вранці віз до себе додому ОСОБА_4, особу, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, та потерпілого, адже ОСОБА_3 чітко ствердив, що раніше в нього з останнім не було жодних відносин. Також слід звернути увагу на те, що ОСОБА_3 вирішив поїхати саме таким складним маршрутом, маючи реальну можливість просто розвернути мікроавтобус в напрямку с.Кулачківців і поїхати по асфальтованій дорозі, адже всі вказані особи вже знаходилися в салоні мікроавтобуса на вищевказаній зупинці в с.Балинці, яка є найбільш наближеною до сусіднього с.Кулачківців.

Крім того, на підставі показів обвинувачених та свідка ОСОБА_14 суд приходить до висновку, що, здійснюючи поворот на дорогу в напрямку с.Трофанівки, обвинувачений ОСОБА_3 змінив свій намір їхати додому, а, погодившись із вказівкою ОСОБА_4, сприяв розвитку їх конфлікту з потерпілим, адже цей конфлікт виник в салоні мікроавтобуса до даного повороту, і даний конфлікт чув і розумів ОСОБА_3, про що сам пояснив в судовому засіданні. Також суд бере до уваги, що він нічого не зробив для припинення конфлікту, а, навпаки, повернувши за с.Трофанівкою на вищевказану польову дорогу, ще більше загострив даний конфлікт, який на той момент набув настільки агресивного характеру, що свідок ОСОБА_14, який був товаришем ОСОБА_3 і сам виявляв бажання їздити з ним впродовж цілої ночі, вирішив залишити мікроавтобус, і пішки пішов через поле та лісопосадку. Цей свідок в судовому засіданні чітко ствердив, що раніше подібного випадку не було, і що йому додому необхідно було йти з того місця близько 1 години через два села.

Крім того, якщо виходити лише із змісту пояснень обвинуваченого ОСОБА_3, то слід врахувати його поведінку після зупинки мікроавтобуса на вказаній польовій дорозі. Так, ОСОБА_3, розуміючи всю серйозність конфлікту з потерпілим, і там не зробив нічого для припинення цього конфлікту, не перешкодив ОСОБА_4, який (як пояснили обвинувачені) перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння, відійти з потерпілим, а після повідомлення ОСОБА_4 про вбивство ОСОБА_13 ОСОБА_3 навіть не пішов подивитися на стан потерпілого, не поцікавився у ОСОБА_4 яким способом та знаряддям той позбавив життя потерпілого, звідки він взяв це знаряддя серед полів. Так, ОСОБА_3 в судовому засіданні чітко ствердив, що він весь час відсутності ОСОБА_4 і ОСОБА_13 знаходився біля мікроавтобуса.

Доведеною є в судовому засіданні та ніким не заперечується та обставина, що після вчинення вбивства ОСОБА_13 обвинувачені нікому не повідомили про вчинене, не намагалися викликати швидку допомогу чи будь-яким іншим чином надати допомогу потерпілому. Отже, вони достовірно знали про його смерть. Незаперечною є також та обставина, що в другій половині дня 28.04.2014 року, тобто після приїзду додому, обвинувачений ОСОБА_3 вирішив залишити мікроавтобус в господарстві свідка ОСОБА_20, яке знаходиться на відстані близько 3-х км від місця проживання цього обвинуваченого, хоча в ніч на 28.04.2014 року він зі свідком зустрічався на дискотеці, і нічого не говорив йому про свій намір залишити у вказаного свідка даний транспортний засіб, про що чітко ствердив в судовому засіданні зазначений свідок. Встановленими є і ті обставини, що після 28.04.2014 року обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були відсутні за місцем свого проживання, в зв'язку з чим оголошувалися в розшук та були затримані відповідно 17.05.2014 року та 19.11.2014 року.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що обвинувачені були об'єднані спільним умислом відвезти потерпілого ОСОБА_13 у безлюдне місце серед полів щоб вчинити там відносно нього протиправні насильницькі дії, а після їх вчинення з метою уникнення відповідальності за спільне спричинення потерпілому тілесних ушкоджень обвинувачені вирішили умисно позбавити його життя. Отже, вчиняючи це вбивство, останні були об'єднані спільним умислом на вчинення саме даного злочину, і цей умисел у них виник до початку вчинення дій, які складають об'єктивну сторону інкримінованого злочину.

Отже, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за п.12 ч.2 ст.115 КК України. Їх дії за вказаною нормою органами досудового розслідування кваліфіковано вірно, оскільки обвинувачені за попередньою змовою групою осіб вчинили умисне вбивство потерпілого ОСОБА_13

Поряд з тим, в судовому засіданні не підтверджено жодними доказами, те, що обвинувачені, вчиняючи вказане вбивство, були озброєні кількома колючо-ріжучими предметами, і таке формулювання спростовується вищевказаними висновками судово-медичних та медико-криміналістичних експертиз, із змісту яких випливає, що тілесні ушкодження потерпілому та пошкодження його одягу могли бути спричинені предметом, який має обушок і лезо - ножем, однак, жодним чином не вказано про застосування кількох таких знарядь.

А тому формулювання про використання обвинуваченими під час вбивства потерпілого кількох колючо-ріжучих предметів слід виключити з їх обвинувачення.

Крім того, суд визнає недопустимим доказом заяву, написану обвинуваченим ОСОБА_4 19.11.2014 року, про зізнання у спільному вчиненні з ОСОБА_3 умисного вбивства ОСОБА_13 (т.4, а.п.171), оскільки ця заява написана без участі захисника, що є грубим порушенням вимог ч.1 ст.52 КПК України, яка передбачає обов'язкову участь захисника у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд враховує загальні засади призначення покарань, передбачені ст.65 КК України.

Суд вважає, що обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3, є наявність в нього на утриманні малолітньої дитини.

Обставини, які обтяжують покарання цього обвинуваченого, передбачені ст.67 КК України, відсутні.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4, суд визнає прохання ним в судових дебатах пробачення у потерпілих.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4, є згідно з п.13 ч.1 ст.67 КК України вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки про перебування саме в такому стані під час вчинення злочину ствердив в судовому засіданні сам ОСОБА_4

Суд також враховує особи винних, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності (т.3, а.п. 63-64, т.4, 139), позитивно характеризуються за місцем проживання та навчання (т.3, а.п. 67, т.4, а.п. 128, 141).

При призначенні покарання слід врахувати думку потерпілих, які наполягають на найбільш суворому покаранні обвинувачених у виді довічного позбавлення волі.

Поряд з тим, оскільки обвинувачені вважаються такими, що вперше притягуються до кримінальної відповідальності, то суд вважає, що призначення їм вказаного найбільш суворого виду покарання буде надмірно тяжким, а досягнення мети покарання, передбаченої ч.2 ст.50 КК України, тобто виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів як ними, так і іншими особами, можливе при призначенні покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах, визначених санкцією ч.2 ст.115 КК України.

В зв'язку із засудженням обвинувачених до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, застосований до них запобіжний захід у виді тримання під вартою доцільно продовжити на визначений КПК України строк.

Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, при вирішенні цивільних позовів суд враховує характер та обсяг душевних, психічних страждань, яких зазнала потерпіла ОСОБА_9, зумовлених раптовим зникненням її сина, кількаденними пошуками його тіла, які здійснювалися на території кількох населених пунктів Снятинського району. Вказане спричинило цій потерпілій надзвичайно сильні стресові ситуації, зумовлені як зникненням та пошуками її сина, так і звісткою про його насильницьку смерть та знайдення тіла з ознаками такої смерті. Суд також бере до уваги, що потерпіла перебувала на лікуванні, в зв'язку з чим судовий розгляд неодноразово відкладався, що свідчить про значне погіршення стану її здоров'я.

Тому суд вважає, що справедливим та розумним розміром відшкодування моральної шкоди буде 500 000 грн., по 1/2 частині якого слід стягнути з кожного з обвинувачених.

Таким чином, цивільні позови потерпілої ОСОБА_9 підлягають частковому задоволенню.

Крім того, присудженню з кожного з обвинувачених на користь потерпілої ОСОБА_9 підлягають понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі по 1 500 грн., що підтверджується документально (т.1, а.п.14, т.2, а.п.18).

Також з обвинувачених в користь держави підлягають стягненню процесуальні витрати за проведення вищевказаних судових експертиз, а саме по 1 709,11 грн. з кожного обвинуваченого (т.3, а.п.172, 176, 239, т.4, а.п.35, 201).

Витрати за проведення інших експертиз суд з обвинувачених не стягує, оскільки висновки цих експертиз не мають достатнього доказового значення.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до правил ст.100 КПК України.

Суд також вважає за необхідне скасувати арешт, накладений на вищевказаний мікроавтобус марки «OPEL-Vivaro», та повернути цей транспортний засіб його власнику.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років.

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років.

Запобіжні заходи засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у виді тримання під вартою вважати продовженими на строк 60 днів, а саме до 02 січня 2016 року включно.

Строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_3 рахувати з часу його фактичного затримання, а саме з 17.05.2014 року з 01 год. 30 хв., з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_4 рахувати з часу його фактичного затримання, а саме з 19.11.2014 року з 22 год. 00 хв., з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди та 1 500 (одну тисячу п'ятсот) гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди та 1 500 (одну тисячу п'ятсот) гривень витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави 1709 (одну тисячу сімсот дев'ять ) гривень 11 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Стягнути зі ОСОБА_4 в користь держави 1709 (одну тисячу сімсот дев'ять ) гривень 11 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

1) особисті речі потерпілого ОСОБА_13:

-туфлі, підстилки, труси, майку, підштаники, шкарпетки, формені сорочку, куртку, штани, а також обкладинку для посвідчення коричневого кольору, службове посвідчення, банківські платіжні картки: «Приват Банк VISA» НОМЕР_7, «Приват Банк Master Card» НОМЕР_9, «Дельта Банк Master Card» НОМЕР_8, «BROKBUSINESSBANK VISA» НОМЕР_10; картку мережі магазинів «Вопак» №5520173559, шість гривневих банкнот; профспілковий квиток ІФ № 128, картку заступник №1 від 16.01.2012 року, картку заступник №13 від 10.04.2013 року (в матеріалах кримінального провадження також вказано дату видачі цієї картки «10.10.2013 року»), візитну картку ОСОБА_39, сувенірну банкноту «100 $», картку на знижку з магазину «Чоловічі костюми» повернути потерпілій ОСОБА_9;

2) лямку із форменої сорочки, погон, піднігтьовий вміст з рук, сліди пальців рук трупа ОСОБА_13 на дактилокарті; штикову лопату та уламок частини штика; гіпсовий зліпок сліду шин, що знайдені на місці застрягання автомобіля марки «Opel Vivaro», номерний знак «НОМЕР_6»; мікрооб'єкти, вилучені з передніх та задніх сидінь цього автомобіля, знищити;

-паспорт громадянина України серії НОМЕР_11 та закордонний паспорт серії НОМЕР_12, видані відповідно 03.02.2012 року та 15.12.2008 року на ім'я ОСОБА_4; сорочку та джинсові штани, передані в камеру зберігання речових доказів СУ УМВС України в Івано-Франківській області, повернути ОСОБА_4;

-джинсові штани та кофту ОСОБА_14 повернути останньому;

-кросівки марки «Fishmen», футболку, куртку засудженого ОСОБА_3, спортивну кофту білого кольору, шерстяне покривало, які вилучено з автомобіля марки «Opel Vivaro», номерний знак «НОМЕР_6», військовий квиток на прізвище ОСОБА_3 серії НОМЕР_13, в обкладинці якого є обліково-послужна картка та мобілізаційне розпорядження ОСОБА_3 від 21.03.2014 року, видане на його ім'я посвідчення водія серії НОМЕР_14, мобільний телефон «Nокіа 1280» в корпусі чорного кольору з пошкодженим екраном, ІМЕІ НОМЕР_15 із sім-картою «Київстар» НОМЕР_16, мобільний телефон «Samsung Е 330» в корпусі сріблястого кольору, ІМЕІ НОМЕР_17, екран телефону у непрацюючому стані із sім-картою «Київстар» з надписом НОМЕР_18, чоловічий гаманець темно-коричневого кольору з картками «Приват Банк» № НОМЕР_19 та НОМЕР_20, пластикову картку - тримач від sім-карти «Київстар» НОМЕР_21, візитні картки, два фотознімки жінки та два клапті паперу з рукописними надписами: «НОМЕР_1 ОСОБА_16, НОМЕР_2 ОСОБА_45., НОМЕР_3 ОСОБА_46, НОМЕР_4 ОСОБА_47, НОМЕР_22-ОСОБА_48, НОМЕР_5 - шеф, НОМЕР_23- ОСОБА_49, НОМЕР_24- ОСОБА_50, повернути засудженому ОСОБА_3;

- диск для лазерних систем зчитування із відеозаписом огляду місця події 01.05.2014 року; СD-диск із змістом відеозапису слідчого експерименту від 20.11.2014 року за участю ОСОБА_4; диск СD-R52х з інформацією операторів мобільного зв'язку зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 06.05.2014 року, на мікроавтобус марки «Opel Vivaro», номерний знак «НОМЕР_6», який переданий на зберігання в Снятинський РВ УМВС України в Івано-Франківській області, та повернути цей транспортний засіб його власнику ОСОБА_41, ІНФОРМАЦІЯ_10, жителю АДРЕСА_3

Вручити сторонам кримінального провадження копію вироку негайно після його проголошення.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженими - протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Головуючий - суддя Калинюк О. П.

Судді: Васильковський В.В.

Потятинник Ю.Р.