Рішення № 53093495, 28.10.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/356/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2129/2015

Категорія 29

Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б.В.

Суддя-доповідач Фединяк В.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Фединяка В.Д.

суддів: Ковалюка Я.Ю., Матківського Р.Й.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю представника ОСОБА_2 -

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - Ємчука Андрія Володимировича на рішення Косівського районного суду від 18 грудня 2014року, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» «далі ТзОВ «Кредитні ініціативи» звернулось в суд з указаним позовом і зазначало, що 22 червня 2006 року між публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1/12-Ф з подальшим внесенням змін. Відповідно до умов якого банк зобов'язується надати відповідачу кредит у сумі 45 170 дол. США, а останній зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. З метою забезпечення виконання зобрв'язання за кредитним договором, 22.06.2006 року ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК», якого правонаступник ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, згідно якого останні передали Банку в іпотеку житловий будинок з належними до нього будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі: жилий будинок літ А, площею 111,4 кв.м., сарай літ. Б, сарай літ. В, вбиральня літ. Г, літня кухня літ. Д, огорожа № 1,2.3 (метал, сітка). Посилаючись на те, що позичальник належним чином не виконує умови кредитного договору, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1/12-Ф від 22.06.2006 року, яка станом на 01 грудня 2013 складає 400 232,05 грн., з яких: за кредитом - 236 938,34 грн.; по відсотках - 108 985,03 гри.; по комісії - 6 611,57 (шість тисяч шістсот одинадцять гривень 57 копійок) грн.; пеня за останній рік - 47 697,11 грн. просив в користь ТОВ «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ: 35326253, п/р 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, Юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, буд. Незалежності, 14) звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути з відповідача 3654 грн. судового збору.

Рішенням Косівського районного суду від 18 грудня 2014 року відмовлено ТзОВ «Кредитні ініціативи» у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі представника ТзОВ «Кредитні ініціативи» - Ємчука А. В. ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, вказуючи на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив незаконне рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що мораторій на стягнення майна, встановлений Законом України «Про мараторій на стягнення майна громадян України» наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) заставне майно.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вважає рішення суду законним та обґрунтованим і проси відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник ТзОВ «Кредитні ініціативи» повторно не з'явився в судове засідання, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що відповідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» забороняє звернення стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння вул. Шевська , 6 смт. Кути, Івано-Франківської області, яке забезпечує виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті.

Висновок суду є передчасним і погодитись з ним не можна.

Судом установлено, що 22 червня 2006 року по 21 червня 2009 року між закритим акціонерним товариством «ТАС-ІНВЕСБАНК», правонаступник якого ПАТ «Сведбанк» і в подальшому ТзОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1/12-Ф відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 45 170 дол. США, а останній зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти у розмірі 15 % річних за користування кредитом , строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та Графіком зменшення ліміту заборгованості. 19 червня 2009 року між банком та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір №2 до кредитного договору № 1/12-Ф від 22.06.2006 року, згідно якого строк дії кредитної лінії встановлено з 22 червня 2006 року по 21 червня 2010 року.

З метою забезпечення виконання зобрв'язання за вищевказаним кредитним договором, 22.06.2006 року ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» (якого правонаступник ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, згідно якого останні передали Банку в іпотеку житловий будинок з належними до нього будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі: жилий будинок літ А, площею 111,4 кв.м., сарай літ. Б, сарай літ. В, вбиральня літ. Г, літня кухня літ. Д, огорожа № 1,2.3 (метал, сітка).

Позивач вказує на те, що у зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору № 1/12-Ф від 22.06.2006 року станом на 01 грудня 2013 заборгованість складає 400 232,05 грн., з яких: за кредитом - 236 938,34 грн.; по відсотках - 108 985,03 гри.; по комісії - 6 611,57 (шість тисяч шістсот одинадцять гривень 57 копійок) грн.; пеня за останній рік - 47 697,11 грн.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частинами першою та третьою статті 33 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV "Про іпотеку" (далі - Закон України "Про іпотеку") передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), що повною мірою відповідає лексичному значенню відповідного слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільнення від його виконання. Відтак установлений Законом України "Про мораторій" мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України "Про мораторій" протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій" не підлягає виконанню.

Аналогічний висновок міститься у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27 травня 2015 року № 6-57 цс 15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не врахував, що Закон України "Про мораторій" не є підставою для відмови в захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кредиторів.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди); з інших підстав, передбачених Законом.

Згідно укладеного 22 червня 2006 року по 21 червня 2009 року між закритим акціонерним товариством «ТАС-ІНВЕСБАНК», правонаступник якого ПАТ «Сведбанк» і в подальшому ТзОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_2 кредитного договору № 1/12-Ф відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 45 170 дол. США, а останній зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти у розмірі 15 % річних за користування кредитом , строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та Графіком зменшення ліміту заборгованості та укладеного 19 червня 2009 року між банком та ОСОБА_2 додаткового договору №2 до кредитного договору № 1/12-Ф від 22.06.2006 року, згідно якого строк дії кредитної лінії встановлено з 22 червня 2006 року по 21 червня 2010 ріку передбачено щомісячне погашення заборгованості за цим договором (а.с.9).

Згідно з пунктами 1.1, 4.1,4.2 кредитного договору та Графіку зменшення ліміту заборгованості позичальник зобов'язався: починаючи з 15.11.2006 року кожного наступного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитним договором у сумі 821 доларів США та проценти за користування кредитом на рахунок, указаний у пункті 1.3 цього договору, шляхом внесення коштів готівкою чи перерахування їх зі свого поточного рахунку.

За порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів передбачена відповідальність п.6.1- 6.7.3 кредитного договору.

Зобов'язання за кредитним договором позивач виконав, надавши ОСОБА_2 кредитні кошти в повному обсязі, що останнім не заперечується. Однак він взятих на себе зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, не сплативши проценти за користування кредитними коштами, не повернувши чергові суми отриманого кредиту та не погасивши всю суму кредиту.

Відповідно представленого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 01 грудня 2013 складає 64420 доларів США 47 центів, що курсом Національного бану України становить 514848,27 грн. (а.с.21).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, частині першій, другій статті 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.

Перевіряючи доводи заявника в частині застосування судом норм закону щодо позовної давності, колегія суддів виходять із такого.

Як зазначалося вище, сторони встановили строк дії договору - до 21 червня 2010 року, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з умовами кредитного договору (пунктами 1.1, 4.1,4.2 та Графіку зменшення ліміту заборгованості) позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до 15 числа кожного місяця, а процентів - кожного 5 числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежа.

Представник позивача не представив доказів, коли позичальник ОСОБА_2 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв'язку із чим з 01 грудня 2013 року у нього утворилась заборгованість за кредитним договором. У свою чергу банк звернувся до суду з позовом до нього 10 лютого 2014 року.

У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання представника ТзОВ «Кредитні ініціативи» суд позбавлений можливості сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти у здійсненню їхніх прав та дотримується вимог ст. 11 встановлених цим Кодексом щодо диспозитивності цивільного судочинства.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення у даному випадку випливає зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків та неспростованих презумпцій щодо фактів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідно ч.1 ст.261 ЦК України представник ТзОВ «Кредитні ініціативи» міг довідатися про порушення свого права і про особу, яка його порушила 21 червня 2010 року, тобто в день закінчення строку кредитного договору № 1/12-Ф від 22 червня 2006 укладеного між закритим акціонерним товариством «ТАС-ІНВЕСБАНК», правонаступник якого ПАТ «Сведбанк» і в подальшому ТзОВ «Кредитні ініціативи», та ОСОБА_2

У матеріаліх справи міститься заява представника відповідача про застосування позовної позовної давності (а.с.155).

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов помилкового висновку відмовиши вирішити питання відповідача про відмову у задоволенні позову за спливом позовної давності, оскільки про порушене право ТзОВ «Кредитні ініціативи» було відомо з часу припинення погашення щомісячних платежів за кредитним договором та з часу закінченя дії вищевказаного кредитного договору - 21 червня 2010 року.

Про захист такого права банк звернувся до суду 10 лютого 2014 року. Клопотання про поважність причин пропущення позовної давності та поновлення позовної давності банк не подавав.

Згідно ч.3 ст 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За правилами п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову право ТзОВ «Кредитні ініціативи» у задоволенні позову за спливом позовної давності.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - Ємчука Андрія Володимировича задовольнити частково. Рішення Косівського районного суду від 18 грудня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» у задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з належними до нього будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі: жилий будинок літ А, площеюкв.м., сарай літ. Б, сарай літ. В, вбиральня літ. Г, літня кухня літ. Д, огорожа № 1,2.3 (метал, сітка) на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ: 35326253, п/р 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, Юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, буд. Незалежності, 14), в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1/12-Ф від 22.06.2006 року, яка станом на 01 грудень 2013 складає 400 232,05 грн., з яких: за кредитом - 236 938,34 грн.; по відсотках - 108 985,03 гри.; по комісії - 6 611,57 (шість тисяч шістсот одинадцять гривень 57 копійок) грн.; пеня за останній рік - 47 697,11 грн. та 3654 грн. судового збору - за спливом позовної давності. Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.

Головуючий В.Д.Фединяк

Судді: Я.Ю.Ковалюк

Р.Й.Матківський