Рішення № 53093217, 02.11.2015, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1647/15-ц

02 листопада 2015 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді Флоряк Д.В.,

секретаря Буратчук О.В.,

з уч. відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Надвірна справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,-

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 285427, 88 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 19.12.2006 року між Банком "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2204pv17-06, на підставі якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 12000,00 дол.США з відсотковою ставкою 15,00 % річних в обмін на зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті процентів, а також можливих комісій з кінцевим терміном повернення до 19.12.2020 року. 01.09.2008 року між банком та позичальником укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до якої процентна ставка за користування кредитом, починаючи з 01.09.2008 року встановлена в розмірі 16% річних. Однак позичальник ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконує, кредитні кошти банку не сплачує, в зв'язку з чим виникла заборгованість в загальній сумі 285427,88 грн. станом на 16.06.2015 року і банк змушений звернутися в суд з позовом про стягнення суми заборгованості в судовому порядку з відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві, а також в заяві, направленій на адресу суду, просить розглянути справу по суті в їх відсутності, позовні вимоги повністю підтримує вимоги з підстав, наведених в позовній заяві, просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 заявлений позов визнав частково, суду пояснив, що заборгованість по кредитному договору виникла в зв'язку з важким матеріальним становищем, яке склалося в його сім'ї, проте не оспорює фактичну суму заборгованості по кредиту та відсоткам, однак вважає надто завищеними вимоги позивача про стягнення пені в сумі 119159,36 грн., а тому просить в цій частині позову зменшити суму стягнення.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.60 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.12.2006 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк "Фінанси та Кредит", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 2204pv17-06, на підставі якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 12000,00 дол.США з відсотковою ставкою 15,00 % річних в обмін на зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті процентів, а також можливих комісій. 01.09.2008 року між банком та позичальником укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до якої процентна ставка за користування кредитом, починаючи з 01.09.2008 року встановлена в розмірі 16% річних.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з умовами кредитного договору, погашення кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником в порядку та строки відповідно до розмірів, визначених в кредитному договорі.

Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, ОСОБА_1 належно їх не виконував, що не заперечується в суді самим відповідачем та підтверджується розрахунком заборгованості станом на 16.06.2015 року, згідно якого заборгованість по кредиту за курсом НБУ (1 дол.США = 21,4488) становить загалом 285427,88 грн., в тому числі:

- строкова заборгованість по основному боргу (тілу) кредиту - 4967,42 дол.США, що по курсу НБУ становить 106545, 20 грн.,

- прострочена заборгованість по основному боргу (тілу) кредиту - 1862,73 дол.США, що по курсу НБУ становить 39953,32 грн.,

- строкова заборгованість по відсотках - 142,68 дол.США, що по курсу НБУ становить 3060,31 грн.,

- прострочена заборгованість по відсотках - 779,05 дол.США, що по курсу НБУ становить 16709,69 грн.,

- пеня за несвоєчасне погашення платежів - 119159,36 грн.

Відповідно до наведених розрахунків вбачається, що відповідачем порушено терміни сплати кредиту та процентів по кредитному договору. Останнє погашення по тілу кредиту здійснено відповідачем в листопаді 2014 року, а по нарахованим відсоткам в серпні 2014 року (а.с.17-24).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і з неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов кредитного договору.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення заборгованості по тілу кредиту по нарахованих відсотках є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно розміру нарахованої пені, то в даному випадку суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Між тим, відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Конституційний Суд України, у пункті 3 Рішення № 7-рп/2013 у справі№1-12/2013, аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Пунктом 27 абз. 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Тобто при вирішенні питання про зменшення неустойки необхідно враховувати конкретну ситуацію, інтереси обох сторін та їх майновий стан, ступінь виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання та форму вини боржника, співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення.

Беручи до уваги, що розмір нарахованої неустойки (пені) є значним в співвідношенні до розміру заборгованості по кредиту; що відповідач до кінця 2014 року сплачував кредит виходячи з курсу долара США на той час; що в судовому засіданні не доведено завдання позивачу збитків, а також з врахуванням важкого матеріального стану відповідача, який працює робочим в КП «Теплокомуненерго», де отримує невелику заробітну плату, яка є єдиним джерелом існування його сім'ї, а це має істотне значення, тому суд вважає, що в даному випадку наявні підстави для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України і зменшення розміру неустойки до 30 000 грн.

У той же час, відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства України є справедливість, добросовісність і розумність, а також судовий захист цивільного права та інтересу.

Таким чином, слід стягнути з відповідача в користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 196268,52 грн. заборгованості за кредитним договором, а саме: 106545,20 грн. строкової заборгованості по основному тілу кредиту, 39953,32 грн. простроченої заборгованості по тілу кредиту, 3060,31 грн. строкової заборгованості за відсотками, 16709,69 грн. простроченої заборгованості за відсотками; 30000 грн. пені за прострочення по кредиту, відсотках. В решті позову з вищенаведених мотивів слід відмовити.

Тому суд, оцінюючи всі докази в їх сукупності, прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача також слід стягнути судові витрати по справі згідно поданих квитанцій.

На підставі наведеного ст.ст.20, 203, 207, 215-217, 236, 526, 530, 536, 549, 551, 589, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.88, 197, 213- 216 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, жит. АДРЕСА_1, інд.номер НОМЕР_1) на користь Публічного Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м.Київ вул. Артема,60, код ЄДРПОУ 09807856, р/р 39015010829980 МФО 300131) - 196 268, 52 грн. (сто дев'яносто шість тисяч двісті шістдесят вісім гривень 52 копійки) заборгованості по Кредитному договору № 2204pv17-06 від 19.12.2006 року.

В решта позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" 1962,69 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Надвірнянський районний суд.

Суддя Флоряк Д.В.

Повний текст рішення виготовлено 03.11.2015 року.