Ухвала суду № 53093133, 20.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8827/15 Справа № 175/2424/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Озерянська Ж. М. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

20 жовтня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі - Левцунову І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення завдатку та стягнення додаткової суми

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

19 червня 2015 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на його користь 12000 грн. отриманого завдатку та додатково стягнути 12000 грн., судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що він, ОСОБА_2 у травні 2014 року мав намір придбати у власність домоволодіння по АДРЕСА_1, яке належало відповідачу як спадкове майно, але на той час процес оформлення спадщини ще тривав. Відповідач погодився продати йому дане домоволодіння з ціною, не нижчою від експертного висновку, але до моменту оформлення договору купівлі-продажу поставив умову видати йому завдаток у розмірі 12000 грн. 31 травня 2014 року у присутності свідка, ОСОБА_4, він передав відповідачу 12000 грн., а відповідач написав розписку. Не дивлячись на те, що з моменту передачі завдатку пройшло більше року, договір купівлі-продажу домоволодіння між ними укладений не був. На його усні звернення відповідач не реагував і жодної відповіді не надавав. 05 травня 2015 року він направив відповідачу письмову заяву з проханням терміново оформити договір купівлі-продажу домоволодіння, або повернути суму завдатку, яку відповідач отримав, але залишив без відповіді, що і змусило його звернутися до суду. Вказав, що порушення зобов'язання, забезпеченого завдатком, сталося з вини відповідача. Тому, він звернувся до суду за захистом свого порушеного права (а.с.4-5).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення завдатку та стягнення додаткової суми - задоволенні частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 12 000 гривень сплаченого авансу та 243 грн. 60 коп. сплаченого судового збору, а всього 12 243 грн.60 коп. (а.с.31-32).

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 34-36).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у травні 2014 року ОСОБА_2 виявив бажання придбати у власність домоволодіння АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_3 як спадкове майно. На момент виникнення спірних правовідносин, тривав процес оформлення спадщини на ім'я відповідача. ОСОБА_3 погодився продати спірне домоволодіння та до моменту оформлення договору купівлі-продажу зажадав надати йому завдаток у розмірі 12 000 грн.

31 травня 2014 року позивач передав відповідачу суму 12 000 грн. в рахунок забезпечення виконання зобов'язання укласти договір купівлі-продажу, про що відповідачем була надана розписка (а.с.7).

29 вересня 2014 року відповідач оформив спадкові права на спірне домоволодіння, однак в подальшому договір купівлі-продажу будинку сторонами укладено не було. На письмову заяву з проханням терміново оформити договір купівлі-продажу домоволодіння, або повернути суму завдатку, відповідач відповіді не надав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд 1 інстанції керувався ст. 570 ЦК України та виходив із того, що так як договір, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому і не уклали на час розгляду справи, то передана ОСОБА_2 грошова сума є авансом, який підлягає поверненню.

З вказаними висновками суду 1 інстанції колегія судді погоджується виходячи з наступного.

Так, згідно із ч. ч. 1, 3 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу домоволодіння.

Оскільки договору купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договорів в майбутньому, передана однією зі сторін грошова сум є авансом, який підлягає поверненню.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 13 лютого 2013 року (справа №6-176цс12) і в силу ст.214, 360-7 ЦПК Україну він має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Доводи апелянта щодо безпідставного стягнення вказаної суми, яка на його думку є завдатком, а договір, як він вважає не укладено не з його вини, а тому поверненню не підлягає, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як зазначено судом 1 інстанції, і з висновками якого погоджується колегія судді, передана сума є саме авансом, а тому підлягає поверненню в тому розмірі, в якому була отримана.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: