Вирок № 53093017, 30.10.2015, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1648/14-к

Провадження № 1-кп/342/54/2015

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2015 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі : головуючого судді Федів Л.М.,

секретаря судового засідання Козаченко Л.Д.,

з участю прокурора Маланчука В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Городенка кримінальне провадження №42014090230000005 внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань від 07.02.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого на посаді директора ПП «Лідер VTM», громадянина України, депутатом не являється, раніше не судимого,

за ч.1 ст.175, ч.1 ст.366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, працюючи на посаді директора приватного підприємства «Лідер VTM», постійно виконуючи адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, тобто, відповідно до примітки ст. 364 КК України, будучи службовою особою, вчинив кримінальне правопорушення, а саме безпідставну невиплату заробітної плати працівникам ПП «Лідер VTM» більш ніж за один місяць за наступних обставин.

Так, на підставі рішення зборів ПП «Лідер VTM» від 30.03.2007 ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ПП «Лідер VTM».

Відповідно до посадової інструкції в його обов'язки входить організація фінансово-економічної та виробничо-господарської діяльності підприємства, забезпечення виплати заробітної плати в установлені строки.

Згідно колективного договору, схваленого на зборах трудового колективу ПП «Лідер VTM», виплата заробітної плати здійснювалася не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а саме: виплата авансу - 22 числа поточного місяця, виплата заробітної плати - 7 числа наступного місяця.

Однак, директор ПП «Лідер VTM» ОСОБА_1, в порушення вимог ст. 43 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст. 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати», ст.ст.115, 116 КЗпП України, де передбачено, що оплата праці працівників здійснюється у першочерговому порядку, а всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці, маючи поступлення коштів в касу установи протягом листопада 2013 - січня 2014 року в сумі 2976599,66 гривень, достовірно знаючи про заборгованість із виплати заробітної плати та, маючи реальну можливість її погасити, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, допустив безпідставну невиплату заробітної плати працівникам ПП «Лідер VTM» за листопад 2013 - січень 2014 року, тобто більш як за один місяць, а використав грошові кошти на поточні потреби установи.

Заборгованість із виплати заробітної плати за вказаний період перед працівниками ПП «Лідер VTM» становила 223110 гривень 37 копійок.

Внаслідок таких дій ОСОБА_1 на ПП «Лідер VTM» виникла заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 223110 гривень 37 копійок, з якої в ході проведення досудового розслідування було погашено 128154,07 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у безпідставній невиплаті заробітної плати громадянам більш як за один місяць, вчиненими керівником підприємства незалежно від форми власності, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 175 КК України.

Крім того, ОСОБА_1, працюючи на посаді директора ПП «Лідер VTM», будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, в обов'язки якого входить забезпечення відповідальності за результати роботи всього колективу, на підставі наказу №12/1 від 05.03.2012 по ПП «Лідер VTM» особисто відповідаючи за достовірність даних в звітах з праці форм 1-ПВ (місячна звітність) та 1-ДФ (квартальна звітність) діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи про заборгованість із виплати заробітної плати, в період з жовтня 2013 року по грудень 2013 року, складаючи офіційні документи, а саме звіти «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів» форми №Д4, відобразив у звітах інформацію про відсутність заборгованості по сплаті заробітної плати, з метою уникнення перевірок щодо дотримання вимог трудового законодавства.

В подальшому, ОСОБА_1 на підставі договору «Про визнання електронних документів» від 22.09.2008 року, укладеного з ПП «Лідер VTM» в особі директора, за допомогою електронно-цифрових підписів, виданих ПП «Лідер VTM», направляв звіти «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів» форми №Д4 в ДПІ Снятинського району, таким чином складав та видавав неправдиві документи.

Своїми умисними діями, які виразились в службовому підробленні, а саме складанні та видачі завідомо неправдивих офіційних документів, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 366 КК України.

Потерпілими від кримінального правопорушення є: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_13І вину визнав в повному обсязі, визнав всі фактичні обставини, які йому предявлено в обвинуваченні.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, з'ясувавши, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, які вказані в обвинувальному акті, чи добровільною є їх позиція, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд, визначивши обсяг доказів, які будуть досліджуватись, здійснив допит обвинуваченого та дослідив дані, які характеризують особу обвинуваченого.

Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, в судове засідання не зявились, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності. В заявах вказали, що жодних матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_1 не мають. Просять суворо не карати, не заперечують проти звільнення його від кримінальної відповідальності.

Потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судові засідання 15.09.2015 р., 01.10.2015 р., 22.10.2015 р. та 30.10.2015 р. не зявилися, хоча про час, дату і місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Згідно вимог ст. 325 КПК України вирішено провести судовий розгляд у відсутності потерпілих. При цьому суд приймає до уваги те, що потерпілими цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Обвинувачений ОСОБА_1 суду показав, що рішенням зборів ПП «Лідер VTM» від 30.03.2007 був призначений на посаду директора ПП «Лідер VTM». Згідно колективного договору підприємства, виплата заробітної плати здійснювалася не рідше двох разів на місяць, виплата авансу - 22 числа поточного місяця, виплата заробітної плати - 7 числа наступного місяця. Однак в жовтні 2013 року була критична обстановка на підприємстві. Виникла заборгованість на підприємстві по зарплаті працівникам за листопад 2013 по січень 2014 року на суму 223110 грн. 37 коп. Пізніше підприємство заключило договір з Супермаркетом «Епіцентр» на поставку багетів та плитки. Взяли позику в банку і почали здійснювати поставку. Почали отримувати прибутки, але спочатку погасили позику, та використали кошти на закупівлю сировини для виготовлення продукції. Вказує, що розумів, що необхідно спочатку погасити заборгованість по заробітній платі, однак цього не зробив. На початок січня планували погасити всю заборгованість по зарплаті. Однак, 25.12.2013 року на підприємстві сталася пожежа. Під час пожежі зламав ногу, два місяці перебував на лікарняному. Підприємство не працювало. Після чого порізали станки на металолом і почали віддавати людям заборгованість по заробітній платі. Крім того, зазначив, що з метою уникнення перевірок щодо дотримання вимог трудового законодавства, особисто відповідаючи за достовірність даних в звітах з праці форм 1-ПВ та 1-ДФ, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, знаючи про заборгованість із виплати заробітної плати, в період з жовтня 2013 року по грудень 2013 року, складав офіційні документи, а саме звіти «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів» форми №Д4 та відобразив у звітах інформацію про відсутність заборгованості по сплаті заробітної плати. У вчиненому щиро розкаюється і просить суворо не карати. Вказав, що повному обсязі відшкодував шкоду та просить застосувати до нього амністію.

За таких обставин суд приходить до переконання про повну доведеність вини ОСОБА_1 Він, будучи керівником підприємства незалежно від форми власності, умисно безпідставно не виплачував заробітну плату громадянам більш, як за один місяць, а також будучи службовою особою, умисно зловживаючи службовим становищем, вчинив службове підроблення, склав та видав завідомо неправдиві офіційні документи.

Його дії за ч.1 ст.175, ч.1 ст. 366 КК України кваліфіковані вірно.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого злочину, його суспільну небезпеку, дані про особу обвинуваченого, а також обставини справи, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Обставини, які пом'якшують покарання, суд визнає, вину визнав повністю, щире каяття, на час розгляду справи виявлені порушення усунуті, погашено заборгованість по заробітній платі, раніше не судимий.

Обтяжуючих обставин судом не встановлено.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває.

Згідно ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Згідно ст.12 КК України злочин передбачений ч.1 ст.175 КК Ураїни відноситься до злочинів невелекої тяжкості, злочин передбачений ч.1 ст. 366 КК України також відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Тому суд вважає за ч.1 ст.175 КК України ОСОБА_1 призначити покарання у межах санкції статті у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком на 1 рік і 6 місяців.

За ч.1 ст. 366 КК України ОСОБА_1 слід призначити покарання у межах санкції статті у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком на 1 рік.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник заявили клопотання про застосування до нього амністії та звільнити його від відбуття покарання з підстав п «є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», як такого, що вчинив злочин, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, та на день набрання чинності цим Законом має одного чи обох батьків, які досягли 70- річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей. Прокурор підтримав зазначене клопотання та просив його задовольнити.

Ретельно перевіривши додані до клопотання документи, суд приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 амністії з наступних підстав. Так, обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, вчинені злочини відносяться до злочинів невеликої тяжкості, злочини ним були вчинені в період жовтня 2013 року по січень 2014 року, до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році», яким встановлено, що дія цього закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання законом чинності включно. На день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році» на утриманні ОСОБА_1 перебував його батько ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, якому на той час було 82 роки, який потребував постійного стороннього догляду, що підтверджується, актом обстеження виконавчого комітету Снятинської міської ради народних депутатів від 18.06.2014 року, копіями паспорта серії СЕ №165205 виданого ОСОБА_13, картки фізичної особи-платника податків, довідки Центру медико-санітарної допомоги №166/01 від 15.07.2014 року та довідки виконавчого комітету Снятинської міської ради народних депутатів №1495. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 підпадає під дію п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», яким встановлено, звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не повязаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, зокрема і осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей. Як встановлено судом в період вчинення злочинів, у ОСОБА_1 на утриманні перебував його 82-річний батько ОСОБА_13, який потребував постійного стороннього догляду, а інших працездатних дітей, крім ОСОБА_1 у його батька не було.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.175 КК України, ч.1 ст.366 КК України та призначити йому покарання:

за ч.1 ст.175 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком на 1 рік і 6 місяців.

за ч.1 ст. 366 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком на 1 рік.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком на 1 рік і 6 місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати за недоцільністю.

Цивільні позові не заявлялись.

На підставі п. "є" ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_1 звільнити від відбуття призначеного судом покарання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Городенківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, крім оскарження з підстав, визначених ч.2 ст. 394 КПК України.

Суддя Федів Л.М.