Ухвала суду № 53092779, 13.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8701/15 Справа № 185/3097/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Врона А. О. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

13 жовтня 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Міхеєвої В.Ю., Свистунової О.В.

при секретарі Видюковій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на частку домоволодіння, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_3, Павлоградської міської ради, посилаючись на те, що він є власником 4/5 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 10.08.2012 року Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою. Співвласником вказаного будинку є ОСОБА_3, якій належить 1/5 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину (ВАК№981237 р№2-1331) від 16.06.2003 року, виданого Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою. Однак позивач вважає вказане вище свідоцтво про право на спадщину таким, що підлягає скасуванню, домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1, має належати на праві власності позивачу. При визнанні права власності на 1/5 частину домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, не було враховано рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 21.09.1990 року №711, яким позивача було призначено опікуном над своїми батьками похилого віку ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Тому позивач просив суд визнати недійсним свідоцтво на спадщину (ВАК№981237 р№2-1331) від 16.06.2003 року, видане Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою; визнати право власності на 1/5 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2; визнати недійсним свідоцтво про право власності на 1/5 частки домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_3.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується представленими у справі доказами, що, згідно архівного витягу з протоколу №25 засідання виконкому Павлоградської районної ради Дніпропетровської області від 10 листопада 1956 року, виконком райради вирішив визнати право власності на 4/5 частин домоволодіння за ОСОБА_4, на 1/5 частину домоволодіння за ОСОБА_6 по АДРЕСА_1.

Місцевим судом встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 раніше мало адресу: АДРЕСА_1. Даний факт визнано сторонами та стверджується матеріалами інвентаризаційної справи, змістом домової книги, оригінали яких були оглянуті районним судом.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 грудня 1998 року спадкоємцем майна ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є його дружина - ОСОБА_5, спадкове майно складається з 4/5 частин житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1.

Згідно матеріалів спадкової справи №1095/2011, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5, спадкоємцем майна ОСОБА_5 є її син ОСОБА_2, спадщина складається з 4/5 частин житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 серпня 2012 року.

Згідно матеріалів спадкової справи №716, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6, спадкоємицею майна ОСОБА_6 є ОСОБА_3 згідно заповіту від 04 лютого 1983 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори.

Згідно свідоцтва про право власності, виданого 14.11.1956 року виконкомом Павлоградської районної ради Дніпропетровської області, 1/5 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 належала ОСОБА_6 на підставі рішення виконкому Павлоградської районної ради Дніпропетровської області від 14.11.1956 року (колишня сільська місцевість).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 червня 2003 року, виданого Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою р№2-1331, спадкоємицею майна ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, є ОСОБА_3, спадкове майно складається з 1/5 частин житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1. Ця частина житлового будинку належала померлій на підставі свідоцтва про право власності, виданого 14.11.1956 року виконкомом Павлоградської районної ради Дніпропетровської області, зареєстрованогов Павлоградському бюро технічної інвентаризації за №57-37.

Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, довідки КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 28.05.2015 року №105, право власності на 1/5 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_3; право власності на 4/5 частин житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_5.

За змістом ст.ст. 524 - 564 ЦК України, що був прийнятий у 1963 році, відповідно до ст.ст. 1216, 1217 діючого Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, приймаючи до уваги, що 1\5 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 не входила до спадкової маси після смерті спадкодавця ОСОБА_4, а в подальшому спадкодавця ОСОБА_5, - місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та ухвалив законне рішення по відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Посилання апелянта на наявність рішення виконкому Павлоградської міської ради народних депутатів від 21.09.1990 року №711, яким ОСОБА_2 було призначено опікуном над його батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як на підставу незаконності права власності на 1/5 частину спірного нерухомого майна за ОСОБА_3, - є безпідставним та не спростовує викладених вище висновків суду.

Судом обгрунтовано встановлено, що право власності на 1/5 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, виникло у ОСОБА_6 в 1956 році, а ОСОБА_3 є спадкоємицею майна ОСОБА_6 згідно заповіту від 04 лютого 1983 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на 1/5 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_3 на законних підставах.

Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання права власності на 1/5 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, за ОСОБА_2, визнання недійсними свідоцтва про право власності, виданого 14.11.1956 року виконкомом Павлоградської районної ради Дніпропетровської області, свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 червня 2003 року, виданого Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою р№2-1331.

Колегія звертає увагу, що твердження позивача про незаконність, у зв»язку з обманом з боку ОСОБА_6, протоколу №25 засідання виконкому Павлоградської районної ради Дніпропетровської області від 10 листопада 1956 року, згідно якого виконком райради вирішив визнати право власності на 1/5 частину домоволодіння за ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, - є надуманими, безпідставними та необґрунтованими. Крім того, позовна вимога по визнання вказаного рішення виконкому недійсним суду не заявлена.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді