Постанова № 53089534, 02.11.2015, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№751/9712/15-а

Провадження №2-а/751/299/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року 16 год 20 хв в м.Чернігові суддя Новозаводського районного суду м. Чернігова Маслюк Н. В. розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

Встановив:

19.10.2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання дій неправомірними, зобовязання відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати за роботу на державній службі, які враховуються при обчисленні пенсії, з яких сплачені страхові внески відповідно до законодавства, і які вказані у довідці № 22159/07 від 01.10.2015 року та виплатити в розмірі 80 % від суми заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 03.07.2011 року вона отримує пенсію за віком відповідно Закону України Про державну службу. Зазначає, що при розрахунку пенсії відповідачем не були враховані суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, відповідно до наданої довідки від 01.10.2015 № 22159/07 про складові заробітної плати. У звязку з чим вона 01.10.2015 року зверталась до відповідача із заявою здійснити перерахунок пенсії з урахуванням усіх складових заробітної плати робітної плати державного службовця, на які були нараховані та з яких утримані страхові внески. Але відповідач в задоволенні вимог позивача відмовив.

Відповідач, у встановлений десятиденний строк з дня отримання ухвали, надав письмові заперечення проти позову, відповідно до яких просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, вважає їх достатніми для прийняття рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 з 03 липня 2011 року перебуває на пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року №3723-ХП (далі Закон №3723-ХП). Розмір пенсії становить 80% від розміру заробітної плати держслужбовця.

Управлінням Пенсійного фонду України в м.Чернігові позивачу надана довідка від 01 жовтня 2015 року №22159/07 про складові заробітної плати, в якій зазначені: матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація. У довідці зазначено, що на всі виплати, включені в довідку, нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

01.10.2015 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії на підставі вищевказаної довідки, на що отримала відмову від 09.10.2015 року (а.с.10).

За змістом статті 37 Закону № 3723-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 % від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обовязкове державне пенсійне страхування.

У частині першій статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95 ВР Про оплату праці встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входили до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону № 1788-XII врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування нараховується збір на обовязкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону № 1058-IV визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із зазначеним Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обовязкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обовязкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином, заперечення відповідача про те, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обовязкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням законів №3723-XII та № 108/95-ВР, які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин стаття 41 Закону № 1058-IV та стаття 66 Закону № 1788-XII.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України (справи №№21-430а11, 21-125а13, 21-97а13, 21-350а13).

Згідно статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача на те, що з набранням чинності 01.01.2015 року Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 року, пенсії державним службовцям призначаються в розмірі 60 % від суми їх заробітної плати та на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213 у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України „Про державну службу та ряд інших, у звязку з чим з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Закону України „ Про державну службу, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі. Крім того, нормами чинного законодавства визначено, що не допускається погіршення положення пенсіонера.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Вирішуючи позовні вимоги за позовом до субєкта владних повноважень, суд виходить із конституційних принципів, на яких базуються здійснення прав та свобод людини та громадянина в Україні, включаючи права на пенсійне забезпечення, які передбачені ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України, з неможливості скасування та звуження права на пенсійне забезпечення. Правовою гарантією забезпечення державою цього права є виконання прийнятих на себе зобовязань, що слідує з принципів верховенства права, закріпленого ст.8 Конституцією України.

Відповідно до вимог ст. 84 Закону України «Про пенсійне забезпечення» перерахунок призначеної пенсії при виникненні права на підвищення пенсії проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, із першого числа наступного місяця, якщо заяву подано після 15-го числа.

З урахуванням наведених норм та обставин справи, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в перерахунку призначеної пенсії державного службовця з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та сум індексації, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 487 грн. 20 коп судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 7-9, 11, 71, 158 163, 183-2, 186, ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 2 ст. 33, ст. 37 Закону України "Про державну службу", ч.1 ст.66 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування",

Постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові щодо відмови ОСОБА_1 у обчисленні пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», з включенням до розрахунку заробітної плати відповідних сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», в розмірі 80 % від суми заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, виходячи з усіх складових заробітної плати, у тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, сум виплаченої щомісячної індексації заробітної плати, на які були нараховані та фактично сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, починаючи з 01 жовтня 2015 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Н. В. Маслюк