Постанова № 53089181, 02.11.2015, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8800/15-а

Провадження № 2-а/750/722/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 року м.Чернігова

Деснянський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді Карапута Л.В.,

при секретарі Руденок В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В :

28.08.2015 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі виконавчого листа по справі №2-а/2506/8264/11 та одночасно поновити строк на оскарження вказаної постанови, оскільки дана постанова отримана лише 20.08.2015 року, що підтверджується поштовим конвертом.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.07.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-а/2506/8264/11, виданого 20.08.2013 року Деснянським районним судом м. Чернігова, яку він отримав 20.08.2015 року. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням п. 1 ч. 1 ст. 49 та ч. 3 ст. 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач в судове засідання не з»явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення та одночасно просив розглянути справу без участі представника.

Згідно частини 1 статті 41 КАС України справа розглянута без застосування технічної фіксації.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.09.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження № 39829856 з виконання виконавчого листа № 2-а/2506/8264/11 виданого 20.08.2013 року про зобовязання Головне управління пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 26.12.2010 року та виплатити суми недоотриманої пенсії з цього часу.

28.07.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_3 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а/2506/8264/11 виданого 20.08.2013 року Деснянським районним судом м. Чернігова (а.с.6), яка отримана позивачем 20.08.2015 року ( а.с. 7), тому підлягає поновленню строк на оскарження вказаної постанови.

Згідно змісту вказаної постанови встановлено, що постанову Деснянського районного суду м. Чернігова, на підставі якої було видано виконавчий лист № 2-а/2506/8264/11 від 20.08.2013 року неможливо виконати без участі боржника, до боржника застосовано штрафні санкції та відмовлено в задоволенні подання про зміну способу та порядку виконання рішення (а.с.6).

В силу ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суду не надано доказів, що під час примусового виконання вказаного виконавчого листа були повністю виконані вимоги ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п.9 ч. 1 статті 47 Закону та п. 3.15 Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, підставою для повернення виконавчого документа є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника.

Таким чином, державний виконавець мав встановити, що безпосередньо у законі встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника у виконавчому провадженні і у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також що в законі наявна заборона щодо проведення інших виконавчих дій стосовно цього боржника, що виключає можливість виконання виконавчого листа.

Про наявність обставин, зазначених у п.9 ч. 1 ст. 47 Закону, державний виконавець зобовязаний скласти акт, що передбачений ч. 2 ст. 47 зазначеного Закону.

Враховуючи норми Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», необхідно звернути увагу на те, що Європейським судом з прав людини у справі «Кечко проти України» зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

Суд вважає, що при винесенні постанови головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_3 про закінчення виконавчого провадження від 28.07.2015 року не було дотримано вимоги п. 11 ч. 1 ст. 49, ч.3 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", а оскільки фактично дії головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_3 виявились у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, то суд вважає за можливе на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України визнати постанову незаконною.

Керуючись ст.ст. 1, 87-99, 158-163, 181 КАС України, ст. 124 Конституції України, Законом України "Про виконавче провадження", суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_3 про закінчення виконавчого провадження № 39829856 від 28.07.2015 року.

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.В. Карапута