Ухвала суду № 53088516, 28.10.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/906/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бакланов Р. В.Номер провадження 22-ц/788/2026/15 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 57

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Лузан Л. В. , Околота Г. М. ,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 07 вересня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 07 вересня 2015 року визнані неправомірними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо проведення списання 22 квітня 2015 року з карткового рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_3, грошових коштів у розмірі 2283 грн. як кредитних коштів банку на інший рахунок .

Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути на картковий рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_3, грошові кошти у розмірі 2283 грн.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вказує, зокрема, що доступ до картки мав лише позивач і саме він, згідно умов надання банківських послуг, був зобов'язаний вживати заходи щодо недопущення втрати картки, ПІН коду або інформації, нанесеної на картку і магнітну смугу. Крім того, відповідно до умов надання банківських послуг, у випадку, якщо клієнт дає згоду на проведення операцій з картками або нанесеними на них даними поза полем свого зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання в подальшому.

Позивач не надав суду доказів тому, що банк неправомірно перерахував кошти. Переказ грошових коштів з карти НОМЕР_1 не є результатом помилки банку. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу проводиться шляхом використання держателем спеціального платіжного засобу для оплати вартості товарів i послуг або для отримання коштів у готівковій формі. Згідно п. 1.14 ст. 1 вказаного Закону, спеціальний платіжний зaciб виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ коштів з відповідного рахунку платника або банку. Тобто, при ініціюванні переказу за допомогою платіжної карти ідентифікація клієнта проводиться за допомогою самої платіжної карти (інформації, нанесеної на магнітну смугу карти), а використання платіжної карти є підставою для проведення переказу. Оскільки інформація на магнітній смузі карти, за допомогою якої здійснювався переказ, була правильною, банк здійснив переказ. Отримавши коректну інформацію щодо ініціювання клієнтом переказу для оплати вартості товарів i послуг за допомогою платіжного засобу, банк зобов'язаний здійснити переказ, в іншому випадку настає відповідальність за порушення банком встановлених законом строків виконання доручення клієнта на переказ.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечив проти скарги та вважає рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

19 травня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що декілька років тому у Лебединському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» йому була відкрита картка «Універсальна» - платіжна пластикова картка, яка давала йому можливість користуватися на картці власними грошима, які надходили у вигляді заробітної плати, та кредитними коштами банку.

При оформленні платіжної пластикової картки працівники банку його запевнили, що вci дані про номер картки, особу власника карткового рахунку, в т.ч. паспортні дані, дані про залишок на рахунку, номер телефону власника та інші відомості є конфіденційною інформацією, доступ до якої стороннім особам виключається.

23 квітня 2015 року йому стало відомо, що з його карткового рахунку, відкритого в ПАТ КБ «ПриватБанк», невідомими особами 22 квітня 2015 року були перераховані грошові кошти у розмірі 2283 грн. як кредитні кошти банку на інший банківський рахунок.

Звернувшись до Лебединського відділення КБ «ПриватБанк» та подавши відповідну письмову заяву щодо зняття грошових коштів невідомими особами, він отримав відповідь, що це є не поодинокий випадок, по даному факту буде проведена перевірка з метою встановлення oci6, які зняли грошові кошти з його карткового рахунку.

Працівники Лебединського відділення КБ «ПриватБанк» йому повідомили, що навіть якщо буде встановлено, що зазначених грошових коштів він не перераховував з карткового рахунку, враховуючи, що він відкритий на його ім'я, то погашати кредит та сплачувати відсотки за користування ним зобов'язаний буде він.

В підтвердження його заборгованості перед КБ «ПриватБанк», в т.ч. 2283 грн., перерахованих невідомими особами без його згоди з його карткового рахунку, йому було надано виписку по картковому рахунку від 24 квітня 2015 року №150424/626.

За даним фактом він звернувся з письмовою заявою до Лебединського районного відділу внутрішніх справ у Сумській області.

Посилаючись на положення Законів України «Про банки i банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про захист прав споживачів», ст. ст. 1054, 1046 ЦК України щодо договору позики, кредитного договору, зазначав, що він є клієнтом банку, користується його послугами і є їх споживачем, зокрема, послуг з відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, і в даному випадку не був ініціатором - особою, яка на законних підставах iніціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу, оскільки не вчиняв дій по ініціюванню переказу шляхом, встановленим ст. 24 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Жодної з дій, передбачених законом, щодо перерахування 22 квітня 2015 року грошових коштів у розмірі 2283 грн. з його карткового рахунку він не здійснював. Йому як споживачеві не були надані грошові кошти у вигляді кредиту у сумі 2283 грн. Їх отримала невідома та не уповноважена ним особа, а тому така послуга, згідно ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», не може вважатися такою, що надана чи надана належної якості, і він має право на захист своїх прав державою.

Просив визнати протиправними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо проведення списання 22 квітня 2015 року з його карткового рахунку грошових коштів у розмірі 2283 грн. як кредитних коштів банку на інший рахунок без його згоди як ініціатора згідно вимог ст. ст. 4, 15 Закону України «Про захист прав споживачів»; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути вказані кошти на його картковий рахунок як списані без належних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що банком не надано доказів на підтвердження того факту, що позивач як користувач його послугами своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Цей висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладений договір про надання банківських послуг, що складається з підписаної позивачем заяви та Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 31-42, 54-57).

Підписом в анкеті-заяві від 24 квітня 2007 року ОСОБА_3 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг та отримав від ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитну картку НОМЕР_1. Картка перевипускалась декілька разів. На момент виникнення спірних правовідносин позивач користувався карткою НОМЕР_2.

21 червня 2011 року позивач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (а. с. 31-42, 54 -57).

22 квітня 2015 року з картки, оформленої на ім'я позивача, було здійснене списання коштів за допомогою платіжного серверу РORTMONE.COM.UA.TELEKO.KYIV у мережі Інтернет на загальну суму 2283 грн. - двома операціями на суму 283 гр. і 2000 гр. на телеком - послуги, в зв'язку з чим позивач звертався до відповідача з заявою про повернення вказаних коштів на його рахунок з посиланням на те, що він не здійснював вказану операцію (а.с. 6, 29 - 30, 43-53).

Відповідно до п. п. 17, 19, 22 ст. 1, ст. ст. 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою; на належну якість продукції та обслуговування, на звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Згідно ст. ст. 2, 47 Закону України «Про банки i банківську діяльність» банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

До банківських послуг відносяться послуги з відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах.

Стаття 7 Закону України «Про Національний банк України» передбачає, що серед інших функцій Національний банк виконує такі функції:

4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

6) регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних та облікових систем, контролює створення платіжних інструментів, систем автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації.

Згідно п. п. 1.14, 1.15 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» спеціальний платіжний засіб виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ коштів з відповідного рахунку платника або банку; ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжногозасобу;

Статтею 13 цього Закону визначено, що порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України; порядок інформування клієнта про рух коштів за його рахунком визначається нормативно-правовими актами Національногобанку України.

Згідно ст. 14 зазначеного Закону:

14.5. Користувачем електронного платіжного засобу може бути юридична або фізична особа. Електронний платіжний засіб, за допомогою якого можна ініціювати переказ з рахунка користувача, має дозволяти ідентифікувати користувача.

14.6. Електронний платіжний засіб має відповідати вимогам щодо захисту інформації, передбаченим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

14.11. Банк під час використання користувачем електронного платіжного засобу зобов'язаний інформувати його про випадки піддвищеного ризику збитків для користувача і пов'язані із цим обов'язки сторін, що включають будь-які обґрунтовані обмеження щодо способів та місць використання.

14.12. Користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.

14.13. Право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу. Призупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов'язань користувача й емітента, що виникли до часу призупинення або припинення зазначеного права.

14.14. Банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором:

повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу;

забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу;

реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банка.

Під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов'язаний відобразити дату та час повідомлення.

У разі невиконання банком обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк.

14.15. Користувач відповідно до умов договору зобов'язаний надати банку інформацію для здійснення контактів з ним, а банк зобов'язаний зберігати цю інформацію протягом дії договору.

Обов'язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним:

у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем;

у разі відмови користувача від отримання повідомлень банку про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача, про що зазначено в договорі.

14.16. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливістьздійснення держателем контролю (володіння) за електроннимплатіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

14.17. Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого законом для розгляду звернень та скарг громадян.

Строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу встановлені пунктом 37.2 статті 37 цього Закону.

Відповідно до ст. 21 цього Закону, ініціювання переказу проводиться шляхом використання держателем спеціального платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі.

Ст. 24 зазначеного Закону встановлено, що ініціювання переказу проводиться шляхом: 1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; 3) подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; 4) використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; 5) подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; 6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання; 7) внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.

Згідно з п. 37.2 ст. 37 цього Закону, у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми нa рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до ст. 37-1 вказаного Закону, для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев'яносто календарних днів.

Згідно ст. 40-1 Закону, еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб'єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Відповідно до Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», яке діяло на час укладення договору між сторонами:

6. Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками.

6.1. Користувач зобов'язаний використовувати спеціальний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.

6.2. Емітент зобов'язаний не розкривати іншим особам, крім держателя, ПІНу

або іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням

спеціального платіжного засобу.

Емітент під час видачі спеціального платіжного засобу за наявності можливості змінити ПІН держателем зобов'язаний проінформувати держателя про це право та запропонувати змінити ПІН. Держатель зобов'язаний надійно зберігати спеціальний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Держатель зобов'язаний надійно зберігати спеціальний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

6.3. Користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

6.7. Емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які

були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

6.8. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до пункту 8 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», яка діяла на момент списання спірних коштів і згідно якої втратила чинність постанова НБУ від 30 квітня 2010 року №223, банк, як емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Згідно п. 9 розділу VI вказаного Положення, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Пунктом 10 розділу VI зазначеного Положення встановлено, що банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України "Про звернення громадян".

Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» передбачено (а.с. 31-42):

1.1.2.1.11. Клієнт зобов'язаний інформувати банк, а також правоохоронні органи про факти втрати карти, стікеру, ПІН коду, сім-карти мобільного телефону, отримання повідомлення про їх незаконне використання. У разі настання вищевказаних випадків необхідно звернутися до відділення Банку за телефонами ...

1.1.2.11.1. У випадку заперечення Власником Карти операцій, здійснених з використанням Карт, Стікеру PayPal або інформації, нанесеної на Карті, Власник Карти зобов'язаний протягом тридцяти днів з моменту утримання грошових коштів з рахунку звернутися в Банк і заявити про операції, що оспорюються і про причини заперечування, подати письмову заяву (у разі якщо вирішення питання передбачає дану необхідність).

1.1.3.1.2. Банк зобов'язаний обслуговувати картрахунки в порядку та на умовах передбачених цим Договором, правилами Міжнародних платіжних систем, за якими обслуговуються картки, чинним законодавством.

1.1.3.1.7. Банк зобов'язаний в разі виникнення Овердрафту або одержання усного або письмового повідомлення Власника або Довіреної особи, переданого у порядку, передбаченому Правилами, про втрату/крадіжку Картки або про можливість несанкціонованого використання Картки третіми особами, забезпечити призупинення розрахунків з використанням Картки.

1.1.3.2.15. Банк має право зупинити проведення фінансової операції або призупинити видаткові операції за рахунком на термін, встановлений законодавством, у разі якщо така операція (операції) містить ознаки операцій, які підлягають фінансовому моніторингу відповідно до законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також у разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, та зобов'язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції. У разі такого зупинення видаткових фінансових операцій прибуткові операції не припиняються. Фінансові операції зупиняються на строки і в порядку, передбаченому чинним законодавством.

2.1.1.10.10. Клієнт дає свою згоду на те, що за замовчуванням при видачі картки банк блокує можливість використання карти в мережі Інтернет, а також при здійсненні ризикових операцій у країні та за кордоном.

2.1.1.10.11. Клієнт може отримати можливість здійснення операцій електронної комерції та мото-операцій, як в рахунок використання власних коштів, так і в рахунок використання кредитних коштів, розміщених на кредитній картці. При подачі клієнтом заявки в системі Приват-24 на розблокування карткового рахунку банк приймає рішення про зміну режиму використання картки.

2.1.1.11.6. Суми коштів по операціях, які оскаржуються держателем, повертаються на Картрахунок до повного врегулювання питання з протилежною стороною - банком який представив операцію.

Згідно зі ст. 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або угоди.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вірно встановлені судом обставини справи та вищенаведені норми матеріального права, умови договору, укладеного між сторонами, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що банк не надав доказів на підтвердження того, що позивач вчинив певні дії в порушення вимог закону та укладеного між ними договору, які призвели до безпідставного перерахування 22 квітня 2015 року грошових коштів у розмірі 2283 грн. з його карткового рахунку.

Рішення суду узгоджується з наведеними Умовами і правилами надання банківських послуг, згідно п. п. 2.1.1.10.10, 2.1.1.10.11 яких клієнт дає свою згоду на те, що за замовчуванням при видачі картки банк блокує можливість використання карти в мережі Інтернет, а також при здійсненні ризикових операцій у країні та за кордоном; клієнт може отримати можливість здійснення операцій електронної комерції та мотооперацій, як в рахунок використання власних коштів, так і в рахунок використання кредитних коштів, розміщених на кредитній картці. При подачі клієнтом заявки в системі Приват-24 на розблокування карткового рахунку банк приймає рішення про зміну режиму використання картки.

Суд вірно виходив з того, що позивач не подавав заяв банку про розблокування карткового рахунку для його використання в мережі Інтернет та в системі Приват 24, і банк не надав доказів тому, що позивач вчинив одну з дій, передбачених ст. 24 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» щодо ініціювання спірного переказу.

З огляду на зазначене відсутні підстави вважати, що позивачеві як споживачеві були надані грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 2283 грн., а тому суд прийшов до вірного висновку про наявність підстав для захисту його прав.

Висновки суду ґрунтуються на вірному застосуванні Положень про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених, відповідно, постановами Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 і від 5 листопада 2014 року № 705, відповідно до яких користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а такі обставини в справі банк не довів.

Посилання в скарзі банку на те, що транзакції по списанню спірних сум - 2000 гр. і 283 гр. були проведені з контактного фінансового телефону позивача +380973241407, на який надходили паролі і коди зняття коштів, які позивач надав третім особам, і внаслідок цих дій і були проведені транзакції по списанню кредитних коштів, ґрунтуються на припущеннях.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вірно застосував вказані Положення, зі змістом яких узгоджуються пояснення позивача про те, що він не порушував заходів щодо забезпечення безпеки його картковою рахунку, не ініціював перед банком можливість використання картки в мережі Інтернет. Є безпідставними доводи банку про те, що доступ до картки мав лише позивач і саме він, згідно умов надання банківських послуг, був зобов'язаний вживати заходи щодо недопущення втрати картки, ПІН коду або інформації, нанесеної на картку і магнітну смугу, і відповідно до умов надання банківських послуг, у випадку, якщо клієнт дає згоду на проведення операцій з картками або нанесеними на них даними поза полем свого зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання в подальшому.

Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд обгрунтовано задовольнив його позов.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд, вірно встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, правильно застосував правові норми та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, для скасування чи зміни якого підстави відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 07 вересня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -