Рішення № 53085875, 28.03.2013, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 2/1421/1785/12

Номер провадження: 2/484/52/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2013 р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Горбенко С.А.

при секретарі Перепелициній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільно набутого майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 03.09.1997 р. по 21.11.2009 р., визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільно набутого майна.

В судовому засіданні позивачка та її представник повністю підтримали позовні вимоги та пояснили, що з 02.09.1972 р. сторони проживали в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 03.09.1997 р., але після розірвання шлюбу шлюбні відносини не припиняли та продовжували проживати однією сімєю як чоловік та жінка до 21.09.2009 р. За час спільного сумісного проживання в шлюбі та після його розірвання разом із відповідачем придбали майно: зерноочисну машину СМ-4, вартістю 24 300 грн., яка придбана 04.03.2004 р.; зернонавантажувач, вартістю 26 100 грн., який придбаний 04.03.2004 р.); бочку для води з помпою, обємом 3 м3, вартістю 4536 грн., яку придбано до розірвання шлюбу в 1996 р.; борону БДТ-2, вартістю 5239 грн., яку придбано 03.04.2004 р.; ємкість для пального, ємкістю 3 м3, вартістю 2160 грн., яка придбана у 2001 р.; навісний оприскувач ОПШН-15, вартістю 5950 грн., який придбано 08.05.2003 р.; машину для внесення добрив МВД-800 (РУМ), вартістю 6300 грн., яку придбано 08.05.2003 р.; приставку для збирання соняшника ПЗП-602 НА, вартістю 2515 грн., яку придбано 01.09.2003 р.; верстак деревообробний УБД 200, вартістю 3240 грн., який придбано до розірвання шлюбу. Всього на суму 80 340 грн.

Вважає вказане майно спільною сумісною власністю, яке підлягає поділу в рівних частках та її доля складає 40 170 грн.

Також стверджує, що в 1985 р. під час шлюбу вони разом із відповідачем придбали ? частку житлового будинку, що розташований по вул. Кустарній, 36 в с. Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області, який також підлягає поділу у рівних частках.

Крім того, пояснили, що під час шлюбу відповідачем була отримана у спадщину ? частка будинку 36 по вул. Кустарній в с. Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області. Але під час шлюбу був проведений капітальний ремонт будинку та побудовано ряд господарчих приміщень, а саме: сарай А, сарай Г, гараж Є, топочна Ж, сарай З, тому вважає, що вказаний будинок, вартістю 115 090 грн., слід визнати спільною сумісною власністю подружжя, та її доля складає 57 545 грн. Всього вартість належного їй спільно набутого майна складає 97 715 грн.

Просить поділити між нею та відповідачем вищевказане майно та виділити їй в натурі:

- зерноочисну машину СМ-4, вартістю 24 300 грн.;

- навісний оприскувач ОПШН-15, вартістю 5950 грн.;

- машину для внесення добрив МВД-800 (РУМ), вартістю 6300 грн.;

- ємкість для пального ємністю 3 куб.м. бензовоз, вартістю 2160 грн.

Всього на суму 38 710 грн., інше майно на суму 41 624 грн. виділити відповідачу, стягнувши з нього на її користь різницю вартості в сумі 1460 грн. А також розділити спірний будинок, визнавши за кожним із них право власності на ? частку.

Відповідач та його представник позов не визнали та пояснили, що після розірвання шлюбу однією сімєю, як жінка та чоловік, з позивачкою не проживали. Спірне майно (сільгосптехніку) він придбав особисто за свої кошти. Крім того, верстак деревообробний він подарував сину, розкидач добрив, оприскувач навісний, зерноочисна машина, борона та зернонавантажувач (погрузчик) це майно ФГ Новопавлівське, головою якого на час придбання майна був він, а на даний час головою ФГ є його син ОСОБА_3. Також пояснив, що будинок 36 по вул. Кустарна в с. Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області він отримав в порядку спадкування; та капітальний ремонт вказаного будинку не здійснювали, хоча не заперечує, що деякі ремонтні роботи були проведені, побудовані господарські приміщення.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

За положенням ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сімєю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обовязків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обовязків подружжя.

Разом з тим, згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, та між ними склалися усталені відношення, що притаманні подружжю, то майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними і на це майно поширюється положення глави 8 СК України.

За приписом ч. 2 ст. 3 СК України сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.

В судовому засіданні встановлено, що сторони знаходились у шлюбі з 02.09.1972 р., який було розірвано 03.09.1997 р. (а.с. 8).

З пояснень позивачки ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11, вбачається, що після розірвання шлюбу 03.09.1997 р. по 21.11.2009 р. позивачка і відповідач продовжували проживати однією сімєю без укладення шлюбу в будинку 36 по вул. Кустарній в с. Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області, вели спільне господарство, незважаючи на те, що кожний з них був головою окремого фермерського господарства. Разом купували сільгосптехніку, разом її використовували, разом їздили до родичів, справляли свята, виступали поручителями один за одного за договорами позики.

Як пояснив свідок ОСОБА_10 та ОСОБА_3, шлюб сторони розірвали, щоб мати більше землі, для створення другого фермерського господарства.

Крім пояснень свідків факт сумісного проживання сторін однією сімєю у вищевказаний період підтверджується також і письмовими матеріалами справи, а саме: фотознімками, які надала суду позивачка (а.с. 216), а також квитанціями на придбання сільгосптехніки (а.с. 11-16), довідками Укрсоцбанку про поручительство по кредитам (а.с. 218-219).

Згідно ст. 60 ЦПК України, обовязок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач належним чином та допустимими доказами не спростував даних свідчень та фотознімків.

В той же час суд критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_3, його взаємовідносини зі сторони про те, що після реєстрації розірвання шлюбу сторони однією сімєю не проживали, оскільки вони спростовуються поясненнями інших свідків та матеріалами справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність факту проживання однією сімєю сторін без реєстрації шлюбу.

Відповідно до п. 1 розділу VII Прикінцеві положення СК України, зазначений кодекс набрав чинності одночасно з цивільним кодексом України, тобто з 01.01.2004 р. до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми сімейного кодексу застосовуються лише в частині тих прав і обовязків, що виникли після набуття ним чинності. Тому безпідставні вимоги позивачки про встановлення факту проживання з відповідачем однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з 03.09.1997 р. по 01 січня 2004 р.

Викладене свідчить, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сімєю з відповідачем без реєстрації шлюбу підлягають частковому задоволенню, в період з 01.01.2004 р. по 21.09.2009 р.

Як стверджує позивачка ОСОБА_1 під час спільного сумісного проживання з відповідачем вони придбали: зерноочисну машину СМ-4, борону БДТ-2, навісний оприскувач ОПШН-15, машину для внесення добрив МВД-800, приставку для збирання соняшника ППЗ-6-02 НА, верстат деревообробний, ємкість для пального (3 куб.м.), зернонавантажувач, бочку для води з помпою, обємом 3 м3, всього на суму 80 340 грн.

Однак, в судовому засіданні встановлено, і це не оскаржує позивачка, що на час придбання вказаного майна ОСОБА_2 був головою ФГ Новопавлівське.

Згідно статуту ФГ Новопавлівське, зерноочисна машина, борона, навісний оприскувач, машина для внесення добрив та зернонавантажувач є майном ФГ Новопавлівське (а.с. 232). Статутний фонд ФГ становив 574 933 грн. Головою фермерського господарства був ОСОБА_2 Позивачка ОСОБА_1 членом вказаного фермерського господарства ніколи не являлася (а.с. 51-63). На даний час головою фермерського господарства Новопавлівське є їх син - ОСОБА_3 (а.с. 229), що підтверджується поясненнями сторін, випискою з Єдиного реєстру (а.с. 64). Тому позовні вимоги в цій частині до ОСОБА_2 не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.

З пояснень відповідача ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3 слідує, що верстак деревообробний відповідач в 2009 р. подарував сину ОСОБА_3, це не спростовує і позивачка. Тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині до ОСОБА_2 також задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні встановлено, що приставка для збирання соняшника була придбана ОСОБА_2 01.09.2003 р., що підтверджується рахунком-фактурою № 46-1614 (а.с. 14), накладною (а.с. 15) та квитанцією від 01.09.2003 р. (а.с. 15).

Відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності сімейним кодексом України, спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям під час шлюбу (ст. 16 Закон України Про власність, ст. 22 КпШС); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сімї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сімї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що обєдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону України Про власність).

Отже для визнання за особою, яка проживала з іншою особою без укладення шлюбу права власності на частку у спірному майні, набутому до 01.01.2004 р., вона має надати суду належні та допустимі докази про власну участь у набутті цього майна, оскільки сам по собі факт спільного проживання без реєстрації шлюбу без визначення ступеня її участі працею і коштами у створенні спільної часткової власності не може бути підставою для визнання права власності на половину спірного майна.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що будь-якої письмової угоди щодо спільної діяльності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладалося, тому позовні вимоги стосовно розділу приставку для збирання соняшника ПЗП-602 НА, яка придбана ОСОБА_2 01.09.2003 р. (а.с. 14), задоволенню не підлягають.

В той же час встановлено, що бочку для води з помпою, обємом 3 м3, вартістю 4536 грн., сторони придбали під час шлюбу (що не оспарюється відповідачем), тому вона підлягає поділу як майно подружжя, придбане під час шлюбу, і доля сторін є рівними на підставі ст. 70 СК України. Таким чином, доля позивачки складає ? частку, на суму 2268 грн., яку слід стягнути з відповідача на її користь.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.07.1984 р. та свідоцтва про право власності (а.с. 22, 23), житловий будинок 36 по вул. Кустарній в с. Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області належить ОСОБА_2

Ствердження позивачки, що ОСОБА_2 отримав у спадщину тільки 1/2 частки вищевказаного будинку, а іншу ? частку вони разом з відповідачем придбали у брата відповідача ОСОБА_14 не знайшло свого підтвердження та спростовується матеріалами справи, оскільки ОСОБА_14 пропустив строк для прийняття спадщини і спадщину не отримав. Тому придбати те, що не належало ОСОБА_14, сторони не могли. Передачу відповідачем своєму брату деякої суми після отримання спадщини не можна вважати договором купівлі-продажу.

Суд також вважає, що не знайшло свого підтвердження ствердження позивачки про те, що у 1986 р. вони разом з відповідачем провели капітальний ремонт будинку та внаслідок чого ці роботи, на які посилається позивачка (побілка, покраска, проведення опалення, водопостачання та побудова ряду господарських приміщень) не можна визнати капітальним ремонтом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Суд вважає, що ствердження позивачки про те, що в 1986 р. під час перебування в шлюбі вони разом із відповідачем придбали у його брата ? частки вищевказаного будинку спростовується вищевказаними документами.

Також суд вважає, що ствердження позивачки про те, що під час спільного проживання під час шлюбу в 1986 р. вони разом із відповідачем провели капітальний ремонт вищевказаного будинку, внаслідок чого роботи, на які посилається позивачка: побілка, покраска, проведення опалення, водопостачання та побудова ряду господарчих приміщень, не можна визнати капітальним ремонтом. Позивачка не надала доказів тому, що внаслідок проведення вищевказаних робіт значно збільшилась вартість спірного будинку.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_5 ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 р. по 21.09.2009 р.

Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно набуте майно, передавши бочку для води металеву з помпою, обємом 3 куб.м., вартістю 4536 грн., ОСОБА_2 та стягнути з нього на користь ОСОБА_1 вартість ? частки в сумі 2268 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 336 грн. 70 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я: