Рішення № 53074927, 27.10.2015, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/3330/14-ц

2/559/72/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

В складі: головуючого судді Федорової Л.П.

при секретарі Федорук О.О.

з участю представника відповідачів ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частку у майні колгоспного двору,

ВСТАНОВИВ:

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він народився 05 жовтня 1984 року в с. Рачин Дубенського району Рівненської області. Його матір'ю є ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4, прізвище в першому шлюбі ОСОБА_6) ОСОБА_7. 07 квітня 1997 року на підставі рішення Дубенського міськрайонного суду від 27 березня 1997 року його усиновлено ОСОБА_8. Його прізвище та по-балькові змінено з «Голобородько» на «Павленко», з «Станіславович» на «Олександрович» - відповідно. З моменту народження він проживав і був зареєстрованій в тому ж селі, що й народився. Був членом колгоспного двору. Членами колгоспного двору станом на 01 січня та на 15 квітня 1991 року були: він, його бабуся - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 Він має право на частку в майні колгоспного двору, однак право власності на частку не оформляв. Йому, матері та бабусі належить кожному по 1/3 частині житлового будинку з надвірними будівлями в с.Рачин по вул.Шевченка, 107 Дубенського району. Їх частки в житловому будинку є однаковими (рівними). Протягом останніх двох років відповідачка ОСОБА_3 постійно вчиняла скандали та конфлікти з ним та його дружиною. Почала заперечувати його право на проживання в зазанченому будинку, зазначаючи, що будинок був подарований їй бабусею ОСОБА_9. Він був змушений в грудні 2012 року покинути вказаний будинок разом із сім'єю. Проживає за іншою адресою в орендованій квартирі в АДРЕСА_1, однак умови для проживання в цій квартирі є незадовільними. Вважає, що має право на проживання в в житловому будинку в с.Рачині, на 1/3 частину якого він має право як співвласник. В доповнення позовних вимог просить визнати право власності на житловий будинок з надвірними будівлями №107 по вул. Шевченка в с. Рачин Дубенського району Рівненської області за колгоспним двором, в якому проживали ОСОБА_3, ОСОБА_10, а також визнати за ним право власності на 1/2 частину вказаного жилого будинку, поскільки ОСОБА_4 06.04.1987 р. була виключена з членів колгоспу.

Позивач та його представник підтримали свої позовні вимоги, згідно підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачі та їх представник позовні вимоги не визнали, свої доводи подали в запереченні на позов.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків та ознайомившись з матеріалами справи прийшов до висновку, що позов безпідставний і задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 народився 5.10.1984 року в с.Рачин Дубенського району Рівненської області. Відповідачі ОСОБА_3 є його матір"ю, ОСОБА_11 бабусею.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 проживав і був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3 з дня свого народження, був членом колгоспного двору.

З довідки №542 від 15.09.2014 року встановлено, що відповідно до господарських книг Рачинської сільської Ради господарство в с.Рачин по вул.Шевченка 107 з 1984 року по 1992 рік мало статус колгоспного, а з 1993 року перейшло до суспільної групи - робітничого. Станом на 1991 рік за даним господарством, власником якого була ОСОБА_4, рахувався житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка площею 0,32 га. Станом на 01.01.1991 року в господарстві були зареєстровні та проживали: ОСОБА_4; ОСОБА_6 та ОСОБА_12 (а.с.7).

З архівної довідки № Т-20/06-25 від 30.10.2014 року встановлено, що ОСОБА_4 згідно рішення правління колгоспу "Першотравневий" с.Рачин Дубенського району від 29.04.1987 року (протокол №4) була звільнена з роботи з 6.04.1987 року в зв"язку із зміною місця проживання. Згідно рішення зборів уповноважених членів колгоспу "Першотравневий" с.Рачин від 7.05.1987 року була виключена з членів колгоспу в зв"язку із зміною місця проживання (а.с 24).

В ст.120 ч.1 та ст.123 ч.2 ЦК УРСР вказано, що майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбано до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами у господарстві двору. Особи, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час вибуття і яке збереглося.

З довідки №451 від 3.10.2014 року встановлено, що ОСОБА_11 у період з 1987 року по 1992 року проживала без реєстрації в с.Здовбиця вул.Миру 19 Дубенського району (а.с.26).

ОСОБА_13 з 1987 року була зареєстрована дояркою у колгоспі Ватутіна с. Здовбиця Дубенського району і членства в колгоспні не набувала. З 11 квітня 1987 року ОСОБА_13 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії І-ГЮ №416477.

З паспорта ОСОБА_11 встановлено, що відповідачка ОСОБА_11Ф була прописана в с.Рачин вул.Міська 49 з 4.02.1976 року (а.с.27-28). Після зміни місця проживання ОСОБА_11, головою господарства по вул.Шевченка 107 с.Рачин Дубенського району стала дочка ОСОБА_3

Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_11 з квітня 1987 року виключена була з членів колгоспу, змінила місце проживання, отже не була головою вказаного господарства. Дане господарство до 15 квітня 1991 року втратило статус колгоспного, тому позивач ОСОБА_3 не міг бути членом колгоспного двору, та втратив право на частку в майні колгоспного двору до 15 квітня 1991 року .

Відповідно до роз"яснення, які містяться в п.6 Постанови Пленуму ВС України №20 від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про визнання права власності" на витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

На час звернення до суду від дати досягнення позивачем повноліття 5 жовтня 2002 року минуло понад 12 років.

Відповідно до ст.71 ЦК УРСР 1963 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та досягненням позивачем повноліття, загальний строк для захисту прав за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.

Відповідно до ст.76 ЦК УРСР 1963 року, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникло з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

В ст.75, 80 ЦК УРСР 1963 року позовна давність обов"язково застосовувалася незалежно від заяви сторін, а закінчення строку позовної давності до пред"явлення позову було підставою для відмови в позові.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява позивачем подана до суду 17 жовтня 2014 року.

З показів свідків ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_11 встановлено, що позивач залишив місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3 у вересні 2011 року і з того часу не проживає у даному господарстві. Це також підтверджується актами обстеження (а.с.43-45).

Суд ввважає, що ОСОБА_3 з часу досягнення повноліття, з 5 жовтня 2002 року, повинен був дізнатися про порушення свого права на частку у власності на житловий будинок, тому мав можливість звернутися до суду, але цього не зробив.

Спірний будинок подарований 21 листопада 1992 року ОСОБА_3, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (а.с.110).

Так як позивачем було пропущено строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права, відповідачі настоюють на застосуванні позовної давності, тому суд вважає, що є підстави застосування наслідків пропуску строку та застосування позовної давності, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд керуючись: ст.10, 60, 214 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку - відмовити за недоведенністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: