Рішення № 53074437, 28.10.2015, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/525/15-ц

Провадження №2/544/191/2015

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2015 року м.Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Нагорної Н.В.,

за участю секретаря Ралець О.С.,

представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Пирятин, розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який був ним уточнений під час розгляду (а.с.126-127), в обґрунтування якого вказав, що на підставі кредитного договору № PLP0GК00000067 від 01 березня 2007 року відповідачу ОСОБА_2 був наданий кредит у розмірі 81600грн. на термін до 01 березня 2027 року та з обов'язком повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановлені кредитним договором. Банк свої зобовязання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надав ОСОБА_2 кредит у розмірі, встановленому Договором. Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у звязку з чим станом на 02.03.2012 року має заборгованість за договором в сумі 94678,99грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 77217,37грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 12715грн., штрафу (фіксована частина) 250грн., штрафу (процентна складова) 4496,62грн., які позивач просив суд стягнути з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_4 на користь позивача, а також судовий збір в сумі 3282,15грн.

Позовні вимоги позивача до відповідача ОСОБА_4 залишені без розгляду ухвалою суду від 21.10.2015 на підставі клопотання представника позивача про залишення без розгляду позовних вимог до ОСОБА_4 (а.с.131, 132). Таким чином суд, згідно ст. 11 ЦПК України, розглянув справу в межах вимог до відповідача ОСОБА_2

Представник позивача ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_2 підтримала у повному обсязі, просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 02.03.2012 року, в сумі 94678,99грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 77217,37грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 12715грн., штрафу (фіксована частина) 250грн., штрафу (процентна складова) 4496,62грн. В обґрунтування позову вказала, що між сторонами по справі 01.03.2007 року був укладений кредитний договір та відповідачу надані кредитні кошти у розмірі 81600грн. на термін до 01 березня 2027 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки. Позичальник взяті на себе зобов'язання виконував не у повному обсязі, останній платіж по кредиту в сумі 1400грн. був ним зроблений у жовтні 2011 року. З вересня 2011 року заборгованість по тілу кредиту рахується як прострочена, а з 02 березня 2012 року, коли рішення Пирятинського райсуду набрало законної сили, банк припинив нараховувати відсотки за користування кредитом, тому розрахунок заборгованості по даному кредитному договору зроблений станом на 02.03.2012 року.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у звязку з пропуском строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_3 просив застосувати до уточнений позовних вимог строки позовної давності у відповідності до вимог ч.4 ст.267 ЦК України. Свої заперечення обґрунтував тим, що останній платіж по кредиту було здійснено 04.10.2011; згідно п.7.1 кредитного договору чергові платежі мають сплачуватись в період з 18 по 25 число кожного поточного місяця; згідно рішення Пирятинського райсуду від 20.02.2012, яке набрало чинності, кредитний договір між банком та ОСОБА_2 розірвано з 09.09.2011; з розрахунків, наданих позивачем, вбачається, що з 09.09.2011 заборгованість по кредитному договору, укладеному з ОСОБА_2, стала простроченою та такою, строк сплати якої вже наступив; з позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» від 01.10.2011 вбачається, що банк скористався своїм правом вимоги дострокового повернення всіх кредитних коштів, тобто змінив строки виконання зобовязання по договору. Також представник вказав, що відповідно до ч.3 ст.653 ЦК України зобовязання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Враховуючи численну судову практику з вказаних питань, зокрема, і Постанову ВСУ по справі №6-190цс14, вважає, що є підстави для задоволення його та відповідача заяви про застосування позовної давності.

Суд, вислухавши сторони, розглянувши справу в межах заявлених вимог, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши докази, що маються в матеріалах справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.03.2007 року між ЗАТ КБ ПриватБанк, правонаступником якого є ПАТ КБ ПриватБанк, та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № PLP0GК00000067, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.13-15).

За умовами зазначеного кредитного договору (п.7.1 Договору) позивач Банк надав відповідачу ОСОБА_2 кредитні кошти на строк з 01.03.2007 року по 01.03.2027 року включно у вигляді проста кредитна лінія у розмірі 96736грн., на наступні цілі: купівлю квартири у сумі 81600грн., а також у розмірі 15136грн. на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати. Періодом сплати вважати період з 18 по 25 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюються в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1317,08грн. (а.с.18).

В порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов'язання виконав не у повному обсязі, останній платіж по поверненню кредиту в сумі 1400грн. був ним зроблений 04.10.2011 року, що вбачається з розрахунку, зробленого позивачем, (а.с.83) та копії квитанції (а.с.129), тому станом на 02.03.2012 року виникла заборгованість у сумі 94678,99грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 77217,37грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 12715грн., штрафу (фіксована частина) 250грн., штрафу (процентна складова) 4496,62грн., що підтверджено розрахунком позивача (а.с.7-8, 81-83, 127), у звязку з чим позивач 18.03.2015 року подав до суду даний позов.

21 жовтня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звертався до Пирятинського районного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № PLP0GК00000067 від 01 березня 2007 року в сумі 92017,63грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 77217,37грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 14588,39грн. та пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором 211,87грн. (а.с.134-135).

Заперечуючи проти позову від 21.10.2011 ОСОБА_2 09 листопада 2011 року подав до суду зустрічний позов про розірвання договору (а.с.136-138).

Ухвалою Пирятинського районного суду від 20 лютого 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишений без розгляду (а.с.139). Ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено та рішенням Пирятинського районного суду від 20.02.2012 року, яке набрало законної сили 02.03.2012 року, кредитний договір № PLP0GК00000067 від 01.03.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» розірваний (а.с.140-141).

Після встановлення зазначених обставин та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

За правилами ст. ст. 525 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Судом встановлено, що п.7.1. кредитного договору № PLP0GК00000067 від 01.03.2007р. сторонами договору визначені: щомісячний платіж повернення кредиту в сумі 1317,08грн., а також строк виконання зобов'язання до 01.03.2027 року.

У звязку з порушенням боржником виконання зобовязання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України і пункту 2.3.7 кредитного договору скористався своїм правом дострокового повернення тіла кредиту в сумі 77217,37грн. й повязаних із ним платежів (відсотків та пені), подавши до суду 21.10.2011 року позов про стягнення з позичальника ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № PLP0GК00000067 від 01.03.2007р.

Отже, предявивши 21.10.2011 року вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання.

Як убачається з розрахунку заборгованості, зробленого позивачем, (оборотна сторона а.с.8, а.с.83) станом на 09.09.2011 року заборгованість по кредитному договору № PLP0GК00000067 в сумі 77217,37грн. перейшла в категорію простроченої заборгованості. Крім того в уточненій позовній заяві позивача вказано, що заборгованість за кредитним договором виникла станом на 02.03.2012 року (а.с.127).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст..257 ЦК України).

Згідно зі ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

З матеріалів справи не вбачається, що між сторонами був укладений договір про збільшення позовної давності.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Враховуючи, що рішенням Пирятинського районного суду від 20.02.2012 року кредитний договір № PLP0GК00000067 від 01.03.2007 року розірваний, то в силу ч.ч.2, 4 ст.653 ЦК України зобовязання сторін припинились з моменту набрання рішенням законної сили, тобто з 02.03.2012 року. Таким чином початок перебігу позовної давності співпав з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто з датою набрання рішенням законної сили, а саме: з 02.03.2012 року.

В матеріалах справи маються ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.02.2014 року та 06.10.2014 року про повернення позову ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно. Однак вказані докази не можуть свідчити про переривання перебігу позовної давності відповідно до ст..264 ЦК України, оскільки позови ПриватБанку до ОСОБА_2, подані у 2014 році, відрізняються за своїм предметом від позову в даній справі.

Оскільки судом встановлено, що зобовязання сторін за кредитним договором № PLP0GК00000067 від 01.03.2007 року припинились з моменту набрання рішенням законної сили, тобто з 02.03.2012 року, тому перебіг строку позовної давності почався для позивача з 03.03.2012 року та відповідно до ст..257 ЦК України сплив через три роки 03.03.2012 року, однак до суду з даною позовною заявою позивач звернувся до суду лише 18.03.2015 року (а.с.22), тобто після спливу трьох років.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Підстав для поновлення строків не вбачається, оскільки позивач такої вимоги не заявляв та не вказував на поважність причин пропущення позовної давності.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів про поважність причин пропуску строку позовної давності позивачем суду не надано, суд вважає за необхідне в задоволені позовних вимог відмовити у звязку зі спливом позовної давності.

Оскільки в позові відмовлено, тому судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі ст.ст. 256, 257, 259, 261, 267, 525-527, 530, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст.5-11, 60, 88, 212-215, 292 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити у звязку зі спливом позовної давності.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.В.Нагорна