Ухвала суду № 53072907, 21.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/10249/14-ц Головуючий у І інстанції Сердинський В. С.Провадження № 22-ц/780/5694/15 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 26 21.10.2015

УХВАЛА

Іменем України

21 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Суханової Є. М.,

суддів: Данілова О.М., Сержанюка А.С.,

при секретарі: Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України від 16 жовтня 2014 року про повернення виконавчого листа № 1007/13329/12 від 28 серпня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

13 грудня 2014 року ОСОБА_2 в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 16 жовтня 2014 року.

Скаржник зазначав, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазур Г.І. від 16 жовтня 2014 року було повернуто виконавчий лист №1007/13329/12 виданий 28 серпня 2013 року Броварським міськрайонним судом Київської області в справі за позовом ПАТ "Сведбанк" до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

21 жовтня 2014 року ОСОБА_2 отримав постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазур Г.І. від 16 жовтня 2014 року про повернення виконавчого листа №1007/13329/12, виданого 28 серпня 2013 року.

Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ОСОБА_2 звернувся до виконавчої служби із заявою про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення суду рішенням Апеляційного суду Київської області від 12 лютого 2014 року, на підставі якого було видано виконавчий документ, але відповіді на подану заяву йому не надано до теперішнього часу.

Посилаючись на викладене, просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити термін звернення до суду, визнати постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві від 16 жовтня 2014 року, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС України Мазуром Г.І. по виконавчому провадженню №40594977 з примусового виконання виконавчого листа №1007/13329/2012 від 28 серпня 2013 року, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області недійсною та скасувати.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2015 року в задоволенні скарги ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 16 жовтня 2014 року - відмовлено.

Не погодившись з висновками наведеними в ухвалі суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити по справі нову, якою задовольнити заяву заявника.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона частково обґрунтована та підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено, що заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року задоволено позов ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 823-Ф від 28 березня 2007 року, додатковим договором № 1, додатковим договором № 2 до кредитного договору № 823-Ф, укладеним між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» та ОСОБА_5, на загальну суму заборгованості 4373404,84 долари США звернуто стягнення на предмет іпотеки по іпотечному договору № 823-Ф\757\-Ф\ 1018-Ф\ 1009\Ф\ІП-1 від 31 жовтня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», а саме на земельні ділянки, які підлягають реалізації із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом продажу ПАТ «Сведбанк» від свого імені будь-якій особі за початковою ціною продажу, визначеною у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк» судові витрати в сумі 3219 грн. (а. с. 258 - 263 т. 1).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 12 лютого 2014 року апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_5 задоволено, заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено (а. с. 151 - 158 т. 2).

16 жовтня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України видано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, ВП № 40594977, мотивовану тим, що 16 вересня 2014 року до відділу надійшла заява від 15 вересня 2014 року про повернення виконавчого документа, якою представник стягувача ОСОБА_6, керуючись ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», просить повернути виконавчий лист № 1007/13329/2012, виданий 28 серпня 2013 року Броварським міськрайонним судом Київської області. Роз'яснено стягувачеві, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 16 жовтня 2015 року (а. с. 7-9 т. 3).

17 жовтня 2014 року відділ примусового виконання рішень ДВС України направив на адресу ОСОБА_2 постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві від 16 жовтня 2014 року, винесену у ході виконання виконавчого документа - виконавчого листа № 1007/13329/2012 від 28 серпня 2013 року (а. с. 6 т. 3).

Відповідно до ст. ст. 383, 385 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ст. ст. 72, 73 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку. Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

При цьому ЦПК України не містить вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку; вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Відповідно до ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

27 жовтня 2014 року скаржник ОСОБА_2 звертався до Броварського міськрайонного суду Київської області із скаргою на постанову про стягнення виконавчого збору від 15 жовтня 2014 року по ВП №40594977.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2014 року скаргу залишено без розгляду.

В той же час, зі скаргою на постанову від 16 жовтня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачеві по ВП 40594977 скаржник звернувся до суду лише 13 грудня 2014 року.

На момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, державному виконавцю не було відомо про скасування рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист №1007/13329/12 від 28 серпня 2013 року Броварського міськрайонного суду Київської області в справі за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Зробивши зазначені висновки та встановивши дійсні оставини по справі, суд першої інстанції, прийшов до помилкового висновку про те, що державним виконавцем обґрунтовано, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» 16 жовтня 2014 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі заяви останнього.

Так, колегія суддів встановила, що відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо виконавчий документ було повернуто стягувачеві за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

Таким чином, державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження, натомість зазначеного зроблено не було, що призвело до порушення прав стягувача.

Суд першої інстанції повинен був також звернути процесуальну увагу на наступні обставини.

Так, колегія суддів встановила, що Боржник (Апелянт) звернувся до виконавчої служби з заявою про закінчення виконавчого провадження з підстав скасування рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ, та надав рішення Апеляційного суду Київської області від 12 лютого 2014 року, згідно якого заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року у цивільній справі № 1007/10340/2012 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову правонаступнику позивача ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено. Відповіді на подану заяву не надано.

Зазначена заява була подана до державної виконавчої служби, оскільки дії державного виконавця вчиненні з порушенням вимог ст.ст.11, 30 ЗУ «Про виконавче провадження» на підставі до вимог ст.83 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, апелянт Постанову про повернення виконавчого документа cтягувачеві від 16.10.2014 р. оскаржував до виконавчої служби. У зв'язку з тим що не було відповіді на подану заяву апелянт звернувся до суду та просив суд поновити строк, оскільки пропустив його з поважних причин, долучивши до скарги заяву, як письмовий доказ того, що звертався до виконавчої служби з заявою.

Відповідно до ст.73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Але суд першої інстанції не взяв до уваги те що:

- апелянт звернувся до Державної виконавчої служби України з заявою та копію заяви про закінчення виконавчого провадження з підстав скасування рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ, долучив до скарги;

- заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року, на підставі якого видано виконавчий лист, скасовано Апеляційним судом Київської області 12 вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

- виконавчий лист видано на підставі скасованого рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року;

- відкрито виконавче провадження для примусового виконання виконавчого листа від 28.08.2013 року, виданого на підставі скасованого рішення суду;

- рішення суду, що є виконавчим документом у виконавчому проваджені № 40594977, скасовано, тому примусового виконання не здійснювалось;

- примусового виконання не здійснювалось, як наслідок державний виконавець не мав права виносити Постанову про стягнення виконавчого збору;

- постанова про стягнення виконавчого збору здійснено в рамках виконавчого провадження, яке відкрито на підставі скасованого рішення;

- державним виконавцем виконавчий документ повернуто Стягувану за його письмовою заявою, що t незаконним рішенням державного виконавця, оскільки рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ - скасовано. Підставою закінчення виконавчого провадження № 4059497 є скасування рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ;

- постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, державного виконавця є недійсною та підлягала скасуванню керівником виконавчої служби в порядку ст. 83 ЗУ «Про виконавче провадження», але заяву не розглянуто, відповіді апелянту не надано;

- рішення суду, що є виконавчим документом у Виконавчому проваджені № 40594977, скасовано, відповідно його примусове виконання не мало місце бути, в зв'язку з чим, як наслідок Державний виконавець не мав права виносити Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 16.10.2014 р.;

- в оскаржуваній постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві від 16.10.2014 р. державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазур Г. І. вказав, що виконавчий документ повернув cтягувачеві; Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.10.14р. № ВП 40594977 направив для виконання до відповідному органу Державної виконавчої служби; стягувачеві Державна виконавча служба повідомила, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 16.10.2015 року, замість закінчення виконавчого провадження у зв'язку з скасуванням рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ.

Отже, виконавче провадження взагалі не повинно було бути відкрито на підставі скасованого рішення суду, виконувати інші дії, тим паче повернуто виконавчий документ стягувачеві з зазначенням можливості повторної подачі до виконання.

Як зазначалося про відкриття виконавчого провадження Боржник (апелянт) дізнався лише 21 жовтня 2014 року з постанов, що були виявлені в поштовій скринці.

29 січня 2013 року Броварським міськрайонним судом Київської області по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, прийнято заочне рішення.

Згідно заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сведбанк"до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволені.

Про заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року боржник дізнався лише 30 жовтня 2013 року у Печерському районному суді м. Києва під час розгляду цивільної справи за позовом ПАТ «Дельта Банк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Представником позивача (банком) було подано вищезазначене заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року до Печерського районного суду м. Києва та повідомлено, що виконавче провадження не відкривалося.

Отже, 30.10.2013 року представник відповідача, ОСОБА_7, та ОСОБА_5, ОСОБА_3 дізналась про існування заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року.

На момент, а саме 30.10.2013 року, коли стало відомо про існування заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року виконавче провадження № 40594977 не було відкрито, а відкрито тільки 08.11.2013 року після подачі заяви про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області.

Боржник (Апелянт) звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, про що було відомо стягувачу (банку). Однак, в той час коли оскаржувалося заочне рішення стягувачем було подано виконавчий лист до виконавчої служби та відкрито виконавче провадження ВП № 40594977.

Ухвалою від 10.12.2013 року Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 1007/10340/2012 за заявою ОСОБА_7 про перегляд заочного рішення та призначення справи до розгляду в загальному порядку - заяву залишено без задоволення. Ухвалу оскаржено в суді апеляційної інстанції.

12 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року у цивільній справі № 1007/10340/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (Код ЄДРПОУ 9356840) до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову правонаступнику ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

Про це і було повідомлено Виконавчу службу України та державного виконавця заявою про закінчення виконавчого провадження з підстав скасування рішення суду.

Згідно ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати в своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Права апелянта порушені і з часу подачі заяви не були усунуті порушення і тому апелянт звернувся до суду після звернення до виконавчої служби і вважає що строк звернення зі скаргою пропущено з поважних причин, оскільки виконавча служба навіть не відповіла належним чином на заяву, порушуючи права апелянта.

Державний виконавець державної виконавчої служби всупереч наявного рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 12 лютого 2014 року, згідно якого заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року скасовано, тобто в той час коли рішення не набрало законної сили відкрив ВП 40594977 та закінчив виконавче провадження, винесенням Постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 16.10.2014 Р-

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки, державним виконавцем було порушено вимоги закону, чим порушено права апелянта, було подано заяву керівництву у відповідності до вимог ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Вважаючи свої права порушеними, апелянт звернувся із скаргою на постанову про повернення виконавчого документу стягувану, оскільки дії державного виконавця вчиненні з порушенням вимог ст.ст.11.30 ЗУ «Про виконавче провадження».

Державним виконавцем виконавче провадження № 40594977 було відкрито 8 листопада 2013 року під час оскарження заочного рішення, тобто в той час коли рішення не набрало законної сили.

Державним виконавцем постанова про відкриття виконавчого провадження від 8 листопада 2013 року боржнику не направлялась і Боржник не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження від 8 листопада 2013 року, хоча законом закріплена необхідність направлення виконавчого провадження постанов про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Доказів про вручення постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику в справі ВП відсутні.

Отже, заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року, на підставі якого видано виконавчий лист, скасовано колегією суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 12 лютого 2014 року, оскільки не має боргу у ОСОБА_5 за кредитним договором, в забезпечення виконання якого ОСОБА_7 передав в іпотеку своє майно.

Виконавчий лист видано на підставі скасованого рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року.

Відкрито виконавче провадження для примусового виконання виконавчого листа від 28.08.2013 року, виданого на підставі скасованого рішення суду.

Рішення суду, що є виконавчим документом у виконавчому проваджені № 40594977, скасовано, тому примусового виконання не здійснювалось, не могло бути виконання скасованого рішення в добровільному порядку позивачем, як на це зазначає в постанові суд 1 інстанції.

Примусового виконання не здійснювалось.

В виконавчому провадженні відсутні докази про вручення постанови про відкриття виконавчого провадження від 8 листопада 2013 року боржнику ОСОБА_7

Судом апеляційної інстанції прийнято рішення - поставлена постанова від 21 квітня 2015 року, якою апеляційна скарга задоволена повністю та скасовано постанову від 15 жовтня 2014 року ВП №4059477 про стягнення з боржника виконавчого збору, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуром Геннадієм Івановичем.

Стаття 383 ЦПК України передбачає, що Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати в своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Зазначимо, що відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та необхідність скасування ухвали суду.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 312 ч.3 ,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2015 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: