Рішення № 53072900, 27.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/640/15-ц Головуючий у І інстанції Шовкопляс О. П.Провадження № 22-ц/780/5231/15 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О.Категорія 26 27.10.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

27 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Ігнатченко Н.В., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - реєстраційна служба Білоцерківського міського управління юстиції в Київській області, управління Державної міграційної служби у Київській області, міський відділ Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції в Київській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з позовом та просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором №12-06-Ип/05 від 17 листопада 2006 року в сумі 1 984 619 грн. 79 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 68,2 кв. м., що належить на праві приватної власності майновому поручителю ОСОБА_4 шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; виселити з квартири АДРЕСА_1 осіб, які там зареєстровані, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №12-06-Ип/05, згідно умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 40 000 доларів США у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності з оплатою за процентів встановлених договором та строком до 16 листопада 2021 року. Крім того, з метою забезпечення виконання вищевказаного зобов'язання 17 листопада 2006 року між ОСОБА_4 та банком укладено договір іпотеки № 12-06-П1/05, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 Рішенням суду від 11 вересня 2009 року з ОСОБА_2, ОСОБА_2 стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 519 435 грн. 38 коп. Однак, зазначене рішення суду відповідачами не виконано. Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку із чим утворилась заборгованість. Таким чином, у банку виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому відповідачам, було направлено добровільні вимоги про звільнення житлового приміщення, проте останні на вказані вимоги належним чином не відреагували.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі «Банк «Фінанси та Кредит» просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що на його думку, єдиною підставою для відмови у задоволенні позову Закон України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 17 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №12-06-Ип/05, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 40 000 доларів США у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності з оплатою за процентів 15,5 % річних строком до 16 листопада 2021 року.

17 листопада 2006 року з метою виконання вищевказаного зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № 12-06-П1/05, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2009 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено частково та стягнуто заборгованість по основній сумі боргу на користь банку заборгованість за кредитним договором в солідарному порядку в сумі 519 435, 38 грн.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість позичальника за кредитним договором №12-06-Ип/05 від 17 листопада 2006 року складає 1 984 619 грн. 79 коп., з яких сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту у розмірі 482 588 грн. 49 коп., сума прострочення заборгованості по основному боргу кредиту у розмірі 54 285 грн. 10 коп., сума строкової заборгованості по відсотках - 7 165 грн. 64 коп. сума простроченої заборгованості по відсоткам - 543 933 грн. 38 коп., пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам - 896 647 грн. 18 коп.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки матиме місце подвійне стягнення заборгованості. Банк використав своє право на захист, передбачене ч. 1 ст. 1050 ЦК України.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною

продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 зазначеного Закону початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і

майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Сприяючи стороні позивача у здійсненні їх процесуальних прав у відповідності до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд апеляційної інстанції пропонував позивачу надати суду висновок про оцінку предмету іпотеки.

В суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» наполягає на задоволенні позовних вимог в зазначений ним в позовній заяві спосіб і не має можливості надати висновок про оцінку предмету іпотеки.

Звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та зазначаючи загальний розмір заборгованості ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Посилання позивача в прохальній частині позовної заяви на визначення вартості майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно суперечить вимогам ст.ст. 39, 43 Закону України «Про іпотеку».

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 27 травня 2015 року (справа 6-61цс15).

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та відмовив в задоволенні позову, з підстав пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 559 ЦК України та пропуску позивачем строку позовної давності. При цьому суд залишив поза увагою, що вимоги ст. 559 ЦК України не регулюють відносини сторін, оскільки у останніх виникли права та обов'язки на підставі договору іпотеки.

Отже висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою до скасування рішення та ухвалення нового по суті позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального права та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - реєстраційна служба Білоцерківського міського управління юстиції в Київській області, управління Державної міграційної служби у Київській області, міський відділ Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції в Київській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Ігнатченко Н.В.

Кашперська Т.Ц.