Ухвала суду № 53071309, 29.10.2015, Вишгородський районний суд Київської області

"29" жовтня 2015 р. Справа № 363/3700/15-ц

Ухвала

Іменем України

29 жовтня 2015 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Чіркова Г.Є., при секретарі Слободенюк Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Катюжанське вище професійне училище», Міністерства освіти і науки України, треті особи ОСОБА_2, Служба у справах сімї та дітей Вишгородської районної державної адміністрації в Київській області, Вишгородська районна рада Київської області, Вишгородська районна державна адміністрації Київської області, Катюжанська сільська рада Вишгородського району Київської області, про визначення статусу приміщення та визнання незаконним рішення,

встановив:

поданий позов мотивовано тим, що житловий фонд, який включає спірне жиле приміщення в будинку № В по вул. Шевченка, в с. Катюжанка в порядку ст. 5 ЖК України до відання місцевих рад народних депутатів не передавався та йому статус службового у встановленому законом порядку не надавався.

В цьому звязку порушив питання про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Катюжанської сільської ради № 39 від 29.04.2002 року «Про службові квартири КПУ № 21», виключення формулювання «службова» із рішення виконавчого комітету Катюжанської сільської ради № 37 від 22.07.1999 року «Про затвердження рішення Катюжанського ДПТУ 21 «Про надання службових квартир ОСОБА_3, ОСОБА_1», із рішення Катюжанського ДПТУ 21 від 5.11.1998 року та ордеру на жиле приміщення № 3 від 17.10.1999 року, а також про зобовязання Міністерства освіти і науки України та ДНЗ «Катюжанське вище професійне училище» передати жиле приміщення в будинку № В по вул. Шевченка, 1 в с. Катюжанка до відання Вишгородської РДА.

В суді представник відповідача просив провадження по справі закрити, оскільки позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має бути вирішена в порядку КАС України.

Позивач та його представник, представники третіх осіб ОСОБА_2 та Катюжанської сільської ради, проти цього заперечили.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що спірні правовідносини виникли з приводу дотримання передбаченого Законом порядку надання житловим приміщенням статусу службових. У звязку з чим позивач вважає прийнятті сільською радою рішення незаконними, а також просить зобовязати субєкта владних повноважень Міністерство освіти і науки України вчинити певні дії, передати жилі приміщення до компетенції Вишгородської РДА Київської області.

Зазначені правовідносини регламентуються ст.ст. 5, 118 ЖК України, ОСОБА_4 Міністрів Української РСР від 4.03.1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення».

Згідно розяснень даних у п. 3 ППВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17 КАС України), віднесено до компетенції адміністративних судів.

У звязку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, субєктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Разом з тим згідно розяснень даних у п. 13 ППВАСУ від 20.05.13 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», справи у спорах про захист порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають із житлових правовідносин, згідно з частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV розглядаються за правилами цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З огляду на положення частини другої статті 17 КАС України спори, в яких урегульовані нормативно визначеною процедурою управлінські дії субєкта владних повноважень, повязані з реалізацією житлових прав фізичних осіб (щодо обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нагляду і контролю за забезпеченням реалізації права громадян України на житло, додержання правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків тощо), є публічно-правовими і розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

До згаданих повноважень відносяться й повноваження виконавчих комітетів відповідних рад щодо включення приміщень до числа службових.

За змістом позову спірним є саме дотримання субєктами владних повноважень нормативно-урегульованої процедури по здійсненню управлінських дій в сфері надання житловим приміщенням статусу службових. Вказані управлінські дії належать до виключної компетенції субєктів владних повноважень згаданих у позові.

Так, згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В цьому звязку слід зазначити, що позивач оскаржує нормативно-правові акти не індивідуальної дії (відповідні рішення сільської ради про службові квартири), скасування яких може вплинути на права і обовязки невизначеного кола осіб, тих чи інших мешканців житлового будинку.

У той же час особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної ОСОБА_4 АРК, органів місцевого самоврядування та інших субєктів владних повноважень врегульовано ст. 171 КАС України. Вказаною нормою передбачено особливу процедуру судового провадження, виконання якої дозволяє дотриматися прав всіх заінтересованих осіб, коли рішення у справі може вплинути на їхні права та обовязки.

За таких обставин та, виходячи з викладених обґрунтувань позову й висунутих вимог, на розгляд суду представлено спірні правовідносини у сфері публічно-правових, яким притаманні ознаки відносин, що формуються за принципом «влада-підпорядкування» й за відсутності ознак спору про цивільне право. При цьому всі висунуті позовні вимоги є взаємоповязаними, що безпосередньо випливають одна з одної, що унеможливлює їх окремий розгляд.

Посилання на те, що іншій спір, який виник між сторонами за позовом ДНЗ «Катюжанське вище професійне училище» про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та про виселення розглядався в порядку ЦПК України, а тому й ця справа має вирішуватися саме в цьому порядку на згаданих вище вимогах Закону не ґрунтується.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що виниклий спір розгляду в порядку цивільного судочинства не підлягає, а має бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства. З цих підстав згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.

Що стосується клопотання відповідача в частині стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат на оплату правової допомоги згідно ст. 89 ЦПК України, то підстав для цього судом не встановлено.

Так, подана стороною відповідача квитанція про понесені витрати в цій частині (3600 грн. за оплату послуг адвоката ОСОБА_5Д.) не є допустимим і належним доказом в розумінні вимог ст.ст.57-60 ЦПК України. Зокрема, вказаний документ всіх необхідних для платіжного документа реквізитів не містить і вимогам Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ № 637 від 15 грудня 2004 року не відповідає.

За таких обставин здійснення відповідачем вказаних витрат є недоведеним, а тому підстав для їх стягнення з позивача згідно вимог ст. 89 ЦПК України судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 205, 209, 210 ЦПК України,

ухвалив:

клопотання задовольнити частково і провадження в цій справі закрити.

В задоволенні клопотання про стягнення судових витрат відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області протягом 5 днів з дня її проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд. Якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя