Ухвала суду № 53069651, 29.10.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/3525/15-к Провадження № 11-кп/773/390/15 Головуючий у 1 інстанції: Лесик В.О. Категорія: ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Борсука П.П.,

суддів - Фідрі О.М., Хомицького А.М.,

при секретарі - Власюк О.С.,

з участю прокурора - Васьовчика І.В.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Ковельської міжрайонної прокуратури на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2015 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець с. Грабово Старовижівського району Волинської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, житель АДРЕСА_2, з середньою спеціальною освітою, не працює, одружений, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, раніше судимий:

- 22.07.1998 року Ковельським міським судом Волинської області за ч. 2 ст. 140, ст. 46-1 КК України (ред. 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки з відстрочкою виконання вироку на 2 роки та штрафом 750 гривень;

- 18.11.1998 року Ковельським міським судом Волинської області за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 14, ч. 2 ст. 140, ст. 208, ст. 42 КК України (ред. 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна, на підставі ст. 43 КК України (ред. 1960 року) шляхом часткового приєднання покарання за вироком Ковельського міського суду від 22.07.1998 року засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- 16.04.2003 року Ковельським міським судом Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, на підставі ст. 71 КК України шляхом приєднання покарання за вироком Ковельського міського суду від 18.11.1998 року засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;

- 19.03.2010 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- 15.04.2015 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування вказаного покарання з іспитовим строком на 3 роки;

засуджений за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років без конфіскації майна, що належить йому на праві приватної власності.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком невідбутої частини покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 15.04.2015 року, остаточно визначено до відбуття 5 років 2 місяці позбавлення волі без конфіскації майна, що належить останньому на праві приватної власності;

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянин України, уродженець м. Таллін Естонської Республіки, житель АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, з середньою спеціальною освітою, одружений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працює, раніше судимий:

- 16.10.1996 року Ковельським міським судом Волинської області за ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 140, ст. 42, ст. 46-1 КК України (ред. 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

- 18.11.1998 року Ковельським міським судом Волинської області за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 17, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України (ред. 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 43 КК України (ред. 1960 року) шляхом приєднання до вказаного покарання за вироком Ковельського міського суду Волинської області від 16.10.1996 року засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з конфіскацією усього майна;

- 16.04.2003 року Ковельським міським судом Волинської області за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців;

- 18.11.2009 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; звільнений 16.11.2012 у зв'язку з повним відбуттям призначеного покарання;

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі без конфіскації майна, що належить йому на праві приватної власності.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено до відбуття 2 роки і 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, що належить йому на праві приватної власності.

Строк відбування покарання за вироком визначено обчислювати з моменту затримання, тобто з 19.05.2015 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою до вступу вироку у закону силу залишено без змін.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Стягнуто із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах витрати, пов'язані з проведенням судово-товарознавчої, судово- автотоварознавчої, судово-дактилоскопічної експертиз у розмірі 613 (шістсот тринадцять) гривень 80 копійок з кожного, в користь потерпілого ОСОБА_5 в солідарному порядку заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 2646 (дві тисячі шістсот сорок шість) гривень та моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень з кожного.

Переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку апеляційний суд,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними і засуджені за те, що 19 травня 2015 року близько 04 год. 00 хв., за попередньою змовою у групі, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в дворі будинку № 2 на вул. Тімірязєва, у м. Ковелі, незаконно заволоділи транспортним засобом - автомобілем марки «ГАЗ 24», д.н.зн. НОМЕР_1, вартістю 24321 гривень, та під керівництвом ОСОБА_2 виїхали з двору будинку.

14 травня 2015 року близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_1, перебуваючи у виробничому цеху, розміщеному на території ТзОВ «Укрдорс», що знаходиться у смт. Любленець, вул. Заводська, 5, Ковельського району, де стажувався з метою працевлаштування, таємно викрав бувшу у використанні бензопилу марки «Stihl MS290», вартістю 4950 гривень, чим завдав ТзОВ «Укрдорс» майнову шкоду на вказану суму.

Вважаючи вирок суду першої інстанції незаконним, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій оскаржує рішення суду з мотивів неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого. Просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий, яким за ч. 2 ст. 185 КК України призначити ОСОБА_1 покарання у виді 2 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК України - у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності, та на підставі ст. 70 КК України остаточно визначити до відбуття 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності.

У доповненні до апеляційної скарги прокурор ставить питання про зміну рішення суду щодо розподілу процесуальних витрат та стягнення з ОСОБА_6 767 (сімсот шістдесят сім) гривень 25 копійок, а з ОСОБА_2 460 (чотириста шістдесят) гривень 35 копійок судових витрат за проведення експертиз.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_2 вирок не оскаржується.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційної скарги із доповненнями, думку прокурора, який підтримав апеляцію у повному обсязі, міркування обвинувачених та їх захисників, які заперечили проти її задоволення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб, і ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, повністю стверджуються зібраними у передбаченому законом порядку та належно дослідженими і оціненими судом доказами.

Згідно вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку, при призначенні ОСОБА_1 покарання судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які належить до категорії тяжких, його особу, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

З достатньою повнотою судом взято до уваги обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, у стані алкогольного сп'яніння.

Призначаючи обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд також врахував пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочинів і часткове відшкодування ОСОБА_1 заподіяної злочином шкоди.

Апеляційний суд вважає, що наявність вищевказаних пом'якшуючих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та з урахуванням особи винного, який має на утриманні двох малолітніх дітей, обставин вчиненого ОСОБА_1 злочину, мета якого некорислива, його другорядну роль, оскільки ініціатором був його старший брат, відсутність тяжких наслідків, а у власника бензопили претензій до ОСОБА_1, і думку потерпілого, який на суворому покаранні не наполягав, стали підставою для призначення останньому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією закону, за яким він визнаний винним.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не є такими, що дають підстави для зміни вироку та призначення обвинуваченому більш тяжкого покарання.

Разом з тим, суд при вирішенні судових витрат стягнув кошти за проведення експертиз з обвинувачених в рівних частках.

Хоча, як стверджується матеріалами провадження, проведення товарознавчої експертизи бензопили марки «Stihl MS290» повинен відшкодовувати лише обвинувачений ОСОБА_1

Оскільки становище ОСОБА_2 не погіршується, апеляційний суд змінює рішення суду в порядку ст. 404 КПК України в частині стягнення з нього судових витрат.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу із доповненнями прокурора Ковельської міжрайонної прокуратури задовольнити частково.

Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2015 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати за проведення експертиз у розмірі 767 (сімсот шістдесят сім) гривень 25 копійок: /код класифікації доходів 24060300 «Інші надходження», отримувач коштів: Ковельське УК м. Ковель 2460300, номер рахунку отримавача: 31110115700004, ідентифіккційний код за ЄДРПОУ отримувача: 37788874, банк отримувача: ГУДКСУ у Волинській області, код банку отримувача: 803014/.

Цей же вирок в порядку ст. 404 КПК України в частині стягнення з ОСОБА_2 судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати за проведення експертиз у розмірі 460 (чотириста шістдесят) гривень 35 копійок: /код класифікації доходів 24060300 «Інші надходження», отримувач коштів: Ковельське УК м. Ковель 2460300, номер рахунку отримавача: 31110115700004, ідентифіккційний код за ЄДРПОУ отримувача: 37788874, банк отримувача: ГУДКСУ у Волинській області, код банку отримувача: 803014/.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими в той же строк з моменту отримання її копії, шляхом подачі касаційних скарг.

Головуючий

Судді