Ухвала суду № 53067204, 01.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/9244/2015 Головуючий в 1-й інстанції - Буша Н.Д.

Доповідач-Чобіток А.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого -Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.

при секретарі - Мороз Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_5 про встановлення порядку користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_2,3-я особа: ОСОБА_5 про припинення права на частку у майні,-

в с т а н о в и л а:

В травні 2014 року позивач пред»явив позов до відповідачів та зазначав, що проживає в квартирі АДРЕСА_1, яка належить на праві власності в рівних частках сторонам, тобто кожному по ј частині. Вказана квартира загальною площею 72 кв.м розташована на 5-му поверсі 9-ти поверхового будинку та складається з 3-х ізольованих кімнат жилою площею 41,3 кв. м, кухні, ванної кімнати, вбиральні, коридору та 2-х лоджій.

В квартирі фактично проживають він з дружиною ОСОБА_6 та сином ОСОБА_7 та його батьки ОСОБА_2, ОСОБА_3, а зареєстровані в квартирі сторони, а також його син ОСОБА_8 та ОСОБА_9 син ОСОБА_5.

Посилаючись на те, що між ним та відповідачами склалися неприязні стосунки стосовно користування квартирою, уточнивши вимоги, просив встановити порядок користування квартирою та виділити йому в користування житлову кімнату розміром 11,2 кв. м, а інші кімнати площею 18,1 та 11,9 кв.м залишити в користуванні відповідачів,залишивши також в користуванні сторін місця загального користування.

Не погодившись з такими вимогами , ОСОБА_2,ОСОБА_3 пред»явили зустрічний позов про припинення права на частку у майні. Зазначали,що протягом тривалого часу у них з сином та його дружиною тривають неприязні стосунки,виникають часті конфлікти,оскільки він вважає, що повинен залишитися єдиним повноправним власником спірної квартири,а вони повинні жити на дачі. Щоб уникнути подальших конфліктів просили припинити його право на частку в квартирі, яку вони вважають незначною, та стягнути з них на його користь в якості компенсації вартість цієї частки у розмірі 147 808 грн..

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року задоволено первісний позов та встановлено порядок користування сторонами спірною квартирою шляхом виділення в користування позивачу ізольованої кімнати площею 11,2 кв. м,а відповідачам виділення в користування кімнати площею18,1 кв.м та кімнати площею 11,9 кв.м, місця загального користування залишено у спільному користуванні. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2,ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити їх позов, а в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити. Зазначають, що встановивши порядок користування квартирою між ними та виділивши в користування ОСОБА_4 кімнату площею 11.2 кв.м, суд по суті погіршив права мешканців квартири, оскільки інші кімнати площею 18,1 та 11,9 кв. м дорівнюють 30 кв.м, тобто на кожного припадає лише 10 кв.м, пославшись при цьому неврахування судом п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» та ст. 47 ЖК України, якою норма жилої площі на одну особу встановлена у розмірі 13,65 кв.м .

Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з"явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 08.08.1998 року, виданого Відділом приватизації державного житлофонду Ватутінської районної Ради, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5 в рівних долях.

Вказана квартира складається з трьох ізольованих кімнат розміром 18,1 кв.м, 11,2 кв.м, 11,9 кв.м та підсобних приміщень : кухня - 8,7 кв.м, ванна кімната - 2,6 кв.м, вбиральня - 1,0 кв.м, коридор 16,0 кв.м та лоджії - 3,8 кв.м..

Відповідно до довідки форми № 3 Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» від 21.03.2014 року № 287, у зазначеній вище квартирі крім сторін у справі зареєстровані ще онуки відповідачів - ОСОБА_7 ( син позивача ) та ОСОБА_11 (син ОСОБА_5).

На даний час у спірній квартирі між сторонами склався порядок користування нею, згідно з яким позивач зі своєю сім»єю займає кімнату 11,2 кв.м, а відповідачі кімнати - 18,1 кв.м та 11,9 кв.м .

Між сторонами у справі склались неприязні відносини, що останніми не заперечується.

Частинами 2, 3 ст. 358 ЦК України визначено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Як вже зазначалось вище та не оспорюється сторонами, між співвласниками квартири АДРЕСА_1 склався усталений порядок володіння та користування її жилою площею, розмір ізольованих кімнат якої фактично відповідає частці кожного із співвласників.

Зважаючи на конфліктну ситуацію, що виникла між сторонами , усталений порядок користування останніми жилими кімнатами, враховуючи розмір житлової площі, що припадає на кожного із співвласників, колегія суддів приходить до висновку, про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, який виділив ОСОБА_4 у користування ізольовану кімнату площею 11,2 кв.м у спірній квартирі, а кімнати 18,1 кв.м та 11,9 кв.м залишив у користуванні відповідачів, а місця загального користування - у спільному користуванні сторін, відмовивши при цьому у задоволенні позову відповідачів про припинення права на частку у майні з підстав рівності часток сторін у справі та відсутності іншого житла у ОСОБА_4.

Крім того, зважаючи на неприязні стосунки сторін у справі, задля усунення непорозумінь щодо наявності права користування останніми майном, що є їх спільною власністю відповідно до встановленого ними порядку користування, колегія суддів вважає, що незначне відхилення відповідності квадратних метрів жилої площі рівності часток співвласників, не порушить права власності ні позивача, ні відповідачів, оскільки встановлення порядку користування майном на рівність часток власності кожного з них не впливає.

При цьому кожен із сторін матиме право на користування лише тією кімнатою, яка визначена їм судовим рішенням, що , на думку колегії, сприятиме зменшенню конфліктних ситуацій щодо права користування співвласниками спільним майном, а місця загального користування, якими у даній квартирі є - кухня , ванна кімната , вбиральня , коридор , залишаються у спільному користуванні .

Враховуючи , що правовідносини сторін виникли із здійснення ними права спільної часткової власності, посилання апелянтів на ст. 47 ЖК України та п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», яким роз»яснено право суду задоволення вимог члена сім»ї наймача при поділі жилого приміщення , на увагу не заслуговують.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про припинення права ОСОБА_4 на частку у майні , оскільки рівність часток сторін у спільній частковій власності , відсутність у ОСОБА_4 іншого належного на праві власності житла , виключає можливість застосування ст. 365 ЦК України.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308 , 313-315 ЦПК України , колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: