Ухвала суду № 53061235, 28.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2015 рокусправа № 804/10749/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року у справі №804/10749/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, про визнання протиправною та скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати постанову державного виконавця №40205141 від 14.10.2013р. в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області винести постанову про зняття арешту з зазначеного нерухомого майна.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що зазначена квартира, власником якої є ОСОБА_2, передана в іпотеку в якості забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором. Позивач вказував на те, що накладення арешту державним виконавцем на майно, яке передано в іпотеку, порушує переважне право Іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок цього майна.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року відмовлено у відкритті провадження з тих підстав, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. При цьому, суд вказав на те, що зазначений спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач, який не є стороною виконавчого провадження у межах якого державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту, не може захистити свої права шляхом оскарження вказаного рішення державного виконавця у межах цивільного судочинства.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що переданий на вирішення суду спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд першої інстанції вказав на те, що спірні правовідносини стосуються саме права позивача, як Іпотекодержателя, на майно, яке перебуває в іпотеці. З цього, приводу суд першої інстанції послався на п.17 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010р. №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», яким визначено, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно. Також суд першої інстанції послався на рішення Верховного Суду України від 15.10.2008р., в якому висловлена позиція, що позов заставодержателя про звільнення майна з-під арешту підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку щодо наявності у цій справі спору про право. У заявленому позову позивач не порушує питання щодо не визнання його права як Іпотекодержателя на предмет іпотеки, яким є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказане право позивача підтверджується наданими суду доказами, зокрема, іпотечним договором. Фактично спірні правовідносини виникли з приводу того, чи наділений державний виконавець повноваженнями щодо накладення арешту за заявою стягувача, який не є заставодержателем, на нерухоме майно, яке вже було передано в іпотеку іншій особі (Іпотекодержателю).

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, при визначенні юрисдикції необхідно виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Таким чином, оскільки позивач не є стороною у виконавчому провадженні, у межах якого винесено постанову про арешт майна №40205141 від 14.10.2013р., то він позбавлений можливості оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ та під час виконання якого державним виконавцем накладено арешт на нерухоме майно.

З огляду на викладене, оскаржену ухвалу суду першої інстанції неможливо визнати законною та обґрунтованою, як того вимагає ст..159 КАС України, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження в адміністративній справі.

На підставі викладеного, керуючись п.6 ч.1 ст.199, ст.ст.204, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року у справі №804/10749/15 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження в адміністративній справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 29.10.2015р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська