Ухвала суду № 53061114, 21.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"21" жовтня 2015 р. справа № 804/8339/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чередниченко В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі №804/8339/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКОТРАНС»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У червні 2013 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0002261540 від 30 травня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено частково, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0002261540 від 30.05.2013 р. В решті позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована, зокрема, тим, що відповідачем не враховано обставину того, що для зміни розміру орендної плати за землю сторони повинні ініціювати та внести зміни у договір оренди земельної ділянки. До часу внесення таких змін сторони керуються положенням договору.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області оскаржила її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції

норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач, зокрема, зазначає, що в порушення вимог п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України підприємством не надано уточнюючі податкові декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010, 2011, 2012, 2013 роки. Загальна сума заниження розміру податкового зобов'язання по орендній платі за землю за квітень-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року складає 107815,15 грн.

Позивачем надані письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких він вказує, що для виконання положень нової редакції п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України сторони повинні ініціювати та укласти зміни у договір оренди земельної ділянки, а до часу внесення таких змін сторони керуються положенням договору. Позивач просить залишити без змін оскаржувану постанову суду.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.

За таких обставин, з урахуванням думки представника позивача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.

Законний представник позивача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, 18.09.2001 року між виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, в особі першого заступника міського голови Крупського Анатолія Федоровича з одного боку, та відкритим акціонерним товариством «Дніпробудважмаш», в особі голови правління ОСОБА_1, укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,9132 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою розміщення виробничої бази № 1, терміном дії до 19.07.2016р.

Зазначена земельна ділянка згідно з планом зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом НОМЕР_1, і надається в оренду на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.07.2001р. № 1614.

У відповідності до довідки про грошову оцінку земельної ділянки від 30.08.2001р., виданої Управлінням земельних ресурсів м.Дніпропетровська, грошова оцінка земельної ділянки складає 2919151 грн. 67 коп.

Згідно п.3.1 Договору сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 437872 грн. 75коп.

Відповідно до п.п.3.2, 3.3 Договору, орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку. Розмір земельного податку переглядається у разі зміни ставок земельного податку.

Згідно п.1.1 Статуту ТОВ «АКОТРАНС» є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Дніпробудважмаш».

Із матеріалів справи вбачається, що податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «АКОТРАНС» з орендної плати за землю за період: травень-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року, результати якої оформлено актом №1273/15-4/04836801 від 17 травня 2013 року.

Висновками даного акту встановлено, що в порушення ст. 2 Закону України «Про плату за землю» та пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України загальна сума заниження розміру податкового зобов'язання по орендній платі за землю за квітень-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року складає 107815,15 грн.

30 травня 2013 року на підставі акту №1273/15-4/04836801 від 17 травня 2013 року податковим органом по відношенню до позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №0002261540, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 107815, 15 коп.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення повинно містити посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків.

Додатком 2 до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року №1236, встановлена форма податкового повідомлення-рішення, яке складається за наслідками перевірок (форма «Р»). Дана форма передбачає внесення до податкового повідомлення-рішення відомостей щодо нормативно-правового акту, порушення якого допущено платником податків, визначена необхідність зазначення посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено та відповідно до якого зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень не містить посилань на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено та відповідно до якого зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань.

Таким чином, податковим органом не дотримано встановленої форми складення податкового повідомлення-рішення, з огляду на що останній діяв не у спосіб, передбачений Податковим кодексом України.

Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Щодо встановлених в акті перевірки порушень позивачем вимог Податкового кодексу України у 2010 році необхідно звернути увагу на те, що згідно пункту 1 Розділу ХІХ даного нормативно-правового акту, Податковий кодекс України набрав чинності з 01 січня 2011 року, а отже посилання контролюючого органу на заниження платником податків розміру податкового зобов'язання по орендній платі за землю за квітень-грудень 2010 року є необґрунтованими та безпідставними.

Стосовно решти виявлених перевіркою порушень необхідно звернути увагу на наступне.

Відповідно до підпунктів 14.1.136 та 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII ПК України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Вимогами п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких встановлено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (ст.286 Податкового кодексу України), а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

З огляду на вказані правові норми суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податковим законодавством передбачено, що питання встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди землі із визначенням розміру орендної плати в такому договорі.

Відповідно до ст.201 Земельного кодексу України грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України «Про оцінку земель».

Відповідно до абзацу 5 статті 5 вказаного Закону, зазначено що саме нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно ст.ст.13,18 Закону України «Про оцінку землі», обов'язковим є проведення нормативно грошової оцінки земель у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності і нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Також необхідно зазначити, що відповідно до ст.20 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, видача якого, відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги» належить до компетенції органів земельних ресурсів.

Відповідно до переліку адміністративних послуг, що надаються територіальними органами Державного агентства земельних ресурсів на безоплатній основі, затвердженого постановою КМУ від 01.08.2011р. №835, Управління Держкомзему здійснює видачу витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Таким чином, лист Управління Держкомзему м.Дніпропетровська Дніпропетровської області від 14.12.2012р. № 11/11-387, на який відповідач посилається в Акті документальної невиїзної перевірки №1273/15-4/04836801 від 17.05.2013р., та з урахуванням якого винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не є належним документом, на підставі якого може бути здійснений розрахунок орендної плати за землю. На вимогу апеляційного суду (а.с. 190) витяг з нормативно-грошової оцінки відповідачем надано не було.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

З огляду на встановлені судом обставини справи, вказані норми законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів допущення платником податків порушень законодавства України, які дають підстави для прийняття по відношенню до останнього оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі №804/8339/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: В.Є. Чередниченко