Постанова № 53060863, 02.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2012 року 13:23 № 2а-7831/12/2670

за позовомОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ардіс»до відповідача 1ОСОБА_2 регіональної митниці відповідача 2Головного управління державної казначейської служби України в м. Києвіпроскасування рішення про визначення митної вартості товарів від 30.03.2012 р. № 100200000/2012/611304/1 та повернення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 38 021, 53 грн.

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 01.06.2012 р.);

ОСОБА_4 (довіреність № б/н від 01.06.2012 р.);

ОСОБА_5 (довіреність № 318/08 від 02.08.2012 р.)

від відповідача 1: ОСОБА_6 (довіреність № 40/1-41/18205 від 29.12.2011 р.)

від відповідача 2: не прибув (клопотання про розгляд справи за відсутності представника)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 02.08.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ардіс»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 регіональної митниці про скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 30.03.2012 р. № 100200000/2012/611304/1 та повернення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 38 021, 53 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-7831/12/2670, та призначено справу до судового розгляду на 12.07.2012 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2012 р. було залучено відповідачем 2 у справі № 2а-7831/12/2670 Головне управління державної казначейської служби України в м. Києві.

В судовому засіданні 02.08.2012 р. представники позивача позовні вимоги підтримали та в судових дебатах просили суд:

скасувати Рішення ОСОБА_2 регіональної митниці № 100200000/2012/611304/1 від 30.03.2012 р. про визначення митної вартості товарів;

- стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ардіс»(ідентифікаційний код 30525306) суму переплати податку на додану вартість в розмірі 38 021,53 грн. (тридцять вісім тисяч двадцять одна гривня 53 коп.);

- судові витрати в розмірі 414,00 грн. (чотириста чотирнадцять гривень 00 копійок) покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу в прийнятті вантажно-митної декларації та відповідно протиправно винесено рішення про визначення митної вартості товарів.

Відповідач 1 проти позову заперечив, та в судовому засіданні 02.08.2012 р. представник відповідача 1 просив суд в позові відмовити повністю, зазначивши про правомірність прийняття рішення про визначення митної вартості товарів від 30.03.2012 р. № 100200000/2012/611304/1, зважаючи на відмову позивача (декларанта) від подання додаткових документів в підтвердження митної вартості товарів, а також те, що згідно бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ за останні 90 днів, що передували митному оформленню задекларованого позивачем товару, було з'ясовано, що за аналогічним кодом згідно з УКТЗЕД було здійснено митне оформлення товару за ціною, що є на порядок вище ціни товару, визначеної позивачем в митній декларації, та крім того - невідповідності фактичної ваги товарів відомостям, зазначеним у потрібних для здійснення митного контролю документах, про пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування, а отже така ціна навмисно була занижена позивачем, що могло призвести до недоплати відповідних митних платежів (податку на додану вартість) до державного бюджету.

Відповідач 2 в судове засідання 02.08.2012 р. не прибув та не скерував свого представника, однак 01.08.2012 р. відповідачем 2 до канцелярії суду було подано заперечення на позовну заяву в якому відповідач 2 просить суд відмовити в задоволені позовних вимог позивача, що заявлені до нього, а також просить суд розглядати справу за відсутності його представника.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2012 р. до митного поста «ОСОБА_6 західний»ОСОБА_2 регіональної митниці ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ардіс»була подана вантажна митна декларація № 100200000/2012/566185 з метою здійснення митного оформлення товарів «Іграшки, що несуть на собі вагу дитини: Дитячий трьохколісний велосипед WS-001V - 1016 шт. В розібраному стані. Виробник: ZHEJIANG ZEC TRADE & INDUSTRY CO., LTD. Країна виробництва ОСОБА_6. Місць - 508. Упаковано в картонні короби. № контейнерів: 1/CMAU654293/221/1».

Загальна вартість ввезеного товару склала 18 643,60 дол. США, що за курсом НБУ на дату митного оформлення становило 148 923,21 грн.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем було надано товаросупровідні документи, перелік яких, зазначений в гр. 44 вказаної вище ВМД.

Митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості форми 1, тобто за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції).

Однак, ОСОБА_2 регіональною митницею не було прийнято митну вартість зазначеного товару, зважаючи на те, що після здійснення співставлень рівня заявленої позивачем митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних за якісними характеристиками товарів у посадової особи відділу митних платежів виникли сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості товару, а саме те, що згідно бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ за останні 90 днів, що передували митному оформленню задекларованого позивачем товару, було з'ясовано, що за аналогічним кодом згідно з УКТЗЕД було здійснено митне оформлення товару за ціною, що є на порядок вище ціни товару, визначеної позивачем в митній декларації, а отже позивач міг навмисно занизити ціну товару, що відповідно могло призвести до недоплати відповідних митних платежів (податку на додану вартість) до державного бюджету.

Зважаючи на таке, а також на відмову позивача (декларанта) від подання додаткових документів в підтвердження митної вартості товарів, ОСОБА_2 регіональною митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів від 30.03.2012 р. № 100200000/2012/611304/1, яким збільшено митну вартість партії товару та визначено її в сумі 42 791,65 дол. США, та відповідно збільшило розмір зобовязання по податку на додану вартість в сумі 38 021,53 грн.

З метою недопущення затримки оформлення та пропуску Товару через митний кордон внаслідок виникнення спірних питань щодо митної вартості товару, позивач скористався правом, передбаченим 6 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого Наказом Державної митної служби № 230 від 17.03.2008 року, а саме погодився на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Однак, вважаючи зазначене рішення ОСОБА_2 регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 30.03.2012 р. № 100200000/2012/611304/1 протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Відповідно до пункту 2 (а) статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2 (b) зазначеної статті, під «дійсною вартістю»повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Відповідно до положень статті 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями митного Кодексу, й має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, контроль правильності визначення митної вартості товарів позивача був здійснений відповідачем у зв'язку із виникненням обґрунтованого сумніву стосовно достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органові, в тому числі у разі, підтвердження наявності ризику за результатами аналізу електронних копій вантажних митних декларацій, проведеного із застосуванням групи критеріїв ризику «митна вартість товарів».

Автоматизована система аналізу та управління ризиками Державної митної служби України (далі - АС АУР) - сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками Державної митної служби України (далі - СУР) під час контролю із застосуванням СУР (оцінки ризику шляхом аналізу (в тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань митної справи).

Так, для здійснення митного контролю та митного оформлення Товару позивачем було надано документи, перелік яких, зазначений в гр. 44 ВМД № 100200000/2012/566185

Однак, під час оцінки ризику щодо ВМД позивача спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за кодом 121 «Перевірка правильності визначення митної вартості товарів».

Тому, згідно з пунктом 29 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосування вантажної митної декларації, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 р. № 314 зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 27.04.2005 р. № 439/10719, в редакції наказу Держмитслужби від 03.03.2010 р. № 190 «Про внесення змін до деяких наказів Держмитслужби щодо митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації»та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2010 р. за № 318/17613, посадова особа митного поста підготувала запит від 02.03.2012 р. № 311124 до підрозділу, до компетенції якого віднесено контроль за правильністю визначення митної вартості, а саме до відділу митних платежів.

Так, запит може оформлюватись у випадках, передбачених законодавством України, митним органом, чи за результатами перевірки документів та/або митного огляду - до підрозділу, до компетенції якого віднесено або контроль за виконанням вимог товарної номенклатури Митного тарифу України при класифікації товарів для цілей митного оформлення, або контроль за правильністю визначення митної вартості, або перевірку правильності визначення країни походження товарів, у разі:

- вирішення спірних питань правильності класифікації та кодування товарів;

- вирішення спірних питань правильності визначення митної вартості товарів;

- потреби перевірки правильності визначення країни походження товару;

- потреби перевірки сертифіката про походження товару, який застосовується для підтвердження країни походження товару, що ввозиться на митну територію України на умовах угод про вільну торгівлю, укладених Україною (далі - преференційний сертифікат).

Потреба вирішення того чи іншого питання позначається шляхом перекреслення (X) потрібної клітинки в Запиті чи зазначення у вільних рядках інших завдань для перевірки.

Митне оформлення товарів, щодо яких було направлено запит, не може бути завершено до отримання відповіді на цей запит.

Як видно з матеріалів справи, митна вартість Товару була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості форми 1, тобто за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції).

При розгляді запиту відділом митних платежів проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінову інформацію Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ) на товари, що ввозились на митну територію України у період, найближчий до митного оформлення.

Згідно з пунктом 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 24.06.2009 р. № 602 (із змінами та доповненнями) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.07.2009 р. за № 669/16685, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті рішення використовується такі джерела інформації, як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України.

Також відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. № 339 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1229 «Про внесення змін до Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», відповідачем було здійснено співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, інформація по яким міститься у ціновій базі даних ЄАІС ДМСУ.

Так, після здійснення співставлень рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних за якісними характеристиками товарів у посадової особи відділу митних платежів виникли обґрунтовані сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості товару.

При діапазоні пошуку у базі даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ за останні 90 днів, що передували митному оформленню, було з'ясовано, що за кодом згідно з УКТЗЕД 9503 00 10 00 (згідно опису у графі 31 триколісні велосипеди), мінімальна митна вартість становить 5,27 USD/кг. (ВМД № 500040011/2012/5770 від 07.03.2012 р.), а друга після мінімальної на рівні 6,43 USD /кг. (ВМД № 500040011/2012/5766 від 07.03.2012 р.).

Заявлена ТОВ «Ардіс»митна вартість товару «Іграшки, що несуть на собі вагу дитини: Дитячий трьохколісний велосипед WS-001V - 1016 шт. В розібраному стані. Виробник: ZHEJIANG ZEC TRADE & INDUSTRY CO., LTD. Країна виробництва ОСОБА_6, становила 18,35 USD за одиницю виробу (шт.).

Сумнів у митного органу викликали товаросупровідні документи (ТСД), подані декларантом (позивачем) до митного оформлення.

Так, позивачем був укладений контракт № 201UK40UA від 07.09.2010 р. із фірмою BICYCLE TRADING HOUSE LTD (Великобританія) на продаж товарів на умовах комерційного (товарного) кредиту із відстрочкою платежу 365 днів від дати митного оформлення цього товару на території України.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного контракту, найменування, кількість та вартість товару зазначається у специфікаціях, що додаються до цього контракту та є його невід'ємною частиною.

Загальна вартість товару за контактом складає 7 000 000 (сім мільйонів) доларів США (п. 2.2.).

Згідно Додаткової угоди № 3 від 17.10.2011 р. до контракту № 2201UK40UA від 07.09.2010 р., загальна вартість товарів за контрактом збільшена до 14 000 000 (чотирнадцяти мільйонів) доларів США.

Згідно наданої специфікації № 59/12 від 01.01.2012 р. виробником товару та його експортером є ZHEJIANG ZEC TRADE & INDUSTRY CO., LTD (ОСОБА_6).

Відповідно до комерційного інвойсу № 11-060502910 від 01.01.2012 р., до контракту № 201UK40UA від 07.09.2010 р. виробником товару та його експортером є ZHEJIANG ZEC TRADE & INDUSTRY CO., LTD (ОСОБА_6), вага брутто складає 8 128 кг., вага нетто складає 7 620 кг., вартість товару складає 18,35 USD за одиницю, на умовах поставки з м. Гдиня (Польща).

Суперечливим у цьому контексті є наданий до матеріалів справи позивачем інвойс № 11-060502910 від 01.01.2012 р. (за тим самим номером та датою від «виробника»товару, де вартість за одиницю становить 16, 60 USD за одиницю, на умовах поставки з Шанхаю (ОСОБА_6).

Отже, різниця між ціною виробника товару та посередника з Великобританії складає 1, 75 USD за одиницю не зважаючи на те, що BICYCLE TRADING HOUSE LTD (Великобританія) повинно було доставити товар (вага одного велосипеду 7,5 кг.) з Шанхаю (ОСОБА_6) до Гдиня (Польща) для того щоб продати його ТОВ «Ардіс».

ТОВ «Ардіс»придбало товар у BICYCLE TRADING HOUSE LTD (Великобританія) на умовах Інкотермс - СРТ (Гдиня, Польща).

Так, на умовах Інкотермс «СРТ»означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Під словом «перевізник»розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них.

Термін СРТ зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

Згідно наданої до митного оформлення СМR № 841723, вага брутто складає 8 128 кг. (п.11).

Однак, під час проведення митного огляду товарів, було виявлено невідповідність товарів відомостям, зазначеним у потрібних для здійснення митного контролю документах, про пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування (п.10.3 невідповідність товарів відомостям: вага брутто за ТСД 8 128 кг., фактична вага брутто 7 366 кг., вага нетто по ТСД 7 620 кг., фактична вага нетто 6 655 кг.)

На підставі зазначеного та при здійсненні аналізу товаросупровідних документів відповідно до п. 11 Порядку декларування митної вартості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 (із змінами та доповненнями) митним органом було запропоновано декларанту надати додаткові документи із зазначенням переліку документів на декларації митної вартості, а саме:

- прайс-листи;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

- проміжні інвойси;

- інші документи (за бажанням декларанта).

З вищезазначеним переліком документів 19.03.2012 р. декларанта ТОВ «Ардіс»ОСОБА_5 було ознайомлено під підпис та проведено процедуру консультації, про що ним власноруч вчинено відповідний напис на ДМВ № 100200000/2012/566185 від 19.03.2012 р.

Відповідно до пункту 12 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, документи, що подаються декларантом, оформляються з дотриманням таких вимог:

- зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), рахунок-проформа повинні містити необхідну інформацію та бути належним чином оформлені;

- копії повинні бути доброякісними та придатними для використання;

- листи підприємств повинні мати необхідні реквізити (назва підприємства, його адреса, номер телефону, вихідний номер і дата відправлення);

- бухгалтерські документи засвідчуються підписом керівника і головного бухгалтера підприємства, що скріплюються печаткою підприємства;

- довідки, висновки та інші документи, що стосуються вартісних та якісних характеристик товару, повинні містити реквізити організації, що їх видала, підписи відповідних посадових осіб та печатки;

- копії документів засвідчуються написом «Копія. Згідно з оригіналом», підписом та печаткою декларанта.

У випадках, передбачених статтею 77 Митного кодексу України, декларант подає переклад державною мовою документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Перелік та реквізити з аркушів документів, дату їх подання та своє прізвище декларант власноручно зазначає на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості, засвідчує їх підписом, що скріплюється печаткою.

Декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 Порядку декларування митної вартості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання.

Митний орган може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатись виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів, зазначена позиція підтверджується рішенням Верховного суду України від 10.04.2012 р. у справі № 21-52а12.

У зв'язку з тим, що декларант відмовився від подання додаткових документів, на підставі пункту 14 Порядку декларування, митним органом було визначено митну вартість задекларованих товарів на підставі наявних у нього відомостей згідно з законодавством України на рівні 6,43 USD/кг., у розрахунку на одиницю виробу 18,69 USD за одиницю - відповідно.

Згідно зі статтею 266 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, метод 1 за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються не був застосований з наступних причин:

- відсутність підстав для підтвердження митної вартості після здійснення співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, інформація по яким міститься у ціновій базі даних ЄАІС ДМСУ:

- неподання декларантом додаткових документів в підтвердження митної вартості товару, що вимагалися митним органом.

На підставі зазначеного, митний орган прийняв рішення про неможливість прийняття методу визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Згідно зі статтею 268 Митного кодексу України, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна походження;

4) виробник.

Метод визначення митної вартості № 2 за ціною договору щодо ідентичних товарів не був застосований, оскільки в ціновій базі ЄАІС Держмитслужби України за період 90 днів, що передували митному оформленню, не було митних оформлень ідентичних товарів.

Згідно зі статтею 269 Митного кодексу України, під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:

1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;

2) країна походження;

3) виробник.

Так, метод визначення митної вартості № 3 за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовувався у зв'язку з відсутністю у базі даних цінової інформації Держмитслужби інформації щодо митної вартості подібних (аналогічних) товарів.

Для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості - метод № 4 визначення митної вартості згідно з 271 статтею митного Кодексу України, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Ардіс»не надав документи щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення. Крім цього, документи, які відображають витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду, звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування - відсутні.

Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості - метод № 5 визначення митної вартості згідно із 272 статтею митного Кодексу України не був використаний в зв'язку з тим, що суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності не були надані документи на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до митного кордону України.

Зважаючи на викладене, митницею був застосований метод 6, резервний, передбачений статтею 273 Митного кодексу України, сумісний з відповідними принципами і положеннями та який базується на VII статті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, 1994 року (ГАТТ), та винесено відповідне рішення про визначення митної вартості товарів від 30.03.2012 р. № 100200000/2012/611304/1.

Враховуючи зазначене, наявні у справі докази та норми митного законодавства, суд вважає, що вимоги позивача щодо скасування рішення про визначення митної вартості від 30.03.2012 р. № 100200000/2012/611304/1 задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Частиною 2 вказано, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 17 Угоди про застосування статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Таким чином, доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, є безпосереднім обов'язком декларанта.

Митна справа є складовою зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації і кодування товарів, єдиної форми декларування імпорту та експорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Статтею 1 Митного кодексу України визначено, що митна декларація це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Статтею 11 Митного кодексу України встановлено, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, завдання щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 42 Митного кодексу України, під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з митна митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому і порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Відповідно до статті 70 Митного кодексу України, метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

Згідно зі статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Під декларуванням у митному законодавстві розуміється заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Заявлені під час декларування відомості повинні об'єктивно та в повному обсязі відображати фактичні дані про товари та транспортні засоби. Заявлення недостовірних даних є порушенням митних правил і тягне за собою відповідальність передбачену Кодексом.

Декларантом товарів може бути тільки особа, яка має чітко визначені повноваження, щодо товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон та підлягають декларуванню, а також відповідно до зазначених повноважень реалізовує право на декларування, виконує встановлені законодавством обов'язки та несе передбачену законодавством відповідальність, пов'язану з декларуванням.

При визначенні правового статусу декларанта законодавство особливо звертає увагу на те, що, незалежно від того, чи є декларант власником товарів і транспортних засобів та самостійно переміщує їх через митний кордон України, або митним брокером, який представляє інтереси підприємств і громадян у відносинах з митними органами, він виконує всі обов'язки та несе в повному обсязі відповідальність, передбачену Митним кодексом України.

До обов'язків декларанта віднесені:

- здійснення декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого Кодексом;

- на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;

- надання митному органу передбачених законодавством документів і відомостей, необхідних для виконання митних процедур;

- сплата податків та зборів.

Зазначені обов'язки передбачають вимогу заявлення декларантом за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. В даному випадку йдеться про обов'язковість дотримання декларантом встановленої форми декларування із зазначенням вичерпних та точних відомостей про товари, передбачених зазначеною формою.

Обов'язки декларанта щодо подачі ним митному органу документів та заявлення ним відомостей, передбачені в обсягах та в порядку, який визначається законодавчими та нормативно-правовими актами.

Товари, які переміщуються через митний кордон України у вантажних відправленнях декларуються шляхом подання до митного органу вантажних митних декларацій.

Згідно зі статтею 81 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

У статті 86 Митного кодексу України визначений порядок прийняття митної декларації, де серед іншого зазначено: «Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксується посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.»

Згідно із статтею 88 Митного кодексу України, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до пункту 5 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію»від 09.06.1997 № 574, достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп «Під митним контролем») на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД у журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД. Ця декларація не може бути відкликана декларантом.

У разі необхідності для підтвердження відомостей, унесених до ВМД, прийнятої для оформлення, декларантом подаються додаткові документи.

Відповідальність за неточні відомості у ВМД установлюється законодавством.

Згідно із частинами 2-3 пункту 1.6 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 р. № 314, з моменту прийняття ВМД до оформлення декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність відомостей, зазначених у ВМД. Ця ВМД не може бути відкликана декларантом.

Відповідно до статті 90 Митного кодексу України, з дозволу митного органу відомості, зазначені у митній декларації, можуть бути змінені чи доповнені, а подана митна декларація відкликана. Зміна, доповнення чи відкликання можуть бути здійснені лише до моменту прийняття митним органом митної декларації до митного оформлення. Зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються. Внесення до митної декларації змін чи доповнень, які мають істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо товарів і транспортних засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи застосування до них заходів нетарифного регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової митної декларації, якщо це дозволяється відповідно до цього Кодексу. Посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів.

Згідно пункту 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.061997 р. № 574 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію»ВМД, заповнена з підчистками та помилками, для оформлення не приймається. Порядок унесення виправлень у ВМД визначається Державною митною службою.

Відповідно до пунктів 5.1-5.3 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», ВМД заповнюється декларантом за допомогою комп'ютера та не повинна містити підчисток і помарок.

Таким чином, як вбачається з наявних матеріалів справи та не було допустимими доказами заперечено позивачем, на вимогу митного органу щодо надання додаткових документів в підтвердження митної вартості Товару, декларантом ТОВ «Ардіс»не було надано таких додаткових підтверджуючих документів, та крім того позивачем не було допустимими доказами заперечено суду наявність невідповідності фактичної ваги товарів відомостям, зазначеним у потрібних для здійснення митного контролю документах, про пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування (вага брутто за ТСД 8 128 кг., фактична вага брутто 7 366 кг., вага нетто по ТСД 7 620 кг., фактична вага нетто 6 655 кг.), а також не було обґрунтовано здійснення митного оформлення товару за ціною, що є на порядок нижчою від ціни товару, який розмитнювався іншими декларантами за останні 90 днів, що передували митному оформленню задекларованого позивачем товару (згідно бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ).

Також, суд не може прийняти до уваги в якості допустимих доказів у справі надані позивачем документи, а саме: листування позивача з продавцем Товару фірмою BICYCLE TRADING HOUSE LTD (Великобританія), якими позивач обґрунтовує розбіжність в заявленій вазі в документах на вантаж, оскільки в порушення ст. 77 Митного кодексу України, позивачем не здійснено переклад державною мовою зазначених документів.

Так, згідно вимог ст. 77 МКУ, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою, яка є поширеною у світі. Якщо оригінали таких документів складені іншою мовою, декларант має забезпечити їх переклад на українську мову за власний рахунок.

Крім того, як видно із наданих позивачем пояснень, останнім не з'ясовано ту обставину, що поняття «вартості (ціни) товару»та «митної вартості товару»є різними.

На підставі ст. 632 «Ціна»Цивільного кодексу України, продаж майна проводиться за цінами, що встановлюються за домовленістю сторін, якщо інше непередбачено законом. Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Також, ціну товару по зовнішньоекономічному контракту сторони визначають за взаємним погодженням, а відповідно до Митного кодексу України, виключно митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Таким чином, такі поняття як «вартість»(ціна товару) та «митна вартість»не є рівноцінними.

Зважаючи на викладене в сукупності та проаналізувавши норми митного законодавства України, судом не вбачається протиправності в діях митного органу щодо визначення митної вартості товару та відповідному винесені оскаржуваного рішення, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ардіс»не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, позивачем не надано суду достатніх доказів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

Проте відповідач, як субєкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятого ним рішення про визначення митної вартості товарів від 30.03.2012 р. № 100200000/2012/611304/1.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.В позові відмовити повністю.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 06.08.2012 р.