Постанова № 53060527, 28.10.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/3271/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Кальченко-Булановій М.С.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ГРАФЕН" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство «ГРАФЕН» (далі-позивач, ПП «ГРАФЕН») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі-відповідач, ДПІ у м.Херсоні, контролюючий орган), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.07.2015 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Позов мотивований тим, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки «ГРАФЕН» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «Мітгард» за грудень 2014 р., ТОВ «Інтергал Нафта» за січень 2015 р., подальшого використання, реалізації придбаних у контрагентів-постачальників товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, контролюючим органом було складено акт від 13.05.2015 р. №105/21-03-22-04/39011376. На підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.07.2015 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, якими позивачу визначена сума грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 548013,00 грн. та по податку на прибуток в розмірі 286780,50 грн. Вищевказані висновки акту перевірки та податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, однак скарги були залишенні без задоволення, спірні податкові повідомлення-рішення - без змін. На думку позивача, висновки акту перевірки, які призвели до донарахування податків на прибуток та на додану вартість, є помилковими, а тому податкові повідомлення-рішення, які прийняті контролюючим органом на підставі вказаного акту є протиправними та підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях та посилався на правомірність дій посадових осіб контролюючого органу в ході проведення перевірки, оформлення її результатів та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПП «ГРАФЕН» як покупцем та ТОВ «Мітгард» як постачальником укладено договір №МТ-32/К від 30 травня 2014 р., за умовами якого Постачальник передає у власність Покупцю нафтопродукти, а останній приймає їх і сплачує. Пунктом 1.3 цього ж договору передбачено, що фактичний об'єм товару, що поставляється в рамках та на підставі заявок Покупця та/або Специфікацій до цього Договору, вказується в відповідній залізничній накладній (товарно-транспортній накладній) чи ОСОБА_4 прийому-передач, або видатковій накладній.

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору якість товару відповідає державному стандарту України (ДСТУ) та/або технічним умовам, що підтверджується паспортом якості та сертифікатом відповідності.

Позивачем в обґрунтування своєї правової позиції та на підтвердження реальності виконання умов договору №МТ-32/К від 30 травня 2014 р. надано відповідну первинну документацію, а саме: видаткові накладні № 1772 від 15.12.2014 р., №1784 від 16.12.2014 р., №1838 від 18.12.2014 р.; податкові накладні №58 від 15.12.2014 р., №59 від 15.12.2014 р., №109 від 17.12.2014 р., №125 від 18.12.2014 р., а також товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів №Р1772 від 15.12.2014 р., №1784 від 16.12.2014 р., №Р1838 від 18.12.2014 року.

Крім того, з наданих позивачем до суду доказів вбачається, що транспортування товару здійснювалось на підставі договорів, укладених Приватним підприємством «ГРАФЕН» з: ПП ОСОБА_5 (діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію ФОП №333729, Ліцензія серії АБ №508026), договір на міські та міжміські перевезення вантажів автотранспортом №1 від 01.03.2014 р.; ПП ОСОБА_6 (діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію ФОП серії В00 №006797, Ліцензія серії АГ №503626), договір про надання транспортних послуг №18/04 від 18.04.2014 р.; ОСОБА_4, договір найму (оренди) транспортних засобів від 03.10.2014 р., завірений приватним нотаріусом Херсонського міського територіального округу ОСОБА_7

Крім того, транспортування товару підтверджується подорожними листами від 18.12.2014 р. №181214, 16.12.2014 р. №161214, від 15.12.2014 р. №151214.

Придбаний у ТОВ «Мітгард» товар у подальшому реалізований позивачем таким контрагентам-покупцям:

БПП «Бонус», що підтверджується договором поставки нафтопродуктів №230414-1 від 23.04.2014 р., видатковою накладною №РН-0000880 від 22.12.2014 р., податковою накладною №842 від 22.12.2014 р., товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 22.12.2014 р., №2212-2 та №2212-3;

ПП «Втормет Сталь», що підтверджується договором поставки нафтопродуктів №081014-2 від 08.10.2014 р., видатковою накладною №РН-0000885 від 24.12.2014 р., податковою накладною №847 від 23.12.2014 р., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2412-1 від 24.12.2014 р., довіреністю №8 від 24.12.2014 р.;

ТОВ «Група Компаній «Содружество», що підтверджується договором поставки нафтопродуктів №020414-1 від 02.04.2014 р., видатковими накладними від 19.12.2014 р. №РН-0000874, №РН-0000875, від 24.12.2014 р. №РН-0000888, від 26.12.2014 р. №РН-0000898, податковими накладними №798 від 04.12.2014 р., 12.12.2014 р. №821, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 19.12.2014 р. №1912-1, №1912-2, від 24.12.2014 р., від 26.12.2014 р. №2612-4, довіреностями №000722 від 19.12.2014 р., №000731 від 24.12.2014 р., №000735 від 26.12.2014 р.;

ПП «ЛИБЕР», що підтверджується договором поставки нафтопродуктів №150814-1 від 15.08.2014 р., видатковою накладною №РН-0000877 від 19.12.2014 р., податковою накладною №839 від 19.12.2014 р., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 19.12.2014 р. №1912-5, довіреністю №27 від 02.12.2014 р.

ТОВ «Мельхіор Агро», що підтверджується договором поставки нафтопродуктів №050514-1, видатковою накладною №РН-0000893 від 25.12.2014 р., податковою накладною від 25.12.2014 р. №854, довіреністю №44 від 16.12.2014 р., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 25.12.2014 р. №2512-5;

ФОП ОСОБА_8, що підтверджується договором поставки нафтопродуктів №170414-2 від 17.04.2014 р., видатковою накладною №РН-0000886 від 24.12.2014 р., податковою накладною від 24.12.2014 р. №848, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 24.12.2014 р. №2412-2, №2412-3, довіреністю від 24.12.2014 р. №47;

ПП «НИК-ОИЛ», що підтверджується договором поставки нафтопродуктів №310714-1 від 31.07.2014 р., видатковою накладною №РН-0000908 від 31.12.2014 р., податковою накладною від 31.12.2014 р. №870, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 31.12.2014 р. №3112-1, довіреністю від 31.12.2014 р. №52;

ТОВ «Орланта ЛТД», що підтверджується договором поставки нафтопродуктів №230414-4 від 23.04.2014 р. видатковими накладними №РН-0000865 від 16.12.2014 р., №РН-0000879 від 22.12.2014 р., №РН-0000887 від 24.12.2014 р., податковими накладними від 15.12.2014 р. №828, від 22.12.2014 р. №841, від 24.12.2014 р. №849 товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 16.12.2014 р. №1612-5, №1612-4, від 22.12.2014 р. №2212-1, від 24.12.2014 р. №2412-4;

ПП ТД «Союз-Херсон», що підтверджується договором поставки нафтопродуктів №180414-1 від 18.04.2014 р., видатковою накладною №РН-0000876 від 19.12.2014 р., податковою накладною №838 від 19.12.2014 р., товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 19.12.2014 р. №1912-3 та №1912-4;

ПП «Фея», що підтверджується договором поставки нафтопродуктів №250714-1 від 25.07.2014 р., видатковою накладною №РН-0000871 від 17.12.2014 р., податковою накладною №835 від 17.12.2014 р., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №1712-4 від 17.12.2014 р. та довіреністю №258 від 09.12.2014 р.

Крім того, між ПП «ГРАФЕН» як покупцем та ТОВ «Інтергал Нафта» як постачальником укладено договір поставки №4 від 16.01.2015 р., який набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015 р. За умовами вказаного договору Постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти (товар), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар відповідно до умов договору. Відповідно до пунктів 4.2, 4.5 цього ж договору, асортимент, кількість (об'єм) товару, ціна, умови оплати, терміни і умови його поставки та моменту відвантаження узгоджуються сторонами в заявках, накладних, виставлених рахунках та інших бухгалтерських документах, що застосовуються при товарообороті, та шляхом укладання додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього договору. Послуги з відвантаження та доставки товару до станцій призначення, узгоджених покупцем в заявці, надаються вантажовідправником. Під вантажовідправником слід розуміти фірму-експедитора, яка надає послуги з наливання, відвантаження та доставки товару на станцію призначення.

На підтвердження реальності виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано до суду відповідну первинну документацію: видаткові накладні від 16.01.2015 р. №ІН-1601/01 та від 21.01.2015 р. №ІН-2101/01, податковими накладними від 16.01.2015 р. №18, від 20.01.2015 р. №30, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 16.01.2015 р. №ІН-1601/01 та від 21.01.2015 р. №ІН-2101/01.

Транспортування товару здійснювалось на підставі договору на міжміські перевезення вантажів автотранспортом №060115 від 06.01.2015 р., укладеного між ПП «ГРАФЕН» та ПП ОСОБА_9, який діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №831401 та ліцензії серії АВ №461767.

Крім того, транспортування товару підтверджується подорожними листами від 16.01.2015 р. №160115 та від 21.01.2015 р. №210115.

Судом встановлено, що придбаний у ТОВ «Інтергал Нафта» товар у подальшому реалізований позивачем таким контрагентам-покупцям:

ТОВ «Група Компаній «Содружество», що підтверджується договором поставки нафтопродуктів №050115-3 від 05.01.2015р., видатковими накладними від 19.01.2015 р. №РН-0000027, від 23.01.2015 р. №РН-0000039, податковими накладними від 19.01.2015 р. №23, від 23.01.2015 р. №35, товарно-транспортними накладними від 19.01.2015 р. №1901-4, від 23.01.2015 р. №2301-3, довіреністю від 23.01.2015 р. №0017;

ФОП ОСОБА_8, що підтверджується договором поставки нафтопродуктів №190115-1 від 19.01.2015 р., видатковою накладною №РН-0000028 від 19.01.2015 р., податковою накладною №24 від 19.01.2015 р., товарно-транспортною накладною №1901-5 від 19.01.2015 р., довіреністю №2 від 19.01.2015 р.;

ТОВ «Орланта ЛТД», що підтверджується договором поставки нафтопродуктів №130115-1 від 13.01.2015 р., видатковими накладними від 19.01.2015 р. №РН-0000025, №РН-0000030, від 20.01.2015 р. №РН-0000034, від 23.01.2015 р. №РН-0000041, податковими накладними від 19.01.2015 р. №21, №26, від 20.01.2015 р. №30 від 23.01.2015 р. №37, товарно-транспортними накладними від 19.01.2015 р. №1901-3, 1901-7, від 20.01.2015 р. №2001-3, від 23.01.2015 р. №2301-5, довіреністю №1 від 14.01.2015 р.;

ТОВ «Рис України», що підтверджується договором поставки нафтопродуктів №160115-2 від 16.01.2015 р., видатковою накладною №РН-0000035 від 21.01.2015 р., податковою накладною №31 від 20.01.2015 р., товарно-транспортною накладною №2101-1 від 21.01.2015 р.;

ТОВ «Торговий дім Термінал», що підтверджується договором поставки нафтопродуктів №270115-1 від 27.01.2015 р., видатковою накладною №РН-0000042 від 27.01.2015 р., товарно-транспортної накладної №2701-1 від 27.01.2015 р.;

ПАТ «Цюрупинськ-автотранс», що підтверджується договором поставки нафтопродуктів №060115-1 від 06.01.2015 р., видатковою накладною №РН-0000031 від 20.01.2015 р., податковою накладною №27 від 20.01.2015 р., товарно-транспортною накладною №2001-1 від 20.01.2015 р.

Крім того, позивачем надані сертифікат відповідності серії ВГ (термін дії з 04.11.2014 р. 03.11.2015 р.) та паспорт якості №2381.

З наведеного вбачається, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товару та подальшої реалізації.

Також судом встановлено, що по взаємовідносинам позивача із указаними контрагентами ТОВ «Мітгард» та ТОВ «Інтергал Нафта» ДПІ у м. Херсоні проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за наслідками якої складено акт від 13.05.2015р. №105/21-03-22-04/39011376.

Згідно із цим актом контролюючим органом встановлено порушення позивачем:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП «ГРАФЕН» занижено податок на прибуток за 2014р. на загальну суму 191 187,00 грн.;

- ст.44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП «ГРАФЕН» завищено податковий кредит на загальну суму 365 342,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ 265342 грн., в тому числі: грудень 2014 р. - у сумі 212430 грн., січень 2015 р. - у сумі 152912 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Херсоні прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 27 липня 2015 року №0002272200 про збільшення ПП «ГРАФЕН» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 548013,00 грн., в тому числі 365342 грн. - за основним платежем та 182671 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 27 липня 2015 року №0002282200 про збільшення ПП «ГРАФЕН» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 286780,50 грн., в тому числі 191187 грн. - за основним платежем та 95593,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач вважає, що вказані грошові зобов'язання визначені йому безпідставно, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення на його думку є протиправними.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість слугували викладені в акті перевірки від 13.05.2015р. №105/21-03-22-04/39011376 висновки контролюючого органу про те, що укладені позивачем із контрагентами-постачальниками ТОВ «Мітгард» та ТОВ «Інтергал Нафта» угоди на постачання палива не були спрямовані на якісне і своєчасне виконання зобов'язань та про неможливість підтвердження факту постачання товарів за цими угодами.

При цьому контролюючий орган виходив з того, що до перевірки позивачем надано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, складені з порушеннями та не надано актів приймання продукції за якістю, Журналів реєстрації випробувань нафтопродуктів із застосуванням експрес-методів, паспорту якості заводу-виробника.

На думку відповідача, вказані обставини свідчать про те, що укладенні позивачем угоди з ТОВ «Мітгард» та ТОВ «Інтергал Нафта» не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а укладені лише з метою безпідставного оформлення податкового кредиту.

Суд вважає висновки контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками та похідні від них висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства - безпідставними з огляду на наступне.

Щодо податкового кредиту.

Операції, здійснення яких надає платнику податків право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, дата виникнення такого права та умови визначення податкового кредиту установлені п.п. 198.1-198.3 ст.198 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг; датою виникнення такого права є дата тієї події, що відбулася раніше і це або дата списання коштів з банківського рахунка на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих або сплачених платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; при цьому право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, та чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України регулюється питання нарахування податкових зобов'язань у разі, якщо придбані товари/послуги призначаються для використання у неоподатковуваних операціях чи не в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначені випадки, коли до податкового кредиту не відносяться суми податку на додану вартість.

Так, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З 01.01.2015р. на підставі внесених Законом України від 28.12.2014 р. №71-VIII додатковою умовою для надання можливості податковій накладній підтверджувати суми податку на додану вартість з метою віднесення їх до податкового кредиту є реєстрація таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Аналогічні положення містяться у пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якої господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вже зазначалось вище, позивачем були укладені договори поставки нафтопродуктів з ТОВ «Мітгард» та з ТОВ «Інтергал Нафта», на підтвердження реальності виконання яких позивачем надані належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації.

Суд вважає за необхідне зазначити, що форма та зміст документів первинної бухгалтерської звітності, наданих суду на підтвердження виконання договорів поставки, відповідають вимогам закону і свідчать про реальність операцій проведених сторонами договорів. Зокрема, податкові накладні, що в силу приписів податкового закону є підставою для формування податкового кредиту, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності.

Як встановлено судом, відповідач не спростовує відповідності вимогам законодавства договорів поставки та складених при їх виконанні первинних бухгалтерських документів, таких як видаткові та податкові накладні. Останні також належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджено наданими сторонами доказами.

При цьому відповідач вважає такими, що не мають юридичної сили лише частину первинних документів, а саме товарно-транспортні накладні, згідно з якими транспортувався придбаний у ТОВ «Мітгард» та ТОВ «Інтергал Нафта» товар, і лише з тих підстав, що вони не містять дати та часу виїзду транспортних засобів від прідприємства-вантажовідправника, прибуття до підприємства-вантажоодержувача. Також відповідач посилається на те, що позивачем не надано актів приймання продукції за якістю, Журналів реєстрації випробувань нафтопродуктів із застосуванням експрес-методів, Сертифікатів відповідності товару, які, на його думку, є обовязковими первинними документами, які підтверджують реальність господарської операції з купівлі-продажу (постачання) нафтопродуктів.

У звязку з цим слід звернути увагу на те, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, а відтак судом не приймається до уваги посилання контролюючого органу на наявність помилок при оформленні первинної документації, як на підставу визнання відсутності реальності здійснення господарських операцій у перевіряємий період.

Таким чином, посилання контролюючого органу на відсутність в товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів дати виїзду від підприємства-вантажовідправника, прибуття до підприємства-вантажоодержувача, спростовуються змістом самих товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, в яких такі дати вказані, а щодо відсутності в них часу виїзду та прибуття, то суд зазначає, що вказаний недолік цих документів не може бути підставою для визнання їх такими, що не мають юридичної сили, так як інші обовязкові реквізити є в наявності і їх достовірність сторонами не заперечується.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що отриманий від вищезазначених контрагентів товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності, в той час як позивачем надані первинні документи, які підтверджують факт подальшої реалізації цього товару контрагентам-покупцям.

Стосовно посилання контролюючого органу на відсутність актів приймання продукції за якістю, Журналів реєстрації випробувань нафтопродуктів із застосуванням експрес-методів, паспорту якості заводу-виробника, суд зазначає, що вказані документи не є у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Зазначені акти приймання продукції за якістю, Журнали реєстрації випробувань нафтопродуктів складаються у відповідності до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року №271/121, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 04.07.2007р. №762/14029.

За своєю юридичною природою ці документи лише свідчать про якість продукції і не можуть підтверджувати або спростовувати сам факт здійснення господарської операції з купівлі-продажу (постачання) нафтопродуктів.

Вказана Інструкція не регулює правовідносини у сфері оподаткування чи бухгалтерського обліку, а тому недотримання її вимог не може бути покладено в основу висновку про порушення податкового законодавства.

Тому висновок контролюючого органу щодо неможливості підтвердження факту постачання товарів за договорами укладеними позивачем з контрагентами-постачальниками через відсутність актів приймання продукції за якістю, Журналів реєстрації випробувань нафтопродуктів із застосуванням експрес-методів, є необґрунтованим та таким, що суперечить законодавству України.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем надані сертифікат відповідності серії АГ, на паливо дизельне, який дійсний з 04.11.2014 р. по 03.11.2015 р. та паспорт якості палива дизельного №2381 від 27.11.2014 р.

Підсумовуючи викладене, суд зауважує, що позивачем на підтвердження факту реальності господарських операцій надані належним чином засвідчені копії первинних документів, а також виписки з банківських рахунків, і ці документи як в своїй сукупності, так і кожен окремо відповідають вимогам, що висуваються законодавством до первинних документів та належним чином фіксують факт здійснення господарських операцій по взаємовідносинам позивача із ТОВ «Мітгард», ТОВ «Інтергал Нафта» як постачальниками та субєктами господарювання - покупцями.

Отже, всі суми податкового кредиту у спірних правовідносинах підтверджені відповідними податковими накладними, а також належним чином складеними первинними документами.

Оцінивши вище перелічені первинні документи, суд зазначає, що зміст оглянутих документів, відповідає вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме містить: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» фіксують факт здійснення господарських операцій та сплату податку на додану вартість, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами безпідставним, як і похідний від цього висновок щодо порушення позивачем ст.44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за грудень 2014, січень 2015 року по взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками ТОВ «Мітгард», ТОВ «Інтергал Нафта».

Наведене означає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 27.07.2015р. №0002272200 про збільшення ПП «ГРАФЕН» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 548013,00 грн., в тому числі 365342 грн. - за основним платежем та 182671 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо податку на прибуток.

За змістом акту перевірки від 13.05.2015р. №105/21-03-22-04/39011376, відповідач на підставі попередніх висновків про нереальність господарських операцій із контрагентом ТОВ «Мітгард» вважав протиправним включення позивачем витрат на придбання у грудні 2014р. товару (дизельне паливо) у цього субєкта господарювання до власних витрат (витрат операційної діяльності у вигляді собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг), що на його думку призвело до завищення таких витрат та до відповідного заниження податку на прибуток на суму 191 187,00 грн.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 138 Податкового кодексу України установлені склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та порядок їх визнання.

Зокрема, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, і які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Складові собівартості наведено у п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України. До них, зокрема, належать: прямі матеріальні витрати до складу яких включається вартість сировини та основних матеріалів; прямі витрати на оплату праці; амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат (п. 138.9 ст. 138 Податкового кодексу України).

Тобто при розрахунку об'єкта оподаткування платник податку має право врахувати витрати, включені до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг), одночасно з визнанням доходів від реалізації таких товарів (робіт, послуг).

За правилами податкового обліку доходи від продажу товарів у платника податку виникають за датою переходу покупцеві права власності, а при наданні послуг чи виконанні робіт - за датою підписання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України). Це означає, що витрати, які впливають на собівартість реалізованих товарів, наданих послуг, виконаних робіт, включаються до складу витрат при розрахунку об'єкта оподаткування одночасно з визнанням доходів від реалізації таких товарів (робіт, послуг).

При цьому витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України).

Однак оскільки судом при розгляді даної справи встановлено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мітгард» у грудні 2014р., а також відповідність вимогам законодавства первинних документів, які підтверджують факт здійснення цих операцій, то висновок відповідача про порушення ПП «ГРАФЕН» пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та про заниження позивачем податку на прибуток за 2014р. на загальну суму 191 187,00 грн. є безпідставним.

Суд вважає, що позивач належними первинними документами підтвердив витрати, які повинні враховуватись для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2014р.

За таких обставин нарахування відповідачем оскарженим податковим повідомленням-рішенням від 27.07.2015р. №0002282200 позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток за 2014р. на загальну суму 191 187,00 грн. є протиправним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, оскільки відповідачем не доведено правомірності своїх рішень, які оскаржені позивачем.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, то за клопотанням позивача розподіл судових витрат слід здійснити в порядку, визначеному ст.94 КАС України, враховуючи, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 12521,91 грн.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області:

- форми «Р» від 27 липня 2015 року №0002272200 про збільшення Приватному підприємству «ГРАФЕН» грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 548013,00 грн.

- форми «Р» від 27 липня 2015 року №0002282200 про збільшення Приватному підприємству «ГРАФЕН» грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 286780,50 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства «ГРАФЕН» (ідентифікаційний код юридичної особи 39011376) судові витрати в сумі 12521 (дванадцять тисяч пятсот двадцять одну) грн. 91 (девяносто одну) коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39473382) шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 жовтня 2015 р.

Суддя Пекний А.С.

кат. 8.3.1