Постанова № 53060514, 21.09.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21.09.2010 р. № 2-а- 8600/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Архіпової С.В.,

при секретарі судового засідання Солуяновій Н.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача- Караульна Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перипротект" до Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова про про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРИПРОТЕКТ» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеною позовною заявою до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач) та просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000161702/0 від 18.01.2010р., № 0000161702/1 від 15.02.2010р., № 0000161702/2 від 26.04.2010р., № 0000161702/3 від 02.07.2010р.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що за результатами перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р., проведеної відповідачем, останнім було складено акт № 8382/23-5/33207530 від 29.12.2009р., відповідно до якого встановлено наявність порушень законодавства, зокрема порушення ст. 8, ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення, відповідно до якого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 14963,28 грн.

Позивач вважає дане рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що порушує його права та законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення цілком законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р., про що складено акт перевірки від 29.12.2009р. № 8382/23-5/33207530, згідно якого встановлено низку порушень законодавства. Зокрема, відповідачем встановлено порушення у грудні 2006 року, квітні 2007 року, липні 2007 року, жовтні 2007 року, березні 2008р., квітні 2008 року, травні 2008 року, серпні 2008 року, жовтні 2008 року, грудні 2008 року, лютому 2009 року, квітні 2009 року, травні 2009 року ст., ст. 8,12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що мали місце на думку відповідача.

На підставі розгляду висновків акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0000161702/0 від 18.01.2010р., відповідно до якого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 14963,28 грн. В подальшому, за результатами розгляду скарг позивача на прийняте рішення, в задоволенні яких було відмовлено, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000161702/1 від 15.02.2010р., № 0000161702/2 від 26.04.2010р., № 0000161702/3 від 02.07.2010р.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач виходив з того, що в періоді, який перевірявся ним встановлено, що засновник позивача ОСОБА_2 при формуванні статутного фонду позивача в період з 06.12.2006р. по 28.05.2009р. передав у власність позивача майно на суму 100000,00 грн.

Аналізуючи норми п. 1.2 ст. 1, ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» та ст., ст. 715, 716 Цивільного кодексу України, відповідач дійшов висновку, що при формуванні статутного фонду позивача шляхом передачі до його статутного фонду рухомого майна, останній був податковим агентом та мав нарахувати податок з доходів фізичних осіб.

Проте суд з таким висновком відповідача не погоджується, вважаючи його таким, що зроблений при невірному тлумаченні норм законодавства.

При цьому суд зауважує, що, як встановлено в ході розгляду справи, ОСОБА_3, як засновником позивача було здійснено внесення майна до статутного фонду підприємства для його формування в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Порядок оподаткування даного виду операції врегульовано в ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Операції фізичних осіб з корпоративними правами у рамках Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» розглядаються як операції з інвестиційними активами.

Відповідно до абз.3 п. 9.6.2. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Тобто, засновником позивача ОСОБА_3, понесені витрати, у зв'язку із придбанням інвестиційного активу (корпоративних прав).

При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій.

Інвестиційним прибутком визнається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу (пп. 9.6.2 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»).

А до продажу прирівнюються операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента.

При формуванні статутного капіталу фізична особа дійсно отримує взамін корпоративні права, через що зазначена операція не перестає бути для неї інвестиційною, тобто такою, що не передбачає отримання доходів.

Те, що корпоративні права, які отримує фізична особа в обмін на майно, що передається в якості внеску до статутного фонду підприємства, не є оподатковуваним доходом фізичних осіб зазначено також в листі ДПА України від 24.01.2007р. № 666/6/16-1515-26, згідно якого передбачено, що вартість такого інвестиційного майна, вказаного в статутних документах, є не доходами, а витратами фізичної особи на придбання корпоративних прав. Така ж позиція ДПА України викладена в листі №22292/7/16-0717 від 12.10.2009р. та листі № 22292/7/17-717 від 12.10.2009р.

Доходи в розумінні Закону «Про оподаткування доходів фізичних осіб» така фізична особа отримує в момент реалізації корпоративних прав, порядок оподаткування яких чітко визначений Законом (пп. 9.6.2).

Відповідно до п.1.2. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Таким чином, якщо взяти за фундаментальну основу норму Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (п. 1.2), що об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб можуть бути виключно доходи фізичної особи, то стає зрозумілим помилковість позиції ДПІ у Київському районі, що стала підставою для визначення Позивачу податкового зобов'язання та застосування штрафної санкції.

На думку відповідача, передача майна засновником (фізичною особою) до статутного капіталу та отримання ним у власність корпоративних прав юридичної особи, на суму свого внеску має всі ознаки договору міни.

В свою чергу, до договору міни застосовуються загальні положення договорів про купівлю-продаж товарів (робіт, послуг). При цьому інвестування фізичною особою до статутного капіталу господарського товариства належного їй на праві власності майна (як нерухомого, так і рухомого) є, з її боку, відчуженням такого майна.

В цьому випадку відповідач вважає, що юридична особа є податковим агентом фізичної особи та повинна утримувати податок з доходів фізичних осіб.

При цьому моментом (податковим періодом) виникнення відповідальності для юридичної особи є наступний банківський день, який настає за датою підписання акту приймання-передачі об'єктів майна.

Оскільки в Законі України «Про податок з доходів фізичних осіб» відсутні відповідні норми, відповідач обґрунтовує свою позицію через застосування окремих положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про господарські товариства».

Після загального висновку, що при внесенні до статутного капіталу майно змінює власника (з фізичної особи-засновника на юридичну особу), відповідач застосовує статті 11 та 12 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», які регулюють порядок визначення бази оподаткування при відчуженні рухомого та нерухомого майна.

Однак, при визначенні порядку та бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб, Відповідачем застосовуються норм інших Законів України, суб'єктами яких є юридичні особи, що призводить до помилкових висновків.

Причому, ст.12 зазначеного Закону яку застосував відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, містить норму якою встановлюється порядок оподаткування операції з обміну об'єктів рухомого майна. Тобто, законодавець прямою нормою встановив порядок оподаткування операцій з обміну рухомого майна.

Якщо приймати позицію відповідача як вірну, буде неможливо застосувати пряму норму Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме п. 9.6.2, щодо операції фізичних осіб з корпоративними правами (з інвестиційними активами), оскільки неможливо буде розрахувати різницю між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з

суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, оскільки відповідач вважає ці витрати доходами.

В звязку із встановленими обставинами справи суд відзначає, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача чи їх прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, розсудливо, добросовісно, безсторонньо (неупереджено), - вбачається, що відповідачем було невірно застосовано норми чинного законодавства при невірному встановленні всіх дійсних обставин справи, в звязку з чим прийняті рішення підлягають скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова № 0000161702/0 від 18.01.2010р., № 0000161702/1 від 15.02.2010р., № 0000161702/2 від 26.04.2010р., № 0000161702/3 від 02.07.2010р.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРИПРОТЕКТ» сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3,40 грн.

< Сума задоволення >

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні, шляхом подання такої скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 24 вересня 2010 року.

Головуючий Суддя Архіпова С.В.