Постанова № 53060452, 28.10.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 жовтня 2015 р. № 820/8959/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

третя особа: Відділ освіти Валківської районної державної адміністрації

про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна фінансова інспекція в Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, третя особа Відділ освіти Валківської районної державної адміністрації, в якому просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України заборгованість за оренду приміщення в загальному розмірі 5994,96 грн. та відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги в розмірі 8747,64 грн.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відповідачем не виконано зобовязання за договором оренди комунального майна та не сплачено заборгованість за оренду приміщення в загальному розмірі 5994,96 грн. та відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги в розмірі 8747,64 грн., у звязку з чим звертається до суду для стягнення в дохід Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви.

Відповідач та представник третьої особи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлені своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сектором контролю у Валківському районі Зміївської МДФІ у період з 15.01.2015 року по 27.03.2015 року відповідно до п.3.3.1.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Харківській області на І квартал 2015 року та на підставі направлень на проведення ревізії проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності відділу освіти Валківської районної державної адміністрації за період з 01.12.2012 року по 01.01.2015 року, за результатами якої складено акт від 03.04.2015 року №720-24/3.

Ревізією встановлено, крім іншого, що протягом періоду, який підлягав ревізії відділом освіти надавались в оренду приміщення обєктів 22 орендарям, які знаходяться на балансі установи та є власністю територіальної громади Валківського району згідно укладених договорів, але відділом освіти недоотримано орендної плати за період з 01.12.2012 року по 01.01.2015 року.

У звязку з виявленими порушеннями начальником Зміївської МДФІ прийнято вимогу від 20.04.2015 року №720-16/374 щодо усунення порушень законодавства(а.с.45-48).

Проте вимога від 20.04.2015 року №720-16/374 виконана не в повному обсязі.

Суд зазначає, що 01.06.2012 року між відділом освіти Валківської районної державної адміністрації (в якості орендодавця) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (в якості орендаря) укладено договір оренди комунального майна(а.с.21-26).

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування окремо розташовану нежитлову будівлю літ. «Е-2» загальною площею 144,3 м.кв., що розташована за адресою: вул. К.Лібкнехта, 7, м. Валки, Харківської область, 63002 (далі Майно), що відображається на балансі орендодавця і належить територіальним громадам сіл, селищ, міста Валківського району вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку, виконану субєктом оціночної діяльності ТОВ «Терра Інвест» складеного станом на 30.05.2012 р. і становить 48300 (сорок вісім тисяч триста) гривень 00 коп. (без урахування ПДВ).

Як вбачається з акту приймання-передачі приміщення 01.06.2012 року було передано Відділом освіти Валківської районної державної адміністрації та прийнято Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (а.с.27).

Відповідно до п. 4.2, 4.12 договору орендар зобовязується: своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до районного бюджету 30%, та орендодавцю 70% та здійснювати відшкодування витрат на утримання орендованого майна (комунальні послуги, плата за землю, та ін. згідно договору на відшкодування таких витрат за розрахунками орендодавця.

Таким чином, в порушення умов договору від 01.06.2012 року ФОП ОСОБА_2 не виконав зобовязання з приводу сплати оренди в загальному розмірі 5994,96 грн. та відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги в розмірі 8747,64 грн.

Разом з тим, п. 8.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Слід вказати, що позивачем надано до матеріалів справи довідки про невідшкодування комунальних послуг орендарями та недоотриманої орендної плати за період з 01.12.2012 року по 01.01.2015 року, якими підтверджуються суми заборгованості ФОП ОСОБА_2 всього у розмірі 14742,60 грн.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII та Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними Органами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. №550.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, зокрема, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень

Згідно пунктів 1, 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до пункту 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналогічні правові положення закріплені у п. 50 Порядку № 550.

Невиконання вимоги в повному обсязі є порушенням ч.2 ст.15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ, якою передбачено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою, пятою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Поряд з цим згідно частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відтак, суд приймає до уваги та враховує правову позицію, викладену Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 15 квітня 2014 року у справі №21-40а14 та від 13 травня 2014 року у справі 21-89а14.

Згідно позиції Верховного Суду України при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи, що відповідач, як орендар, не виконав зобовязання за договором оренди комунального майна та не сплатив заборгованість за оренду приміщення в загальному розмірі 5994,96 грн. та відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги в розмірі 8747,64 грн., суд вважає позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної фінансової інспекції в Харківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, третя особа: Відділ освіти Валківської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: вул. Річна 19, м. Валки, Харківська область, 63000) в дохід Державного бюджету України заборгованість за оренду приміщення в загальному розмірі 5994.96 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири гривні 96 копійок) та відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги в розмірі 8747.64 грн. (вісім тисяч сімсот сорок сім гривень 64 копійки).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко